Стратегічне планування розвитку підприємства

У перспективі успіх  визначається володінням унікальними навичками в областях спеціалізації організації. Безперечно, компанія має можливість вибрати найкоротший шлях до придбання конкурентних переваг, скуповуючи ліцензії на виробництво товарів і технології. Десятки японських фірм бажали б поставляти комп'ютери» копіювальні чи апарати двигуни під маркою оптового чи роздрібного продавця. Однак якщо ринки і технології нестабільні чи якщо посередник вирішить самостійно вийти ' на ринок, то товари фірми разом з інвестиціями в маркетингову діяльність і канали розподілу швидко втратять конкурентноздатність. Придбати ділові здібності непросто — для цього потрібен час, деякі жертви і визначені навички, що надалі будуть розвиватися й удосконалюватися.

Ключові компетенції  в області спеціалізації фірми  забезпечують основу для інноваційної діяльності і відкривають доступ до широкого , розмаїтості нових товарів і ринків. К. Прахалад і Г. Хемел порівняли велику корпорацію з деревом. Коренева система, що забезпечує харчування, підтримку і стійкість компанії, це — основні ділові здібності в стрижневих областях діяльності. Базові продукти — це «кубики», що утворять основу для незліченної безлічі кінцевих товарів. Кінцеві товари, як правило, групуються фірмою в залежності від особливостей ринків у самостійні підрозділи. Повертаючи до порівняння, можна сказати, що стовбур і великі галузі є базовими продуктами, невеликі галузі — самостійними підрозділами, а листи — кінцевими товарами. Наприклад, компанія Honda вважається унікальним фахівцем в області проектування і розробки двигунів (її базовий продукт), що використовуються в незліченній безлічі різноманітних кінцевих товарів, таких як автомобілі, мотоцикли, газонокосарки і підвісні човнові мотори. Кожен самостійний підрозділ компанії відповідає за випуск конкретної групи товарів. При перших подувах ринкового «вітерцю» компанія перерозподіляє ресурси, створюючи нові підрозділи і розробляючи необхідні кінцеві товари.

Багато компаній помилково  вважають, що їхні основні ділові здібності  полягають в умінні робити кінцеві  товари й організовувати бізнес-одиниці. Однак в умовах сучасних, що швидко змінюються ринків і товари і підрозділи, по суті, носять тимчасовий характер. Справжня основа фірми — це портфель її потенційних можливостей і здібностей.

Ще одним напрямком  вдосконалення процесу стратегічного планування є визначення ринкових можливостей, що насамперед залежать від ділових компетенцій фірми і представлень про розвиток ринків, від того, які здібності забезпечать їй лідируюче положення на ринку. Наприклад, компанія Coca-Cola  вважала, що найбільш головне — забезпечення збуту продукції під девізом: «Coke — кожному споживачу». Як тільки здатності компанії визначені, їхній наступний розвиток вимагає повної віддачі всіх членів організації й інвестицій. Подібно товарам, здатності і можливості не є чимось застиглим, а повинні постійно удосконалюватися й адаптуватися до умов, що змінюються.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Після розгляду усіх факторів та особливостей стратегічного планування розвитку підприємства, тожна зробити  висновки, що :

Головними перевагами стратегічного планування є:

 

• зв'язок поточних рішень з майбутніми результатами, організоване осмислення рішень з прогнозуванням їхніх наслідків;
• орієнтація на пошук альтернативних варіантів досягнення цілей, тобто допустимих цілей у межах визначених цілей та наявних обмежень;
• визначення можливостей і загроз, сильних та слабких сторін діяльності підприємства, врахування їх при встановленні цілей і формулюванні стратегій для забезпечення впливу на ці аспекти вже сьогодні;
• свідома підготовка майбутнього і до майбутнього;
• розподіл відповідальності не лише між напрямками діяльності, а й між поточною та майбутньою діяльністю.

 

«Пастками»  стратегічного планування є:

 

• підміна змісту стратегічної діяльності формою, бюрократизованість процедур розробки стратегій і планів;
• надвитрати часу для розробки стратегічних планів, що проявляється в запізненні реакцій на зміни в середовищі;
• розрив між стратегічною та поточною діяльністю, сподівання, що наявність стратегії вже забезпечує її здійснення;
• завищення очікувань, розробка нереалістичних планів, які не враховують специфіки об'єкта планування та можливостей (у тому числі — швидкості) здійснення змін;
• сподівання на знаходження «панацеї» від негараздів і спрямування на неї всіх сил, і ресурсів, а не застосування системного підходу для реалізації стратегічної діяльності.

