Основні засади дисципліни “Економічна кібернетика” як загальносистемної науки

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДВНЗ  „Київський національний економічний  університет імені Вадима Гетьмана"

Кафедра інформатики 
 
 
 
 
 
 

Реферат 

з дисципліни “Економічна кібернетика ”

Тема: ”Основні засади дисципліни “Економічна кібернетика” як загальносистемної науки“ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Виконав: Сестренський Віталій Олександрович

студент групи ЕК-03

2-го  курсу 

Перевірив: Семьонов Д.Є. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ  - 2011

 

Зміст 

1. Поняття кібернетики (К) та економічної кібернетики (ЕК).
2. Місце ЕК серед інших міждисциплінарних наук про систему.
3. Порівняння ЕК зі спорідненими економічними напрямами.
4. Історія виникнення та розвитку системних наук в цілому та ЕК зокрема.
5. Основні складові ЕК.
6. Основні поняття загальної теорії систем (ЗТС).
1. Система; надсистема; підсистема; елемент системи; середовище; входи та виходи; структура; процес; функція; стан; системний ефект; ендогенні та екзогенні впливи; спостерігач тощо.
2. Класифікація систем.
3. Додатні та від’ємні обернені зв’язки. Приклади в галузі економіки.
4. Системний підхід. Поняття, аспекти.
7. Властивості, характерні риси економічних систем.
8. Сучасні напрямки розвитку ЕК.
9. Використана література.

 

1. Поняття кібернетики (К) та економічної кібернетики (ЕК). 

     Кібернетика  - наука про процеси управління в складних динамічних системах, що ґрунтується на теоретичному фундаменті математики і логіки (взагалі на формальних мовах), а також на застосуванні обчислювальної техніки (комп’ютерів).

Основний  метод кібернетики - метод моделювання  систем і процесів управління.

     Наріжні камені кібернетики - теорія інформації, теорія алгоритмів і теорія автоматів, що вивчає способи побудови систем для переробки інформації. Математичний (логічний) апарат кібернетики вельми широкий: тут і теорія вірогідності, і теорія функцій, і математична логіка і багато інших сучасних розділів математики.

     Кібернетика вивчає загальні властивості, властиві різним системам управління. Ці властивості  можуть виявлятися і в живій природі, і в органічному світі, і в  колективах людей. Процес управління зв’язаний з передачею, накопиченням, зберіганням і переробкою інформації, що характеризує керований об’єкт, хід процесу, зовнішні умови, програму роботи і т.п.

       Кібернетика як би існує незалежно  від технічних засобів - комп’ютерів,  що займають по відношенню  до неї таке ж положення, як фізичні прилади по відношенню до фізики.

       Кібернетика вивчає, як в живому  організмі, в машині і в суспільстві  здійснюється переробка інформації, пов’язана з процесом управління.

Кібернетика вивчає мислення людини, щоб створювати алгоритми, що більш менш близько описують діяльність мозку - живої системи, що управляє.

 Кібернетика  пов’язана з науками про мову (мовознавство, граматика і т.п.). Мова кібернетики вбирає в себе риси математичної мови, інформаційно-логічної, природної і різних інших в цілях підвищення ефективності і досягнення цілісності (системності) при використанні його: описі, візуалізації і т.п.

     Кібернетика з неструктурованих проблем робить структуровані проблеми.

Економічна  кібернетика — науковий напрям, що займається додатком ідей і методів кібернетики до економічних систем. У розширеному і не зовсім точному сенсі часто під економічною кібернетикою розуміють царину науки, що виникла на стику математики і кібернетики з економікою, включаючи математичне програмування, дослідження операцій, економіко-математичні моделі, економетрію) і математичну економію. Е. к. розглядає економіку а також її структурні і функціональні ланки як системи, в яких протікають процеси регулювання і управління, що реалізовуються рухом і перетворенням інформації.

     Методи  економічної кібернетики дають  можливість стандартизувати і уніфікувати  цю інформацію, раціоналізувати отримання, передачу і обробку економічної  інформації, обґрунтувати структуру  і склад технічних засобів  її обробки.

     Саме  такий підхід визначає внутрішню єдність і характер досліджень в рамках Е. к. Вони служать, зокрема, теоретичною основою створення автоматизованих систем керування (АСК) і систем обробки даних (СОД) в народному господарстві.

     Економічна  кібернетика розвивається за трьома основними напрямами, які щонайтісніше ув'язуються один з одним.

     Теорія  економічних систем і моделей  розробляє: методологію системного аналізу економіки і її моделювання, віддзеркалення структури і функціонування економічних систем в моделях; питання  класифікації і побудови комплексів економіко-математичних моделей; проблеми економічного регулювання, співвідношення і взаємного узгодження різних стимулів і дій у функціонуванні економічних систем; питання поведінки людей і колективів. При дослідженні цих проблем До. э. перш за все спирається на політичну економію і загальну теорію систем, а також на соціологію і теорію регулювання, узагальнює результати розробки економіко-математичних методів і моделей.

     Теорія  економічної інформації розглядає  економіку як інформаційну систему. Вона вивчає:

потоки  інформації, які циркулюють в народному  господарстві як комунікації між  його елементами і підсистемами, характеристики інформаційних каналів і передаваних  ним повідомлень

економічні  вимірювання і взагалі знакові  системи в економіці, тобто мови економічного управління, включаючи розробку комплексів господарських показників, правил їх розрахунку (ці питання виділяються в економічну семіотику);

процеси ухвалення рішень і обробки даних  в інформаційних системах народного  господарства на всіх його рівнях і питання якнайкращої організації цих процесів.

