Аналіз фінансового стану підприємства

    До  цих показників належать: 
1. Оборотність дебіторської заборгованості: 
                                                 Од = В : Д,                                                    ( 1.20 ) 
де Од - оборотність дебіторської заборгованості; 
В - виручка від реалізації продукції; 
Д - середня дебіторська заборгованість.

2. Період погашення  дебіторської заборгованості: 
                                         Пд =360 днів : Од,                                               ( 1.21 ) 
де Пд - період погашення дебіторської заборгованості; 
Од - оборотність дебіторської заборгованості.

3. Частка дебіторської  заборгованості в загальному обсязі поточних активів: 
                                        Да = [ Дз : Па ]*100,                                             ( 1.22 ) 
де Да - частка дебіторської заборгованості в поточних активах; 
Дз - дебіторська заборгованість; 
Па - поточні активи (2+3 розділ активу балансу).

4. Відношення середньої  величини дебіторської  заборгованості до  виручки від реалізації: 
                                               Дз = Д : В,                                                        ( 1.23 ) 
де Д - середня величина дебіторської заборгованості; 
В - виручка від реалізації продукції. 
5. Частка сумнівної дебіторської заборгованості в загальному обсязі заборгованості, %.

    Показник  сумнівної дебіторської заборгованості може бути взятий з балансу (рядок 162 ф. 1).

    Методика  аналізу показників оборотності  дебіторської заборгованості: дані за звітний період порівнюють з даними за минулий рік (або інший звітний  період), визначають зміни і вивчають причини цих змін, їхню якісну характеристику. Деякі показники за минулий період (оборотність дебіторської заборгованості, або відношення середньої величини дебіторської заборгованості до виручки від реалізації) переносяться з розрахунку, складеного за підсумками минулого року чи іншого виробничого періоду.

    Якщо  порівняти показники дебіторської заборгованості, можна зробити висновок щодо того, поліпшився чи погіршав стан  розрахунків з покупцями проти минулого року. Якщо на підприємстві зросла сумнівна дебіторська заборгованість, а також загальна частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних коштів, то можна зробити висновок про зниження ліквідності поточних активів у цілому, а отже, про погіршання фінансового стану підприємства. Важливим у процесі аналізу дебіторської заборгованості є контроль за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості. 
Значне перевищення дебіторської заборгованості завжди загрожує фінансовій стійкості підприємства і потребує залучення додаткових джерел фінансування. 
Розглядаючи питання аналізу дебіторської заборгованості (розрахунку з покупцями й замовниками), слід ознайомитися з одним із методів розрахунку з покупцями, що широко використовується в країнах з розвинутими ринковими відносинами, - методом надання знижок за дострокової оплати. Відомо, що за умов інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство-виробник реально одержує лише частину вартості реалізованої продукції. Тому підприємству інколи вигідніше зробити знижку на реалізований товар за умови швидкої оплати рахунка (наприклад, у десятиденний строк), ніж втратити більшу суму в результаті інфляції.

    Значна  питома вага в складі джерел коштів підприємства, як відомо, належить позичковим коштам, у тому числі й кредиторській  заборгованості. Тому необхідно вивчати  та аналізувати поряд з дебіторською заборгованістю і кредиторську, її склад, структуру, а потім провести порівняльний аналіз із дебіторською заборгованістю.

    Аналіз  кредиторської заборгованості починається  з вивчення складу і структури  кредиторської заборгованості за даними форми № 1 "Баланс". 
Для цього розраховують питому вагу кожного виду кредиторської заборгованості в загальній сумі. Такі показники розраховуються за звітом і за планом, а порівнюючи їх, визначають відхилення в структурі кредиторської заборгованості, установлюють причини змін її окремих складових і розробляють заходи для регулювання заборгованості, особливо тих її складових, які негативно впливають на діяльність підприємства.

    Як  правило, основною причиною змін структури  кредиторської заборгованості є  взаємні неплатежі. Це може підтвердити порівняльний аналіз кредиторської та дебіторської заборгованості.

    Деталізація аналізу кредиторської заборгованості може проводитись з використанням  запропонованої вище методики аналізу  дебіторської заборгованості.

    Оборотність кредиторської заборгованості розраховується за тією самою формулою, що й дебіторської, з тією лише різницею, що в знаменнику відображають суму обороту для закупівлі сировини, матеріалів тощо.

    Аналіз  стану дебіторської та кредиторської  на кінець звітного періоду заборгованості передбачає також її порівняльний аналіз.

    Результатом такого аналізу може бути виявлення: 
а) збільшення або зменшення дебіторської заборгованості; 
б) збільшення або зменшення кредиторської заборгованості.

    Як  збільшення, так і зменшення дебіторської і кредиторської заборгованості можуть призвести до негативних наслідків для фінансового стану підприємства. 
Так, зменшення дебіторської заборгованості проти кредиторської може статися через погіршання стосунків з клієнтами, тобто через зменшення кількості покупців продукції.

    Збільшення  дебіторської заборгованості проти  кредиторської може бути наслідком  неплатоспроможності покупців.

    У процесі виробничої діяльності часто  трапляються випадки, коли кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську. Деякі економісти-теоретики вважають, що це свідчить про раціональне використання коштів, оскільки підприємство залучає в оборот більше коштів, ніж відволікає з обороту. Але бухгалтери-практики оцінюють таку ситуацію тільки негативно, оскільки підприємство мусить погашати свої борги незалежно від стану дебіторської заборгованості. 

