Іноземне інвестування сільського господарства в Україні

 

На державному рівні для сільського господарства України виникає нагальна потреба чіткого визначення пріоритетних галузей виробництва, куди в першу чергу повинні залучатися іноземні інвестиції. Про такі галузі мають бути проінформовані потенційні іноземні інвестори. Одним з базових критеріїв доцільності їх вибору повинна стати можливість досягнення ланцюгової реакції господарської активності й економічного росту у сільськогосподарському комплексі як наслідку первинної ін'єкції капіталів.

З огляду на вітчизняні потреби, а також досвід країн  світу (зокрема, країн Східної Європи) для умов сільського господарства України виокремлюються наступні пріоритетні сфери-адресати іноземних інвестицій:

• виробництво технологічного устаткування;
• виробництво тари й упакування;
• біотехнології в галузях переробної промисловості аграрної сфери;
• створення об'єктів соціальної інфраструктури.

З проведеного  нами аналізу інвестиційного процесу  в сільське господарство України доцільно виділити такі пріоритетні напрямки вкладення капіталу:

1. У рослинництві  – розробка нових методів селекції, спрямованих на створення принципово нових сортів і гібридів сільськогосподарських культур, які поєднають скоростиглість, підвищену й високу стійкість проти хвороб, шкідників і критичних погодних умов, з високою продуктивністю; організація насінництва, у тому числі, на безвірусній основі; дослідження з удосконалення сучасних методів збору та збереження врожаю; підвищення родючості земель екологічно безпечними заходами.

2. У тваринництві  – створення високопродуктивних  молочних і м’ясних порід великої рогатої худоби, гібридів і кросів у свинарстві, птахівництві і вівчарстві; розробка економічно ефективних, ресурсозберігаючих, екологічно безпечних технологій ведення різноманітних галузей тваринництва в підприємствах з різними формами власності й обсягами виробництва; розробка на основі методів і засобів профілактики та боротьби з хворобами тварин; зниження втрат живильних речовин у кормах при їх заготівлі та збереженні.

Про доцільність  відзначених пріоритетів свідчить хоча б той факт, що в Україні від несвоєчасного збору і вивозу, поганого збереження і переробки цукрового буряка щорічно втрачається до 600-800 тис. т. цукру. Аналогічні приклади можна привести і по інших галузях та виробництвах [4].

Звичайно, перерахування  пріоритетів має попередній характер. У залежності від нагромадження досвіду залучення іноземних інвестицій його потрібно корегувати. Що стосується пільг у відзначених сферах, то вони повинні надаватися тільки тоді, коли вироблена продукція за технічними (технологічними) характеристиками не поступається найбільш розповсюдженим аналогам на ринках країн світу. Доцільність таких дій обумовлена ще і необхідністю стимулювання випуску конкурентоздатної продукції, з яким би вітчизняні виробники могли виходити на світовий ринок.

Що стосується створення підприємств, що цілком належали б іноземним власникам, то для цього останні повинні мати для своїх капіталів в Україні не тільки сприятливе правове й економічне середовище, але і бути добре обізнаними про ринок, який вони захочуть освоїти. Тому з об'єктивних обставинах не слід очікувати створення більш-менш значного прошарку таких аграрних підприємств в України раніше, ніж через чотири-п'ять років.

З іншого боку, для економічного росту сільського господарства України доцільним є не створення на нашій території значної кількості підприємств, що цілком належать іноземним власникам, а імпорт через границю ліцензій і «ноу-хау» на передову техніку і технології й створення на цій основі спільних підприємств. При цьому значний економічний ефект може дати уніфікація засобів виробництва порівняно з тими, що використовуються в розвинутих країнах. Наприклад, у сільськогосподарської промисловості цей прийом дозволив би скоротити капітальні вкладення порівняно із засобами виробництва, створеними за індивідуальними проектами.

Залучення іноземних  інвестицій, як свідчить світова практика, є засобом стимулювання конкуренції на внутрішньому ринку. Для одержання вигод і прибутків від іноземних інвестицій українськими підприємцями і державою в цілому необхідно не тільки ліквідувати існуючі в Україні перешкоди, про які згадувалося вище, але і мати на увазі, що процес інвестування в умовах ринкової економіки органічно зв'язаний із усім комплексом вітчизняного маркетингу.

