Tекстильні нитки

Міністерство освіти і  науки , молоді та спорту

 

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  
ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

        з дисципліни

    Товарознавство швейних  виробів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                       Київ 2012

                                                    

 

                                       Контрольна робота

 

1.Tекстильні нитки: коротка технологія одержання, класифікація, основні        показники їхньої будови й властивостей.

2.Асортимент та  властивості нетканих матеріалів.

3.Будова та  топографія шкури.

 

1.Tекстильні нитки: коротка технологія одержання, класифікація, основні показники їхньої будови й властивостей.

 

Текстильними нитками називають отримувані  з волокон  гнучкі, міцні  тіла з малими поперчнимі  розмірами і невизначено великою довжиною. В залежності від способу здобуття всі текстильні нитки можна підрозділити : непряднє і пряденє(пряжа). Непрядні нитки бувають у вигляді монониток, комплексних, текстурованих, фасонних ниток.

Комплексною називають ниткою, що складається з двох  або декількох елементарних  ниток, сполучених між собою  скручуванням або склеюванням. Одиночна  нитка, котра  не  ділиться  у повздовжньому напрямі  без руйнування і може бути  безпосередньо використана  у виробництві  текстильних виробів, називається монониткою. Фасонні нитки - нитки, що має місцеві  зміни стуктури, що періодично  повторюються, за рахунок спеціальних обробок, це петлі, вузлики. Великий інтерес для текстильного виробництва представляють текстуровані нитки – видозмінена нитка, за рахунок додаткових обробок для підвищення пружності і розтяжності.

Ці нитки характеризуються  великою звитістю, мякістю і високою пружністю. Всі текстльні нитки класифікуються за призначенням – для ткацького, трикотажного, ниткового, гардиновий –тюльового, килимового виробництва. По оздобленню  вибілені, забарвлені, блискучі, матовані, муліне(багатониткова нитка з різнозабарвними нитками). По скручуванні - на нитки пологі(слабкі), крепові(високі), муслінові(середні), москрепові крутці(нитка, що складається   з двох ниток- пологої і крепової).) По розтяжності – на високо-(більше 100 %- еластик), мало-(до 100% - мерон, акон) і нерозтяжні(таслан, аерон).

 Властивості текстильних ниток значною мірою залежать від ступеня їх скрученості. У процесі скручення нитки змінюють її геометричні параметри, які враховуються при технологічних розрахунках. Важливим є точне та спрощене визначення укручення (усадки при скручуванні) та коефіцієнта укручення текстильних ниток .Структура текстильних ниток визначається розташуванням та особливостями зв’язку їх складових елементів (волокон, елементарних ниток, первинних ниток тощо). Укручення текстильних ниток при скручуванні та коефіцієнт укручення є суттєвими параметрами при виконанні заправних розрахунків на прядильному та крутильному устаткуванні.

Так як всі текстильні нитки образуються з текстильних волокон в свою чергу текстильні волокна поділяють на типи: 
          Первинні — отримують безпосередньо на прядильних машинах. До них відносять пряжу та комплексні нитки. Пряжа утворюється скручуванням декількох комплексних волокон. Вона буває простою (звичайною) та фасонною. Звичайну пряжу виробляють з одного вида волокна (бавовна, льон і т.д.). Фасонну (змішану) пряжу виробляють з суміші натуральних і штучних волокон різних видів. Якщо пряжу виготовляють з штапельного волокна, то обов'язково вказують вид волокна (пряжа штапельна ацетатна, пряжа штапельна віскозна тощо).

Вторинні отримують переробкою первинних ниток. Нитка буває  крученою та трощеною. Кручену нитку  отримують скручуванням двох або  більше комплексних волокон, пряж або їх комбінацій . Якщо вона складається з ниток звичайної пряжі, то її називають крученою пряжею. Якщо вона складається з комплексних ниток, то її називають комплексною ниткою. За способом виробництва кручені нитки бувають одно — і багатоскрученими. Односкручені нитки отримують скручуванням на крутильних машинах зразу всіх волокон або пряж. Багатоскручені нитки отримують скручуванням спочатку тільки частини складених волокон або пряж. Потім ці утворення складають і знову скручують. Текстуровані (високооб'ємні) нитки мають особливу структуру, що підвищує  питомий  об'єм  або здатність  розтягуватись (хеланка, еластик, рілон, таслан тощо). Трощену нитку отримують складанням 2-З не скручених між собою волокон.

