Шпаргалка по "Маркетинговая ценовая политика"

1)вільні ціни — складаються на ринку під впливом попиту та пропозиції, незалежно від якого б то не було прямого впливу державних органів.

2)регульовані ціни — складаються під впливом попиту та пропозиції, але зазнають під час формування певний вплив державних органів, що здійснюється або прямим обмеженням зростання чи зниження цін, або шляхом регламентації рентабельності, або шляхом встановленням граничних надбавок чи коефіцієнтів до фіксованих цін прейскуранта, або шляхом встановлення граничних значень елементів ціни, або яким-небудь аналогічним методом;

3)фіксовані ціни — прямо встановлюються державою в особі будь-яких органів влади й управління. Існують такі форми фіксування цін: прейскурантні ціни, «заморожування» ринкових вільних цін, фіксування монопольних цін.

Найадекватнішими ринковій економіці є вільні ринкові ціни.

Політика соціального захисту населення на певних етапах розвитку вимагає прямого державного регулювання роздрібних цін на окремі предмети споживання, насамперед на ті, які визначають прожитковий мінімум населення (хліб, молоко, цукор, рос­линна олія та деякі інші). У період переходу суспільства до ринкової економіки проблема соціальної захищеності окремих груп населення від зростання роздрібних цін та інфляції здобуває особливу гостроту і повинна бути об’єктом пильної уваги з боку держави.

70. Критерії кількісної оцінки ризику.

Ризик — це ситуативна характеристика діяльності, що може мати невизначений результат і несприятливі наслідки у випадку неуспіху.

Існують три основних критерії кількісної оцінки ризику. Суть першого полягає в тому, що рішення, прийняті в ситуації ризику, повинні насамперед оцінюватися з позиції імовірності досягнення передбачуваного результату і можливого відхилення від поставленої мети. З математичної точки зору, ризик дорівнює різниці між очікуваним результатом дії при наявності точних даних про поточну ситуації і результатом, що може бути досягнуто, якщо ці дані не визначені. За загальним правилом вважається недоцільним прийняття рішень, ймовірність реалізації яких складає 0,4—0,5, тобто рішень, ризик яких виміряється імовірністю 0,5— 0,6 і вище.

З фінансової точки зору, ризик може бути трьох ступенів:

1.припустимий ризик, зв'язаний із втратою прибутку у випадку нереалізації рішень; 2. критичний ризик, пов'язаний з можливістю неотримання (втрати) доходу; 3. катастрофічний ризик, що впливає на ліквідацію позицій фірми, на її платоспроможність; такий ризик є прямою передумовою банкрутства фірми.

Другий критерій кількісної оцінки ризику полягає в тому, що кращим буде те рішення, що в існуючих умовах забезпечує досягнення потрібного результату при менших витратах у порівнянні з іншими варіантами. Суть третього критерію полягає в тім, що кращим буде те рішення, на реалізацію якого затрачається найменше часу.

68.              Класифікація цін в залежності від ступеня новизни товару. Відповідно до цієї ознаки вирізняють:

-ціни на нові для підприємства товари, що реалізуються на нових для підприємства ринках;

-ціни на нові товари, що реалізуються на освоєних підприємством ринках;

-ціни на існуючі товари, що виводяться на нові ринки;

-ціни на існуючі товари, що реалізуються на освоєних підприємством ринках

71. Індекс Ласпейреса.

Розрахунок середніх цін має сенс тільки для груп однорідних товарів, якщо ж група товарів неоднорідна (наприклад, група продовольчих товарів), тоді для оцінки динаміки цін використовують індекси.

Порівняння цін одного товару здійснюється за допомогою індивідуального індексу цін.

де Рі0 — ціна i-гo товару в базисному періоді,

Рі1— ціна i-гo товару в звітному періоді.

Основною формою індексу цін для сукупності різнорідних товарів є агрегатний індекс. Найбільш широке практичне застосування знаходять дві інші їхні форми: у формулі Ласпейреса — середня арифметична форма, у формулі Пааше — середня гармонійна.

Переваги середньоарифметичної форми полягають у тому, що вона дозволяє більш легко робити сам розрахунок індексу і полегшує наступні його перерахунки. Зокрема, при розрахунку по середньоарифметичній зваженій формулі з базисними вагами (формула Ласпейреса) значно легше встановити ваги, досить мати дані про вартість продажів зазначених товарів у базисний період, тобто Р0Q0. Тому індекси цін у більшості розвинених країн будуються по середньоарифметичній зваженій формулі Ласпейреса. Чіткість інтерпретації, економічний зміст і зручність практичного розрахунку формули Ласпейреса зробили її дуже популярною для розрахунку індексу споживчих цін, що показує, у скільки разів змінилися б споживчі витрати в поточному періоді в порівнянні з базисним, якби при зміні цін рівень споживання залишався незмінним.

