Товарознавча характеристика засобів для прання та організація торгівлі ними

Миюча здатність характеризується також емульгуючою (при видаленні  забруднень жирової природи) або  суспензуючою (при видаленні забруднень неорганічного походження) здатністю. Емульгуюча (суспензуюча) здатність  характеризує ефективність ПАР на стадії подрібнення масляних (неорганічних) компонентів забруднень при їх відділенні від поверхні, що очищається та утворенні  стійкої емульсії при завершенні миючого процесу. Захисний адсорбційний шар ПАР на поверхні частинок бруду  не допускає їх злипання. Цей показник визначається природою миючої речовини, а також наявністю в розчині  електролітів.

Засоби для прання володіють  також піноутворюючою здатністю. Піна затримує забруднення, перешкоджаючи їх повторного осіданню на поверхні тканини. Зміна піноутворюючої здатності досягається підбором миючих речовин, введенням спеціальних регуляторів, так як при ручному пранні піноутворення – позитивний фактор, при машинному – негативний.

Розчинність засобів для  прання по відношенню до органічних сполук (бензин, толуол, бензолу та ін), зазвичай не розчинних у воді, припускає, що вуглеводнева (гідрофобна) частина  миючої речовини, адсорбованої на поверхні частинок забруднень, за принципом: подібне  розчиняється в подібному, поглинає неполярні органічні сполуки, розчиняє їх.

Однак навіть сукупність цих  властивостей недостатня для оцінки миючої здатності. Визначають її зазвичай шляхом прання попередньо забруднених  стандартним забруднювачем зразків  тканини у побутовій машині. Білизна тканини визначається на спеціальних приладах – лейкометрах. Показник миючої здатності (М) повинен бути не нижче 85 % при визначенні його за формулою:

М = (Rc - Rз) / (Rн - Rз) × 100%,

де      Rс – коефіцієнт відбиття випраної тканини;

Rз – коефіцієнт відбиття забрудненої тканини;

Rн – коефіцієнт відбиття вихідної білої тканини до забруднення [7].

Універсальність – це придатність пральних засобів до виконання основної функції по відношенню до тканин різного складу при різній жорсткості води, температурі і числі рН миючого розчину. Пральні порошки, на відміну від мила, в жорсткій воді втрачають свою миючу здатність лише частково.

Температурний фактор останнім часом набуває все більшого значення для зниження витрати енергії. Необхідність зниження температури прання пояснюється  також використанням тканин змішаного  складу. Для цього в рецептуру СМЗ вводять високоактивні ферменти (ензими), що знижують вміст лужних електролітів.

Що стосується числа рН середовища, то аніоноактивні миючі  речовини ефективні в лужному  середовищі, а в нейтральному і  кислому осідають на тканині. Катіоноактивні виявляють миючу дію в нейтральних і слабокислих середовищах, неіоногенні – в середовищі з різним значенням рН.

Також функціональні властивості  визначаються за показниками зольності  та міцності тканини після 25 прань. Зольність тканини визначається кількістю залишків бруду, солей жорсткої води та прального порошку на тканині. Зольність тканини після 25 циклів прання повинна становити не більше 1,0 %. Зниження міцності тканини після 25 циклів прання повинно бути якомога меншим і не перевищувати 30 % [2].

При оцінці ергономічних властивостей враховують нешкідливість, зручність  користування і запах. Нешкідливість  можна оцінити по відношенню до людини і матеріалу, який піддається пранню. Деякі пральні засоби можуть впливати на шкірний покрив, викликаючи знежирення шкіри, а у важких випадках – дерматит. Оцінити нешкідливість по відношенню до матеріалу, який переться – означає визначити, чи є негативний вплив прального засобу на міцність, колір та інші властивості матеріалу. За деякими даними, втрата міцності після прання може становити від 3,7 до 18,7%.

Всі пральні засоби випускаються в промисловість в готовому для  застосування вигляді. Для зручності  споживачів на коробках вказується спосіб прання, доза витрачання порошку для  виробів з вовни, шовку, синтетичних, бавовняних, лляних тканин, містяться  рекомендації для ручного і машинного  прання. Зручність користування пральними  засобами визначається розчинністю, необхідністю нагріву миючого розчину, наявністю  в тарі пристосувань для дозування  і відкривання засобів, а для порошкових і гранульованих матеріалів, також їх сипучістю.

Запах пральних засобів зазвичай відповідає застосовуваним віддушкам. Чим ретельніше очищено вихідну  сировину, тим менша ймовірність  появи неприємного запаху. Не допускаються запахи, пов'язані з недостатнім очищенням компонентів прального засобу, зокрема аромат нафтопродуктів. Допускається слабкий аромат парфумерних ароматів, якщо вони додавалися до засобу.