Доцільним для  економіки України сценарієм  залучення іноземних інвестицій в сільське господарство є поетапний перехід від імпорту невеликих партій технологічного устаткування чи устаткування інших товарів виробничого призначення з метою вивчення й освоєння ймовірного ринку збуту продукції до створення спільних підприємств із їхньою наступною експансією на ринки за межами України. Можливість такого варіанту дій залежить від послідовності в проведенні радикальних економічних реформ. При цьому необхідно відзначити, що всі рішення щодо контрактів повинні приймати незалежні від держави суб'єкти, що господарюють, підприємці, що будуть розпоряджатися власними чи позиковими ресурсами і відповідати за результати прийнятого рішення своїм майном. Державі повинна належaти роль регулятора податкової, митної, та, опосередковано, кредитної політики. Тільки на такій основі залучення іноземних інвестицій буде сприяти підйому агропромислового комплексу й економіки України в цілому.

Зазначене вище, торкаючись привабливості сфери  сільськогосподарського виробництва України для зарубіжних інвесторів, показує, що і в цьому аспекті ефективність інвестування аграрної сфери не є питанням однозначно переконливим. Маючи привабливу в цілому для зарубіжного інвестора сферу аграрного виробництва, ще не до кінця зрозуміло, наскільки ефективним може виявитися її інвестування за умов функціонування діючого механізму.

Для інвестиційного забезпечення сільського господарства необхідна виважена державна підтримка. Держава має виконувати функції гаранта стабільності інвестиційного клімату за рахунок проведення регламентованої та передбачуваної податкової, амортизаційної, митної, цінової та кредитної політики.

Серед фінансових важелів, які суттєвіше впливають  на формування ринкового середовища в аграрному секторі, загальновизнаними є: кредитне забезпечення; оподаткування; страховий захист; державна підтримка сільських товаровиробників. Саме ці фактори і саме в такій послідовності після цінового паритету забезпечують нормальне функціонування господарських структур у ринкових умовах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

В результаті проведеного  дослідження ми дійшли наступного висновку:

1. Згідно із Законом України «Про режим іноземного інвестування» під іноземними інвестиціями розуміють усі цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту.

2. Станом на 1 липня 2008 року, починаючи з 1992 року, в агропромисловий комплекс України було залучено 2586,1 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій (7,1% загального обсягу прямих іноземних інвестицій в економіку).

3. В результаті  дослідження було виявлено, що  Україні притаманний несприятливий  інвестиційний клімат. Несприятливий інвестиційний клімат в сільському господарстві є наслідком інвестиційної діяльності в інших галузях економіки, а також результатом довготривалої збитковості основних видів сільськогосподарського виробництва. Серед причин зниження інвестиційної активності слід виділити:

• великий податковий тиск на виробників продукції та відсутність пільг для виробничих інвестицій, а також нерівномірність оподаткування;
• різні «правила гри» на фінансових ринках для усі учасників, у зв’язку з чим найвигіднішими сферами вкладення капіталу стали операції з цінними паперами, нерухомістю, банківськими операціями;
• низький рівень завантаженості раніше введених в експлуатацію основних фондів і високий рівень їх зношеності, що не дозволяє підприємствам нагромаджувати необхідні кошти для виробничої бази. Крім того, поширеною стала практика нецільового використання амортизаційних відрахувань;
• плинність висококваліфікованих науково-технічних кадрів;
• недосконалий порядок відкриття нового підприємства;
• нестабільність правових основ інвестиційної діяльності.

4. З проведеного нами аналізу інвестиційного процесу в сільське господарство України доцільно виділити такі пріоритетні напрямки вкладення капіталу:

• У рослинництві – розробка нових методів селекції, спрямованих на створення принципово нових сортів і гібридів сільськогосподарських культур, які поєднають скоростиглість, підвищену й високу стійкість проти хвороб, шкідників і критичних погодних умов, з високою продуктивністю; організація насінництва, у тому числі, на безвірусній основі; дослідження з удосконалення сучасних методів збору та збереження врожаю; підвищення родючості земель екологічно безпечними заходами.
• У тваринництві – створення високопродуктивних молочних і м’ясних порід великої рогатої худоби, гібридів і кросів у свинарстві, птахівництві і вівчарстві; розробка економічно ефективних, ресурсозберігаючих, екологічно безпечних технологій ведення різноманітних галузей тваринництва в підприємствах з різними формами власності й обсягами виробництва; розробка на основі методів і засобів профілактики та боротьби з хворобами тварин; зниження втрат живильних речовин у кормах при їх заготівлі та збереженні.

