І тут велику роль можуть відіграти  резерви як одна із форм фінансової гарантії платоспроможності суб'єкта господарювання.

Підбиваючи  підсумки, зазначимо, що з точки зору впливу на фінансову стійкість підприємства і необхідності врахування їх при  управлінні нею визначальними внутрішніми  факторами є:

- галузева належність суб'єкта  господарювання;

- структура продукції чи послуг, які випускаються підприємством,  її частка в загальному платоспроможному  попиті;

- розмір оплаченого статутного  капіталу;

- величина й структура витрат, їхня динаміка порівняно з  грошовими доходами;

- склад майна і фінансових ресурсів, включаючи запаси й резерви,  їхній склад і структуру. [14,с.129]

Щодо  впливу на неї зовнішніх факторів, зазначимо, що термін "зовнішнє середовище" включає в себе різні аспекти: економічні умови господарювання; пануючі  в суспільстві техніку й технології; платоспроможний попит споживачів; економічну й фінансово-кредитну політику законодавчої й виконавчої влади  України; соціальну й екологічну ситуацію в суспільстві тощо. Зазначені  зовнішні фактори справляють вплив  на всі аспекти виробничо-фінансової діяльності підприємства і через  неї на його фінансову стійкість.

Особливе  значення для забезпечення останньої  має рівень, динаміка й коливання  платоспроможного попиту на продукцію (послуги) підприємства, бо платоспроможний  попит визначає стабільність надходження  виручки. В свою чергу, він залежить від макроекономічної кон'юнктури, рівня доходів споживачів - фізичних та юридичних осіб, ціни на продукцію  чи послуги підприємства.

Очевидно, що важливими факторами фінансової стійкості є податкова й кредитна політика, ступінь розвитку фінансового  ринку, страхової справи й зовнішньоекономічних зв'язків, використання порівняльних й  абсолютних переваг міжнародного поділу праці.

Важливе значення в забезпеченні та підтриманні, фінансової стійкості підприємств  має також управління дебіторською заборгованістю.

Для забезпечення фінансової стійкості  важливе значення має фінансове  прогнозування, змістом якого є  дослідження й розробка можливих шляхів розвитку фінансів підприємства в перспективі. У кінцевому підсумку прогнозування дає змогу оцінити ймовірність фінансового благополуччя підприємства чи його банкрутства.

Найважливішу  увагу в системі заходів, спрямованих  на фінансову стабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити  етапу відновлення та зміцнення  рівня фінансової сталості підприємства - запоруки усунення неплатоспроможності  й фундаментальної основи фінансової стратегії на прискорення економічного зростання.

Заходи  щодо зміцнення фінансової сталості підприємства можуть дати позитивні  результати лише за умови обов'язкового і суттєвого оздоровлення його фінансів. Причини, які зумовлюють невідповідність  належному рівню фінансової сталості, можуть бути різними, однак усі вони поділяються на дві великі групи:

1) поточні

2) стратегічні.

До  поточних причин слід віднести всі  ті, які впливають на рівень фінансової сталості підприємства. До стратегічних причин відносять ті, які впливають  на досягнення належного рівня фінансової сталості: помилки у стратегії  управління, в політиці фінансування тощо.

Поточна невідповідність усувається оперативними методами фінансового менеджменту. Стратегічна невідповідність може ліквідовуватися за допомогою таких  дій, як коригування або заміна цілей, здійснення диверсифікації, створення  нових організаційних форм управління тощо. Для цього необхідно чітко  уявляти можливості підприємства, вміння правильного вибору та визначення напрямків  зміцнення фінансової сталості, обгрунтування  перспективних цілей і способів їхнього досягнення. 

Особливістю цього процесу є:

- неможливість повного опису об'єктів  аналізу, внаслідок чого переважають  неструктуровані завдання;

- високий ступінь невизначеності  отримання результатів при реалізації  рішень (стратегій);

- наявність значної кількості  некерованих і частково керованих  змінних;

- критерії вирішення завдань завчасно  чітко не встановлені и уточнюються  керівництвом у процесі їхнього  вирішення.

Основною  метою стратегічного управління є зміцнення фінансової сталості підприємства за рахунок ефективного  використання потенціалу внутрішніх та зовнішніх механізмів.

Стратегія управління фінансовою стійкістю повинна  відповідати вимогам антикризового  управління фінансами підприємства і передбачати раціоналізацію обороту  обігових коштів та оптимізацію структури  джерел їхнього фінансування; забезпечення своєчасного оновлення позаоборотних  активів і високу ефективність їхнього  використання; вибір та реалізацію найефективніших шляхів розширення обсягів активів для забезпечення основних напрямків розвитку; забезпечення необхідного рівня самофінансування свого виробничого розвитку за рахунок  прибутку, оптимізації податкових платежів, ефективної амортизаційної політики; забезпечення найефективніших умов і форм залучення позикових коштів у відповідності з потребами  підприємства.

Ефективність  стратегічного управління фінансовою сталістю багато у чому залежить від  використання захисних механізмів, серед  яких хочемо виділити профілактичні  заходи та систему внутрішнього страхування. Профілактика ризику зниження фінансової сталості повинна проводитись у чотирьох напрямках: уникнення, мінімізація, диверсифікація, лімітування.

Організація стратегічного управління фінансовою сталістю на вітчизняних підприємствах  дасть змогу зміцнити рівень сталості фінансового стану, створити ефективне  підгрунтя для системи заходів  антикризової політики управління фінансами  підприємств в умовах трансформації  економічного механізму в Україні.

У практиці фінансового менеджменту  є три види механізмів фінансової стабілізації:

- оперативний,

- тактичний

- стратегічний. [14,с.129]

Усі ці механізми поділяють на захисні  й наступальні.

Оперативний механізм належить до захисної реакції  підприємства, тобто передбачає різке  скорочення витрат (постійних і змінних), зменшення цін, звільнення робітників. Тактичний механізм - це щось середнє  між захисною і наступальною стратегією. Наступальну стратегію відображає тільки стратегічний механізм, він  підштовхує підприємство до агресивних дій, тобто збільшення цін, витрат, модернізації обладнання на підприємстві, до зміни  або пошуку нових рингів збуту, вивільнення  робочих місць.

Усі механізми фінансової стабілізації, розглянуті й проаналізовані вище, іще раз свідчать про те, що коли підприємство прагнутиме позбутися  загрози банкрутства, воно знайде кошти  й активізує свій внутрішній потенціал  для виходу із кризового стану.

Висновок

В умовах організації ринкових форм господарювання перед підприємствами стоїть проблема зміцнення фінансової стійкості. Зміцнення  рівня фінансової стійкості підприємства залежить від повноти досягнення тактичних цілей. В умовах післякризового періоду основними тактичними цілями є:

1. Усунення неплатоспроможності підприємства;

2. Відновлення фінансової стійкості  підприємства;

3. Зміна фінансової стратегії з  метою прискорення екомічного  зростання.

Усунення  неплатоспроможності підприємства можливо тільки за рахунок досягнення оперативних цілей, серед яких найважливішими є:

1. Зменшення суми поточних зовнішніх  фінансових зобов"язань підприємства;

2. Зменшення суми поточних внутрішніх  фінансових зобов"язань підприємства

3. Збільшення величини грошових  активів, які забезпечують покриття  поточних зобов"язань.

Відновлення фінансової стійкості підприємства можливе лише за умови досягнення таких оперативних цілей:

1. Збільшення обсягу позитивного  грошового потоку;

2. Зниження обсягів соживання інвестиційних  ресурсів підприємства у поточному  періоді.

Зміна фінансової стратегії з метою  прискорення економічного зростання  підприємства залежить від досягнення таких оперативних цілей:

1. Збільшення темпів приросту обсягів  реалізації продукції;

2. Перегляду окремих напрямків  фінансової стратегії підприємства.

На  фінансову стійкість впливають  різні причини - як внутрішні, так  і зовнішні: виробництво дешевої  продукції та надання послуг, які  мають попит; міцне становище  підприємства на ринку; високий рівень матеріально-технічної оснащеності  виробництва і застосування передових  технологій; налагодженість економічних  зв'язків із партнерами; ритмічність  кругообігу засобів; ефективність господарських  і фінансових операцій; незначний  ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо.

Таке  розмаїття причин, що впливають на діяльність ринкового підприємства, зумовлює різні аспекти його стійкості, зокрема загальний, ціновий, фінансовий, а залежно від факторів, що впливають  на неї, - внутрішній і зовнішній  аспекти.

Очевидно, що загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови  стабільної реалізації (звичайно, своєчасної оплати за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи) й одержання  виручки, достатньої за обсягом, щоб  виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо.

Водночас  для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків  і всіх зобов'язань у нього  залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво  й виводити його на конкурентоздатний  рівень, здійснювати соціально-культурні  програми для своїх працівників, забезпечувати посилення стимулів для їхньої високоефективної праці. Іншими словами, загальна стійкість  підприємства передбачає насамперед такий  рух його грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення доходів над  витратами.

Очевидно, що важливими факторами фінансової стійкості є податкова й кредитна політика, ступінь розвитку фінансового  ринку, страхової справи й зовнішньоекономічних зв'язків, використання порівняльних й  абсолютних переваг міжнародного поділу праці.

Організація стратегічного управління фінансовою сталістю на вітчизняних підприємствах  дасть змогу зміцнити рівень сталості фінансового стану, створити ефективне  підгрунтя для системи заходів  антикризової політики управління фінансами  підприємств в умовах трансформації  економічного механізму в Україні.

Одним з істотних компонентів фінансової стійкості підприємства є наявність  у нього фінансових ресурсів, достатніх  для розвитку конкурентоздатного виробництва. Стійка діяльність підприємства залежить як від внутрішніх можливостей ефективно  використовувати всі наявні в  його розпорядженні ресурси, так  і від зовнішніх умов, до яких належать податкова (кредитна, цінова) політика держави та ринкова кон'юнктура.

Найважливіше  завдання - усунення неплатоспроможності, бо коли підприємство може своєчасно  погасити свої борги перед кредиторами, це свідчить про встановлення системи  розрахунків і попереджує виникнення процедури банкрутства. Хоч неплатоспроможність  підприємства може бути усунена за рахунок виконання низки фінансових заходів, фактори, які призвели до неплатоспроможності, можуть залишитися без змін.