72. Методи дослідження ринкової кон’юнктури ринку і цінової динаміки.

Оцінка рівня цін — перший етап у статистичному вивченні цін. Рівень цін — узагальнюючий показник, що характеризує стан цін за визначений період часу, на визначеній території, по сукупності товарів і товарних видів із близькими споживчими властивостями. Можна оцінити індивідуальний, середній і узагальнюючий рівень цін.

Для сукупності однорідних товарів на підставі індивідуальних цін можна розрахувати середній рівень цін, що буде виступати як узагальнену характеристику для даної товарної групи. Вибір формули розрахунку середньої ціни залежить від наявності наявної додаткової інформації.

1. Середня хронологічна

де t — число місяців у періоді.

Застосовується в тому випадку, якщо моменти реєстрації цін однаково віддалені друг від друга, наприклад, фіксовані дані на початок кожного місяця.

2. Середня хронологічна зважена

Де Рсер і— середня ціна за період;

ti— число місяців у періоді.

Дана формула застосовується в тому випадку, якщо дати реєстрації цін розташовані нерівномірно.

3. Середня арифметична зважена

Формула застосовується в тому випадку, якщо реєструється кількість проданих товарів чи процентні співвідношення кількості проданих товарів:             

де Q — кількість проданих товарів у натуральних одиницях виміру (метри, літри, кілограми і т.п.).

4. Середня гармонійна зважена

Дана формула застосовується в тому випадку, якщо відомі обороти в гривнях (товарообіг), що відповідають різним рівням цін, тобто як ваги використовується вартісний показник:

де P• Q — товарообіг у карбованцях.

Як вагу в даній формулі можна використовувати число днів торгівлі. У цьому випадку передбачається, що щоденний оборот у карбованцях практично не змінюється.

Показник рівня ціни може бути розрахований як відносна величина, що виражає купівельну спроможність грошового доходу споживачів (по окремих соціальних групах, у цілому по країні чи по окремих регіонах):

-відношення ціни (індивідуальної чи середній) до середнього грошового доходу населення;

-відношення вартості споживчого кошика до середнього грошового доходу населення.

73. Методи непрямого маркетингового ціноутворення.

До методів непрямого ціноутворення відносять маркетингову політику торговельного кредитування, кондицій, а також знижок. Всі вони мають на меті заохотити споживача до контактів з фірмою, до придбання продукції. При цьому споживачі продукції фірми — це не тільки особи, підприємства чи організації, які купують товари для задоволення своїх особистих чи виробничих потреб, а й різноманітні торговельно-посередницькі організації, які купують товари з метою їх наступного перепродажу. Кредитна політика фірм - це визначення і безпосередня реалізація заходів для середньострокового кредитування відпускної ціни постачальником. До неї також належить купівля банком вимог продавця до покупця для інкасації та лізингу.

Політика кондицій - це встановлення умов платежів і поставок, тобто змісту договорів купівлі-продажу, які визначають обсяги асортименту, оплату та інші обов'язкові умови поставки продукції. З метою заохочення покупців фірми-постачальники реалізують свої можливості щодо термінів, видів і форм поставок, упаковки і транспортування, надання можливості обміну чи відмови від отриманої продукції та ін.

Одним із найбільш уживаних методів непрямого ціноутворення є маркетингова політика знижок. За своєю комерційною природою знижка може бути однією з двох типів: 1.Планова знижка; 2.Тактична знижка. Планові знижки формуються за рахунок загальної суми накладних витрат і зазвичай настільки замасковані, що іноді їх так і називають — «замасковані». Саме до такого роду знижок можна віднести організацію фірмою-виробником реклами своєї продукції із зазначенням списку торговельних фірм, які торгують даною продукцією. Тим самим фірма-виробник реально економить кошти дилерів на рекламу ними своїх торгових назв, що за економічною природою рівнозначно наданню їм додаткової знижки. Інші типи знижок можна віднести до категорії тактичних. Їх об’єднує економічне джерело— прибуток, а також загальне завдання — створення додаткових стимулів для покупця здійснити покупку. У маркетинговій практиці використовують різні види тактичних знижок.

