Нормативна база планування в сучасних умовах

 

УКООПСПІЛКА

Львівська комерційна академія

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему: «Нормативна база планування в сучасних умовах»

 

 

 

Підготувала

студентка 331 групи 

Канюка Н.П.

Перевірила

Проф.,к.е.н. Міценко Н.Г.

 

 

Львів_2013

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Сутність, функції та класифікація норм та нормативів………………….5
2. Система економічних норм і нормативів…………………………………9
3. Розробка методики формування нормативної бази планування на промисловому підприємстві……………………………………………...13

Висновки…………………………………………………………………………15

Список використаної літератури………………………………………………..16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Основа раціональної організації  планування діяльності підприємства при будь-якій формі власності – планування науково-обґрунтованих планових техніко-економічних норм і нормативів, створення нормативної бази підприємства.

Зниження рівня планової роботи в умовах перехідного періоду  позначилося і на зменшенні уваги  до створення нормативної бази. Деякою мірою це пов’язане з тим, що створюється думка, що швидке зростання і успіх фірми пов’язані не з формальним плануванням, а швидше є наслідком підприємницького таланту, енергійного і рішучого керівництва фірмою. Природно, роль підприємця, тим більше підприємця-новатора, в успіху фірми важко переоцінити. Значна в умовах ринкової невизначеності зовнішнього середовища і роль неформального, інтуїтивного (інкрементального) планування [1, ст. 41].

Виробниче планування не може бути запровадженим на перших етапах створення системи управління, оскільки в інтегрованій системі планування − це “надбудова” над обліковою системою. Роботою щодо планування займаються практично всі підрозділи та служби промислового підприємства, та для якісного планування потрібні нормативні та оперативні початкові дані, що поставляють інші модулі системи.

Також у наш час на деяких вітчизняних підприємствах продовжують використовуватися розроблені більш ніж десять років тому методи планування. Не можна чекати, що “традиційні” методи будуть швидко забуті, оскільки вони по-перше, глибоко вросли в підприємства за рахунок звичного документообігу, по-друге, продовжують використовуватися для опису бізнес-процесів у сучасній економічній літературі. Тому повністю відійти від традиційних підходів щодо виробничого планування практично неможливо та й не потрібно, треба враховувати ці підходи при запровадженні нових систем. Ураховуючи вищесказане, для побудови ефективної системи планування треба поєднати традиційні методи та “західні” методи виробничого планування [3].

Отже, як бачимо, для закріплення досягнутого успіху і забезпечення стабільної роботи фірми необхідні поєднання інтуїтивного і формального планування, а основою науково обґрунтованого планування є нормативна база.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ НОРМ ТА НОРМАТИВІВ

Нормативна база підприємства складається із системи норм і  нормативів. Нормативний метод планування – це один із методів обґрунтування  планів, що використовується на всіх стадіях  планової роботи: у ході економічного аналізу результатів господарської  діяльності, у визначенні потреби  в різних видах ресурсів. В його основу покладено економічні норми  та нормативи – науково-обґрунтовані величини, що характеризують кількісну  та якісну міру витрат робочого часу, матеріалів і грошей [2, ст.25].

Норми – це максимально  припустима величина абсолютної витрати  сировини, матеріалів, палива, енергії, витрат праці і т.д. для виготовлення одиниці продукції (чи виконання  роботи) встановленої якості в умовах виробництва планового року.

Нормативи – це показники, що характеризують відносну величину (ступінь) використання знарядь і  предметів праці, їх витрати на одиницю  площі, ваги, обсягу (наприклад коефіцієнт використання металу, обсяг продукції  за 1 м² виробничої площі, поду печі, процент чаду і т.д.).

Варто розрізняти два види нормативів:

а) нормативи як складові норми, що характеризують мікроелемент витрат виробничих і трудових ресурсів: наприклад, витрата часу на один прохід обробки, витрата матеріалу на одну операцію чи мікродеталь і т.п. Такі нормативи особливо характерні для  витрат праці і нормування часу роботи устаткування;

б) нормативи як укрупнені  величини, розраховані відносно до комплексного показника: норматив використання режимного часу, норматив оборотності оборотних коштів і т.п.

Норми і нормативи повинні  бути обґрунтованими, прогресивними, динамічними  й охоплювати всю сукупність використаних ресурсів. Норми, незалежно від того, витрати якого елемента вони визначають, повинні мати системний характер та забезпечувати раціональне використання живої й уречевленої праці. Системність норм виражається, насамперед, в охопленні всіх елементів і сторін діяльності підприємства. Це дозволяє найточніше враховувати їх взаємозв’язок, взаємообумовленість. Зміна будь-якого виду норм чи одного з елементів норми вимагає внесення коригування в інші норми і нормативи [1,ст.41].

Окреслюють такі функції  норм і нормативів. Норми і нормативи  виступають як:

• засіб нормативного методу планування  - для забезпечення збалансованості, пропорційності й оптимальності стратегічних і тактичних планів;
• елемент організації виробництва й праці. Норми і нормативи становлять основу для визначення ліміту та графіка забезпечення робочих місць матеріальними ресурсами, визначають ритмічність та планомірність процесу виробництва;
• засіб обліку вимог режиму економії матеріальних ресурсів у тактичних і оперативних планах, а також організації раціонального використання сировини, матеріалів, палива та енергії на всіх рівнях управління;
• стимул науково-технічного прогресу у виробництві. Необхідність встановлення прогресивних норм і нормативів вимагає від фахівців активної праці у сфері науково-технічних завдань;
• інструмент контролю за використанням сировини, матеріалів, палива та енергії у процесі аналізу, перевірок, розроблення форм обліку й звітності [4, ст.26].