Аналіз  ймовірності банкрутства 

     Поняття банкрутства органічно притаманне ринковим відносинам. Воно характеризує неспроможність підприємства задовольнити вимоги кредиторів щодо оплати товарів, роботи, послуг, а також забезпечити обов’язкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди.

     Відповідно  до Закону України «Про відновлення  платоспроможності боржника або  визнання його банкротом», банкрутство  – це визнана арбітражним судом  неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інше як через застосування ліквідаційної процедури.

     Суб’єктом банкрутства або банкрутом виступає боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов’язання встановлена арбітражним судом. Суб’єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо). Відповідно, боржник – це суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплаті податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Банкрутство наступає в разі неспроможності суб’єкта підприємницької діяльності після настання встановленого строку сплатити грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Причини банкрутства підприємств можуть бути найрізноманітнішими. Їх можна  поділити на дві групи:

1. зовнішні, які практично дуже важко (іноді неможливо) врахувати;
2. внутрішні, що безпосередньо залежать від форм, методів та організації роботи на самому підприємстві.

     Результатом одночасного впливу всіх чинників є  настання банкрутства.

До  зовнішніх причин відноситься:

• політичні;
• соціально – економічні;
• науково – технічні;
• зовнішньоекономічні.

До  внутрішніх причин відноситься:

• брак стратегічного плану розвитку;
• низька якість менеджменту;
• недосконалість механізму ціноутворення;
• збільшення дебіторської та кредиторської заборгованості;
• утримання зайвих робочих місць;
• технологічна неузгодженість процесу виробництва;
• брак довготермінового інвестування;
• дефіцит власних оборотних коштів;
• нераціональна організаційна структура.

     Зовнішні  фактори можуть бути міжнародними та національними. Міжнародні фактори  формуються під впливом динаміки загальноекономічних показників розвитку провідних країн, стану світової фінансової системи, стабільності міжнародної торгівлі, митної політики, рівня міжнародної конкуренції, руху міжнародного капіталу та ін.

     Необґрунтована  економічна політика уряду, некеровані інфляційні процеси, тотальна економічна криза, політична нестабільність суспільства, спад ділової активності в економіці найбільш впливають на результат діяльності підприємства передовсім через недосконалість законодавчої бази. На сучасному етапі дуже уповільнився розвиток науки і техніки знов – таки через глибоку кризу в інвестиційній сфері. Низький рівень інтегрованості вітчизняної економіки, неефективне використання зарубіжного капіталу, різке погіршення кон’юнктури внутрішнього і зовнішнього ринків спричиняють помітні симптоми банкрутства в багатьох підприємствах України.

     Існують і цілком конкретні симптоми настання тотальної заборгованості та повної неплатоспроможності підприємства (організації).

     Банкрутство підприємства спричиняють  наступні симптоми:

1. Тотальна заборгованість:

• зменшення обсягів реалізації продукції;

• спад попиту на продукцію;
• зниження прибутковості виробництва;
• утрата клієнтів та покупців;

2. Симптоми:

• збільшення обсягу неліквідних оборотних коштів;
• неритмічність підприємства.

3. Повна неплатоспроможність:

• низький рівень використання виробничого потенціалу;
• збільшення витрат на виробництво та реалізацію продукції;
• зниження рівня продуктивності праці;
• скорочення кількості робочих місць.

     Зважаючи  на те, що банкрутство в Україні  стало масовим явищем, прискорене запровадженням процедур банкрутства  за ініціативою як кредиторів, так і боржників стає ефективним інструментом прискорення економічних реформ. Гальмування цих процесів призводить до знищення виробничих потужностей, втрати робочих місць, а значить, і до соціальної напруги в трудових колективах підприємств, що опинилися в стані неплатоспроможності.

     А загальними причинами неплатоспроможності  та банкрутства українських підприємств  зумовлені впливом як зовнішнього, так і внутрішнього середовища.

     Інформаційне  забезпечення фінансової оцінки ймовірності  настання банкрутства.

     Згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або оголошення його банкрутом" інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані:

• балансу (форма № 1);
• звіту про фінансові результати (форма № 2);
• звіту про рух грошових коштів (форма № 3);
• звіту про власний капітал (форма № 4);
• дані статистичної звітності та оперативні дані.

     Інформацію, яка використовується для аналізу  фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою. У цілому бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.

     Методи  прогнозування банкрутства  підприємства.

     Для успішного господарювання на ринкових засадах суттєво важливим є можливість оцінки ймовірності банкрутства  суб’єктів підприємницької та іншої діяльності. В Україні, де протягом багатьох десятиріч панувала позаринкова система господарювання, що виключала офіційне визначення банкрутства як економічне явище, нема загальновизначеної вітчизняної методики визначення ймовірності банкрутства суб’єктів господарювання. У зв’язку з цим доводиться користуватись зарубіжними методичними підходами, в основу яких покладено факторні моделі прогнозування банкрутства підприємств та організацій.

     На  сьогодні розроблені і пропонуються для практичного використання діагностичних процедур банкрутства два підходи:

1. Система фінансових коефіцієнтів.
2. Спеціальні узагальнюючі показники загрози банкрутства.

     До  складу фінансових коефіцієнтів, що пропонуються для використання, різні дослідники включають різну кількість і перелік показників. Вони розраховуються на матеріалах звітного (чи аналітичного) балансу підприємства, прості для розрахунку і практичного використання. Але їм притаманна суттєва влада – статичність оцінки, неможливість розглядати виникнення ситуацій банкрутства як результат розвитку кризи підприємства.