Іноземне інвестування сільського господарства в Україні

Реалізація стратегії  до 2015 р. дасть змогу інтенсивно розвивати  сільськогосподарський сектор економіки, підвищити потенціал використання харчової та переробної галузі промисловості, забезпечити продовольчу безпеку країни. В сільськогосподарському виробництві планується будівництво значної кількості потужних відгодівельних свинарських комплексів на базі передових зарубіжних технологій. В рамках інвестиційної моделі економічного розвитку України має отримувати стабільні інвестиційні надходження з випередженням їх темпів не менше, ніж у 1,5 раза проти обсягів виробництва. Значного зростання набуде рівень залучення іноземного капіталу та спрямованість його в трудомісткі галузі і, насамперед, в аграрний сектор економіки. За прогнозами на кінець 2015 року обсяги іноземних інвестицій зростуть більше, ніж у 2,5 раза [18].

Одним з основних напрямів економічної політики на сучасному  етапі є пріоритетний розвиток агропромислового комплексу на основі стабільного нарощування обсягів виробництва та переробки конкурентоспроможної продукції сільського господарства. Сільське господарство завжди відігравало значну роль у розвитку економіки регіону, робило вагомий внесок у формування продовольчих ресурсів держави.

Інвестиційна діяльність підприємств галузі направлена на введення у дію нових виробничих потужностей, модернізацію та впровадження високотехнологічних  виробництв. За рахунок інвестиційних  коштів на ряді сільськогосподарських підприємств України здійснено модернізацію технологічних процесів і обладнання, впроваджено енерго- і ресурсозберігаючі технології, освоєно випуск нових видів продовольчих товарів. Так, на підприємствах молочної промисловості здійснено модернізацію виробничої бази, зміцнено й розширено мережу приймально-заготівельних пунктів, обладнано їх холодильними установками.

Основними напрямами  залучення іноземних інвестицій в економіку України повинні стати: створення сприятливих умов для розвитку інвестиційної політики, поліпшення інвестиційного клімату, допомога суб'єктам господарської діяльності в реалізації соціально-економічних інвестиційних проектів із залученням усіх джерел фінансових ресурсів, включаючи кредитування на пільгових умовах.

Формування інвестиційної політики України в сільському господарстві має включати три основні складові: визначення загальних цілей і головних пріоритетів напрямів залучення іноземних інвестицій; формування регіональної інвестиційної програми та розробку принципів і механізмів реалізації регіональної інвестиційної політики. Однією з умов ефективного залучення іноземних ресурсів для інвестування повинно бути узгодження особистих цілей інвестора з цілями і завданнями загальної соціально-економічної програми регіону.

Пожвавлення процесів інвестування має відбуватися за рахунок стимулювання інвесторів, підготовки рекламно-презентаційної продукції, участі у міжнародних виставках, інвестиційних форумах, проведення семінарів та конференцій, виготовлення стендів для виставок, створення веб-сайту з характеристикою об'єктів вкладень, що пропонуються на інвестиційному ринку тощо.

Слід відмітити, що ефективним засобом пошуку іноземних інвесторів може бути організація зустрічей  з представниками дипломатичних  місій та ділових кіл іноземних  держав під час їх візитів до України. Проведення презентацій інвестиційних проектів, надання інформації щодо підтримки даних проектів з боку місцевих органів влади, підготовка, виготовлення та систематичне оновлення інвестиційного паспорту області, презентаційних матеріалів з конкретними інвестиційними пропозиціями призведе до створення позитивного іміджу регіону та сприятиме поширенню інформації про інвестиційні можливості країни.

Переконливим є те, що подальший розвиток міжрегіонального співробітництва, яке здійснюється шляхом укладання протоколів про наміри чи угод про співробітництво з відповідними представниками органів влади країн світу, створить механізм розповсюдження інформації про Україну, суб'єктів підприємницької діяльності та їх інвестиційних пропозицій, ініціює пошук партнерів у виробничій кооперації і потенційних інвесторів за сприяння іноземного суб'єкта угоди. Найбільш прийнятним є інформаційний обмін за допомогою мережі Інтернет.

