Фінансові результати на підприємстві

3.4 Визнання доходу від надання  послуг

Дохід, пов'язаний з наданням послуг, визнається виходячи зі ступеня  завершеності операцій з надання  послуг на дату балансу та за наступних  умов:

1. при невизначеному обсягу виконання ( використовується метод рівномірного нарахування);
2. визначений обсяг виконання ( метод поставного закінчення).

Розглянуті методи передбачають визнання доходу в тих звітних  періодах, в яких надаються відповідні послуги. Визнання доходу за методом оцінки ступеня завершеності операцій здійснюється трьома способами:

1. вивчення виконаних робіт (коли сторони, вивчивши надані вже послуги, визначили ступінь їх готовності та оцінили їх конкретну суму);
2. визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату,  у загальному обсязі послуг, які повинні бути надані;
3. визначення питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв’язку з наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Визнання доходу за методом рівномірного нарахування застосовується у випадках, якщо надання послуг полягає у виконанні необмеженої кількості дій ( операцій ) за певний період часу. Якщо дохід  від надання послуг не може бути правильно визначений, то він відображається у розмірі визнаних витрат, які  підлягають відшкодуванню. Якщо не існує ймовірності відшкодування вказаних витрат, то дохід не визнається, а витрати відносяться до витрат звітного періоду.

3.5 Визнання доходу від цільового  фінансування

Дохід від цільового  фінансування визнається лише в сумі витрат, пов’язаних з цим фінансуванням, у період їх виникнення. Не обов’язковим є навіть надходження «цільових» сум на рахунок підприємства. Для цього досить мати підтвердження, що таке фінансування буде отримано. Порядок визнання доходу у вигляді цільового фінансування:

1. цільове фінансування у вигляді компенсації збитків, коли їх підприємство вже має або термінової фінансової підтримки підприємства без майбутніх витрат, пов’язаних з цим фінансуванням визнається доходом того періоду, в якому виникла дебіторська заборгованість, пов’язана з цим фінансуванням. Не визнається доходом тог періоду, в якому не виникла дебіторська заборгованість, пов’язана з цим фінансуванням;
2. отримане цільове фінансування визнається доходом тих періодів, у яких було здійснено витрати, пов’язані з використанням умов цільового фінансування. Не визнається доходом тих періодів, у яких не було здійснено витрат, пов’язаних з використанням умов цільового фінансування;
3. цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом періоду корисного використання відповідних об’єктів інвестування ( необоротних активів ) пропорційно до сум нарахованої амортизації цих об’єктів. Не визнається доходом періоду, в якому немає корисного використання відповідних об’єктів інвестування ( необоротних активів ).

3.6 Визнання доходу  від використання активів іншими  підприємствами

Дохід, який виникає у  результаті використання активів підприємства іншими підприємствами, визнається у  вигляді відсотків, роялті та дивідендів.

Згідно П(с)БО №15 «Дохід»  проценти – плата за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані підприємству. Роялті – платежі за використання нематеріальних активів підприємства ( патентів, торговельних марок, авторського права, програмних продуктів). Дивіденди – частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства. Дохід у вигляді відсотків визнається у тому звітному періоді, до якого він відноситься, виходячи з бази їх нарахування і строку користування відповідними активами. Відсотками також визнаються отримані від покупця кошти за надання відстрочки  платежу, навіть у формі збільшення відпускної ціни. Дохід у вигляді роялті визнається на основі принципу нарахування та відповідності відповідно до економічного змісту відповідної угоди. Дохід у вигляді дивідендів визнається у періоді прийняття рішення про їх виплату.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Класифікація доходів

4.1 Економічна сутність доходу

Частину виробленої продукції ( робіт, послуг ) підприємства використовують для власних потреб. Інша частина реалізується на сторону. Кругообіг засобів на підприємстві завершується процесом продажу ( або реалізацією), внаслідок якого господарюючий суб’єкт отримує виручку в грошовій формі. Остання авансується на відновлення процесу кругообігу засобів (придбання предметів праці, на оплату праці та на інші витрати  наступного циклу виробництва), його безперервне повторення. При реалізації продукції підприємству відшкодовуються у грошовій формі витрачені засоби на її виробництво та збут. Як економічна категорія, дохід (виручка) є потоком грошових коштів та інших надходжень за певний період, отриманим від продажу продукції, товарів, робіт, послуг.

