Функціональні стратегії в процесі реалізації стратегічних змін

     2-й  шлях. Пошук нових потреб –  орієнтує фірму на виявлення  нових сферта засобів застосування  свого товару. Виявлення нових  сфер застосування товару може  відбуватися як за ініціативою  самих споживачів, так і через розвиток потреби у споживачів.

     3-й  шлях. Збільшення обсягів споживання товару – реалізується через активну рекламну діяльність, коли реклама спонукає до збільшення частоти та обсягу використання товару.

     Якщо  провести паралель між різними класифікаціями, то пошук нових споживачів і нових потреб є відтворенням стратегії розвитку ринку (одна із стратегії інтенсивного росту), а збільшення обсягів споживання – це стратегія глибокого проникнення на ринок (також одна із стратегій інтенсивного росту).

     Стратегія захисту позицій  – дуже важливий напрям стратегічної діяльності фірми-лідера, оскільки на ринку завжди є фірми, які прагнуть зайняти позиції лідера, а враховуючи, що лідер має значну кількість товарів та ринків, стратегії захисту позицій є дуже складними.

     Принципи  утримання ринкових позицій наступні:

- активна інноваційна політика, інакше першість може бути усунена;

     - увага товарно-ринковій матриці  – ринковий лідер, оцінюючи той чи інший сегмент, дуже часто має орієнтуватися не на найвищий прибуток, а на утримання позицій на даному сегменті. Приклад – стратегія "лазерного променя" японських автомобільних компаній на американському ринку;

     - кореляція цінової політики лідера, якщо конкуренти застосовують__ атаку через наголос на ціни. Яскравий приклад – слоган "навіщо платити більше, якщо якість однакова". Для виходу з таких ситуацій була розроблена модель "Захисник", однією з рекомендацій якої було відстоювання престижного іміджу товару;

     - орієнтація на довгострокові  перспективи розвитку, а не на  швидке отримання прибутку;

     - спрямованість на високу якість  товару;

     - активна рекламна діяльність;

     - ефективне сервісне обслуговування.

Усю сукупність стратегій ринкового  лідера можна поділити на такі різновиди:

     Позиційний  захист (захист ринків по всій товарній номенклатурі).

     Фланговий захист (оборона слабких місць – тих товарно-ринкових сегментів, які втрачають свою прибутковість).

     Упереджувальний захист (перехід до наступальних дій щодо конкурента, який має намір атакувати ринкового лідера).

     Контрнаступ – стратегія захисту позицій ринкового лідера у вигляді активних дій щодо агресивної стратегії конкурентів.

     Мобільний захист (передбачає вихід на інші ринки з метою зміцнення свого конкурентного становища, захист забезпечується шляхом поєднання стратегії розвитку ринку, яка належить до стратегій зростання та стратегії диференціації).

     Стратегія відступу (коли лідер усвідомлює неможливість захисту певних позицій в результаті виснажливої конкурентної боротьби, основне завдання – виявити ті сегменти, від яких можна відмовитися без значних втрат та стратегічних наслідків).

     Стратегія підвищення ринкової частки за існуючої місткості ринку. Ця стратегія передбачає, що ріст ринкової частки є фактором зростання прибутковості фірми. Але сучасна література з маркетингу містить теорії, які заперечують пряму залежність між часткою ринку та прибутком фірми. Вибір цієї стратегії виправданий, якщо збільшення ринкової частки засновано на стратегії цінового лідерства або диференціації.

     Застосування  стратегії має певні обмежувальні фактори:

     - законодавче обмеження (через  антимонопольне законодавство);

     - зростання витрат фірми на  забезпечення збільшення ринкової частки, оскільки зростають витрати на систему просування, боротьбу з конкурентами, які втрачають цю частку ринку, після 50 % ринку прибутковість зменшується.

     - формування комплексу маркетингових  засобів, обмеження полягає в  тому, що вибір комплексу засобів, який був ефективним під час формування певної частки ринку, може бути неефективним при спробі її збільшення.

2.2. Виробнича (операційна) стратегія

     Виробнича стратегія - це така функціональна стратегія, яка забезпечує досягнення певних рівнів розвитку виробництва (по обсягах, номенклатурі, якості, ефективності, технології) відповідно до вимог корпоративної, конкурентної і функціональної стратегій, особливо маркетингової.

     Основні завдання виробничої стратегії можна  звести до наступних:

     - планування виробництва відповідно  до корпоративної, конкурентних і функціональних стратегій підприємства;

     - створення системи контролю за  реалізацією виробничих планів  і завдань щодо стратегічних строків;

     - раціональне використання виробничих  фондів, зростання фондовіддачі;

     - раціональне використання особистого  фактору виробництва і зростання продуктивності праці;

     - систематичне оновлення техніки  і обладнання;

     - оновлення технологій, постійне  освоєння ресурсозберігаючих технологій;

     - вдосконалення організації виробництва;

     - вдосконалення організації праці  і її оплати;

     - покращення умов праці;

     - економія ресурсів, зниження собівартості  продукції;

     - інтенсифікація виробництва;

     - розвиток мотиваційних механізмів  і інші завдання.