3.2. Основні  напрямками поліпшення інвестиційного  клімату країни

Сільське господарство у сучасних умовах потребує значних інвестиційних ресурсів. Нині залучення інвестицій в нього – це вже не питання розвитку даного сектору, а питання його виживання або подальшого його безповоротного занепаду. Для цього необхідно використовувати всі можливі інвестиційні ресурси. Актуальність теми активізації залучення і використання інвестиційних ресурсів в сільське господарство за допомогою нових механізмів зумовила доцільність проведення даного дослідження.

Інвестиційний клімат держави - це сукупність політичних, правових, економічних та соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних та закордонних інвесторів [].

Інвестиційний клімат безпосередньо впливає на основні показники соціально-економічного розвитку країни. Позитивний інвестиційний клімат сприяє вирішенню соціальних проблем, забезпечує високий рівень зайнятості населення, дозволяє оновлювати виробництво, проводити модернізацію й нарощування основних фондів підприємств, впроваджувати новітні технології тощо. Отже, в даний час стабілізація інвестиційного клімату є найважливішим завданням для України.

Основними актами законодавства, що впливають на інвестиційний  клімат в Україні, є:  

• Конституція України;
• Господарський, Цивільний, Земельний кодекси України;  
• Закони України: «Про банки і банківську діяльність», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», «Про господарські товариства», «Про державне регулювання ринку цінних паперів», «Про заставу», «Про захист іноземних інвестицій в Україні», «Про режим іноземного інвестування», «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про інвестиційну діяльність», «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» та інші.

Несприятливий інвестиційний клімат в сільському господарстві є наслідком інвестиційної діяльності в інших галузях економіки, а також результатом довготривалої збитковості основних видів сільськогосподарського виробництва. Серед причин зниження інвестиційної активності слід виділити:

• великий податковий тиск на виробників продукції та відсутність пільг для виробничих інвестицій, а також нерівномірність оподаткування;
• різні «правила гри» на фінансових ринках для усі учасників, у зв’язку з чим найвигіднішими сферами вкладення капіталу стали операції з цінними паперами, нерухомістю, банківськими операціями;
• низький рівень завантаженості раніше введених в експлуатацію основних фондів і високий рівень їх зношеності, що не дозволяє підприємствам нагромаджувати необхідні кошти для виробничої бази. Крім того, поширеною стала практика нецільового використання амортизаційних відрахувань;
• плинність висококваліфікованих науково-технічних кадрів;
• недосконалий порядок відкриття нового підприємства;
• нестабільність правових основ інвестиційної діяльності [5].

Важливість  правильної інвестиційної політики важко переоцінити. Жодна економіка  світу не досягла значних результатів без залучення коштів вітчизняних та іноземних приватних інвесторів. Інвестиції для підприємств означають модернізацію і технічне переоснащення, впровадження енерго й ресурсозберігаючих технологій, а, отже, зменшення частки матеріальних витрат у структурі собівартості та збільшення оплати праці, виробництво конкурентоспроможної продукції.

Поліпшення  інвестиційного клімату в сільському господарстві економісти передусім пов’язують із підвищенням ефективності господарювання сільськогосподарських підприємств, посиленням державної підтримки виробників-аграріїв. Але особливий інтерес викликає позиція тих вчених, які пов’язують розвиток інвестиційно-іноваційного процесу з функціонуванням інтегрованих структур нового типу. Розвиток останніх нині здійснюється у ринковому середовищі, яке відтворює умови функціонування капіталістичної економіки. Тому процеси інвестиційного спрямування не можуть не відбивати соціально-економічний зміст даної економічної системи.

Враховуючи  це, ми поставили за мету з’ясувати  особливості сучасного механізму інвестування в сільське господарство, спираючись на загальні закономірності капіталістичного відтворення.

На розвиток інвестиційної сфери й усього процесу накопичення суттєво  вплинули руйнування централізованого державного фінансування капітальних вкладень і відсутність якісних ринкових механізмів розширення виробництва.

