Характеристика маркетингової діяльності туристичного агенства

Основними джерелами  формування прибутку туристичного підприємства є:

- прибуток від надання туристичних послуг або від продажу туристичного продукту. (Це основна складова загального прибутку);

- прибуток від позареалізаційних операцій - це прибуток від пайової участі в спільних підприємствах, здавання майна в оренду, дивіденди на цінні папери, надходження з депозитних вкладів, дохід від володіння борговими зобов'язаннями, надходження від економічних санкцій тощо,

- прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів (матеріальних активів), нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо. Його розраховують як різницю між ціною продажу та залишковою вартістю.

Розглянута схема обчислення величини загального прибутку за його джерелами має важливе значення для його аналізу та прийняття  господарських рішень.

 

Основною складовою  валового доходу є виручка від  надання туристичних послуг та продажу туристичного продукту, У нього включають також прибуток від продажу майна і від позареалізаційних операцій. Валові втрати - це витрати на реалізовану продукцію, а також втрати від продажу майна.

Амортизаційні відрахування виокремлено із загальної суми витрат, оскільки їх нарахування контролюється фіскальними органами в особливому порядку.

У фінансовій політиці підприємства важливе місце займає розподіл і  використання одержуваного прибутку як основного джерела фінансування інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників.

Із загального прибутку сплачується податок згідно з  умовами, передбачуваними законодавством про оподаткування прибутку підприємств.

Рентабельність капіталу обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Конкурентне середовище підприємства

Важливою умовою високої  конкурентноздатності підприємства в  сфері туризму є вміння аналізувати  господарську діяльність, реально оцінювати  фінансовий стан і на цій основі коректувати і планувати роботу підприємства як на внутрішньому, гак і на зовнішньому ринку.

Основними показниками  оцінки динаміки складу і структури  фінансових ресурсів є:

а) джерела власних  коштів;

статутний фонд;

нерозподілений прибуток;

резервний капітал.

б) джерела позичкових коштів;

довгострокові кредити і позички;

короткострокові кредити і позички;

кредиторська заборгованість.

Собівартість туристичного продукту (послуги) - це грошова форма витрат на формування (виробництво) та збут туристичного продукту чи послуги. Чим краще працює підприємство (інтенсивно використовує виробничі ресурси), тим нижчою є собівартість. Тому собівартість є одним із важливих показників ефективності виробництва.

Собівартість туристичного продукту (послуги) має тісний зв'язок з ціною і є базою при ціноутворенні.

В системі господарювання в сфері  туризму, подібно як і в інших  виробничих сферах, застосовується багато видів цін, які різняться за певними  класифікаційними ознаками. Так, за класифікаційною  ознакою рівня встановлення та регулювання застосовують централізовано-фіксовані й регульовані, договірні, та вільні ціни.

Ціноутворення в індустрії туризму - це комплексний захід, обумовлений  різноманітністю продукту, високим  рівнем конкуренції і складністю визначення точної оцінки майбутнього попиту,

Політика ціноутворення в туристичній  сфері визначається різними факторами, тому і методи ціноутворення можуть застосовуватися різноманітні.

Вибір методу ціноутворення та встановлення відповідно до нього певного рівня  ціни є початковим етапом розробки цінової стратегії і тактики туристичного підприємства.

Будь-яке підприємство повинно  мати впорядковану методику встановлення ціни на вироблену ним продукцію  чи послуги.

Оптимально встановлена ціна на туристичний продукт повинна повністю забезпечувати повернення всіх витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією цього продукту, а також отримання певного прибутку.

Ціноутворення в сфері послуг і  в туризмі зокрема має цілий  ряд особливостей:

- туристичні послуги є кінцевим продуктом, призначеним безпосередньо для споживання, тому ціни на послуги - це роздрібні ціни;

- стійкий попит на туристичні послуги залежить від індивідуальних особливостей людини, тому при встановленні цін на них необхідно враховувати наступний психологічний момент: ціна не повинна викликати негативні емоції у потенційних покупців;

- процеси виробництва, реалізації і споживання послуг співпадають в часі, тому в сфері туризму застосовується сезонна диференціація цін і тарифів. Попит на туристичні послуги носить сезонний характер;

- туристичні послуги реалізуються як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, тому при оцінці якості і стандартизації беруться до уваги міжнародні вимоги, бо ціни для іноземних туристів, як правило, більш високі, ніж для вітчизняних, і встановлюються у вільно конвертованій валюті,

5) ціни на туристичні послуги  включають споживацьку вартість, яка не набирає безпосередньо  товарної форми (наприклад, пам'ятки  історії,

культури, архітектури тощо) або  не є продуктами праці, а створені природою

(гори, водоспади).

Аналізуючи стан розвитку туристичого агентства «Ветер странствий»  на туристичному ринку м. Херсона необхідно зазначити, що туристичне агенство займає гідне місце серед інших підприємств регіону, але існує велика кількість ризиків для його діяльності, що в свою чергу відбивається на постійному пошуку альтернативних можливостей для підвищення рівня конкурентоспроможності.