Посткризовий стан та тенденції розвитку світового ринку транспортних послуг

Складено автором за: [8]

У структурі зовнішньоекономічних вантажопотоків через державний кордон України найбільшу частину займає транзит – 54,2 %. Експорт становить 27,4 % зовнішньоекономічних вантажопотоків через державний кордон України, імпорт – 18,4 %. Якщо розглядати структуру зовнішньоекономічних вантажопотоків за видами транспорту, то найбільший обсяг припадає на трубопровідний транспорт – 177 397,79 тис. т, або 43 % загального обсягу вантажопотоків через державний кордон. Велика частка припадає також на залізничний транспорт – 169 686,01 тис. т, що становить 41,22 %. У структурі експортних вантажопотоків переважає залізничний транспорт – 59,44 %, імпортних та транзитних – трубопровідний (відповідно 44,24 % та 64,47 %). Найменші обсяги зовнішньоекономічних вантажопотоків через кордони України припадають на авіаційний та річковий транспорт.

Україна має досить розгалужену транспортну інфраструктуру, що за своїми кількісними ознаками загалом задовольняє вимоги щодо внутрішніх перевезень і залучення транзиту. Але за системою якісних показників, таких як рівень забезпечення швидкості, вагових норм, інформаційне забезпечення, збереження вантажу, рівень обслуговування на кордоні, сервіс на дорогах тощо ще значно відстає від вимог міжнародних стандартів. Спостерігається втрата конкурентоспроможності вітчизняних перевізників на міжнародних ринках перевезень – судноплавних, автомобільних та авіаційних компаній. Частка вітчизняного морського флоту у відправленнях експортних і транзитних вантажів становить 8 %, вітчизняних авіаперевізників у польотах на Європу – 20 %, автомобільного пасажирського транспорту у міжнародному сполученні – 45 %. У країні спостерігається витіснення українських перевізників із міжнародних ринків перевезень через втрату флоту, старіння парку всіх видів транспортних засобів, захоплення ринку перевезень зарубіжними транспортними та експедиторськими компаніями[6].

Головним завданням галузі автомобільного транспорту на період 2005–2015 рр. є створення належних умов для входження українських міжнародних перевізників в європейську транспортну систему. На даний час в Україні налагоджено взаємовідносини в міжнародному автомобільному сполученні з 48 країнами.

З кожним роком країни Європи, які є основними партнерами України у зовнішньоекономічній сфері, посилюють вимоги до технічного стану автотранспорту, що пов’язано із проблемами навколишнього середовища. Кількість зареєстрованих екологічних автотранспортних засобів, які

виконують міжнародні автомобільні перевезення, постійно зростає [4].

Для перевізників, а особливо міжнародних, одним із першочергових завдань є забезпечення рухомим складом відповідно до міжнародних вимог, що постійно посилюються та пов’язані в основному із проблемами навколишнього середовища, безпекою транспортного процесу [11]. Кількість

вантажних транспортних засобів, що виконують міжнародні автомобільні перевезення, складає більш як 18 тис. одиниць, з яких 11 тис. відповідають екологічним вимогам Євро-2 та Євро-3 [4].

Основними завданнями розвитку міжнародних транспортних коридорів в Україні на 2010–2014 рр. є:

– визначення пріоритетних напрямів і завдань у сфері розвитку національної мережі транспортних коридорів на період до 2014 року, етапів розширення автомобільної та залізничної мережі транспортних коридорів у взаємодії з водним транспортом;

– забезпечення надання комплексу транспортних послуг, що відповідають стандартам ЄС;

– поліпшення якості міжнародних перевезень та підвищення конкурентоспроможності транспортних послуг;

– кардинальне підвищення показників ефективності перевезень і провадження господарської діяльності, пов’язаної з транспортом;

– створення надійної матеріально-технічної бази морських і річкових портів, яка відповідає вимогам зовнішньої торгівлі;

– удосконалення технології перевезень для підвищення їх швидкості, зменшення простоїв, особливо пропуску через державний кордон;

– ініціювання розроблення та запровадження разом із сусідніми державами спільних технологій транзитних перевезень і наскрізних тарифів;

– модернізація телекомунікаційної системи та вдосконалення міжвідомчого і міждержавного зв’язку для обміну інформацією в пунктах пропуску через державний кордон;

– забезпечення інтермодальних перевезень, відкриття нових маршрутів контейнерних перевезень [7].

