Аромотерапия

ЗМІСТ

 

 

 

ВСТУП 3

 

1. ІСТОРІЯ АРОМОТЕРАПІЇ 5

 

2. ЕФІРНІ ОЛІЇ 7

2.1. Склад 8

2.2. Методи одержання 10

2.3. Способи застосування 12

2.4. Вплив на організм  при різних захворюваннях 16

 

ВИСНОВКИ 23

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 25

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

 

З давніх часів людство зверталося до лікарських засобів з царства природи – цілющим рослинам. Ще за 2000 років до нашої ери булі відомі лікувальні властивості ефірних масел. Цікава особливість ефірних олій – різноманіття можливостей їх застосування в медицині, психології, косметології, парфумерії, побуті.

Запахи відіграють важливу  роль не тільки в житті тварин, а  й людини. Організм людини миттєво реагує на запах. Запахи здатні викликати в нас приємні або неприємні спогади, відчуття, образи. Аромат квітів шипшини нагадує про літо, аромат вишуканих парфумів, що виходить від незнайомки, раптом наповнює душу мріями, а аромат яблучного пирога огортає спогадами про дитинство.

Значення, яке надавалося використанню ароматичних засобів, змінювалося від епохи до епохи. Аромотерапія починалася зі спалювання ароматичних трав і рослин. Поступово були вироблені інші форми, що дозволяли "утримувати" аромати і користуватися ними в міру споживання. Існують запахи, які відповідають тільки вашому темпераменту, конституції та енергетиці. Знайшовши свій запах, можна протистояти труднощам і людській недоброзичливості, стати більш комунікабельним і пристрасним, мати більший успіх в різних починаннях, поправити здоров'я. Аромати рослин нормалізують настрій, знімають втому, поліпшують пам'ять, зміцнюють сон, запах здатен відрегулювати багато процесів в організмі і відновити його роботу. Аромотерапія приємна і легка в застосуванні, дає постійний позитивний і стабільний результат, сприяє відновленню механізмів саморегуляції і стабілізує біоритми людини. Вдихаючи ароматизоване ефірними маслами повітря, людина отримує цінні біологічно активні регулятори.[4]

Сучасна Аромотерапія – це профілактичний, оздоровчий, повністю натуральний спосіб підтримки гарної психоемоційної і фізичної форми, терапія, що дозволяє зняти щоденні стреси, не допустити розвитку недуга і додати повсякденному житті красу ароматів.

Аромотерапія – це не альтернативна медицина і не панацея. Аромотерапія є як допоміжною, так і самостійною медичною дисципліною, що займає положення нарівні з фітотерапією, гомеопатією, акупунктурою та іншими методами. Ефірні масла представляють мінімальну загрозу виникнення можливих ускладнень при їх застосуванні. Крім того, будучи висококонцентрованим фітопрепаратом, витрата ефірного масла в порівнянні з самою рослинною сировиною в 4-5 разів нижче, а курс лікування в 5-6 разів коротше, ніж у фітотерапії.

В основі ароматерапії лежить принцип впливу на організм людини натуральних ефірних олій, які застосовувалися для лікування і профілактики захворювань з давніх часів. Ароматичні рослини і масла тисячоліттями використовуються ладаном, в парфумерії і косметиці, кулінарії та медицині. Багато століть тривало обожнювання запахів, але в той же час йшло безперервне вивчення пахучих речовин їх лікувального, фізіологічного та естетичного впливу на людину.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ІСТОРІЯ АРОМОТЕРАПІЇ

 

 

 

Стреси, забруднення навколишнього  середовища, неправильне харчування, неспокійний, але в той же час малорухливий спосіб життя шкідливо впливає на наше тіло і душу. Мистецтво ароматерапії використовує могутність чистих екстрактів з ароматичних рослин, квітів і смол, впливаючи на нюх і дотик та відновлює гармонію духу і тіла.

Ароматерапією називають  науку та мистецтво лікування  хвороб рослинними есенціями. Цей вид  терапії називають також терапією гармонії, тому що вона звернена не тільки на тіло, а й на душу пацієнта, на його дух.