Вся продукція, отримана на підприємстві в результаті процесу виробництва, є валовою продукцією. Її вартість визначається суспільно необхідними витратами живої і уречевленої праці та складається з двох частин: вартості витрачених засобів виробництва, тобто перенесеної вартості, і вартості, створеної живою працею. Перша частина постійно відтворюється в натурально-речовій і вартісній формах, а тому вона не є доходом. Друга частина складається з вартості, знову створеної в процесі функціонування живої праці, і утворює валовий дохід. Таким чином, валовий дохід відображає знову створену в процесі виробництва вартість або вартість валової продукції без уречевленої праці. Важливе місце серед економічних категорій належить чистому доходу, який відображає вартість виробленого продукту для суспільства та визначається як різниця між вартістю продукту й витратами на його виробництво.

Дохід є надходженням економічних вигод, які виникають  у результаті діяльності підприємства у вигляді виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), гонорарів, відсотків, дивідендів тощо. В бухгалтерському обліку дохід відображається у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників (власників).

4.2 Класифікація доходів

Відповідно до вимог П(с)БО №15 «Дохід», доходи підприємства класифікуються зо різними ознаками.  З метою визнання доходу та визначення його суми розрізняють дохід від:

1. реалізації продукції, товарів, інших активів, придбаних з метою продажу (окрім інвестування у цінні папери);
2. надання послуг, виконання робіт;
3. використання активів підприємства іншими фізичними та юридичними особами, результатом якого є  отримання відсотків, дивідендів, роялті.

У бухгалтерському обліку для відображення у З віті про  фінансові результати доходи класифікуються зо наступним групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи; надзвичайні доходи. Склад доходів, які відносяться до відповідної групи, встановлено П(с)БО №3 «Звіт про фінансові результати». Так, у статті «Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» відображається загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг, тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Організації, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами, у цій статті відображають вартість за якою реалізовано цінні папери, та суми винагороди за виконання інших операцій, пов’язаних з розміщенням, купівлею і продажем цінних паперів. У статті «Інші операційні доходи»відображаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); дохід від операційної оренди активів; доход від операційних курсових різниць;відшкодування раніше списаних активів;дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо. У статті «Дохід від участі в капіталі»відображається дохід, отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі. У статті «Інші фінансові доходи» показуються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі капіталі). У статті «Інші доходи» показується доход від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; доход від не операційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов’язані з операційною діяльністю підприємства. У статті «Надзвичайні доходи» відображаються відшкодування збитків від надзвичайних подій, інші надзвичайні доходи.

Також суттєвою ознакою  класифікації є вид діяльності, від  якої отримано дохід. Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку діяльність підприємства, або операції які її забезпечують чи виникають внаслідок здійснення такої діяльності. Прикладом звичайної діяльності може бути виробництво та реалізація продукції, розрахунки з постачальниками, замовниками, працівниками, банківськими установами, податковими органами, тощо. До звичайної діяльності відносяться також списання знецінених запасів, курсові різниці, економічні санкції за господарськими договорами, за порушення податкового законодавства та інші операції, які забезпечують цю діяльність. Звичайна діяльність поділяється на операційну та не операційну (фінансову й інвестиційну). Операційна діяльність - це основна статутна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю. Основна діяльність – це здійснення операцій пов’язаних із виробництвом, або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є визначальною метою створення підприємства та забезпечує основну частку його доходу.

Доходи, пов’язані з  основною діяльністю, розрізняють за функціями: виробництво, управління, збут. Інвестиційна діяльність – це операції придбання і реалізації тих необоротних  активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою  еквівалентів грошових коштів. Фінансова діяльність – це діяльність, яка призводить до зміни розміру та складу власного й позикового капіталу підприємства. Надзвичайна діяльність – це подія або операція, яка чітко відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона буде повторюватися періодично або в кожному наступному звітному періоді. До надзвичайних подій відносяться: стихійне лихо, пожежа, техногенні аварії тощо. Одночасно слід зазначити, що одні і ті ж події можуть бути надзвичайними для одного підприємства та звичайні для іншого. Наприклад, дохід від покриття втрат від стихійного лиха буде розглядатися як надзвичайний для підприємства, яке їх одержало, та буде звичайними витратами для страховою компанією, яка здійснює страхування від таких випадків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Поняття фінансових результатів та порядок їх формування

