Агромаркетинг та економічна ефективність вирощування

Вступ

1. Господарське значення ярого ріпаку.

1.1 Сучасний стан виробництва.

1.3 Технологія вирощування.

2. Показники ефективності виробництва ярого ріпаку.

2.1 Ярий ріпак, як альтернатива озимим посівам.

2.2 Чисельні показники ефективності вирощування ярого ріпаку.

3. Агромаркетинг та економічна ефективність вирощування.

3.1 Дані Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

3.2 Економічна ефективність вирощування озимого ріпаку за різних технологій.

Список використаних джерел.

ВСТУП

Завдяки зростанню світових цін на ріпак, він як яра культура стає конкурентоспроможним та перспективним для виробництва. Прогрес у селекції разом із дотриманням технології вирощування дають змогу на практиці отримувати 25-30 ц/га насіння ярого ріпаку.

Зростання популярності ріпаку зумовлено низкою причин. Так, його насіння містить 50 % олії, 16-24 % білку. Олія використовується, як для харчових, так і для технічних потреб. Ріпак є чудовим попередником для багатьох культур, в тому числі і для озимої пшениці.

Досить важливим елементом технології вирощування є правильний підбір сортів відповідно до конкретної природнокліматичної зони. Саме з цією метою в 2009-2010 рр. проводились дослідження, щодо визначення придатних сучасних сортів ярого ріпаку для умов Лівобережного Лісостепу України.

1. Господарське значення ярого ріпаку.

1.1 Сучасний стан виробництва.

Ріпак -- надзвичайно цінна олійна культура, одне із важливих джерел рослинної олії. Насіння озимого ріпаку містить 45-50% олії, ярого -- до 35%, 24-31% білка, 6-12% клітковини. Ріпакова олія за своїм жирнокислотним складом і смаковими якостями наближається до маслинної, і є більш корисною для людини, ніж соняшникова і соєва.

До складу олії з насіння сучасних сортів входить значна кількість гліцеридів ненасичених жирних кислот, що знижують можливість тромбоутворення і, відповідно протидіють серцево-судинним захворюванням, знижують вміст холестерину в крові, регулюють рівень кров’яного тиску. Ріпакова олія містить речовини, стійкі проти опромінювання. Вона належить до групи напіввисихаючих харчових рослинних олій і може використовуватися для споживання у натуральному вигляді за безпосереднього її додавання до кулінарних страв, а також при виготовленні овочевих, рибних, м’ясних консервів та маринадів. Ріпакова олія є найкращою сировиною для виробництва маргаринів, бутербродного масла, різноманітних харчових продуктів.

Завдяки цим властивостям ріпакова олій користується популярністю. За обсягами виробництва вона стала третьою у світі після маслинної і соєвої, а за обсягам імпорту-експорту займає четверту позицію після маслинної, соєвої та соняшникової.

Згідно з європейським стандартом (ЄЕС) харчова олія із сучасних безерукових сортів ріпаку повинна мати тільки сліди ненасичених кислот -- ерукової та ейкозенової, 5-8% насичених кислот, 60-65% мононасичених кислот і 30-35% полінасичених кислот.

Не втрачає своєї актуальності і використання олії з високим вмістом ерукової кислоти. Вона використовується у багатьох галузях промисловості: металургійній, машинобудівельній, лакофарбовій, поліграфічній, хімічній, текстильній.

Як високобілкова культура озима і яра форма ріпаку є джерелом забезпечення протеїном кормів для сільськогосподарських тварин. В 1 кг насіння міститься 1,7-2,1 кормових одиниць. Однак у насінні крім протеїну (18-22%) є ще й сірчані органічні сполуки -- тіоглюкозиди або глюкозинолати, котрі в організмі утворюють шкідливі для тварин сполуки -- ізотіоціанати та нітрити. Тому для поповнення раціону протеїном краще використовувати побічні продукти виробництва ріпакової олії: шрот і макуху, що містять 30-32 і 25-28% протеїну відповідно та 8-11% жиру. У 100 кг ріпакового шроту міститься у середньому 90 кормових одиниць. Коефіцієнт перетравності його органічних речовин становить 70%, тоді як соняшникового шроту -- лише 56%.

Ріпаковий шрот і макуху доцільно включати до кормових раціонів бройлерів і курей-несучок -- до 15%, свиней -- 10-15%, дійних корів -- 20-30%.

Важливим резервом виробництва кормів і білка є посіви ріпаку, що використовуються на зелений корм худобі, для приготування силосу, виготовлення трав’яного борошна. Найвища поживна цінність зеленої маси спостерігається у період бутонізації-початку цвітіння рослин і становить 0,08 кормових одиниць на кілограм корму. На одну кормову одиницю припадає 200 г перетравного протеїну, в сухій речовині 244 г/кг.