Кількісні знижки, у тому числі некумулятивні (на кожну окрему торговельну угоду з покупцем) та кумулятивні (на всі купівлі, здійснені протягом певного часу). Знижки не повинні перевищувати суму економії витрат підприємства у зв’язку зі збутом великих партій товару. Подібні знижки складаються за рахунок витрат на продажі, утримання запасів і транспортування товарів.

Касові знижки — знижка за оплату рахунків готівкою або протягом конкретно визначеного періоду. Подібні знижки типові для багатьох галузей діяльності і допомагають покращити стан ліквідності продавця й скоротити витрати, пов’язані з повер­ненням кредитів та безнадійних боргів. Дуже великий позитивний ефект має прискорена оплата. Цей ефект виникає через те, що:

- прискорюються надходження грошових коштів на рахунок продавця і покращується структура його балансу, що впливає на оцінку позиції фірми інвесторами (у тому числі на курс її акцій на біржах);

- зменшуються кредитні ризики, пов’язані з дебіторською заборгованістю;

- скорочуюся витрати фірми на організацію збору дебіторської заборгованості.

Знижки на замовлення, вартість якого перевищує якусь кон­кретну суму.

Негативні знижки — надбавка до вартості невеликого замовлення.

Функціональні знижки — знижки на товари-новинки за проведення посередником рекламних заходів. Торговельні знижки — оплата посередникам за здійснення торговельних операцій. Чим більше зобов’язань бере на себе посеред­ник з продажу, тим вища знижка.

Сезонні знижки — знижки на сезонні товари, які купують не в сезон. Такі знижки допомагають підтримувати більш-менш стабіль­ний рівень виробництва протягом всього року. Фінальні знижки — знижки на останню партію (одиницю) товару. Залікові знижки — знижки на новий товар у разі повернення старого (використаного) не обов’язкового свого, але обов’язково аналогічного товару. Знижки для збільшення продажів — міра зниження стандартних цін продажу, яка гарантується торговельним посередникам, якщо вони беруть для реалізації нові товари, просування яких на ринок потребує підвищених витрат на рекламу.Знижка на вимогу важливого клієнта — знижка для споживачів, які відіграють важливу роль у діяльності компанії. Це такі покупці, які: - регулярно здійснюють закупки протягом тривалого періоду часу; -належать до категорії «престижний», що дозволяє використовувати факт придбання ними даного товару для його реклами.

76. Методи прямого ціноутворення: визначення ціни в залежності від витрат.

Традиційно ціна товару базується на загальній собівартості його виробництва. У рамках загальної стратегічної моделі Портера, що забезпечує деякі переваги підприємству за рахунок унікальності товару чи рівня його ціни, визначення ціни по витратах орієнтує фірму на широкий ринок і виробництво товарів у великій кількості.

Подібне визначення виходить з того, що ціна повинна покривати повні витрати чи , принаймні, відомі часткові. Калькуляція цін, орієнтована на повне покриття фактично понесених витрат, ґрунтується на собівартості. У цьому випадку відпускна/продажна ціна містить у собі загальну собівартість і розрахунковий прибуток у вигляді визначеної націнки. Така ціна в літературі називається «ціною з надбавкою» чи «витратною ціною».

Недоліки такого способу ціноутворення :

1«Витратна ціна» не відбиває міри цінності/корисності товару для його кінцевого споживача.

2При встановленні такої ціни в розрахунок не приймається сформований рівень попиту на пропонований товар.

3При цьому способі ігнорується вплив цін конкурентів на попит по даній товарній позиції. З цієї причини цінова конкуренція між продуцентами мінімальна.

4Деякі статті калькуляції собівартості (елементи витрат по статтях) змінюються в залежності від обсягу продажу, на який, у свою чергу, може впливати ціна.

5При випуску на ринок нового товару формування витрат по окремих статтях собівартості важко оцінити заздалегідь досить точно, тому «ціна з надбавкою» може носити попередній характер і бути недостатньо надійною.

6.В міру підвищення ефективності виробництва товару відповідно до цього йде зниження його собівартості.

7при розглянутому методі ціноутворення не приймаються до уваги конкретні цілі отримання прибутку, що формулюються у вигляді філософських принципів ведення компанією свого бізнесу на ринку.

Методи ціноутворення на основі витрат можуть використовуватися:

-при встановленні вихідної ціни на принципово нові товари, коли неможливо їх зіставити з вже виробляємими;

-при визначенні цін на продукцію, що виготовляється по разових замовленнях, і на нові зразки;

-при встановленні цін у галузі, де переважна більшість підприємств користується цим методом;

-при визначенні цін на товари, попит на які хронічно перевищує пропозицію.

74.Методи оцінки ризику в розрахунках цін.