Теоретичні та методичні основи мотивації персоналу

Основними тенденціями розвитку систем мотивації персоналу суб'єктів господарювання, у сучасних умовах є: орієнтація на стратегічні підходи, інтерес до внутрішніх мотивів трудової діяльності, активний розвиток економічних і соціально-психологічних методів стимулювання, розробка нових підходів до мотивації та ін.

Найбільша вага серед форм мотивації має оклад і індивідуальна надбавка, а потім уже випливають різні види премій, на тлі інших виділяються медичне страхування, можливість одержання кредитів і матеріальна допомога. Значимими також є наступні мотиваційні форми: сприятливий психологічний клімат в колективі, кар'єра, гарні умови праці, оплата путівок, розвинута організаційна культура, соціальні відпустки. Серед найбільш можливих факторів демотивації виділяються: порушення негласного контракту; невикористання яких-небудь навичок співробітника, що він сам цінує; ігнорування ідей і ініціативи; відсутність почуття причетності до компанії; відсутність відчуття досягнення, не видно результатів, немає особистий і професійний рости; відсутність визнання досягнень і результатів з боку керівництва і колег; відсутність змін у статусі співробітника.

Основні рекомендації з поліпшення мотиваційного процесу і запобіганню демотивації: надання максимуму реалістичної інформації в процесі добору, формування реалістичних очікувань, управління персоналом по цілям, постановка реальних цілей, поділ складних цілей на короткострокові етапи, активне використання додаткових навичок співробітників, увага до ідей і пропозицій співробітників, формування організаційної культури, розвиток у співробітників почуття приналежності до організації, заохочення й оцінка досягнень співробітників, розвиток системи управління кар'єрою.

Проведений у роботі аналіз ПП "Тіна" показав, що магазин є стабільним у своїй діяльності та конкурентоздатним. Магазин "Альфа" має ряд конкурентних переваг, завдяки яким тримає лідерські позиції на ринку.

Коефіцієнт поточної ліквідності на ПП "Тіна" у 2008 році дорівнював 0,5, що свідчить про наявність підприємство було неспроможним погашати всі свої борги. За період свого існування з 2009 року по 2010рік коефіцієнт поточної ліквідності збільшився до 1. Фінансовий стан підприємства покращився (в основному за рахунок збільшення оборотних активів і зменшення поточних зобов'язань).

Що стосується коефіцієнта абсолютної ліквідності ПП "Тіна", то тут ситуація наступна: в 2008 році цей показник становив 0,27 і у 2009 та 2010 роках його значення майже не змінилося.

ПП "Тіна" на протязі 2008р – 2010р своєї діяльності не мало достатніх фінансових ресурсів для розширення своєї діяльності.

При співвідношенні короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості у ПП "Тіна" за аналізований період спостерігається тенденція росту.

За результатом аналізу ліквідності ПП "Тіна" можна зробити висновок, що підприємство за період з 2008 – 2010 ріку свого існування покращило свій фінансовий стан.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу для ПП "Тіна" становить у 2008р – 0,5; у 2009р – 0,49,а у 2010р – 0,5. У 2008 році підприємство мало значення показника коефіцієнту концентрації власного капіталу 0,5. Частка власного капіталу в загальної сумі його фінансових ресурсів складає 50%, тобто на 50 % підприємство самостійно забезпечує своє фінансування. Станом на 2010 рік цей показник  не змінився і становить 0,5.

Коефіцієнт відношення позикового капіталу до власного в ПП "Тіна" за період з 2008 р. до 2010 р. положення підприємства майже не змінилося, воно менше стало залежати від кредиторів.

За результатом аналізу довгострокової платоспроможності можна зробити висновки, що за період з 2008 року до 2010 року ПП "Тіна" частка власного капіталу в загальної сумі його фінансових ресурсів складає 50%, тобто на 50 % підприємство самостійно забезпечує своє фінансування.