Історія ефірних масел  йде в глибину століть. Перше  їх застосування відноситься до найдавнішої  медичної практики людства, так як рослини, з яких ми сьогодні отримуємо ефірні масла, використовувалися ще за тисячі років до того, як була розроблена техніка виділення ефірних масел. Археологи виявили сліди різних рослин лікарського значення в похованнях. Численні флакони зі східними пахощами, знайдені в давньоєгипетських гробницях, підтверджують знайомство давньої людини з ефіроолійними рослинами, які також згадуються й у Старому завіті. Стародавні греки також вивчали цілющі сили рослин. Вони відкрили, що рослинні есенції надають різну дію і можуть порушувати, освіжати, розслаблювати, присипляти. Гіппократ, шанований нині як батько медицини, описує в своїх працях велику кількість лікарських рослин. Гален, лікар знаменитого Марка Аврелія, дуже багато писав про теорію лікування травами і навіть розробив власну класифікацію рослин, відому тепер під назвою "галенової" класифікації. Славнозвісній арабський лікар Абу Алі ібн Сіна (980 - 1037), більш відомий як Авіценна, залишив після себе наукові праці, в яких описав понад 800 рослин та їх дію на людський організм. Для ароматерапії Авіценна зробив особливо багато – йому приписують винахід процесу перегонки ефірних масел. В XII столітті східні пахощі, тобто ефірні масла, стали відомі в Європі. Хрестоносці привезли до Європи не тільки пахощі, а й знання про їх приготування і використання. В 20-ті роки нашого століття французький парфумер Моріс Гаттефос в рамках сімейного підприємства займався вивченням медичної дії ефірних масел. Він встановив, що багато есенцій мають більш сильну антисептичну дію, ніж хімічні препарати які використовуються. Одного разу в лабораторії, де працював Моріс Гаттефос, стався вибух, в результаті чого дослідник отримав тяжкий опік руки. Він одразу ж опустив обпалену руку в посудину з чистим лавандовим маслом. Це допомогло йому уникнути запалення уражених тканин. Рани швидко зажили, не залишивши на шкірі рубців. Після цього випадку Моріс Гаттефос зайнявся застосуванням ефірних масел при лікуванні захворювань шкіри. Саме він першим використав термін "Аромотерапія" і у 1928 році видав книгу по цій темі.[1]

Так почався розвиток сучасної ароматерапії у Франції, потім  в Англії, а тепер і в усьому світі. Інтерес до ароматерапії, що виник на початку 20-го століття, різко зріс до другої його половини, що багато в чому можна пояснити наростаючим числом побічних ефектів і алергічних реакцій від використання синтетичних лікарських засобів. З кожним днем зростає розуміння того, що від терапії деякими лікарськими засобами пора переходити до ефективних і нетоксичних природних засобів, користь яких перевірена століттями.[2]

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ЕФІРНІ ОЛІЇ

 

 

 

Ефірні олії – це пахучі речовини, які виробляються з ефіроолійних рослин і обумовлюють їх запах і практичну цінність. Масла відіграють важливу роль у випаровуванні і життєвих процесах самих рослин і захищають їх від хвороб. Їх описують як "гормони" або "живу кров" рослин через їх високу концентрацію та летючу природу. Це багатокомпонентні суміші органічних сполук, головним чином терпенів та їх кисневих похідних – спиртів, альдегідів, кетонів, ефірів та ін. Кількість різних компонентів в складі одного ефірного масла варіює від 120 до 500.

З природних джерел одержують  величезну кількість ароматичних  речовин і мистецтво їх екстракції та використання поступово вдосконалюється з плином часу. Ефірні олії можуть міститися в будь-якій частині рослини – в насінні, коренях, листі, плодах, деревині, квітках. Склад масла і його вміст в рослині може змінюватися в залежності від пори року і навіть протягом дня. Наприклад, квіти жасмину збирають перед світанком. Ефірні олії містяться в рослинах в дуже малих кількостях. Наприклад, з 100 кг лаванди виходить 2,5 кг масла, а з 100 кг пелюсток троянди - 0,5 кг. Тому натуральні масла залишаються дорогими і не завжди легко доступні.

Ефірні олії мають  ті суттєві переваги, що при їх застосуванні хворий отримує цілий комплекс споріднених сполук, а вони впливають на його організм набагато м'якше, ніж синтетичні засоби, краще переносяться, значно рідше викликають побічні алергічні реакції і, як правило, не володіють кумулятивними властивостями. Ефірні олії входять до складу багатьох фармацевтичних препаратів, а також широко використовуються з лікувальною і оздоровчою метою в чистому вигляді.[6]

Ароматічні ефірні масла  насамперед нормалізують психічний  стан людини, діючи на головний мозок  через нюхові рецептори. Приємні запахи викликають позитивні емоції, які забезпечують подальшу терапевтичну дію масел, врівноважуючи життєві процеси в організмі, підвищуючи імунітет, покращуючи циркуляцію крові, виводячи продукти метаболізму і т.д. Ослаблення і усунення конкретних симптомів того чи іншого захворювання є результатом регулювання всіх систем організму в цілому.

 

 

 

2.1. Склад

 

Основою лікувальної  дії масел є їх хімічна структура, наявність або відсутність тих чи інших хімічних сполук, що входять до їх складу. Як зазначалося вище, ефірні олії мають складний хімічний склад, але тим не менше в них розрізняють кілька основних хімічних груп сполук, що визначають більшість їх терапевтичних властивостей:

Терпени – моно- і сесквітерпени – найчисленніша група з'єднань, представлена майже у всіх ефірних маслах, надають антисептичну, знеболюючу, загально стимулюючу, гормональну, гіпотензивну, загально заспокійливу і релаксуючу дію.