Ріпак є прекрасним попередником для зернових, особливо озимої пшениці. Він поліпшує фітосанітарний стан наступних посівів зернових, знижує ураження цих культур кореневими гнилями, різними плямистостями листя і стебел на 15-20%, оскільки його кореневі рештки згубно діють на збудників хвороб, що знаходяться у грунті. Завдяки наявності сіркових сполучень (глюкозинолатів) у рослині за розкладання у грунті ріпак проявляє фумігантний ефект -- дезінфікує грунт для наступних культур. Значно покращує структуру грунту, розпушує підґрунтя, оскільки майже 90% коренів знаходиться в орному шарі на глибині до 20%. Збільшення врожаю зернових після озимого ріпаку сягає від 3 до 6 ц/га без додаткових витрат на придбання і внесення добрив.

Важливе агрономічне значення має ріпак при його вирощуванні на зелене (сидератне) добриво, яке сприяє підвищенню органіки в грунті, еквівалентної 10-15 т/га гною. З кореневими і пожнивними залишками при заорюванні в грунт повертається понад 15 кг азоту, 15 кг фосфору, 70 кг кальцію і 12 кг сірки.

Велика користь ріпаку як медоноса. За період його цвітіння можна отримати 80-90 кг меду з гектара.

Останнім часом стрімко розвивається новий напрям використання ріпакової олії -- біопаливо для двигунів внутрішнього згорання. Воно значно екологічніше й більш економне. Використання біопалива дає можливість частково скоротити споживання обмежених запасів природної нафти і знизити навантаження СО2 на навколишнє середовище. За врожаю насіння ріпаку 30 ц/га можна виробити 1300 л біодизельного палива.

Отримання високого і якісного врожаю ріпаку неможливо без дотримання загальної технології вирощування культури, інтегрованої системи захисту від шкідників, хвороб та бур’янів.

1.2 Технологія вирощування.

Інтенсивна технологія вирощування як озимого, так і ярого ріпаку базується на комплексному і раціональному використанні грунтово-кліматичних, біологічних, технічних, матеріальних і грошових ресурсів для максимально можливого задоволення потреб рослин в основних факторах життя з метою отримання високого і стабільного врожаю. Вона органічно поєднує три основні напрями господарської діяльності: технологічний, технічний і розрахунково-економічний.

Технологічний напрям передбачає розробку й послідовність проведення технологічних операцій та агротехнічних вимог до них.

Технічний напрям -- комплектацію машинно-тракторних агрегатів, марочний підбір тракторів, сільськогосподарських та спеціальних машин і знарядь, установлення норм виробітку та кількості обслуговуючого персоналу.

Розрахунково-економічний напрям -- визначення потреб у робочій силі й техніці, матеріально-грошових витрат за видами робіт і в цілому по культурі, а також собівартості вирощеної продукції.

Інтенсивна технологія спрямована на виконання цілого комплексу науково обгрунтованих агротехнічних, фізико-механічних, селекційно-насіннєвих, хімічних заходів, які обумовлюють отримання якісного врожаю при найменших витратах праці та ресурсів на одиницю отриманої продукції.

Основні складові інтенсивної технології вирощування озимого та ярого ріпаку полягають у наступному:

· створення регіональних зон концентрованого вирощування озимого і ярого ріпаку, від 10-15 до 30-35 тис. га;

· вирощування районованих високопродуктивних безерукових і низькоглюкозинолатних «00» сортів і гібридів озимого та ярого ріпаку, які характеризуються груповою стійкістю до найбільш поширених хвороб і шкідників. На рослинах таких сортів інкубаційний період захворювання подовжений, а плодоношення патогенів недорозвинене. Хімічна обробка посівів в окремих випадках виключається, а у разі проведення, -- у незначних масштабах. Використання стійких сортів не тільки заощаджує витрати на пестициди, але й, що найважливіше, -- відвертає небезпеку забруднення навколишнього середовища та продуктів урожаю токсичними речовинами. У кожному господарстві рекомендується вирощувати кілька «00» сортів ріпаку, які мають генетичні відмінності щодо стійкості проти хвороб. Це дає можливість продовжувати строки сортозміни внаслідок повільнішого утворення нових вірулентних рас патогенів;

· сівбу проводити лише високоякісним насінням високих репродукцій районованих безерукових і низькоглюкозинолатних сортів озимого та ярого ріпаку в оптимальні строки для кожної конкретної грунтово-кліматичної зони;

· агробіологічне обгрунтування розміщення ріпаку в сівозмінах після найкращих попередників і оптимальних строків щодо його повернення на попереднє поле;

· дотримання просторової ізоляції між окремими сортами ріпаку, між посівами озимого і ярого ріпаку та іншими капустяними культурами;

· застосування обгрунтованих зональних систем основного і передпосівного обробітку грунту залежно від його стану та забур’яненості;

· забезпечення рослин елементами мінерального живлення під запрограмований урожай;

· використання спеціалізованого комплексу сучасних сільсько-господарських машин для якісного виконання всіх робіт в оптимальні строки;

· запровадження інтегрованої системи захисту ріпаку від шкідників, хвороб і бур’янів.