Важливим елементом транспортної інтеграції є також формування загального спеціалізовано-транспортного інформаційного простору. Скоординований інформаційний простір дозволяє активізувати інтеграцію, забезпечити ефективність і безпеку експлуатації транспортних систем, підвищити якість обслуговування споживачів транспортних послуг. Україна гостро потребує створення власного інформаційного поля, яке б оптимально вписалося в міжнародні транспортні системи Заходу і Сходу, підвищило продуктивність транспортних коридорів, що пролягають через українську територію.

Таким чином, головним завданням подальшого функціонування транспортної системи України є забезпечення зростання експорту транспортних послуг на основі ефективного використання конкурентних переваг України, таких як вигідне економіко-географічне положення країни, наявність досить розвиненої транспортної інфраструктури, мережі транспортних шляхів, можливість реалізації міжнародних транспортних проектів. Вирішення цих завдань дасть змогу створити транспортну систему, яка відповідатиме світовому ринку транспортних послуг та гарантуватиме: збалансований розвиток об’єктів транспортної інфраструктури країни, що забезпечують інтеграцію євро-азіатських транспортних систем; переорієнтацію транзитних вантажо- і пасажиропотоків на міжнародні транспортні коридори, що проходять територією України; підвищення конкурентоспроможності українських перевізників на світовому ринку транспортних послуг; кількісне та якісне забезпечення транспортного обслуговування зовнішньої торгівлі; зростання інвестицій у транспортну галузь, зокрема на розбудову транспортної інфраструктури; підвищення інноваційної складової частини транспортної системи країни; освоєння нових секторів внутрішнього та міжнародного ринків транспортних послуг, транспортне обслуговування прикордонного співробітництва; розвиток логістичних та інформаційних технологій; гармонізація національного транспортного законодавства, стандартів та транспортної документації з нормами і правилами, що діють на міжнародному ринку транспортних послуг.

Крім того, у найближчі 2-3 роки Україна планує підписати угоду з Європейським Союзом, яка регламентує співпрацю у сфері транспортних послуг.

3. Сучасні тенденції розвитку транспорту в контексті світової динаміки

Транспорт виконує інфраструктурну роль в світовій економіці в цілому та в народному господарстві окремих країн, слугує матеріально-економічною базою міжнародних економічних зв’язків. В той же час першочергове значення транспорту в геополітиці визначається тим, що завдяки йому струк-турується простір. Реальне встановлення або підтримання державної власності на конкретному просторі неможливе без адекватної роботи транспорту. Тому довгостроковий прогноз його розвитку повинен враховувати активну політику держави в цій сфері.

Нині в перспективі суттєві зміни в галузі будуть продовжуватися. Буде відбуватися постійна підготовка до активних космічних перельотів з пасажирами та грузами. У повітроплавстві, як і в інших засобах пересування, очікуються досягнення пов’язані з використанням відновлюваних джерел енергії та зменшенням нанесення шкоди оточуючому середовищу. Останнє, зокрема, стимулює впровадження транспортних засобів, що пересуваються на невеликій висоті над поверхнею землі та води (включаючи льодові та засніжені простори) , та інші нові технології.

Прогнозуючи об’єми вантажів, що перевозяться, та чисельність пасажирів в майбутні роки, необхідно враховувати ряд суперечливих факторів. Стрімке збільшення населення нашої планети, промисловий прогрес, економічна інтеграція немовби визначають настільки ж швидке зростання кількості транспортних засобів, їх перевізної здатності, збільшення об’єму перевезень. Дійсно, протягом останніх років тоннаж морського флоту зріс майже в 19 разів. Основна маса товарів в міжнародній торгівлі, що перевозилася морем,  показала десятикратне збільшення.

Проте, було б неправильним екстраполювати ці тенденції на майбутнє. На самому транспорті в попиті на перевезення вантажів та пасажирів поступово виникають фактори, які вже найближчим часом будуть здійснювати диференційований вплив на розвиток транспортних галузей. Тому вже до 2015 року можна очікувати серйозного уповільнення поступової динаміки, змін в географії перевезень та їх товарній структурі.

Велике значення має також те, що інтеграція та процеси розвитку інформації значно вплинули на розвиток транспортної логістики. Наслідком цього є серія фундаментальних змін в роботі транспорту завдяки розповсюдженню електронної торгівлі (через Інтернет і т.д.). Робота транспорту і служб логістики адаптує до своїх інфраструктур, маркетингових та споживчих послуг можливості електронної торгівлі. Поряд з цим, велика увага приділяється кращій організації всієї роботи по транспортній логістиці, по переміщенню сировини, полуфабрикатів, кінцевої продукції, доставці товарів споживачу. Затрати на такі переміщення в цілому досягають 50% всіх ви-трат. Практичні висновки змушують або змінювати географічні напрями перевезень, або намагатися організувати виробництво з більш правильним врахуванням розташування ринків.