Напрямок удосконалення  технології виробництва, впровадження нових методів організації праці, раціоналізації виробництва визначають постійне змінення нормативів і норм на підприємстві й необхідність їх систематичного перегляду.

Нормативи і норми класифікуються:

• за методами розробки;
• за періодом дії;
• за ступенем агрегування.

За методом розроблення поділяються на:

• розрахунково-аналітичні, тобто науково-обґрунтовані норми та нормативи, які встановлюються на основі техніко–економічних розрахунків;
• дослідні – ті, що встановлюються на основі спостережень, лабораторних дослідів та експериментальних досліджень. Дослідні норми та нормативи не враховують впровадження нової техніки і прогресивної технології, передового досвіду, наукової організації праці, тому є менш точними порівняно з розрахунково-аналітичними;
• дослідно-статистичні - ті, що визначаються на основі фактичних даних про витрати ресурсів на одиницю продукції за минулий період. Дослідно-статистичні норми та нормативи можуть використовуватися тільки в укрупнених розрахунках, тому що вони не враховують чинники, які впливають на підвищені витрати ресурсів та не забезпечують виявлення і використання внутрішньовиробничих резервів.

За тривалістю планового періоду на:

• оперативні, які діють у даний період і відповідають конкретним умовам виробництва на робочих місцях, використовуються для оперативно-виробничого планування;
• поточні, які встановлюються для поточного планування на підприємстві, завдяки ним визначається потреба у використанні ресурсів на рік, квартал, місяць. Поточні норми та нормативи враховують оперативні норми та заходи, спрямовані на економію ресурсів;
• перспективні – це ті, що використовуються для розроблення стратегічних планів, встановлюються на 5 років і більше. Вони формуються на підставі поточних норм та нормативів з урахуванням виробленої стратегії перспектив розвитку.

За ступенем агрегування (деталізації):

• подетальні (поопераційні) норми характеризують витрати матеріалів чи праці, необхідні длявиготовлення деталі (на задану операцію технологічного процесу) відповідно до креслень і технічних умов;
• вузловими і по виробними називаються норми витрати матеріалів чи витрат праці, необхідних для створення певного вузла чи виробу відповідно до креслень і технічних умов;
• групові норми встановлюються при виробництві однойменної продукції різних типорозмірів. Вона встановлюється, як правило по укрупненій номенклатурі використаних матеріалів, палива й інших ресурсів на групу однорідних видів продукції чи однорідних робіт, які виконуються на різних агрегатах. Групові норми можуть визначатись на основі індивідуальних норм як середньозважені величини і встановлюються на групу виробів у натуральному чи вартісному виразі;
• укрупнені норми розробляються як знеособлені  витрати – не знеособлені чи умовні види продукції. Наприклад, у важкому машинобудуванні використовуються норми витрат на одну тонну виробленої продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. СИСТЕМА ЕКОНОМІЧНИХ НОРМ І НОРМАТИВІВ

Нормативна база підприємства включає такі основні групи нормативів і норм:

1. Нормування витрат праці:

• норми витрат праці.

2. Нормування предметів праці.
3. Нормування засобів праці:

• нормативи використання устаткування;

• нормативи освоєння виробничих потужностей.

4. Календарно-планові нормативи.

5. Фінансові нормативи.

Нормування витрат праці

Нормування витрат праці, передбачає використання наступних  норм і нормативів:

• норматив часу – це розрахункова величина часу, що необхідна для виконання окремих елементів роботи, операцій. Цей норматив використовується для нормування ручних, машинних і апаратурних операцій. Розробляються нормативи основного, допоміжного часу, часу на відпочинок, нормативи підготовчо-заключного часу, часу на обслуговування робочих місць відповідно до типу і методів організації виробництва;
• норматив чисельності використовується для визначення кількості працівників, регламентує їх чисельність, для виконання одиниці обсягу роботи чи окремої функції;
• норма виробітку – це обсяг роботи, в натуральних одиницях, що повинен бути виконаний за одиницю часу (годину, зміну, місяць);
• норма обслуговування – це регламентована кількість одиниць устаткування, апаратів, площ, що повинні обслуговувати один робітник чи група робітників за одиницю робочого часу (зміну, місяць).

Нормування предметів  праці застосовується для:

• визначенні потреби у сировині, матеріалів, паливі, тепловій та електричній енергії, а також для організації виробничих процесів, транспортування потоків й інших показників виробництва;
• для оцінки прогресивності застосування техніки і технології, порівняння з аналогічними показниками конкурентів.

В індивідуальних нормах витрат враховуються корисні витрати матеріальних ресурсів, що входять до складу даної  продукції чи затрачуваних безпосередньо  на проведення відповідних виробничих процесів та інших видів роботи, а також не використовувані для виготовлення даного виду продукції технологічні відходи матеріальних ресурсів і втрати, зумовлені встановленою технологією виробництва.

Для оцінки прогресивності норм витрати і порівняння їх з  рівнем, досягнутим у галузі та конкуруючих  підприємств, розробляються нормативні коефіцієнти використання матеріалів у виробництві.