Звіт з проходження виробничої практики

Вступ

Андрушівська державна сортодослідна станція сільськогосподарське підприємство, основним видом діяльності якого є: вирощування зернових, технічних культур.

Головна мета проходження виробничої практики - це закріплення та поглиблення теоретичних знань з економічної та фінансової діяльності підприємства шляхом ознайомлення з діючими нормативними документами з бухгалтерського та податкового обліку та звітності.

Головне завдання практики - ознайомлення з організацією фінансової роботи на підприємстві, проводити розрахунки з обґрунтування джерел формування майна підприємства, його грошовими фондами та фінансовими ресурсами, охарактеризувати ефективність використання трудових ресурсів на підприємстві, аналізувати його фінансову діяльність з відповідною економічною оцінкою, дослідити організаційну структуру управління підприємством, координації менеджменту.

Стан економіки аграрного сектора зумовлює активізацію розвитку підприємницької діяльності.

Головною метою економіки агропромислового комплексу є формування рентабельного, низько затратного і конкурентноспроможного аграрно-промислового виробництва, яке в свою чергу повинно забезпечувати вирішення політичних, соціальних та економічних завдань.

Найголовнішим на сьогодні є: створення передумов для економічного зростання, зокрема посилення інноваційного спрямування аграрної політики; визначення пріоритетів структурної перебудови; технологічного і технічного забезпечення і вирішення питань земельних відносин; стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу; розвиток інформаційної сфери як основи ефективності інноваційної політики; здійснення адміністративної реформи та підготовка кадрів.

Держава правовими та організаційними заходами повинна не "придушувати" а навпаки - стимулювати вільний вибір суб'єктами підприємницької діяльності форми господарювання, напрямків та умов реалізації продукції, правом розпоряджатися результатами своєї праці та капіталом.

Підвищення ефективності аграрного сектора, де панує приватна форма власності і діють ринкові відносини, зумовлює кардинальну зміну функцій, структури та методів управління ним. Менеджмент АПК відіграє роль ключового фактора, що має забезпечити відродження і розвиток українського села. Сучасний менеджер повинен брати до уваги всі зміни у зовнішньому середовищі та адекватно реагувати. Необхідне проведення аналізу системи управління підприємством для виявлення недоліків в цій системі. Необхідно виявити переваги та недоліки системи управління підприємством, використовуючи математичні, статистичні методи дослідження, а також методи економічного та фінансового аналізу.

Розділ 1. Економіка підприємства

1.1.           Природна, організаційно-економічна та соціальна характеристика підприємства

Андрушівська сортодослідна станція розташована в селі Зарубинці Андрушівського району, Житомирської області на відстані 38 км від обласного центру та здійснює господарську діяльність в межах такої грунтово-кліматичної зони як Полісся. З помірно континентальним кліматом, з вологим літом і м’якою зимою. Пересічна температура січня —5,7°, липня  +18,9°. Абсолютний  мінімум —35, —40°, абсолютний максимум +35, +40°. Період з температурою понад +10° становить 158 днів. Сума активних температур 2390—2520°. Опадів  випадає 600 мм, на рік, найбільше їх випадає влітку. Висота снігового покриву 20— 30 см. 3 несприятливих кліматичних явищ спостерігаються бездощові періоди до 60 днів, можливі посухи і суховії,  сильні дощі, 1—2 дні (рідше 4—6 днів) з градом. Значної шкоди завдають пізні весняні та ранні осінні заморозки. Взимку можливі низькі температури протягом 25 днів, ожеледь до 15 днів і більше. Слід відмітити, що господарство знаходиться у вологій, помірно теплій агрокліматичній зоні. Серед зональних типів ґрунтів за площею поширення переважають дерново-підзолисті ґрунти піщаного, глинисто-піщаного і супіщаного механічного складу, оглеєні. Важливим є також те що транспортна система області представлена залізничним, автомобільним, трубопровідним і повітряним транспортом. Провідними з них є залізничний і автомобільний. Загальна довжина залізниць у межах області  становить 1125 км, у т.ч. електрифікованих  160 км.  Густота   залізниць  на   1000 кв.км    становить  37,6 км. Автомобільний транспорт обслуговує переважно внутрішньобласні перевезення. Загальна довжина автомобільних шляхів 8,1 тис. км , з них з твердим покриттям — 7,3 тис км, густота автомобільних шляхів на 1000 кв.км становить 27,0 км. Основні автомобільні шляхи : Київ— Житомир — Рівне, Санкт-Петербург — Житомир —Ізмаіл, Київ — Коростень — Ковель. Територією області проходить траса нафтопроводу «Дружба». У Житомирі є аеропорт.