Рентабельність капіталу на ПП "Тіна" у 2008р. склала -0,37; у 2009р. -0,89; у 2010р. склала – 1,25 , це все свідчить про низьку ефективність ведення господарської діяльності підприємства.

Розраховані вище коефіцієнти ліквідності, довгострокової платоспроможності і рентабельності свідчать про те, що ПП "Тіна" є не досить фінансово стійким підприємством, нездатним своєчасно погашати свої короткострокові та довгострокові зобов'язання.

В цілому можна зазначити, що ПП "Тіна" хоча і не є високоприбутковим підприємством, проте має стабільні показники, не зважаючи на кризовий стан в економіці.

Аналіз системи мотивації праці на підприємстві показав, що управління персоналом підприємства здійснюється за допомогою сполучення адміністративних, економічних і соціально-психологічних методів менеджменту. Основа системи стимулювання персоналу закладається використанням організаційно-технічних методів. Використовувані на підприємстві соціально-психологічні методи дієво здійснюють духовне стимулювання, створюючи сприятливий психологічний клімат у колективі і почуття приналежності до організації. Установлений на підприємстві стабільний розмір винагороди персоналу запобігає збільшення плинності кадрів і знижує витрати на пошук нових трудових ресурсів.

Основними слабкими сторонами існуючої системи стимулювання праці працівників ПП "Тіна" є наступні аспекти: низька ефективність внутрішньо-організаційних відносин, обумовлена тим, що ініціатива і заповзятливість працівників не заохочуються; в основному стимулюванні, тобто при визначенні розміру окладу і преміальних, не приділяється увага додатково відпрацьованому часу персоналу, що істотно знижує зацікавленість і продуктивність; низьке використання здібностей працівників, відсутність проробленої системи просування по службі і розвитку кар'єри.

Для підвищення економічного стимулювання існуюча на ПП „Тіна” сьогодні система оплати праці повинна бути доповнена системою участі працівників у прибутку організації і побудовою управління персоналом по цілям, на підставі досягнення яких буде оцінюватися ефективність праці кожного працівника.

Додатковими соціально-економічними виплатами і гарантіями в даний момент на ПП "Тіна" можуть стати: оплачені святкові дні; оплачене година на обід; медичне страхування на підприємстві; додаткове пенсійне страхування на підприємстві; страхування від нещасливих випадків; допомога в підвищенні освіти, профпідготовки і перепідготовки.

Основними напрямками удосконалення соціально-психологічних методів у мотивації персоналу ПП "Тіна" можуть бути: підтримка сприятливого психологічного клімату в колективі на основі розвитку системи управління конфліктами, формування і розвиток організаційної культури. Створення на підприємстві системи попередження конфліктних ситуацій, стимулювання їхніх позитивних наслідків дозволить забезпечити високу ефективність функціонування системи менеджменту на підприємстві, підтримка сприятливого психологічного клімату в трудовому колективі.

Основними напрямками розвитку системи стимулювання персоналу на ПП "Тіна" у сформованих умовах можуть стати: додавання нових організаційно-виробничих методів стимулювання праці; застосування нових стимулюючих форм оплати праці; розширення використання соціально-психологічних факторів у стимулюванні персоналу, формування сприятливого психологічного клімату в колективі.

У цілому можна зробити висновок, що впровадження запропонованих заходів у сполученні з удосконалюванням інших методів менеджменту дозволить підвищити зацікавленість працівників у результатах своєї праці та підвищити ефективність мотивації персоналу та діяльності підприємства в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.    Статут підприємства ПП «Тіна».

2.    Абрамов В.М., Колот А.М., Данюк В.М. Мотивація і стимулювання праці в умовах переходу до ринку. — Одеса, 1995

3.    Андрушків Б.М., Кузьмин О.Е. «Основи менеджменту». – Л.: Світ, 1995.

4.    Андреева Г.М.Социальная психология. М., Аспект Пресс, 1996.

