Фонди підприємств

Київський економічний  ліцей №2

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

НА  ТЕМУ:

ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВ

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: ст. гр. М-11

Завальський Мирослав

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2001 р.

 

1. ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ

СУТНІСТЬ ФОНДІВ

Виробниче підприємство не може діяти, не маючи засобів виробництва. Саме вони є матеріальною основою фондів. Термін «фонди» походить від латині і дослівно означає основа. Це дійсно основа продуктивної діяльності підприємства. Без неї немає основної ланки національного господарства. Без неї немає і власності, тому що спочатку потрібний об'єкт привласнення.

Деякі економісти замість поняття «фонди» вживають поняття «капітал». Обидві категорії  мають право на існування, тим  більше, що вони не є тотожними.

Слід зазначити, що не кожний капітал набуває форми фондів. Деякі економісти до поняття «капітал» включають не тільки матеріальні предмети, а й нематеріальні елементи, такі як людські здібності, освіту. Іноді капітал пов'язують лише з грошовою формою існування, з сумою грошей.

Можна погодитись з тими вченими, котрі розглядають капітал у матеріалізованому вигляді, тобто у вигляді будівель, споруд, верстатів, машин, устаткування, сировини, комплектуючих деталей, що функціонують у процесі виробництва (А. Сміт, Дж. С. Мілль та ін.). При цьому такому капіталу дають назви «основний капітал» (засоби праці) і «оборотний капітал» (предмети праці).

В умовах змішаної економіки і визнання багатоукладності не можна всі засоби виробництва  вважати капіталом. Виходить, що дрібного виробника (кустаря або селянина, шевця або кравця), який використовує власну працю, має капітал, можна віднести до капіталістів. Так можна дійти висновку, що всі, хто має засоби виробництва, є капіталістами. Тоді виникає питання, що таке змішана економіка? Чи існує вона? Насправді ж засоби виробництва стають капіталом тоді, коли використання їх пов'язане з залученням найманої праці. Це основна риса капіталістичного укладу.

Отже, не всі  засоби виробництва є капіталом. Однак усі засоби виробництва  можна розглядати як фонди підприємства.

Фонди підприємства не обмежуються засобами виробництва. Вони містять і грошові ресурси, які потрібні для відновлення  спожитих засобів і предметів праці, виплати заробітної плати тощо.

Фонди підприємства — це матеріальні та грошові ресурси, потрібні для розвитку виробництва, створення продукції (послуг)

 

Загальну структуру  фондів підприємства подано на рис.1.

 

Рис. 1. Склад фондів підприємства

 

Виробничі фонди включають продуктивні фонди і фонди обігу. Продуктивні фонди поділяються на основні та оборотні. З допомогою саме цих фондів виробляється продукція (послуги). Фонди обігу — це готова продукція, що перебуває на складі підприємства, а також відвантажена, але ще не оплачена покупцями продукція, кошти на рахунку підприємства, які необхідні для придбання предметів праці та виплати заробітної плати. Фонди обігу не входять до продуктивних фондів: вони не беруть участі в процесі виробництва. Проте вони входять до складу виробничих фондів. Це пов'язано з тим, що на підприємстві є ще фонди невиробничого призначення. Вони використовуються для невиробничих потреб (житлові будинки, спортивні споруди, будинки культури, бази відпочинку, дитячі садки і ясла тощо). Фонди обігу в кінцевому підсумку мають виробниче призначення, навіть продукція, яка знаходиться на складі, після реалізації дає кошти, що спрямовуються на виробничі цілі. Через це фонди обігу не можна включати до фондів невиробничого призначення.

Фонди невиробничого  призначення також поділяють  на основні та оборотні.

Структура фондів в Україні в 1997 р. була такою, у відсотках: основні виробничі фонди сфери матеріального виробництва — 64,2, з них промисловості — 32,0, сільського господарства— 15,5, будівництва — 1,9, транспорту і зв'язку — 11,8, інших галузей — 3,0; основні фонди сфери нематеріального виробництва — 35,8, з них житлового господарства — 17,8, комунального господарства і побутового обслуговування — 4,0, охорони здоров'я і освіти — 9,5, науки, культури, мистецтва тощо — 4,5.