Загальноприйнятими ознаками класифікації волокон є їх походження та хімічний склад, згідно з цим текстильні волокна поділяються на натуральні та хімічні. 

До натуральних відносять волокна, які формуються в природі без безпосередньої участі людини і складаються  в основному їх органічних гетероланцюгових природних високомолекулярних сполук.  
До хімічних відносять волокна, що виробляються в заводських умовах і складаються в основному з органічних гетероланцюгових і карбоцепні синтетичних високомолекулярних з'єднань і дуже невелика частина - їх природних неорганічних сполук. 
Натуральні волокна бувають органічні та неорганічні. До органічних належать рослинні волокна – насіннєві та плодові (бавовна, кокосові); стеблові (льон, конопля, джут, кенаф); листкові (сизаль, маніла, агава); і тваринні волокна – волосяний покрив (вовна овеча, козяча та верблюжа); виділені залозами (шовк тутового, дубового шовкопряда). До неорганічних – з гірських порід (азбест). Хімічні волокна поділяються на органічні та неорганічні. До органічних належать штучні волокна – целюлозні та ефіроцелюлозні (віскозні, мідно-аміачні та ацетатні); білкові (казеїнов, соєво-бобові). До неорганічних штучних волокон – силікатні (скляні); металеві (золоті, срібні, мідні, алюмінієві). До органічних належать синтетичні волокна – поліамідні (капрон, амід, енант); поліефірні (лавсан); поліакрилнітрильні (нітрон); полівінілхлоридні (ПВХ, хлорин); полівінілспиртові (вінол); поліуретанові (спандекс); поліолефінові (поліетиленові, поліпропіленові).

Будова і властивості  волокон.

Властивості волокон залежать від їх будови. Всі текстильні волокна  належать до високо-молекулярних сполук. Макромолекула полімеру складається з великої кількості однакових чи різних багаторазово повторюваних елементарних ланок, з’єднаних у ланцюг основними хімічними зв’язками головних валентностей. Існує три види структури макромолекул: лінійна, розгалужена, просторова. 
           Природне волокно бавовни має лінійну структуру макромолекул, волокна вовни (білок-каротин) мають сітчасту структуру. У вовні макромолекули кератину менш орієнтовані і більш зігнуті, що зумовлює меншу міцність і більшу розтяжність волокна.

Хімічні волокна здебільшого мають лінійну або розгалужену структуру. Властивості текстильних волокон поділяються на геометричні, механічні, гігієнічні та хімічні. До основних геометричних властивостей волокон належать лінійна густина, довжина, хвилястість або звитість.

Лінійна густина (товщина) волокна  Т-текс характеризується масою, яка  припадає на одиницю довжини волокна. Лінійну густину волокна записують  у мілітексах (мтекс), декатексах (дтекс). Що менша лінійна густина, то тонше  волокно і відповідно менший його поперечний переріз. Довжина волокна характеризується найбільшою відстанню між його кінцями в розправленому вигляді й вимірюється в міліметрах, сантиметрах, метрах, кілометрах. Самі найкоротші волокна це бавовняний пух, а найдовші – натуральні шовкові волокна. Довжина штучних і синтетичних може бути довільною. Від довжини волокон залежать спосіб прядіння, товщина та міцність одержаної пряжі. З довгих волокон виробляється тонка і гладенька пряжа, а з коротких волокон виробляється товста пухка пряжа.