Фактори, що впливають на формування виробничої стратегії:

     - вимоги корпоративної, бізнесової  і функціональних стратегій, в першу чергу маркетингової;

     - наявні ресурси, їх якість і  джерела їх поповнення в перспективі;

     - угоди, замовлення на продукцію;

     - технологічний рівень і можливості модернізації;

     - рівень персоналу управління і трудових ресурсів та можливості його підвищення;

     - гнучкість виробництва, швидкість  переобладнання на випуск нової продукції різної кількості і якості;

     - організаційна структура управління та культура;

     -природно - географічні умови та інші  фактори.

     Залежно від стану середовища, конкурентної і маркетингової стратегій,

можливі наступні альтернативні виробничі  стратегії:

     Повне задоволення попиту - стратегія, що передбачає виробляти стільки, скільки потребує ринок. А оскільки ринок коливається, то і виробництво при такій стратегії піддається суттєвому коливанню, що тягне за собою відомі труднощі: затрати високі, значні запаси готової продукції на складах і т.д.

     Орієнтація  на середній попит. При такій стратегії в періоди скорочення попиту запаси на складах суттєво зростають, зате в періоди зростання попиту він відразу задовольняється за рахунок цих запасів.

     Орієнтація  на мінімальний попит - запаси нереалізованої продукції відсутні, зате можливе недовантаження потужностей, коливання виробництва і таке інше.

     Орієнтація  на повне використання виробничого  потенціалу з врахуванням його постійного вдосконалення (модернізації, технічного переоснащення, реконструкції, і т.д.).

     Поряд з високою віддачею ресурсів, можливі  значні запаси на складах в

періоди спаду попиту.

     Створення нового або частково нового виробництва - на вимогу корпоративної чи конкурентної стратегії.

     Орієнтація  на суттєві зміни технології - якщо існуюча явно застаріла, а

конкурентні стратегії вимагають її оновлення.

     Суттєві зміни в організації виробництва - знову ж таки на вимогу корпоративної  чи конкурентних стратегій (зміна спеціалізації, конверсія, диверсифікація, оптимізація розміщення виробництва по підрозділах і в географічному плані тощо), що тягнуть за собою радикальні зміни в номенклатурі, обсягах виробництва і т.д.

2.3. Стратегія персоналу

     Стратегія персоналу - це функціональна стратегія, що являє собою систему підготовки, перепідготовки, добору, розстановки і виховання кадрів, адекватних вимогам корпоративної, конкурентних і функціональних стратегій підприємства, здатних до стратегічного мислення і дій.

     Стратегія персоналу має в себе включати:

     - профорієнтацію, профвідбір, профпідготовку, профперепідготовку;

     - розстановку і закріплення кадрів;

     - вдосконалення мотиваційного механізму  їх діяльності;

     - покращення умов і привабливості  праці;

     - профатестацію, стимулювання професійного  росту;

     - роботу з резервом кадрів;

     - контроль за діяльністю персоналу;

     - систему інформування кадрів про завдання колективів;

     - виховання кадрів.

     Тобто функціональна стратегія персоналу вкрай важлива. Будь-яка філігранно відпрацьована стратегія залишиться на папері, якщо рівень кадрів нижчий її рівня. Кадри справді вирішують все. А тому розробляючи стратегію персоналу, слід в першу чергу врахувати наступні найголовніші вимоги до неї.

     Завдання  стратегії персоналу можна сформулювати так:

     - головним завданням є кадрове  забезпечення корпоративної, конкурентних  та функціональних стратегій підприємства;

     - розробити заходи з адаптації  наявного трудового потенціалу  до нових вимог, передбачених новою стратегією підприємства; одночасно розробити нову, адекватну новій стратегії концепцію трудозабезпечення і систему заходів з її реалізації;

     - працювати на випередження тих  змін, які передбачаються стратегіями підприємства, інакше нікому буде ці зміни впроваджувати і організовувати роботу по-новому;

     - ввести систему кадрової роботи, яка б передбачала наявність,  взаємозв'язок і взаємообумовленість всіх аспектів управління персоналом, її безперервність;

     - не допускати виключно технічного, ресурсного підходу до кадрів, як до важливого фактору виробництва, а ставитись, як до соціальної складової діяльності підприємства. Адже повноцінне формування і відновлення трудового потенціалу залежить від соціального середовища, що у свою чергу залежить від ефективності економічної діяльності;

     2.4. Фінансова стратегія  підприємства

     Названа стратегія теж надзвичайно важлива  серед інших функціональних стратегій, оскільки без її позитивної реалізації неможливі будь-які інші стратегії господарства: корпоративна, конкурентні, функціональні.

     Фінансова функціональна стратегія означає  прогнозування і коригування фінансових потоків відповідно до нових стратегій підприємства: корпоративної, конкурентних і функціональних; розподіл і постійний контроль за використанням фінансових ресурсів СОБ і функціональними службами; оцінювання інвестиційних проектів.

     Принципи  розробки фінансової стратегії.