Екологічні властивості  пральних засобів визначаються їх нешкідливістю  по відношенню до навколишнього середовища. Вплив на навколишнє середовище характеризується біорозкладанням засобів для прання. Первинна біорозкладність ПАР повинна складати не менше ніж 80%, а повна – не менше 60%. Для оцінки ступеня біорозкладності прального засобу розроблений метод, заснований на відновленні вуглецю, зв'язаного в органічні сполуки [2].

Естетичні властивості засобів  для прання проявляються в характері  упаковки, художньо-поліграфічному її оформленні, а також у тоні й  однорідності кольору миючого засобу.

Надійність засобів для  прання оцінюють за його зберіганням і антиресорбційними властивостями миючого розчину. Зберігання визначається по стабільності консистенції, ступеня злежування і кольору. Злежуваність пральних засобів і антиресорбційна здатність миючих розчинів визначають у лабораторних умовах, проводячи вимірювання сили, необхідної для руйнування стовпчика, сформованого з миючого засобу. Сила, під дією якої стовпчик руйнується, визначає злежуваність порошку. Вона залежить від гігроскопічності і вологості прального засобу, які є важливими показниками якості.

Антиресорбційна здатність – здатність миючих засобів утримувати забруднення в розчині. Вона виражається у відсотках збереження білизни випраної тканини по відношенню до початкової. Пральні порошки більш гідрофільні, ніж звичайні жирові мила. При багаторазових праннях білі бавовняні тканини набувають сіруватого відтінку через повторне осадження диспергованих забруднень. Це явище усувається введенням до складу пральних засобів спеціальних захисних колоїдів (наприклад, карбоксиметилцелюлози) [8].

Важливим чинником, що впливає  на вибір покупцем того або іншого прального порошку, є його економічність. Споживачі віддають перевагу засобам з оптимальним поєднанням миючої дії та вартості їх використання.

Вимоги до якості засобів  для прання регламентуються ДСТУ 2972:2010 «Засоби миючі синтетичні порошкоподібні. Загальні технічні вимоги та методи випробувань», а також технічними умовами на конкретні види виробів. Про якість засобів для прання судять по їх миючій здатності і за показниками органолептичної та лабораторної оцінки.

 Органолептичними методами  оцінюють зовнішній вигляд, колір  і аромат пральних засобів,  зовнішнє оформлення, упаковку, маркування. На вигляд вони повинні бути  однорідними порошками або гранулами  (не більше 3 мм в діаметрі) білого або світло-жовтого кольору. У рідких пральних засобах не повинно бути розшарування і осаду [45].

До лабораторних показників якості пральних засобів відносяться: рН водного (1%-ного) розчину, вміст основних миючих поверхнево-активних речовин (спирторозчинних), а також несульфірованних сполук, зміст лужних солей, вологи, оптичних відбілювачів, карбоксиметилцелюлози та інших. У лабораторних умовах звертають основну увагу на здатність до піноутворення, змочування, емульгування.

При виробництві синтетичних  миючих засобів повинні бути враховані  гранично-допустимі значення показників безпеки. Масова частка фосфоровмісних сполук, в перерахунку на п'ятиокис  фосфору (Р₂О₅), в засобах, що містять фосфати (крім водопом'якшувальних засобів) – 17 %, в водопом'якшувальних засобах – 30 %. Масова частка активного хлору, в засобах, що містять хлорактивні з'єднання не більше 8 % (обов'язкове маркування споживчої упаковки). Масова частка активного кисню не більше 60 % або сульфіту натрію не більше 22 % в засобах для прання [2].

Якість господарського мила регламентовано ГОСТ 790-89 «Мыло хозяйственное твердое и мыло туалетное». Господарське тверде мило виробляється відповідно до вимог стандарту, за рецептурами, погодженим з органами Держсанепіднагляду, за технологічними інструкціями та технічними описами, затвердженими в установленому порядку.

Якість господарського мила оцінюється за органолептичними та фізико-хімічними  показниками. Органолептичні показники  – це зовнішній вигляд, консистенція, колір, аромат. Шматки мила повинні бути відповідної форми, твердими на дотик, мати колір і аромат, характерний для конкретного найменування. З фізико-хімічних показників, крім якісного числа, нормується вміст вільного лугу, соди і температура застигання жирних кислот. Якість господарського мила тим вище, чим світліше його колір. Не допускається гнильний і рибний запахи. Кускове мило має бути твердим на дотик, без солей, плям і липкості, тріщин і деформацій. Господарське мило не повинно володіти загальнотоксичною, дратівливим і алергічним дією [46].

2.4. Безпечність  засобів для прання

Побутова хімія – безперечне досягнення цивілізації. Без неї важко обійтися. Однак, підтримуючи чистоту, ми недооцінюємо ту шкоду, яку хімія може завдати нашому здоров'ю. Більшість використовуваних СМЗ містить небезпечні речовини, які викликають подразнення шкіри і запалення слизових оболонок очей і носа, утруднення дихання, кашель і напади астми, збільшують ризик алергії і навіть ракових захворювань. Перелік потенційно небезпечних компонентів СМЗ та їх вплив на організм людини відображено в додатку В. Це пояснюється їхнім масовим розповсюдженням, постійним контактом людини з миючими засобами, включаючи контакт шкіри людини з одягом, на якому є залишки токсичних компонентів пральних порошків [43].