В цілому по світовому транспорту в 2012-2015 роках очікується помірний роіт перевезень при відносно більш високих темпах збільшення відгрузок наливу та стримуванні пасажирських перевезень.

Морський транспорт в останні роки характеризувався зниженням кількості вантажів, які потребували перевезення, та скороченням відстаней транспортування. Ці тенденції будуть продовжуватися також в найближчі 10 років. Розподіл світового торгового флоту по країнах продовжує змінюватися на користь країн відкритої регістрації. Зацікавлені в зниженні витрат судноплавці переводять свій флот під прапори Панами, Ліберії, Кіпра, Багамських островів і т.д. В результаті флот, що плаває під цими прапорами, фактично на 2/3 належить судноплавцям з промислово розвинутих країн, а на 1/3 — з країн, що розвиваються. В цілому в світі продовжується практика державної допомоги морському транспорту.

Внутрішній водний транспорт на сьогодні втрачає свої позиції внаслідок сезонних обмежень, особливо на річках, які замерзають, в північних та помірних кліматичних поясах; екологічних збитків, через нестачу питної води; обмеження швид-кості руху річних судів. Прогнозується, що традиційне річкове судноплавство збережеться ще на великих річках, однак надалі воно буде все більш орієнтуватися на круїзно-туристичні цілі.

В найбільш розвинутих країнах продовжується поступове скорочення перевезення вантажів залізничним транспортом. Разом з цим, відмічається тенденція до приватизації залізниць в Європі, створення умов для більшої конкуренції і, тим самим, більшого стимулу технічного розвитку і скорочення транспортних витрат.

Світовий парк автомашин нараховує 141,7 млн. вантажних та 462,1 млн. легкових автомобілей. З них 3/4 припадає на країни Європи та Північної Америки, де перевозиться більше 20 млрд. т вантажів. Спеціалісти прогнозують досить високі темпи зростання парка автомашин та мережі автошляхів. В найбільш розвинутих країнах прогрес в автомобільному транспорті буде виражатися в якісному вдосконаленні транспортних засобів, досягненні високоекологічних ефективних рішень, швидкій зміні моделей. Крім того, буде продовжуватися вдосконалення автошляхів, підвищення безпеки руху і т.д. Очікується також, що відносна частка світового автопарка, яка припадає на розвинуті держави зменшиться за рахунок більш швидкого зростання кількості автомашин в країнах, що розвиваються. Проте число автомашин та протяжність шляхів в цих країнах будуть характеризуватися більш скромними якісними показниками.

                                                   Висновки

Життєздатність ринку транспортних послуг безпосередньо впливає на організацію, забезпечення та безперервне функціонування світового відтворювального процесу.

Потрібно зазначити, що фінансова криза, крім свого негативного впливу, дала стимул для подальшого розвитку транспортної галузі, а також можливість реально оцінити потенціал підприємства та отримати великий досвід антикризового управління. Уже сьогодні можна стверджувати, що ще одну кризу зможуть пережити лише більш фінансово стійкі і великі компанії. Для посткризового періоду характерно якісні зміни на ринку транспортних послуг. Більшість непрофільних або непрофесійних гравців змушені були піти з ринку.

Сектор транспортних послуг набув динамічного розвитку в економіці багатьох країн світу. Очікується, що в найближчому майбутньому вплив сектору транспортних послуг на розвиток економічних процесів в глобальному світі посилиться.

Можна передбачити, що в майбутньому техніко-експлуатаційні особливості окремих видів транспорту будуть забезпечувати надійне становище на ринку транспортних послуг сучасних транспортних компаній, особливо в умовах підвищеного попиту на перевезення вантажів мілкими відправками, що, своєю чергою, прискорить розвиток автоматизованої обробки вантажів, контейнеризації та пакетизації, а також інформатики в галузі вантажної та перевізної роботи.

Стан транспортної інфраструктури не забезпечує єдності транспортної системи, що є однією з головних причин низької якості транспортних послуг, наданих під час транспортування пасажирів та вантажів. На сучасному етапі виникла нова сукупність взаємопов’язаних проблем забезпечення комплексного розвитку та раціонального функціонування різних видів транспорту України .

З погляду світового досвіду і тенденцій розвитку глобального ринку транспортних послуг, Україна нині на етапі формування і консолідації галузі, істотно поступаючись країнам Західної Європи як за якістю, так і за комплексністю послуг, які надаються національними транспортними компаніями.