Види, загальна процедура та інструменти ідентифікації товарів та послуг

• товар  не відповідає вимогам стандарту.

     Товарна експертиза — це "незалежне перевіряння  якості та кількості товару компетентними  спеціалістами на замовлення зацікавленої юридичної або фізичної особи" (ДСТУ 3993—2000).

При проведенні товарної експертизи можуть ставитися  різні цілі:

• ідентифікація  товару та його походження;

• виявлення  фальсифікації товару;

• встановлення виробника товару;

• виявлення  сторонніх домішок у складі товару;

• встановлення ступеня небезпечності товару.

Висновки  за результатами експертизи якості залежать від мети, яка при цьому ставилася. У цілому можна сказати, що експертиза якості і безпеки товарів дає  більше інформації, ніж цього вимагають  стандарти.

     "Сертифікація — дія третьої сторони, яка надає впевненість в тому, що належним чином ідентифікована продукція відповідає встановленим вимогам" (Керівництво ІСО/МЕК 2). У цьому визначенні сертифікації чітко окреслено суб'єкти, які проводять сертифікаційну діяльність — це юридичні або фізичні особи, незалежні від виробника і споживача.

     На  відміну від оцінки і контролю якості при визначенні терміна "сертифікація" як необхідна умова регламентується  належна ідентифікація продукції. Більше того, у системі сертифікації харчових продуктів і продовольчої сировини вважається за необхідне перед проведенням досліджень за показниками безпеки продукції визначати регламентовані стандартами органолептичні і фізико-хімічні показники. При сертифікації всі показники поділяються на три групи:

• перша  група — показники, необхідні  для ідентифікації;

• друга  група — показники, необхідні  для підтвердження безпеки продукції  та інших обов'язкових вимог для  проведення обов'язкової сертифікації;

• третя  група — будь-які показники, що не належать до обов'язкових, для проведення добровільної сертифікації.

     Кінцевим  результатом сертифікаційних досліджень є сертифікат відповідності.

     Слід  зазначити, що ідентифікація як початковий етап діяльності з оцінки якості передбачається тільки в нормативних документах із сертифікації, але цілком зрозуміло, що і оцінка, і контроль якості не можуть проводитися, якщо продукція не ідентифікована.

     Наприклад, немає сенсу оцінювати якість продукції, якщо немає впевненості  в тому, що середній зразок сичужного  сиру "Рокфор" належить саме до асортиментної групи м'яких сирів, що дозрівають за участю плісені всередині сиру, а не до іншого тилу (сири, що дозрівають за участю слизу, або сири з підвищеним рівнем молочнокислого бродіння).

     Ідентифікації притаманні різноманітні функції:

• вказівна — ототожнює представлений зразок товару з конкретними найменуванням, сортом, маркою, типом, а також товарною партією;

• інформаційна — доводить до суб'єктів ринкових відносин необхідну інформацію;

• підтверджуюча  — стверджує відповідність асортиментної належності товару тій інформації, що зазначена на маркуванні і/або в товарно-супровідних документах;

• керівна  — оскільки ідентифікація — це один із елементів системи управління якістю продукції.

     Керівна функція ідентифікації регламентується міжнародними стандартами (МС) ISO серії 9000 "Системи управління якістю. Основні положення та словник". Ці стандарти введені в Україні без істотних змін (ДСТУ ISO 9000 — 2001). Тому розгляд ідентифікації як одного з елементів системи якості продукції, безсумнівно, становить великий інтерес.

     У сучасних умовах в усьому світі постійно підвищуються вимоги споживачів до якості товарів. Це потребує забезпечення необхідного  рівня якості продукції, тому що без  цього неможлива ефективна економічна діяльність організацій.

     Вимоги  до якості продукції, що задовольняють  потреби покупців, встановлюються у  стандартах і технічних умовах. Однак  ці нормативні документи не гарантують того, що при проектуванні, розробці, виробництві, зберіганні та реалізації товарів фактично досягнутий рівень якості буде відповідати встановленим вимогам. Внаслідок цього виникла необхідність розробки стандартів, що доповнюють вимоги до продукції і попереджують виникнення невідповідностей на різних етапах технологічного циклу шляхом регламентації елементів системи якості.