Хвилястість, або звитість, волокон є їх позитивною властивістю, вона може бути плоскою і спіралеподібною. Натуральні волокна (вовна, бавовна) мають  природну звитість, хімічним волокнам звитість надається спеціально під  час їх виготовлення для збільшення чіпкості, розтяжності, об’ємності. Пряжа, виготовлена зі звитих волокон, міцніша, ніж пряжа з гладких волокон. До механічних властивостей волокон належать міцність, подовження, стійкість до тертя, витривалість, довговічність. Міцність волокон характеризується розривним навантаженням, тобто, найбільшим зусиллям, яке витримує волокно в момент розриву. Що більше навантаження витримує волокно, то воно міцніше.

Подовження волокон виникає  під дією навантаження (без доведення  волокна до розриву). Тертя волокна до волокна і різних твердих предметів супроводжується зменшенням його маси, розщепленням волокна, його розривом. Оцінюють стійкість до тертя кількість циклів тертя до повного зношування зразка. Витривалість волокон  визначають шляхом  багаторазових  згинань, розтягувань і характеризують кількістю циклів, під час яких волокно руйнується, або кількістю подвійних згинань, які волокно витримує до руйнування.

Бавовна. Для отримання волокна бавовни культивують однорічну рослину. При достиганні утворюються коробочки заповнені насінням покритим волокнами. Волокно бавовни разом з насінням називають бавовною — сирцем.

Луб'яні волокна розташовані пучками в корі льону, коноплі та інших рослин. Для обробки волокон від кори рослини повинні пройти тривалу природну мочку, потім піддаються тепловій або хімічній обробці, потім їх мнуть і після цього піддають тіпання. Цей процес є дуже складним і тривалим.

Шовк-сирець (некручений) одержують після розмотування філаментних ниток з коконів. Оскільки коконова нитка, яка утворює кожний кокон, дуже тонка, шовк-сирець (Grege) утворюється за рахунок з"єднання декількох філаментних ниток (звичайно від 4 до 20) у процесі кокономотання; ці філаменти зливаються між собою під час розмотування завдяки клейкій речовині (серецину), якою вони покриті.

Вовна, що зістригається з тварин (овеча, козяча), що вичісується (козяча)або яка збирається при линянні (верблюжа), називається натуральною; яка знімається зі шкір убитих тварин – заводською; одержувана шляхом розробки вовняного дрантя.

Хімічні штапельні волокна звичайно виробляються продавлюванням крізь філь’єри, які мають велику кількість отворів (іноді декілька тисяч); нитки з великої кількості філь’єр потім збираються разом у вигляді джгута. Такий джгут може бути витягнутим, а потім розрізаним на короткі відрізки, зразу ж або після того, як він пройде різні процеси (промивання, вибілювання, фарбування і т.ін.), знаходячись у формі джгута. Волокна розрізаються на відрізки довжиною від 25 мм до 180 мм; їхня довжина залежить від типу хімічного волокна, типу виробленої пряжі та природи будь-яких інших волокон, з якими вони повинні змішуватися. 

 Синтетичні  волокна 

Основні матеріали для  вироблення цих ниток, як правило, походять з вугілля, з продуктів перегонки  нафти або з натурального газу. Ці речовини виробляються полімеризацією шляхом розплавлення або розчинення у відповідному розчиннику, а потім формуються у волокна продавлюванням крізь фільтри (струменями) у повітряне середовище або у відповідну коагулювальну ванну, де вони твердіють при охолодженні або випаровуванні розчинника; або осідають з розчину у вигляді елементарних ниток

 

2.Асортимент та  властивості нетканих матеріалів.

 

Неткані матеріали, полотна  та вироби, виготовлені з волокон, ниток або  інших видів матеріалів (текстильних і сполучень їх з  нетекстильними, наприклад плівками) без застосування прядіння і ткацтва.