5.1 Поняття фінансових результатів

Поняття фінансових результатів  діяльності трактується в П(с)БО №3 «Звіт про фінансові результати». Прибуток – сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати. Збитки – перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійснені ці витрати. Величина доходів безпосередньо впливає на рівень прибутку. В економічній теорії в різні періоди розвитку країни категорія прибутку була об’єктом особливого вивчення. Однак до теперішнього часу в економічній літературі не існує єдності у позиції щодо сутності даної категорії, її походження і функції. Прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності та є найважливішим показником фінансових результатів підприємницьких структур, їх фінансового стану. Прибуток інформує про необхідність заходів щодо зменшення собівартості продукції, нарощування обсягів виробництва й реалізації, розширення асортименту товарів, доцільність змін у ціновій політиці. Прибуток є визначальним критерієм ефективності господарювання. У ринкових умовах розрізняють прибуток, зароблений «на ініціативі», прибуток, отриманий за сприятливих умов, прибуток, вилучення якого можливе завдяки визнанню громадськими інститутами, серед яких важливу роль відіграють органи державної влади (допустимий прибуток). Жодна з вищеописаних ситуацій у чистому вигляді в економічній діяльності не зустрічається, у переважній більшості випадків прибуток одночасно є отриманим, заробленим і допустимим. Прибуток є рушійною силою ринкової економіки, джерелом економічного та соціального розвитку підприємства та державу критерієм ефективності діяльності. У сучасній науці поняття «прибуток» має різне значення. Він може визначитися як доходи, отриманні підприємством, задоволення, яке одержить споживач, зиск (вигода), принесений країні в наслідок проведення того або іншого заходу. У всі випадках мова йде про прибуток підприємства, споживача , суспільства. Не залежно від існування різних точок зору, в основі поняття прибутку завжди була ідея, що він є «дечим»,що міститься у виручці від продажу. Отже, прибуток – це позитивна форма фінансових результатів, яка є рушійною силою, метою підприємницької діяльності та показником її ефективності. Він визначається як перевищення суми доходів над сумою витрат які були понесені для отримання цих доходів.

Визначення фінансового  результату полягає у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. З цією метою в бухгалтерському обліку передбачається послідовне зіставлення доходів і витрат. Згідно з принципом висвітлення у фінансовій звітності повинна наводитися інформація про доходи та фінансові результати, здатна впливати на управлінські рішення. Інформація узагальнюється в єдиній грошовій одиниці, що забезпечується завдяки дії принципу єдиного грошового вимірника. Для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, які булі понесенні для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності у момент їх виникнення, незалежно від дати надходження грошових коштів. У цьому полягає сутність принципу нарахування та відповідності доходів і витрат.

5.2 Класифікація фінансових результатів.

У бухгалтерському обліку чистий прибуток (збиток) формується поступово  протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної і  надзвичайної діяльності та включає:

1) чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

2) валовий прибуток (збиток);

3) фінансові результати  від операційної діяльності;

4) фінансові результати  від звичайної діяльності до  оподаткування;

5) фінансові результати  від звичайної діяльності;

6) фінансові результати від надзвичайної діяльності;

7) чистий прибуток (збиток).

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування  з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків. Наступним кроком до визначення чистого прибутку (збитку) є визначення валового прибутку (збитку), який розраховується як різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Валовий прибуток визначається лише за результатами роботи основної діяльності підприємства. В ньому не знайшли відображення адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати (собівартість реалізованих виробничих запасів, сумнівні борги та витрати від знецінення запасів, втрати від операційних курсових різниць, визнані санкції, а також всі інші витрати, що виникають у процесі операційної діяльності підприємства). До валового прибутку не включені також суми інших доходів від операційної діяльності підприємства (дохід від курсових різниць, відшкодування раніше списаних активів, дохід від реалізації оборотних активів тощо). Тому поряд з визначенням валового прибутку від основної діяльності є показник – фінансовий результат від операційної діяльності. Він розраховується як алгебраїчна сума валового прибутку та іншого операційного доходу за мінусом адміністративних витрат, витрат на збут, та інших операційних витрат. Якщо фінансові результати операційної діяльності об’єднати з фінансовими результатами інвестиційної та фінансової діяльності, то можна визначити фінансові результати від звичайної діяльності підприємства до оподаткування прибутку. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від основної діяльності, фінансових та інших витрат. Податок на прибуток визначається згідно з П(с)БО №17 «Податок на прибуток». Фінансовий результат від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування. Окремо від фінансових результатів від звичайної діяльності відображаються збитки та прибутки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій). Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.