· суворе дотримання технологічної дисципліни при вирощуванні озимого та ярого ріпаку.

2. Показники ефективності виробництва ярого ріпаку.

2.1 Ярий ріпак, як альтернатива озимим посівам.

В останні роки з примхами сухої осені та погіршення умов перезимівлі послаблених сходів спонукали сільгоспвиробників переглянути свої погляди на ярину. Дійсно за відсутності можливостей підібрати добрий попередник під озимий ріпак, не можливість вчасно його посіяти, несприятливі метеопрогнози, посів ярого ріпаку дає можливість не тільки зберегти сівозміну, але й звести до мінімуму ризики від перезимівлі, задіяти для посіву поля з попередниками, які пізно звільняють поле та інше. Такий підхід може поміняти погляди фахівців до ярого ріпаку як тільки страхової культури. Запорукою цьому може бути нова лінійка гібридів та сортів від Рапс Гбр (гібриди Мірко, Белінда, Делайт; сорти Герос, Ларіса), провідної німецької селекційної компанії, чиїм насінням ярого ріпаку засівають дуже значні площі землевласники з Західної та Східної Європи, особливо Росії та Казахстану.

В чому перевага нових пропозицій від Рапс Гбр та як вони можуть посприяти в альтернативі озимій культурі? Однозначно найбільшою перевагою є високий потенціал урожайності до 40 ц/га; стійкість до метеофакторів, хвороб, шкідників та бур’янів (особливо гібриди, стійкі до Нопасарану); одночасність проростання; толерантність до пізніх строків посіву; більш ранні строки достигання та інше. Показовим є 2010 р, коли господарства змогли н своїх полях побачити переваги новий пропозицій ярого ріпаку. Через крижану кірку чимало підприємств вимушені були пересівати площі озимого, що призвело до додаткових втрат. В господарствах, де вдалося зберегти посіви, через пізню весну, урожайність в середньому склалась не висока на рівні 20-25 ц/га. Що показав ярий ріпак в цей же рік? Аналіз урожайності по всіх зонах вирощування, де були посіяне насіння Рапс Гбр показав, що гібриди та сорти цієї селекційної компанії забезпечили урожайність в виробничих посівах на рівні 21-24 ц/га. Навіть сорт ярого ріпаку Герос в демопосівах по Черкаській області в порівняні з гібридами відомих виробників показав один із кращих результатів - 21 ц/га. Фактично таку ж врожайність по Україні отримали і по озимому ріпаку.

2.2 Чисельні показники ефективності вирощування ярого ріпаку.

Ті, хто віддали превагу ярій культурі не мали проблем та додаткових втрат на пересів, могли зберегти сівозміну (що само по собі є елементом підвищення урожайності на 15-30%), звезти до мінімуму ризики. В цифрах економіка виробництва ярого ріпаку виглядала так (розрахунки на 1 га в грн).

1. Вартість насіння – 400 грн;

2. Вартість добрив (2 ц - N35 та 1 ц N17P17K17) – 1000 грн;

3. Вартість ЗЗР та мікродобрив – 900 грн;

4. Інші витрати – 850 грн;

5. Всього: 3150 грн;

6. Урожайність: 2,4 т/га;

7. Вартість 1 т товарного насіння: 3300 грн;

8. Вартість валу: 7920 грн;

9. Прибуток: 8 гр-5 гр= 4770 грн;

10. Рентабельність: 9 гр/5 гр*100=142%.

Враховуючи, що на відміну від багатьох ярих культур, тільки на олійні культури (в т.ч. ріпак) зберігається з року в рік стала ціна. Вирощування ярого ріпаку завжди буде доцільним та економічно вигідним. Це ставить ярий ріпак в один ряд з озимим та дозволяє розглядати цю культуру як добру її альтернативу.

3. Агромаркетинг та економічна ефективність вирощування.

3.1 Дані Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

За матеріалами Інституту економічних досліджень та політичних консультацій перше місце в світі з експорту насіння ріпаку посідає Канада, друге -- Україна, третє -- США. Останніми роками в Україні встановилася тенденція, коли експорт насіння ріпаку становить не менш ніж 95% валового збору.