5.    Веснин В. Р. Основы менеджмента: Учебник. – М: ИМПЭ. Изд. «Триада, Лтд», 1997. – 384с.

6.    Виханский О.С., Наумов А.И.Практикум по курсу «менеджмент»/ Под ред. А.И. Наумова. М., 1998.

7.    Грещак М.Г. Внутрішній економічний механізм підприємства: Павч.посібник к.: КНЕУ 2001. 228с.

8. Гуменюк Н.Д. і ін. Економічні методи керування і прискорення розвитку виробництва. - Київ Техніка, 1999. -192с.

9. Дагаева А. Статья «Зарплаты недостаточно»: «Ведомости», 20.04.2006

10.     Денисов В. В начале был менеджер http://www.manage.ru/management/people/denisov.shtml

11.     Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Знання, 1999.

12.     Курочки Л.С. Организация управлення предприятием: Учебник. К.: МАУН, 1996. - і 32с.

13.     Кабанов А.Я. «Управління персоналом організації», - М., 1997, (с.435).

14.     Липантов С.А.Методы социально-психологической диагностики организации./ В кн.: Введение в практическую социальную психологию. М., 1994.

15.     Личность и коллектив в производственном менеджменте. – Журнал «Бухгалтерский учет в торговле», №4, 1997.

16.     Лукашевич Н.П. Социология труда: Учеб. пособие. – К.:МАУП, 2001

17.     Маллинз, Лори. Менеджмент и организационное поведение: Учеб. – практ. пособие / Пер. с англ. Т. Цеханович и др. – Мн.: Новое знание, 2003. – 1039 с.

18.     Мастенбурк У.Управление конфликтными ситуациями и развитие организации. М., 1996.

19.     Милов Г. Статья «Доска почета» как нематериальный фактор мотивации»: "Ведомости", 26.01.2006

20.     Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф.Основы менеджмента., М. «Дело», 1994.

21.     Нємцов В.Д., Довгань Л.Є., Сініок Г.Ф. Менеджмент організацій. – К.: 2001.

22.     Осовська Г.В., Крушельницька О.В. Управління трудовими ресурсами: Навч.посібник. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 304 с.

23.     Паркинсон С.Н. Рустамджи М.К. «Искуство управления» /пер. с англ. К. Савельева.-М.:Агенство «ФАИР»,1997. -272с.

24.     Практична психологія менеджменту: Як зробити кар'єру. Як будувати організацію: Науково практичний посібник.-К.: Україна, 1994.-399с.

25.     Пригожин А. И. Нововведення: стимули і перешкоди. К.: МАУП, 2003. – 219с.

26.     Роберт Таунсенд. Секреты управления или как удержать компанию от подавления инициативы людей и снижения прибыли. - М.: БДИ, 1991г.

27.     Румянцева З.П. Менеджент организации. – М.: ИНФРА, 1995.

28.     Статья «Факторы мотивации персонала»: "ПСИ-Мастер", 04.10.2005

29.     Томпсон. Стратегический менеджмент. – Юнити, 2000.

30.     Тутушкіна М.К. Практическая психология для менеджеров.

31.     Управление персоналом предприятия: Учебное пособие / Под ред, П.В. Шеметова. - М.: ИНФРА-М; Новосибирск: НГАЭиУ, 1999. - 312 с.

32.     Управление персоналом организации: Учебник. Под ред. А.Я.Кибанова. – М.: Инфра-М, 1997. – 512 с.

33.     Уткин Э.А. Управление фирмой. – М.: Акалис, 1992.

34.     Хміль Ф.І.Менеджмент: Підручник, - К.:Вища шк., 1995, - 351 с.

35.     Шегда А.В. Основы менеджмента: Учебное пособие. – К.: Знания,1998.

36.     Шекшня С.В. Управление персоналом современной организации.- М., 1996.

37.     Чугунова А. Статья «Чего хотят сотрудники?»: "Секрет фирмы", 13.04.2005