     Певний  крок у цьому напрямку зроблено у  Міжнародних і Державних стандартах серії 9000 (ДСТУ ISO 9000-2-96, ДСТУ ISO 9000-2001), де ідентифікація доповнюється поняттям "простежуваність". "Простежуваність  — це змога простежити передісторію, застосування або місце знаходження того, що розглядають". Простежуваність продукції може бути пов'язана з походженням матеріалів чи складових частин, історією обробки, розподілом або місцезнаходженням продукції після поставки (ДСТУ ISO 9000—2001, п.3.5.4). З метою забезпечення простежуваності виробник може ідентифікувати окремі вироби, зміну робочого персоналу, сировини, технологічних процесів тощо. У цьому випадку товари будуть розглядатися не як фальсифіковані, невідповідні певним вимогам, а як нові товари з новими характеристиками.

     Таким чином, у міжнародній практиці ідентифікація  розглядається як один з елементів  системи якості на виробництві, а  також як дія з управління матеріалами (сировиною, напівфабрикатами, комплектуючими виробами) і готовою продукцією для встановлення відповідності (або невідповідності).

     З боку споживача товару ступінь відповідності  може встановлюватися шляхом оцінки якості на основі особистого досвіду  або на основі думки іншого споживачів. Тепер вимоги споживачів до якості товарів значно зросли, особливо в умовах вільного ринку, коли покупець має можливість обирати товар із великої різноманітності товарів з однаковими (або близькими) функціональними властивостями. І тепер споживач стоїть перед іншою проблемою — як із цієї різноманітності вибрати товар з оптимальними властивостями. У цих умовах товарного достатку споживачу необхідно дати якомога більше інформації, щоб він міг правильно ідентифікувати товар і вибрати саме той, який найкраще задовольнить його потреби. У зв'язку з цим виникає необхідність у формуванні знань споживача за допомогою загально-популярних видань про якість і властивості товарів, що реалізуються в роздрібній і дрібнооптовій торгівлі.

2. Види і засоби ідентифікації

     Відповідно  до поставлених цілей ідентифікаційної експертизи товарів ідентифікація поділяється на окремі види: споживчу, асортиментну (видову), якісну (кваліметричну) і товарно-партіонну.

     Споживча  ідентифікація проводиться з  метою встановлення можливостей  використання товару відповідно до його функціональних властивостей. Значною мірою це стосується продовольчих товарів. Справа в тому, що господарсько-ботанічні сорти деяких овочів можуть використовуватися як столові (для безпосереднього вживання людиною), технічні (для промислової переробки) та кормові. Наприклад, технічні сорти картоплі мають підвищений вміст крохмалю і використовуються для вироблення спирту, крохмалю, а споживні властивості таких сортів не дуже високі. М'ясо тварин з деякими видами захворювань (в початковій стадії захворювання феноз, туберкульоз, ящур) може використовуватися для промислової переробки за умов переробки при температурі вище 80°С протягом не менше 20 хв., з іншими видами захворювань (феноз, туберкульоз у пізній стадії) тільки для одержання м'ясо-кісткового борошна, а з такими захворюваннями, як сибірська виразка та сказ — тільки для утилізації.

     Таким чином, споживча ідентифікація покликана  не допустити на споживчі ринки товари, які не відповідають встановленим споживчим  вимогам і можуть бути небезпечні для здоров'я людини.

     Асортиментна (видова) ідентифікація полягає у  встановленні відповідності даного товару його належності до певної асортиментної  групи.

     Цей вид ідентифікації застосовується для підтвердження відповідності  товару його найменуванню при усіх видах оцінної діяльності, але особливе значення він має при митній експертизі для встановлення коду за ТН ЗЕД і сертифікації товарів.

     Видова  ідентифікація одночасно слугує методом виявлення невідповідності, що визначається як асортиментна фальсифікація  товарів.

     Ідентифікація якості товару (кваліметрична) — це встановлення відповідності якості товару вимогам, передбаченим нормативною документацією.