 

НЕОБХІДНІСТЬ ВИВЧЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ

Повноцінного  уявлення про економіку не можна скласти без вивчення виробничих фондів підприємства. Це можна аргументувати так.

1. Виробництво  здійснюється тільки при наявності  фондів, передусім виробничих. Фонди є важливим чинником виробництва. При цьому мова йде не про якесь абстрактне поняття, а про конкретні засоби виробництва.

2. Якість фондів  демонструє рівень використання  досягнень науково-технічного прогресу.

3. Фонди підприємств  — це основна частина національного  багатства країни.

4. Ефективне  використання фондів — це нагальна проблема економічного розвитку суспільства і кожного підприємства. Багато показників ефективного використання засобів виробництва грунтуються на понятті «фонди». Досить сказати, що фонди є складовою частиною таких показників, як фондовіддача, фондомісткість, фондооснащеність.

5. З поняттям  «фонди» пов'язано багато важливих  економічних категорій — фізична  і моральна зношеність фондів, амортизація основних фондів, кругооборот і оборот фондів тощо.

 

 

2. ОСНОВНІ ВИРОБНИЧІ ФОНДИ

ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ОСНОВНИХ ФОНДІВ

Основні виробничі  фонди є частиною матеріально-речових  елементів виробництва, яка у  вигляді засобів праці бере участь у багатьох виробничих циклах, частинами  переносить свою вартість на готовий продукт, зберігаючи при цьому в процесі використання свою натуральну форму

За натурально-речовим  складом основні виробничі фонди  неоднакові (рис. 2).

Рис. 2. Класифікація основних виробничих фондів

 

 Не всі  елементи основних фондів виконують  однакову роль. Одні з них беруть безпосередню участь у виробничому процесі (машини, верстати тощо) і тому їх називають активними.

Інші (наприклад, будівлі) — лише непряму участь і  тому дістали на? зву пасивних. Безумовно, продуктивність основних виробничих фондів залежить від частки активної частини.

Основні виробничі фонди можна оцінювати в натуральних і вар-* тісних показниках.

Натуральні  показники використовують для розрахунку виробничих потужностей, визначення технічного рівня основних фондів.

Вартісні показники  необхідні для обліку динаміки їхнього  розвитку, обчислення зношеності, нарахування амортизації, розрахунку собівартості продукції, рентабельності підприємств.

ЗНОС ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ

Основні виробничі  фонди не вічні, вони зношуються. Існують два види зносу — фізичний і моральний.

Фізичний знос—це матеріальне зношування машин, інструментів, будинків і споруд та інших засобів праці за час їхнього функціонування в процесі виробництва або невикористання

Фізичний знос є наслідком виробничих навантажень, впливу атмосферних умов, змін у будові матеріалу, з якого виготовлено знаряддя праці тощо.

У результаті фізичного  зносу засоби праці втрачають  частину своєї вартості. В економічному значенні фізичний знос є частиною вартості засобів праці, яку вони переносять на вироблюваний продукт тією мірою, якою втрачають споживну вартість.

Величина фізичного  зносу засобів праці залежить від ряду чинників: якості матеріалів, з яких вони виготовлені, ступеню навантаження (кількості змін роботи на добу, тривалості змін, інтенсивності роботи тощо); кваліфікації працівників, своєчасного проведення оглядів і ремонту техніки; захисту від впливу атмосферних умов тощо.

Основні фонди, які не використовуються, також зношуються в результаті дії сил природи.

Фізичний знос Ф3 визначають обстеженням фактичного технічного стану об'єкта, аналізу строків служби або порівняння вартісних величин за формулою

 

де Тф Тн — відповідно фактичний строк експлуатації та нормативний строк служби (амортизаційний період), у роках.

Розмір фізичного  зносу у вартісному вираженні визначають зіставленням суми амортизації на певне відновлення вартості об'єкта ос-; повних фондів.

Моральний знос основних фондів —- це передчасна втрата основними фондами їхньої вартості або зменшення її

Передчасною вона є тому, що відбувається до закінчення нормативного строку служби засобів праці. Припустімо, верстат розрахований на 10 років використання. А моральний знос виявляється раніше цього строку.