Основу сучасних засобів  для прання складають поверхнево-активні  речовини (ПАР) або аніонні ПАР (А-ПАР). Вони дешеві, їх можна отримувати в  будь-яких кількостях. Молекули ПАР  добре очищають забруднені тканини. Проте ці хімічні сполуки дуже агресивні. ПАР проникають в мікросудини  шкіри, всмоктуються в кров і розповсюджуються по організму. Потрапляючи в організм людини, ПАР викликають порушення  діяльності мозку, нирок, легень, печінки, алергічні реакції. Вони здатні накопичуватися в органах. Потенційно небезпечні концентрації ПАР зберігаються на тканинах до 4 діб. А, при зіткненні з шкірою, відносно легко переносяться на її поверхню і швидко всмоктуються всередину [33].

В світі найбільш масовими пральними порошками до 80-х років  були порошки на базі з'єднань фосфору. У традиційних пральних порошках рівень вмісту фосфатів – часто більше 40 % (вказується 15 – 30 %, хоча реально – набагато більше). Це необхідно для пом'якшення води до такого рівня, щоб напевно відіпрати будь-який тип тканини від більшості відомих забруднень. З іншого боку, таку кількість фосфатів дуже складно виполоскати та випрати з тканин. За результатами досліджень, для того щоб видалити залишки фосфатів з тканин після прання, потрібно провести 10 і більше полоскань в гарячій воді. У наших пральних машинах використовується всього три цикли полоскання в холодній воді [51].

Вченими багатьох країн було встановлено, що ці пральні порошки  наносять шкоду здоров'ю людей. Контакт  шкіри з розчинами і залишками  порошків з випраного одягу приводить  до обезжирення і знищення захисних функцій шкіри, яка перестає затримувати  і починає вільно пропускати в  лімфатичну і кровоносну системи людини небезпечні компоненти фосфатних пральних порошків – фосфати, поверхнево-активні речовини, мікроби, віруси і т.д. Небезпечні компоненти з фосфатних порошків проникають в організм людини через клітини шкіри з водних розчинів, з невиполосканої білизни, через орган дихання, з окремими продуктами – молоком, питною водою, рибою.

Після прання з брудною  водою триполіфосфат безпосередньо  потрапляє в грунт, а звідти в  річки і озера. Він має здатність  проходити крізь найсучасніші очисні системи. Всього 1 г тріполіфосфата натрію (ТФН) стимулює розвиток 5 – 10 кг водоростей, які починають активно розкладатися, внаслідок чого вода квітне і в чималих кількостях виділяється метан, аміак, сірководень,що неминуче призводить до «старіння» водойми. Фосфати позитивно впливають не тільки на водорості.

Активно зростає і планктон. А чим більше у воді будь-якої суспензії, тим менше можливості використовувати річки та водойми  як джерела питної води. Щоденно  до природи України саме через  застосування фосфатних порошків потрапляє 70 – 75 тисяч тонн фосфатів, а безпосередньо до прісноводних водоймищ – 60 – 65 тисяч тонн сульфатів, відповідно 40 і 30 тисяч тонн силікатів та інших отруйних речовин.

Хлору зазвичай небагато в  порошках, але він є. Небезпека  хлору в тому, що він є причиною серцево-судинних захворювань, сприяє виникненню атеросклерозу, анемії, гіпертонії, алергічних реакцій. Він руйнує білки, негативно впливає на шкіру і  волосся, підвищує ризик захворювання раком [37].

Більшість проблем, пов'язаних з миючими засобами, обумовлена тим, що вони виготовлені з штучних  з'єднань, які дуже погано розкладаються  в природному середовищі. Для вирішення  цієї глобальної світової проблеми ще в 70-і роки під егідою ООН був  заключений міжнародний договір  про захист Світового океану і  прісноводних ресурсів. Він визначає основні напрями діяльності для  зменшення забруднення. А першим з них є – зменшення і повне припинення забруднення водних ресурсів біогенними речовинами, особливо фосфором.

Щоб не допустити глобальної екологічної катастрофи водойм світове  товариство реалізує наступні заходи:

• в більшості розвинутих країн світу в 80 – 90-і роки були введені законодавчі обмеження і повна заборона на використання фосфатних пральних порошків. Їм на заміну були розроблені і впроваджені малофосфатні і повністю безфосфатні на базі цеолітів, які виявились екологічно небезпечними із-за високого вмісту алюмінію;
• одночасно в багатьох країнах світу почалось будівництво очисних споруд для видалення фосфору і азоту із стічних вод [43].