     Цей вид ідентифікації дозволяє виявити  наявність допустимих і недопустимих дефектів, а також відповідність  товарному сорту чи іншим градаціям якості, зазначеним на маркуванні або в супровідних документах.

     При такій ідентифікації встановлюються такі градації якості продукції: стандартна, нестандартна, умовно придатна чи непридатна для харчових цілей. Якщо стандартна продукція поділяється на товарні сорти, то встановлюється відповідність товарному сорту, зазначеному на маркуванні або у супровідних документах. При виявленні невідповідності сорту негативний результат ідентифікації констатується як особливий вид фальсифікації — пересортування.

     Товарно-партіонна  ідентифікація — один із найбільш складних видів діяльності, у процесі  якої встановлюється належність представленої  частини товару (об'єднаної проби, середнього зразка, одиничних екземплярів) до конкретної товарної партії. Труднощі полягають у тому, що в більшості випадків відсутні (або не дуже надійні) критерії для ідентифікації. Дуже важко встановити відповідність, наприклад, двох партій пшеничного хліба з борошна вищого сорту, виробленого одним хлібозаводом, але різними змінами, або партій хліба, виготовлених навіть однією зміною, але з борошна, одержаного від різних постачальників. На сьогодні в Україні маркування, що дозволяє ідентифікувати конкретну товарну партію товару, використовується лише для консервів шляхом нанесення на денце банки відомостей про найменування консервів (асортиментний номер за ЗКП), підприємство-виробника (порядковий номер за ЗКПО), про відомство, якому належить підприємство-виробник (індекс відомства), зміну (номер зміни), дату, місяць та рік виготовлення (останні цифр року). Напевно, аналогічні способи товарно-партіонного маркування було б доцільно розробити і для інших продуктів.

     Для кожного виду фальсифікації характерні способи підробки товару. Взаємозв'язок характеристик товару з видами фальсифікації наведено на рис. 3.

     Найважливішим засобом ідентифікації багатьох видів продукції є маркування, тому що при маркуванні частіше за все використовують таку інформацію про товар, яка дозволяє його ідентифікувати.

     Критерії  ідентифікації — характеристики товарів, що дозволяють ототожнювати найменування представленого товару з найменуванням, зазначеним на маркуванні або в нормативних, товарно-супровідних документах.

Рис. 3. Взаємозв'язок видів фальсифікації товарів з їхніми характеристиками

     У стандартах, технічних умовах, правилах Системи сертифікації передбачаються три групи показників:

— органолептичні;

— фізико-хімічні;

— мікробіологічні.

     Для цілей ідентифікації придатні лише органолептичні і фізико-хімічні показники, що характеризують власне споживні властивості самого товару.

     Мікробіологічні показники належать до показників безпеки  продовольчих товарів, що залежать від  впливу зовнішніх факторів і тому не можуть вважатися критеріями ідентифікації.

     Непридатні  як критерії ідентифікації і деякі  фізико-хімічні показники безпеки, які визначаються при сертифікаційних  дослідженнях. Вони лише побічно свідчать про забруднення сировини, харчових продуктів і невластиві екологічно чистим продуктам. Це стосується таких показників безпеки, як токсичні мікроелементи, радіонукліди, антибіотики, гормональні препарати, нітрати та ін.

     Найбільш  придатні для ідентифікації органолептичні і окремі фізико-хімічні показники.

     Органолептичні показники — це основні показники, що характеризують найбільшою мірою споживні властивості товарів і визначаються за допомогою органів чуття людини.

     До  загальних органолептичних показників, характерних для продовольчих товарів, відносяться: зовнішній вигляд, смак і запах, консистенція.

     Зовнішній вигляд товару — це комплексний  показник, який практично включає  в себе і форму, і колір, і прозорість, і блиск. Для багатьох товарів  серед регламентованих показників якості колір виділяється як самостійний  показник (молоко, пиво, чай, кава тощо). Для деяких товарів комплексний показник якості "зовнішній вигляд" доповнюється специфічними показниками. До таких показників можна віднести: