Чутки, як засіб політичної комунікації

 

Чутки  як засіб політичної комунікації

 

ЗМІСТ

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Чутки як явище народилися ще на світанку людської цивілізації і супроводжують людство протягом майже всієї його історії. Вони були одним із основних засобів поширення інформації. З часом чутки активно використовуються в боротьбі за владу, під час війн тощо.

Розвиток засобів масової  комунікації не зміг поховати чутки  як соціальне явище. Цей феномен  в нових умовах набув специфічних  функцій. Суспільство медіакратії  зацікавлене у спеціальному продукуванні чуток. В сучасних умовах вони використовуються в інформаційних і конкурентних війнах. Особливого розмаху їх використання набуло в політичній практиці.

Потенціал новітніх технологій в контексті інформаційної епохи  вимагає найприскіпливішої уваги  до феномена чуток. Водночас аналіз праць  вітчизняних і російських дослідників свідчить, що ця тема майже не розроблена. Одностайності поглядів щодо визначення умов і чинників виникнення чуток, їх онтогенезу й специфіки функціонування, навіть самого їх визначення немає. Водночас визнається, що значення чуток у веденні інформаційних і психологічних війн неабияке. Їх беруть на озброєння як традиційніи засоби масової комунікації, так і Internet-media.

Чутки активно вивчали  й вивчають спецслужби різних країн. Особливо пильну увагу приділяли  їм США і Німеччина напередодні  Другої світової війни. Саме тоді було розпочато системне дослідження чуток. Розроблялися методи їх використання у пропаганді, у психологічній війні як фактора супутнього, такого, що сприяє одержанню переваги над супротивником як до початку війни, так і під час бойових дій. У період „холодної війни” в США існували цілі інститути, що переймалися цією проблематикою. Механізми поширення чуток професійно вивчали в ЦРУ, Пентагоні та в спецпідрозділах американської армії. У посольствах спеціалісти ретельно відстежували тематику, зміст і динаміку чуток, що циркулювали в країні перебування. Аналогічна робота велася і в Радянському Союзі.

Чутки – валідне джерело  інформації про суспільну думку, політичні настрої, ставлення до керівництва країни, державного устрою, засобів масової інформації тощо. Аналіз чуток, що циркулюють у суспільстві, суттєво доповнює картину, котра складається на підставі традиційних і, як правило, прямолінійніших методів. Значний інтерес до феномена чуток, як і їх активації, спостерігається під час перехідних етапів у суспільстві, при виникненні напруги в ньому, під час революцій і війн.

Об'єктом дослідження є чутки як феномен неформальної міжособистісної комунікації.

Предметом дослідження вистапають соціально-психологічний механізм виникнення, поширення і впливу чуток на засоби політичної комунікації.

Мета роботи полягає у вивченні впливу чуток на політичні комунікації.

Для досягнення поставленої мети необхідне вирішення наступних завдань:

• дати визначення чуткам;
• з‘ясувати фактори виникнення та розповсюдження чуток;
• дослідити інформаційне середовище, в якому народжують чутки;
• визначити процес циркуляції та роботи з чутками;
• з‘ясувати вплив чуток на громадскість.

Теоретичною і методологічною базою роботи є світова та вітчизняна теорія і практика, положення сучасної соціології та соціальної психології.

У рамках аналізу в роботі розглядаються різні підходи до визначення сутності та природи чуток, механізмів їх виникнення і поширення, кожен з яких дозволяє розглянути досліджувану проблему з комплексно і скласти найбільш цілісне уявлення про неї.

 

РОЗДІЛ І. ЧУТКИ ЯК ЕЛЕМЕНТ МАСОВОГО СПІЛКУВАННЯ

1.1 Визначення та основні підходи до класифікації чуток

Чутка – специфічний  спосіб інтерпретації інформації, зумовлений дефіцитом поінформованості, невизначеністю ситуації, поширенням настроїв тривоги та страху у суспільстві, якому притаманні деформованість, узагальненість, актуальність змісту; простота, доступність, емоційність, неофіційність форми подачі; циркуляція/самопоширення/актуалізація у процесі поширення в усній формі через канали міжособистісної комунікації.

феномен чуток  не тільки відомий з давніх часів (до виникнення міст-держав виділяти чутки  в самостійну категорію інформаційних  повідомлень, напевно, безглуздо), але  й здавна використовувався в цілях  ідеологічної та політичної боротьби, особливо у війнах.

В книзі великого американського фахівця з психологічній  війні П.Лайнбарджера наводиться несподіваний факт з історії Росії. У російських літописах і навіть у сучасній українській мові збереглися свідчення  надзвичайної численності монголо-татарських військ ( «тьма тьмуща»), хоча, згідно даними історичної демографії, вони ніяк не могли бути такі численні. За Як видно, монгольські полководці майстерно вели спецпропаганду, поширюючи деморалізуючих противника чутки-лякала, розпалюючи ночами набагато більше вогнищ, ніж було практично необхідно і т.д. [15,44].

Але систематичне вивчення феномена чуток почалося тільки після Першої світової війни в  США і в Німеччині. В Америці  скоро з'явилися комерційні фірми, спеціалізувалися на поширення чуток, де можна було замовити потрібний сюжет в потрібній аудиторії, сплативши «послугу» за прейскурантом. Це робилося, наприклад, з метою реклами товару, або придушення конкурента, або боротьби з профспілкою. Так, серед робітників конкуруючого підприємства поширювався такий слух, який міг спровокувати їх на страйк. Або, навпаки, господар, дізнавшись про підготовку страйку на його власному підприємстві, замовляв розповсюдження серед жінок робітників слуху такого змісту, що підривало довіру до профспілкових лідерів і т.д.

В Німеччини, де незабаром прийшли до влади нацисти, дослідницькі роботи в цій області  були засекречені і набули набагато більш зловісну спрямованість. Німецькі війська, а також їх союзники активно  і часом досить ефективно використовували отримані знання та рекомендації на фронтах Другої світової війни (про що я далі розповім) [22,32].

Після війни  секретні німецькі документи і фахівці  перебазувалися в Штати (радянське  керівництво подібні «благоглупості»  не зацікавили). Згадана вище комерційна діяльність була скасована і законодавчо заборонена, і робота з чутками стала прерогативою держави. Вже в 60-і роки, за оцінкою американських експертів, пропаганда за допомогою чуток, особливо під зовнішньополітичної діяльності, за своїм значенням була порівнянна з пропагандою через ЗМІ. Механізми поширення чуток професійно вивчали в ЦРУ, в Пентагоні і в спецпідрозділу американської армії. У посольствах працювали фахівці, уважно відстежують тематику, зміст і динаміку чуток, які циркулюють у країні перебування. Чому ж на вивчення цього феномена витрачається стільки сил і коштів? Важливість такої роботи зумовлена трьома обставинами.

По-перше, чутки - пройшов стандартизацію джерело  інформації про громадську думку, політичних настроях, ставлення до керівництва, до державного ладу, до засобів масової інформації і т.д. Особливо зростає роль цього джерела тоді, коли інші методи збору інформації ускладнені. Але навіть при самій ліберальної і сприятливій обстановці аналіз циркулюють в суспільстві чуток істотно доповнює картину, що складається на підставі більш традиційних і, як правило, більш опосередкованих методів. Бо люди не завжди схильні і готові відверто ділитися своїми думками і не завжди чітко усвідомлюють своє настрій і ставлення до політичних подій.

По-друге, чутки  часто служать каталізатором  соціально-політичних настроїв і подій. Тому їх облік допомагає прогнозувати процеси в суспільстві і збагачує випереджальну модель ситуації.

Нарешті, по-третє, що циркулюють чутки є активним фактором формування настроїв, думок, а відповідно, поведінки людей і спричинених ним політичних подій. Таким чином, оперування чутками - це додатковий інструмент політичного впливу.

Фахівці пропонують декілька принципів класифікації чуток [22,44]. Основними серед них є за походженням, ступенем достовірності інформації, рівнем циркуляції, емоційною характеристикою, ступенем впливу на психіку.

За походженням:

«Спонтанні» –  не створюються спеціально, не мають  певної мети, вони лише продукт ситуації та її інтерпретації.

«Сфабриковані»  – створені спеціально, з певною метою, в їх основі лежить формування штучного інтересу.

За ступенем достовірності інформації:

- абсолютно недостовірні чутки;

- недостовірні чутки з елементами правдоподібності;

- правдоподібні чутки;

-достовірні чутки з елементами неправдоподібності.

За рівнем циркуляції:

«Локальні»  – поширені в середині відносно невеликої соціальної групи, якою може бути населення села або містечка, колектив підприємства або навчального  закладу тощо.

«Регіональні» – циркулюють на теренах певного географічного регіону.

«Національні» і «міжнаціональні» – розповсюджені  у загальнонаціональних межах.

За емоційною  характеристикою:

«Чутка-бажання» відображає надії, очікування і прагнення  людей, у середовищі яких вона циркулює, частіше є спробою видати бажане за дійсне. З одного боку, вона підтримує тонус соціального існування, з іншого – деморалізує, створюючи завищені очікування.

«Чутка-страховище»  викликає негативні настрої і  стани, стимулює посилення відчуття страху. Такі чутки часто виникають в періоди соціальної напруги або гострого конфлікту (стихійне лихо, війна, революційна ситуація, державний переворот), їх сюжети варіюються від просто песимістичних до відверто панічних. Основні функції цього виду чутки: а) залякування населення з метою схиляння до певної поведінки; б) активізація і мобілізація на протидію викликам та загрозам [17,22].

«Агресивна  чутка» стимулює не лише негативні  настрої, а й формує агресивний стан та направляє, каналізує агресивну  дію у потрібному для маніпулятора напрямі. Основна мета – провокування агресивної поведінки.

За ступенем впливу на психіку:

- ті, що активізують громадську думку певних груп людей, але не викликають чітко виражених форм асоціальної поведінки;

- ті, що викликають антигромадську поведінку деякої частини певних соціальних груп; руйнують соціальні зв’язки й організаційно-управлінські відносини між людьми, виливаються у масові заворушення, паніку тощо.

Феномен чутки  має низку характерних рис  та особливостей, які, на думку Б. Дубініна та А. Толстих, вирізняють її з інших інформаційно-психологічних явищ та жанрів повідомлень. По-перше, вона має порівняно високий ступінь узагальненості (адже вона повинна вийти за межі окремого випадку), що відрізняє чутку від плітки або ж її напівофіційного варіанту – доносу, дезінформації. По-друге, вона зберігає прив’язку до часу і середовища свого виникнення, чим протистоїть байці або повір’ю. По-третє, чутка пов’язана зі свіжою новиною, а часто – лише з майбутнім, і цим протилежна легенді, анекдоту тощо. По-четверте, чутка є свідомо неофіційною, а тому протистоїть офіційній інформації [13,48].

 

1.2 Фактори виникнення та розповсюдження чуток

Які ж причини  сприяють виникненню та циркулюванню політичних чуток? Якщо узагальнити  доробок науковців та реальну практику політтехнологів, то слід виділити наступні фактори, що виступають каталізаторами появи чуток: [24,66].

1. Недостатня кількість  інформації з питань, які зачіпають  інтереси людей. 

2. Брак автентичності  між інформацією з офіційних джерел і каналів масової комунікації.

3. Кризова, проблемна,  конфліктна, динамічна ситуація, що  стимулює невизначеність.

4. Тривала затримка в  ухваленні рішень, яка трапляється  у зв’язку з важливістю питання. 

5. Цілеспрямоване «зливання»  інформації.

6. Спроби відволікання  уваги громадськості на обговорення  другорядних питань.

7. Необхідність ретрансляції  правдивої інформації через канал  чутки у зв’язку з неможливістю  її оприлюднення через офіційні  канали.

8. Протидія якому-небудь  інформаційному повідомленню або іншій чутці, тобто створення контрчутки.

9. Природна схильність  людини до обговорення (фактично  до публічного осмислення) актуальних  питань, доступна інформація про  які не дозволяє на даний  момент зробити чітких висновків. 

10. Бажання самоствердження, завоювання авторитету шляхом демонстрації своєї поінформованості, переваги у володінні інформацією.

11. Компенсація емоційної  недостатності, яка відбувається  у ході відтворення та сприйняття  сюжетів чуток: той, хто розповідає, отримує задоволення від реакції слухача, а слухач, у свою чергу, отримує задоволення від сприйняття нового, раніше не відомого, але, за його уявою, важливого, що зачіпає його інтереси.