     Тут Е. к. тісно стикається з теорією  інформації, дослідженнями за визначенням  корисності або цінності інформації, семіотикою, теорією програмування, інформатикою.

     Теорія  керувальних систем, в економіці конкретизує і зводить воєдино дослідження решти розділів Е. к. Вона направлена на комплексне вивчення і вдосконалення системи управління народним господарством і окремими господарськими об'єктами, а кінець кінцем, - на їх оптимальне функціонування.

     Особлива  увага приділяється: проблемам планування і керівництва реалізацією планів — методології, технології і організації  цих функцій управління, використанню комплексів економіко-математичних моделей  і інших наукових методів в  практиці управління; розробці внутрішньо узгодженого комплексу економічних, адміністративних, правових і інших стимулів і норм управління, побудові організаційних структур органів управління; вивченню і обліку людських чинників (соціально-психологічних і т.п.) в процесах господарського управління, взаємодії людини і машини в АСК; проблемам проектування і впровадження АСК в цілому.

     До. э. розглядає АСК не як «прибудову»  до тих або іншим органам управління для обробки даних, а як саму систему  управління господарським об'єктом, засновану на комплексному застосуванні економіко-математичних методів і моделей, сучасної інформаційно-обчислювальної техніки - з відповідною технологією і організацією її роботи. 
 
 

     2. Місце ЕК серед  інших міждисциплінарних  наук про систему  
 

     Відмінною особливістю будь-якої системи, у тому числі економічної, є внутрішня структура. Структура системи характеризує взаємозв’зки між її компонентами та елементами. Особливості кожного конкретного дослідження визначають підхід авторів до моделювання структури економічної системи.  

     Елементна структура 

     В.Голесовський, говорячи про систему, зазначає, що "...головною ідеєю у цьому визначенні є взаємозв’язок об’єктів, відносини  між ними і між їхніми характеристиками".[ У його аналізі структури (еколого-) економічної системи є чотири головні "класи елементів", які її складають: ресурси, населення, функціональні елементи та інституції.

        До ресурсів В.Голесовський відніс  а) частину природного навколишнього  середовища, яку люди залучають  у сферу їх діяльності - землю,  води, повітря, земне тяжіння, а також фізичні, хімічні та біологічні ресурси, засоби транспорту та комунікації, комп’ютери, книжки тощо; гроші, працю б) технології та в) підприємництво. До населення -  усіх людей. До функціональних елементів - "категорію елементів, необхідних для показу економічної системи в дії". До інституцій - "стійкі зв’язки відносин, які об’єднують учасників разом або специфічні форми та зразки функціональних елементів у дії. "Інституції" в цьому розумінні є аналітичними абстракціями". Хоча концепція В.Голесовського і досить цікава, проте такий підхід надто узагальнений, щоб скористатися ним для порівняльного аналізу еколого-економічної ефективності сучасних національних господарських систем. 

     Вертикальна та горизонтальна структури  

       Організаційні структури систем зовсім інакше розглядає К.Гайтані, який наголошує на тому, що "відносини між частинами і цілим ... є або вертикально або горизонтально орієнтованими".

     Даючи визначення вертикальній організаційній структурі, автор зазначає, що вона "...включає прийняття рішень, мотиваційну та інформаційну структури, які розташовані ієрархічно, від вищого ешелону представників, що мають владу, до обмеження прийняття рішень органами управління нижчих ешелонів представників".Як приклад вертикально організованої системи називають колишній СРСР.

       Горизонтальна організаційна структура  існує коли "...органи влади  не є ієрархічно розташованими.  Для прикладу, три гілки уряду  США - виконавча, законодавча і  судова - пов’язані між собою  по колу і горизонтально".

     К.Гайтані  підсумовує, що національна економіка, в якій економічна активність організована переважно вертикально, є командно-орієнтованою. Ринково-орієнтована економіка - це така економіка "...в якій горизонтальні  економічні відносини добровільного  обміну та індивідуального вибору переважають".Такий підхід до аналізу структури систем не зовсім придатний для порівняння їх ефективності. 

       Багатовимірна структура  

       Цікаву методику для порівняння  ефективності національних  економічних  систем розробив Б.Гаврилишин. У їх структурі він виділяє такі елементи: економічну структуру (систему); природні ресурси; населення; "know-how"; інвестиційний клімат; екологію (якість навколишнього середовища); національні цінності та ментальність; політичні установи. 

           а) Економічна структура. Порівняння економічних структур різних держав передбачає пошук відповіді на такі запитання:

      - Яка кількість, яка якість  та яка конкурентноздатність  різних секторів економіки?

     - Яка природа економічної системи,  яку ефективність вона успадкувала, який її поточний стан?

     - Яка сумісність економічної структури  з екологічними міркуваннями, а,  отже, яка її довгострокова ефективність? 

           Відповісти на ці запитання  можна лише, порівнявши основні  економічні характеристики:

     економічну  структуру, яка характеризується особливостями секторів економіки (первинного, вторинного, третинного) та темпами структурних змін;

     економічну  систему, характеристиками якої є характер власності, економічні стимули, податкова  система, свобода ринків, наявність  господарського законодавства, відкритість для іноземної конкуренції, економічна роль уряду та економічна політика;