5. Найголовнішою  умовою для інвестиційного забезпечення сільського господарства має стати виважена державна підтримка. Держава має виконувати функції гаранта стабільності інвестиційного клімату за рахунок проведення регламентованої та передбачуваної податкової, амортизаційної, митної, цінової та кредитної політики.

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 р. № 93/96-ВР зі змінами та доповненнями.
2. Абрамович І.А., Сутність і стан інвестиційної діяльності в аграрному секторі економіки // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво, 2006. – № 4. – С. 7-10.
3. Абрамович І.В. Напрями активізації державної політики щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України // Економіка та держава. – 2006. – № 9. – С. 25–27.
4. Бурковський І.Д. Інвестиційне забезпечення економічного розвитку аграрного виробництва / І.Д. Бурковський, І.О. Іртищева // Економіка АПК, 2005. – № 12. – С. 71-73.
5. Вініченко І.І. Сучасний стан і структура інвестицій у сільське господарство // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво, 2007. – № 1. – С. 75-78.
6. Вініченко І.І. Теоретичні основи методики оцінювання ефективності інвестиційних проектів: (в аграрній сфері України) // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво, 2007. – № 2. – С. 66-69.
7. Вовчак О.Д. Інвестування: Навч. посібник. – Львів: Новий Світ – 2000, 2007. – 544 с.
8. Загородній А.Г.,Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – 2-ге видання, виправлене та доповнене. – Львів: Вид-во “Центр Європи”, 1997, – 576 с.
9. Захарін С.В. Механізм державного регулювання іноземного інвестування: Монографія / НАН України. Інститут економіки; відпов. редактор член-кор. НАНУ, д.е.н. Герасимчук М.С. – К., 2003. – 161 с.
10. Захожай В.Б., Федоренко В.Г. Страховий та інвестиційний менеджмент. – К.:МАУП, 2002. – 344 с.
11. Кизима Т. Спільне підприємництво: проблеми та шляхи їх вирішення // Економіка України. - 2000. - №7. - С. 88-91.
12. Колосов О. Іноземні інвестиції в економіку України: користь чи небезпека? // Економіка України. – 2010. – №8. – С.6-12.
13. Косак В.М. Правові засади іноземного інвестування в Україні. – Львів: Центр Європи, 2005. – 223 с.
14. Лайко Г.П. Формування інвестиційної привабливості підприємств АПК. – К.: ННЦ «Інститут аграрної економіки», 2010. – 202 с.
15. Лазебник Л.Л. Інвестиційний клімат та економічна мотивація іноземного інвестування в Україні // Фінанси України. – 2010. – №4. – С.82-88.
16. Лук`яник М.М., Методичні підходи до визначення ефективності інвестицій у сільському господарстві // Економіка АПК, 2004. – №10. – С. 110-112.
17. Макогон Ю.В. и др. Иностранные инвестиции в современных условиях: статистика, опыт, проблемы. - Донецк, 2006. - 51 с.
18. Мельник О.О. Інвестиційний клімат в Україні // Фінанси України. – 2010. – №8. – С.61-65.
19. Омельянович Л.А., Філіпенко Т.В., Гладкова О.В. Сучасні проблеми і перспективи інвестиційної діяльності в Україні // Фінанси України. – 2010. – №6. – С.73-78.
20. Офіційна сторінка Мінагрополітики. Режим доступу: http://www./minagro.kiev.ua.
21. Павлова Л.Н. Фінанси підприємств: Підручник для вузів. - М.:Фінанси, ЮНІТІ, 2005. – 639 с.
22. Пехник А.В. Іноземні інвестиції в економіку України: Навч. Посібник. – К.:Знання, 2007. – 335 с.
23. Пересада А.А. Інвестування: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2004. – 250 с.
24. Реверчук С.К. Реверчук Н.Й., Скоморович І.Г. та ін. Інвестологія: наука про інвестування: Навч. посібник – Атіка, 2001. – 264 с.
25. Самовалов В. Що стримує залучення іноземних інвестицій? // Урядовий кур'єр. – 17 лютого 2010. – № 85. – С.7.
26. Сільське господарство України за 2008 рік. Статистичний щорічник / Державний комітет статистики України; За ред. Ю.М. Остапчука. – К., 2009. – 392 с.
27. Щурик М.В. Інвестування сільського господарства: інвестиційні пріоритети та напрямки // Статистика України, 2006. – № 4. – С. 51 - 55.