У швейній промисловості  поряд із тканими широко використовують неткані матеріали, які виробляють безпосередньо з текстильних  волокон або з системи ниток. Виробництво тканиноподібних матеріалів - нетканих полотен - розвивається швидкими темпами і дає відповідний  економічний ефект. Основою нетканих полотен являються волокнисті полотна, шари ниток, тканина розрідженої  структури, трикотажні полотна і  різні комбінації цих матеріалів. Крім того, в якості елементів основи полотна можуть бути використані  текстильні матеріали, полімерні плівки, сітки. Часто для підвищення міцності волокнистого полотна на його поверхні або між шарами розміщують каркас в вигляді поперечної системи ниток; сітки із ниток основи і піткання, складених один на одного; розрідженої тканини; полімерної плівки.  
Для виробництва нетканих матеріалів придатні волокна натуральні, хімічні, відходи текстильної, трикотажної, швейної промисловості, відходи споживання (зі зношених текстильних виробів). 
Сполучними речовинами є еластомери, термопластичні й термоактивні полімери, а при виготовленні в'язально-прошивних матеріалів – бавовняна пряжа, комплексні нитки звичайні й текстуровані.  
Неткані матеріали побутового призначення є хорошими замінниками тканин прокладкових, одягових, утеплювальних, рушникових, білизняних тощо.  

Класифікація нетканих текстильних матеріалів

1. Розрізняють неткані матеріали:

· типу тканин (холстопрошивні, ниткопрошивні, тканинопрошівние, голкопробивні, клеєні, комбіновані)

· ватину (холстопрошивні, голкопробивні, клеєні)

· а також побутового та технічного призначення.

за волокнистим складом

· бавовняні 

· напівшерстяні 

· шовкові 

· лляні 

2. за призначенням 

· побутові

· обтиральні

· тарні 

· пакувальні

· материали для взуття

· основа для штучної шкіри 

· прокладочні 

· фільтрувальні 

· меблеві 

Побутові, у свою чергу, поділяють  на матеріали для виготовлення одягу  i виробів домашнього побуту ( рушники, простирадла, ковдри, покриття для стін, меблево-декоративні, тентов1 полотна);

3. за способом виробництва

· скріплені механічним способом: прошивним, голкопробивним, валяльним;

· клейовим

· комбінованим способом;

4. за структурою полотна

· волокна, спрямовані в один бік 

· з перехресними волокнами 

· з хаотичним розміщенням волокон 

· з комбінованим розміщенням волокон 

5. за типом основи 

· полотно-прошивані 

· нитко-прошивані 

· тканино-прошивні полотна 

6. за обробкою 

· гладкофарбовані (однотонні)

· набивні 

· меланжеві 

· з начосом;

7. за характером поверхні 

· різні 

· візерункові 

· рельєфні

· войлокоподібні

· моxеpoвi

· вopcoвi.

Властивості нетканих матеріалів залежать від їхньої структури і способу  виробництва, природи  сировини. Неткані  матеріали  виробляють з натуральних (бавовняних, льняних, вовняних) і хімічних ( віскозних, поліефірних, поліамідних, поліакрилонітрильні, поліпропіленових) волокон, а також вторинної волокнистої сировини (волокна, регенеровані з клаптя і ганчір'я) і коротко-волокнистих відходів хімічної та інших галузей промисловості.

Фізико - хімічні  способи скріплення волокнистої основи у виробництві нетканих матеріалів найпоширеніші; їх застосовують для отримання клеєних нетканих матеріалів. Волокна (нитки) в полотні скріплюються в єдину систему сполучним засобом внаслідок  адгезійної  взаємодії на кордони контакту сполучик  волокно (нитка). Як  зв'язуючі  використовують еластомери, термопластичні і термореактивні полімери у вигляді  дисперсій, розчинів, аерозолів, порошків, легкоплавких і бікомпонентних волокон. Іноді сполучні засоби не використовують; в цьому випадку основу нетканих матеріалів піддають спеціальної  обробці (тепловій, хімічними реагентами, газами), що приводить до зниження плинності полімеру, з якого виготовлені волокна (нитки) волокнистої основи, або до появи "липкості" на їх поверхні в результаті набухання, пластифікації, що сприяє скріплення волокон у місцях їх контакту.