У комплексі  заходів щодо виходу української  економіки з найглибшої та найгострішої структурної кризи визначальне значення має відновлення основного капіталу на основі новітніх досягнень науки і техніки. У цих умовах різко зростають роль і значення інвестицій, які є фінансовим джерелом капітального будівництва.

Сутність інвестиційної  діяльності сільськогосподарських  підприємств полягає в організації фінансово-грошових потоків і управління ними з метою ефективного використання грошових засобів. Поняття сутності інвестиційної діяльності можна звести до категорії самофінансування, що базується на повній сукупності витрат для виробництва сільськогосподарської продукції і розширення виробничо-технічної бази підприємства, та означає, що кожне підприємство покриває свої поточні та капітальні витрати за рахунок власних джерел інвестування.

Інвестиційна  активність виражається у їхній  дієвій, цілеспрямованій і результативній діяльності щодо залучення інвестицій з усіх внутрішніх і зовнішніх джерел, а також ефективного використання залучених інвестиційних ресурсів. Для сільськогосподарських підприємств особливо актуальною стала проблема вибору та пошуку джерел інвестицій. Стимулювання інвестиційної діяльності, вироблення чіткої стратегії інвестування, визначення її пріоритетних напрямків, мобілізація всіх джерел інвестицій є найважливішою умовою стійкого та якісного розвитку сільськогосподарських підприємств [6].

Невід’ємною складовою  інвестиційного розширення є постійне залучення нових ефективних факторів виробництва. При цьому конкурентоспроможність капіталу у багатьох аспектах ґрунтується на готовності та спроможності країни до впровадження інновацій. В умовах, коли вартість матеріально технічних і енергетичних ресурсів значно зросла порівняно з вартістю сільськогосподарської продукції, проблема енерго- та ресурсозбереження стала пріоритетною в сільгоспвиробництві й поставила перед науковцями завдання пошуку шляхів зниження витрат матеріально-технічних та енергетичних ресурсів.

На теперішній час в Україні створено законодавчу  базу в сфері регулювання інвестиційної  діяльності, яка поступово вдосконалюється  з метою досягнення більшого притоку  інвестицій та підвищення ефективності їх використання.

Так, Законом України «Про режим іноземного інвестування» для іноземного інвестора в Україні встановлено національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, тобто рівні умови діяльності з вітчизняним інвестором. Зазначеним Законом іноземним інвесторам даються державні гарантії захисту їх капіталовкладень. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації, а їх реквізиція може бути здійснена лише у випадках стихійного лиха.

Важливими правовими  документами, які регулюють взаємовідносини  між суб’єктами інвестиційної діяльності, є міждержавні угоди про  сприяння та взаємний захист інвестицій. Зазначені договори є гарантом надання справедливого статусу інвестиціям та захисту їх на території іншої держави. Вони підписані  з 70 країнами світу.

5 січня 2006 р. набув чинності Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», який є базовим у регулюванні відносин при видачі документів дозвільного характеру. Результатом впровадження цього закону є поліпшення умов започаткування та ведення бізнесу в Україні, а саме скорочення часових і грошових витрат підприємців на проходження дозвільних процедур та зниження рівня корупції, що створює умови для поліпшення інвестиційного клімату в Україні.

З метою запровадження  компенсаційних механізмів для інвесторів у СЕЗ і на ТПР слід активізувати роботу над законопроектами «Про внесення змін до Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» та «Про внесення змін до Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів», головним розробником яких є Мінекономіки.

Цими законопроектами  передбачається надання низки стимулів для суб’єктів господарювання у  СЕЗ та на ТПР, яким скасовано спеціальний  режим оподаткування на цих територіях.

Таким чином, формуванню сприятливого інвестиційного клімату в Україні мають сприяти масштабні комплексні заходи щодо поліпшення умов діяльності інвесторів,  розширення механізмів та інструментів здійснення інвестицій та реалізації інвестиційних проектів. Збільшення обсягу інвестицій в економіку України забезпечить пришвидшення соціально-економічного розвитку регіонів та пріоритетних галузей виробництва.

3.3. Пріоритетні  галузі сільського господарства  для залучення іноземних інвестицій