Український ринок безалкогольниї напоїв

Визначення промислової стерильності проводять за ГОСТ 30425 [14].

Визначення додаткових показників, що використовуються для ідентифікації концентрованих соків, з метою підтвердження відповідності соку заявленому найменуванню та виявлення фальсифікації проводять за ГОСТ Р 51122, ГОСТ Р 51124, ГОСТ Р 51128, ГОСТ Р 51129, 
ГОСТ Р 51239, ГОСТ Р 51240, ГОСТ Р 51428, ГОСТ Р 51434, ГОСТ Р 51436, ГОСТ Р 51438, ГОСТ Р 51441, ГОСТ Р 51443, ГОСТ Р 51938, ГОСТ Р 51940.

 

2.6 Правила приймання

 

Правила приймання – згідно з ГОСТ 26313.

Перевірку якості концентрованого фруктового соку по органолептичним  і фізико-хімічними показниками, маси нетто споживчої пакувальної одиниці, упаковки і маркування проводять для кожної партії продукту.

Ідентифікацію концентрованих соків для встановлення відповідності заявленим найменуванням та виявлення фальсифікації проводять при розбіжностях в оцінці якості продукції відповідно до ГОСТ Р 51293.

Контроль за вмістом токсичних елементів (свинцю, миш’яку, кадмію, ртуті, олова), мікотоксину патуліну, пестицидів, оксиметілфурфурола, радіонуклідів нестерилізованого замороженого концентрованого фруктового соку проводять з періодичністю, встановленою виробником за погодженням з уповноваженим територіальним органом [14].

Мікробіологічний контроль якості партії стерилізованого концентрованого соку проводять відповідно до інструкції про порядок санітарно-технічного контролю на виробничих підприємствах, оптових базах, в роздрібній торгівлі та на підприємствах громадського харчування.

 

2.7 Пакування

 

Концентровані фруктові соки, призначені для реалізації в роздрібній торговельній мережі, фасують в герметично закупорену споживчу тару і упаковують в транспортну тару.

Концентровані фруктові соки фасують у тому числі асептичним способом у велику транспортну тару типу «мішок в коробці».

Рекомендовані значення підлягають уточненню після накопичення статистичних даних.

Споживча тара, закупорювальні засоби та транспортна тара повинні бути дозволені уповноваженими органами в установленому порядку.

Лакофарбові покриття внутрішньої поверхні металевих банок і кришок повинні бути виготовлені з лакофарбових матеріалів, які відповідають встановленим вимогам і дозволених уповноваженим органом.

Споживча і транспортна тара повинна забезпечувати збереження продукції і її відповідність вимогам ГОСТ Р 52185-2003 протягом усього терміну придатності за умови дотримання умов транспортування та зберігання.

За умовою договору концентровані фруктові соки, виготовлені з атроматоутворюючих речовин, поставляють окремо або разом з концентрованими натуральними летючими ароматизуючими фруктовими речовинами.

Рекомендована споживча і транспортна тара для фасування та пакування концентрованих фруктових соків наведена в (додатку Г) ГОСТ Р 52185-2003.

Допускається використання імпортної споживчої і транспортної тари, допущеної уповноваженим органом.

Вміст нетто пакувальної одиниці повинно відповідати номінальній масі, вказаній в маркуванні споживчої тари з урахуванням допустимих відхилень.

Межі допустимих відхилень вмісту нетто пакувальної одиниці від номінальної кількості – за ГОСТ 8.579.

Межі допустимих позитивних відхилень вмісту нетто однієї пакувальної одиниці від номінальної кількості не обмежуються [14].

 

2.8 Маркування

 

Маркування продуктів у споживчій тарі – за ГОСТ 13799.

На етикетці або безпосередньо на споживчій тарі повинні бути вказані:

• найменування концентрованого фруктового соку;
• найменування та місцезнаходження виробника (юридична адреса, включаючи країну, і, при розбіжності з юридичною адресою, адресу підприємства) та організації;
• найменування виробника і експортера може бути написано іноземною мовою;
• товарний знак виробника (за наявності);
• маса нетто соку (дм3);
• спосіб вживання;
• інформація про харчову цінність (із зазначенням вмісту вуглеводів і калорійності - в ккал на 100 г продукту;
• дата виготовлення і дата розливу, для стерилізованих концентрованих соків дату розливу не вказують;
• напис «з консервантом» - для соків, виготовлених з використанням сорбінової кислоти або її солі;
• написи: «освітлений» або «неосвітлений»;
• термін придатності (обчислюють з дати виготовлення і вказують наступним чином: «Придатний до ...» або «Вжити до ...»;
• умови зберігання;
• умови та період зберігання після розкриття;
• позначення ГОСТ, ДСТУ, ТУ;
• інформація про підтвердження відповідності.

Найменування соку вказують у вигляді «сік N-й концентрований», де N – найменування фрукта, з якого виготовлений концентрований сік.

Інформація про технологічні особливості виготовлення концентрованого соку може бути нанесена на етикетку або безпосередньо на упаковку споживчої тари тільки за наявності у виробника документального підтвердження зазначеної інформації [14].

На етикетці або безпосередньо на упаковці (споживчої тари) не допускається наносити зображення фруктів, які не використовують для виготовлення концентрованого фруктового соку.

Інформацію допускається розташовувати в одному або декількох зручних для прочитання місцях.

Інформація може бути нанесена будь-яким способом і повинна бути чіткою і легко читатися.

Продукт може супроводжуватися і іншою інформацією, в тому числі рекламною, що характеризує продукт, виробника і споживача, а також може наноситися штриховий код.

Текст і написи наносять українською, російською мовами. Вони можуть бути продубльовані на іноземних мовах.