Але не зважаючи на вигідне природно-економічне положення потрібно сказати, що господарство знаходиться в радіаційно забрудненій області передусім це пов’язано з Чорнобильською трагедією.

          Земельні ресурси є основою матеріального і духовного виробництва. Від характеру і рівня ефективності використання землі залежить розвиток продуктивних сил, масштаби виробництва і матеріальне благополуччя народу. Земельні ресурси необхідні всім галузям народного господарства, однак їх роль у різних сфе­рах суспільного виробництва не однакова. Роль землі в сільськогосподарському виробництві визначається тим, що їй притаманна специфічна унікальна властивість — родю­чість. Завдяки цій властивості земля активно впливає на процес сільськогосподарського виробництва. Родючість визначається здатністю ґрунту нагромаджувати й утримувати вологу та забезпечувати доступ кисню рослини, нагромаджувати і трансформувати поживні речовини в доступній для рослин формі.  Розрізняють такі види родючості землі:

До сільськогосподарських угідь відносяться: 1) рілля; 2) сінокоси і пасовища; 3) багаторічні насадження; 4) присадибні ділянки та інші угіддя, що використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції (наприклад, ті, що відводяться під водойми для розведення риби).

Земельна площа господарства, як правило, неоднорідна і включає угіддя різної якості і призначення.

Ріллею називаються земельні ділянки, на яких систематич­но вирощуються сільськогосподарські культури.

Ділянки землі, які постійно використовуються для вироб­ництва сіна, називають сіножатями; ділянки, які постійно вико­ристовуються для випасання худоби - пасовищами. Склад і структуру земельних та сільськогосподарських  угідь господарства нам показує таблиця 1.

Таблиця 1. Склад і структура земельних і сільськогосподасрьких угідь Андрушівської державної сортодослідної станції

Як бачимо склад та структура земельних і сільськогосподарських угідь 2006-го року дещо відрізняється порівняно з 2004-ім роком та аналогічна в той же час 2005-му. Підприємство має невелику загальну земельну площу, величина якої збільшилася на 9,4%. Помітне також збільшення і с.-г. угідь на 9,5%, ріллі – на 6,9%. Поряд із збільшенням частки с.-г. угідь в складі загальної земельної площі з 93,2% до 100%, змінилася їх структура – рілля зросла до 93,5% з 93,2%.

Аналіз структури посівних площ в Андрушівська державна сортодослідна станція краще зробити розглядаючи таблицю 2.

Таблиця 2. Структура посівних площ сільськогосподарських культур Андрушівської державної сортодослідної станції

Найбільшу питому вагу в структурі посівних площ в господарстві займають зернові і бобові. В порівнянні з 2004 роком площа посівів зернових зросла і склала 143 га. Вагому частку в посівних площах займають озимі та ярі зернові, відповідно в 2006 році 41% та 27%, а також цукрові буряки – 22%.

Про економічну ефективність використання землі судять, на основі системи натуральних і вартісних показників. До нату­ральних показників відносять: урожайність сільськогосподарсь­ких культур; виробництво окремих видів тваринницької продук­ції на 100 га відповідних земельних угідь (продукцію скотарства і вівчарства розраховують на 100 га сільськогосподарських угідь, свинарства — на ріллю, птахівництва — на площу зернових). До вартісних показників відносять: виробництво валової продукції в порівнянних цінах, товарної продукції в поточних цінах реалі­зації, чистої продукції і прибутку в розрахунку на гектар сільсь­когосподарських угідь.

Натуральні показники характеризують продуктивність лише певної частини сільськогосподарських угідь, а вартісні — всієї їх площі. Ці дві групи показників доцільно розраховувати як на гек­тар фізичної площі, так і з урахуванням грошової оцінки гектара сільськогосподарських угідь, в якій відображена їх економічна родючість. У першому випадку можна судити про фактично до­сягнутий рівень використання землі без урахування її якості, а в другому — об'єктивно оцінити результати господарювання.

Ефективність використання земельних ресурсів можна чітко проаналізувати на прикладі таблиці 3.

Таблиця 3. Ефективність використання земельних ресурсів Андрушівської державної сортодослідної станції