Є два види (дві  форми) морального зносу.

При першій формі  відбувається підвищення продуктивності праці у сфері виробництва засобів праці. Це призводить до зниження витрат праці на відтворення основних фондів. Зниження вартості засобів праці примушує здійснювати переоцінку основних фондів. Іншими словами, зменшується вартість основних фондів. Величину цієї форми морального зносу можна обчислити за такою формулою:

де Мз1 — моральний знос першої форми; Фпв, Фвв — відповідно первісна і відновлювальна вартість основних фондів.

Зауважимо, що первісна вартість основних фондів показує ту їхню вартість, яка була до моменту морального їх зносу. А відновлювальна вартість основних фондів становить їхню вартість (величину) після морального зносу (тобто відбулась переоцінка основних фондів за тими цінами, які встановилися після зниження вартості основних фондів внаслідок підвищення продуктивності праці в промисловості, де створюються засоби праці). Формула показує втрату вартості в результаті морального зносу основних фондів. І При другій формі морального зносу з'являються нові засоби праці, які мають більш високі конструктивні характеристики і експлуатаційні якості. Іншими словами, нові засоби праці мають вищу продуктивність. З появою таких засобів праці є два шляхи, які визначають використання старих засобів праці: їх треба модернізувати, тобто підвищити їхню продуктивність до рівня нових засобів праці; в разі неможливості модернізації старі засоби праці вилучаються з основних фондів. Безумовно, при цьому виникають певні втрати.

Отже, при другій формі морального зносу відбувається зниження вартості основних фондів у результаті науково-технічного прогресу.

Величину другої форми морального зносу можна  обчислити зіставленням відповідних  техніко-економічних показників, які  найповніше характеризують цей вид устаткування (продуктивність, якість тощо) за такою формулою:

де Пз, Пн — відповідно продуктивність морально застарілих і нових засобів праці.

АМОРТИЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ

Амортизація основних фондів — це заміщення в грошовій формі зношених засобів праці поступовим перенесенням вартості на продукт (послуги), що виробляються

Знос і амортизація  — поняття не тотожні. Амортизація  може не збігатися з розміром зносу  в окремі періоди року, оскільки основні фонди зношуються нерівномірно, а амортизація нараховується рівномірно рівними частками щомісяця. Відрахування на заміщення вартості зношеної частини основних фондів називають амортизаційними. З них створюється фонд амортизації.

Встановлений  у законодавчому порядку річний відсоток за? міщений вартості зношеної частини основних фондів називають нормою амортизації, її обчислюють за формулою:

 

де Фо — середня вартість одиниці основних фондів цієї групи; Фо.л — середня ліквідаційна вартість одиниці основних фондів цієї групи. За цим показником, як правило, обчислюють вартість металобрухту або матеріалів, які можуть бути реалізовані (з цієї суми вираховують витрати на транспортування, підготовку до реалізації, реалізацію); Тоб — амортизаційний період з урахуванням моральної зношеності.

Високі темпи науково-технічного прогресу, прискорення морального зносу основних фондів ведуть до того, що держава збільшує норму амортизації в законодавчому порядку. У такий спосіб здійснюється державна політика прискореної амортизації. Вона дає можливість швидше списувати вартість засобів праці, позбавлятися від морально застарілого устаткування.

ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОГО 

ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІІВ

Систематичне  зростання виробництва продукції  за рахунок повного завантаження основних фондів дає змогу збільшити їхню віддачу, а отже, підвищити ефективність виробництва. Головним показником ефективного використання основних виробничих фондів є фондовіддача. Цей показник показує випуск продукції, що припадає на 1 грн. основних виробничих фондів ОФП.

Основні чинники  збільшення фондовіддачі такі:

• повне залучення у  процес виробництва машин і устаткування;

• зростання коефіцієнта  змінності;

• ліквідація простоїв;

• скорочення строків освоєння нових виробничих потужностей.

Резерви поліпшення навантаження устаткування, особливо на підприємствах машинобудування, характеризує коефіцієнт змінності, тобто відношення числа верстато-змін, фактично відпрацьованих устаткуванням за певний період, до кількості встановленого устаткування, помноженого на кількість днів розрахункового періоду.