Транспортне маркування – за ГОСТ 14192 і ГОСТ 13799. 
На транспортну тару з концентрованими фруктовими соками, для яких встановлені особливі вимоги до температури зберігання, додатково до вказаних в ГОСТ 13799 наносять знак «Обмеження температури».

На транспортну тару, в яку безпосередньо фасований концентрований фруктовий сік, не призначений для реалізації через роздрібну торговельну мережу, на етикетці або транспортній тарі вказують дані, що характеризують продукцію:

• найменування концентрованого соку;
• найменування виробника;
• масу нетто (дм3);
• масову частку розчинних сухих речовин: освітлений і неосвітлений;
• напис: «з консервантом» - для соків, виготовлених з використанням сорбінової кислоти або її солі;
• дату виготовлення;
• умови зберігання;
• термін придатності.

Фарби і клей використані відповідно для нанесення маркування та наклеювання етикетки на тару, повинні бути допущені уповноваженими органами в установленому порядку [14].

 

2.9 Транспортування та зберігання

 

Правила транспортування та умови зберігання концентрованих фруктових соків – за ГОСТ 13799.

Концентровані фруктові соки, фасовані в скляну тару, зберігають у приміщеннях захищених від попадання прямих сонячних променів.

Терміни придатності та умови зберігання для концентрованих фруктових соків встановлює виробник [14].

Рекомендовані періоди зберігання, протягом яких концентровані фруктові соки зберігають свою якість з дня виготовлення, не більше:

• стерилізованих концентрованих фруктових соків, при температурі від О °С до 25 °С – 2 років;
• асептичного консервування при температурі не вище 25 °С – 2 років;
• нестерилізованих при температурі не вище 10 °С:

з масовою часткою розчинних сухих речовин 65% - 70% (без консерванту) – 2 років;

з масовою часткою розчинних сухих речовин менше 65% (з консервантом) – 6 міс;

• консервованих шляхом заморожування при температурі не вище мінус 18 °С – 2 років.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА ПРОЕКТУ ДІЙ СЕРТИФІКАЦІЇ

 

3.1 Документація  із сертифікації

 

Для проведення сертифікації продукції в Системі заявник ЗАТ «Віккі-Плюс» подає до акредитованого органу з сертифікації продукції заявку. Форма заявки наведена в додатку А.

Орган з сертифікації розглядає заявку і не пізніше  одного місяця після її подання сповіщає заявника про своє рішення, яке повинно вміщати основні умови сертифікації. Форма рішення наведена в додатку Б [9,10,12].

Копії рішення направляються:

• до органу з сертифікації систем якості (в разі необхідності);
• до випробувальної лабораторії, що буде проводити випробування;
• до органу, що здійснюватиме технічний нагляд (в разі необхідності);
• до територіального центру стандартизації, метрології та сертифікації за місцем розташування заявника.

Під час аналізу наданої  документації перевіряється:

• наявність нормативних документів на продукцію (за необхідності);
• наявність документа, що підтверджує походження продукції;
• наявність документа виробника про гарантії та відповідність продукції чинним вимогам;
• наявність документа, що підтверджує розміри партії і дату випуску продукції;
• наявність (за необхідності) заключення відповідних контролювальних організацій (Міністерства охорони здоров’я, Державної інспекції ветеринарної медицини чи карантину рослин, Держнаглядохоронпраці та ін.);
• достовірність, правильність заповнення та термін дії документації;
• достатність вимог щодо маркування та етикетування продукції.

Негативні результати аналізу  документації оформляються висновком, який передається заявнику для усунення недоліків. Позитивні результати використовуються для підготовки і оформлення сертифікатів відповідності.

Атестація виробництва  проводиться з метою оцінки технічних  можливостей підприємства-виробника  забезпечити стабільний випуск продукції, що відповідає вимогам нормативних  документів, та видачі рекомендацій  щодо  періодичності  випробувань,  кількості  зразків  (проб), що  випробовуються  під  час  сертифікації,  способів та правил їх відбирання.

Атестація виробництва  проводиться органом з сертифікації продукції і виконується за ініціативою  заявника або за рішенням органу з сертифікації продукції. Порядок проведення цих робіт встановлено в ДСТУ 3414.

Результати атестації  оформляються атестатом виробництва, який направляється заявнику. Форма атестату наведена в додатку Д [9,10,11].

Випробування продукції  з метою сертифікації проводяться випробувальною лабораторією (центром), що акредитована в Системі на право проведення видів випробувань, які передбачені нормативними документами на продукцію, або на право проведення випробувань цієї продукції.

Заявник надає зразки (проби) продукції для випробувань та технічну документацію на них. Склад технічної документації встановлюється органом з сертифікації.

Кількість зразків для  випробувань та правила їх відбирання встановлюються органом з сертифікації.

За позитивних результатів  протоколи випробувань передаються органу з сертифікації продукції і в копії - заявнику.

У разі отримання негативних результатів хоча б по одному з  показників випробування з метою  сертифікації припиняються, інформація про негативні результати подається  заявнику та органу з сертифікації продукції, який скасовує заявку.

Повторні випробування можуть бути проведені тільки після  подання нової заявки та надання  органу з сертифікації продукції  переконливих доказів проведення підприємством  коригувальних заходів щодо усунення причин, що викликали невідповідність.

Зразки продукції, що пройшли випробування з метою  сертифікації,  залишаються власністю  заявника. Порядок списання, утилізації і повернення зразків та зберігання зразків-свідків повинен бути регламентований  документацією органу [9,10,11,12].

 

3.2 Схема сертифікації

 

Модель, що використовуються під час обов’язкової сертифікації продукції, визначає орган з сертифікації.