Спирти – входять до складу всіх ефірних масел в тій чи іншій кількості, що в свою чергу об'єднує масла по їх основним загальним властивостям, таким як антисептичне, антибактеріальне, проти інфекційне, тонізуюче гемодинаміку і нервову систему, зігріваюче і стимулююче, що збалансовує імунну систему.

Альдегіди, що входять до складу деяких масел, забезпечують противірусну активність, гіпотензивну дію, жарознижуючу, судинорозширювальну і релаксуючу дію.

Фурокумарини, кумарини та лактони забезпечують протипухлинну, муколітичну, анти коагулюючу і седативну дію.

Фенольні ефіри мають виражену анти спазматичну і загально стимулюючу дію.

Ефіри мають седативну, релаксуючу та проти спазматичну дію.

Кетони мають знеболювальну, анти коагулюючу, загоюючу, ліполітичну і гормональну дією.

Феноли забезпечують імуностимулюючу дію, діуретичну, муколітичну та антидепресивну дію.[3]

До складу ефірних  масел входять також і інші органічні сполуки, що обумовлюють  як загальні, специфічні, так і перехресні властивості ефірних масел.

Кожне ефірне масло багатокомпонентне і відповідно багатофункціональне, але є загальна тенденція в дії ефірних олій:

• всі ефірні олії є антисептиками, проявляючи різну ступінь активності відносно тих чи інших мікроорганізмів;
• всі, без винятку, ефірні олії діють благотворно на психоемоційну сферу;
• всі масла діють на центральну нервову систему, ділячись тільки на стимулятори, адаптогени та седативні;
• всі ефірні олії стимулюють імунітет, оновлюють процеси саморегуляції;
• всі масла   збалансовують діяльність травної системи;
• 70% масел мають загоюючу, знеболюючу, проти спазматичну дію;
• 60% масел надають терапевтичну дію на серцево-судинну систему, благотворно впливають на респіраторну систему, відновлюють і оздоровлюють сечовидільну систему;
• 40% ефірних масел очищають організм від шлаків, нейтралізують дію отрути є антиоксидантами, стимулюють відновлювальні процеси в залозах внутрішньої системи, удосконалюють опорно-руховий апарат є фітогормонами;
• 20% олій має протипухлинну активність і протизапальну дію.

Всі, без винятку, ефірні масла при дотриманні дозування, відповідній якості і з урахуванням  токсикології не мають негативного побічного впливу на організм, не викликають алергічних реакцій, не викликають звикання і розбалансування фізіологічних процесів в організмі.[5]

 

 

 

2.2. Методи отримання

 

Дистиляція

Більшість масел отримують  методом дистиляції. Рослинний матеріал поміщають в контейнер, а потім або кип'ятять у воді, або піддають дії пару під тиском. Під час цього процесу відбувається ізоляція летких і нерозчинних речовин. Утворіться суміш парів ефірної олії і води конденсують і масляний шар відокремлюють. Іноді отримане масло дистилюють повторно або ректифікують для видалення залишкових нелетких речовин. Деякі олії піддають повторної дистиляції при різних температурах для отримання певних речовин і видалення інших. Так чинять з камфорою, яку поділяють на три фракції – білу, жовту і коричневу. Отримані ефірні масла зазвичай рідкі, але можуть бути і твердими (ірис) або напівтвердими в залежності від температури (троянда).

Пресування

Ефірні олії плодів цитрусових (апельсин, лимон, грейпфрут, бергамот, мандарин, лайм) можна отримувати за допомогою преса. Спочатку шкірку плодів віджимали вручну. В наш час найчастіше використовуються машини, хоча цитрусові масла найвищої якості все ще екстрагують вручну.

Екстракції  селективними розчинниками

Ефірні масла, окремі компоненти яких розкладаються в порівняно жорстких умовах дистиляції, витягають екстракцією органічними розчинниками з сирих матеріалів (наприклад, квіти жасмину, троянди, апельсина, коріння ірису). Ефірне масло розчиняється в рідині розчинника. Потім розчинник відганяється при низькій температурі. Залишок після відгону розчинника зазвичай має вигляд воско- або мазеподібної маси (конкретних). Перевага конкретів полягає в тому, що вони більш стійкі і концентровані, ніж чисті духмяні олії.

При обробці конкрету спиртом (зазвичай при кип'ятінні) отриманий розчин охолоджують і фільтрують від баластних речовин. Після видалення спирту залишається високоякісне масло (абсолют). Абсолюті зазвичай представляють собою густу висококонцентровану рідину, в деяких випадках вони можуть бути твердими або напівтвердими.

В минулому розчинниками, використовуваними в селективній екстракції, могли бути ефіри та бензол. Сьогодні це рідкий Бутан та двоокис вуглецю, що виробляють масла дуже високої якості.

Анфлераж

Метод анфлеражу полягає в тому, що масло, випаровується з квіток, поглинається чистим, не маючим запаху свинячим або яловичим жиром, нанесеним тонким шаром на скло. По мірі псування квітки замінюються новими. З утворившоїся запашної маси (помади) масло витягують розчинником.