Навіть якщо підприємство обійшло всі «пастки», воно може не досягти очікуваних результатів, що пояснюється помилками в організації планової діяльності.

 

Головні недоліки практичного застосування системи стратегічного планування:

 

• відсутність необхідної інформації для прийняття стратегічних рішень та розробки стратегічних планів; як наслідок, спостерігається низький рівень обгрунтованості планових документів;
• відсутність альтернативних планів;
• слабо розвинена система поточного аналізу, контролю та коригування стратегічних планів;
• догматична гіперболізація значення цифрових показників;
• недосконала система стимулювання працівників, які беруть участь у розробці та виконанні стратегічних заходів;
• недостатній рівень організаційного, соціально-психологічного та фінансового забезпечення стратегічного планування.
• Переваги стратегічного планування не реалізуються самі по собі. Як кожне явище, стратегічне планування має характеристики, які в разі їх невдалого використання можуть зашкодити розробці та впровадженню стратегічних планів.

 

Я вважаю, що саме дослідження переваг і недоліків стратегічного планування є основою для подальшого його вдосконалення. Це надзвичайно важливо саме зараз, у сучасній Україні, де більшість підприємців керують своїми підприємствами лише за допомогою реакцій на зміну постійно змінюючогося оточення, а не розробляють плани розвитку підприємства хоча б на кілька років вперед. Саме такого раціонального, організованого планування потребує сучасна українська фірма.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

Додаток 1

 

 

 

 

Формулювання цілей

Довготривалі (стратегічні) 5-7 років

Поточні 1-2 роки

Оперативні в межах кварталу, року

Розробка забезпечуючи планів

Бюджет

Тактика

Політика

Процедури

Правила

 

 

Додаток 2

 

PEST-аланіз тенденцій,  що мають істотне значення  для стратегії організації

 

ПОЛІТИКА (P)	ЕКОНОМІКА (E)
1. Вибори президента	1. Загальна характеристика (підйом, спад)
2. Вибори у Верховну  Раду	2. Рівень інфляції
3. Зміна законодавства	3. Рівень курсу гривні
4. Державне галузеве  регулювання	4. Експортно-імпортна  політика з продукту організації
...	...
n+1 Cценарій №1: політика	n+1 Cценарій №1: економіка
СОЦІУМ (S)	ТЕХНОЛОГІЯ (T)
1. Зміни в базових цінностях	1. Державна технологічна  політика
2. Зміни в рівні  і стилі життя	2. Значні тенденції  в галузі НІОКР
3. Відношення до роботи  і відпочинку	3. Нові патенти
4. Демографічні зміни	4. Нові продукти
5. Зміна структури  доходів	5. Технологічні зміни в країні
...	...
n+1 Cценарій №1: соціум	n+1 Cценарій №1: технологія

ЛІТЕРАТУРА

 

 

• Боумэн К. «Основы стратегического менеджмента», Москва, 1999
• Виноградський М. Д., Виноградська А. М., Шканова О. М. «Менеджмент організації», Київ, 2002
• Василенко В. А., Ткаченко Т. І. «Стратегічне управління», Київ, 2003
• Виханский О. С. «Стратегическое управление», Москва, 1998
• Дойль Питер «Менеджмент: стратегия и тактика», Санкт-Петербург, 1999
• Герасимчук В. Т. «Стратегічне управління підприємством», Київ, 2000
• Забелин Н. В., Моисеева Н. К. «Основы стратегического управления», Москва, 1997
• Круглов М. И. «Стратегическое управление компанией», Москва, 1998
• Майкл Р. Байс «Управленческая экономика и стратегия бизнеса», Москва, 1999
• Нємцов В. Д., Довгань Л. Є., Сініок Г. Ф., «Менеджмент організації», Київ, 2000
• Поршнева А. Г. «Управление организацией», Москва, 1999
• Смирнов Н. Н. «Стратегический менеджмент», Санкт-Петербург, 2002
• Тренев Н. Н. «Стратегическое управление», Москва, 2000
• Хміль Ф. І. «Менеджмент», Київ, 1995
• Шершньова З. Є., Оборська С. В. «Стратегічне управління», Київ, 1999
• Швиданенко Г.О., Н.П. Гончарова, О.Г. Мендрул “Економіка підприємства: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц.”, К. КНЕУ 2010
• Щекин Г. В. «Управление бизнесом», Киев, 1998
• Покропивний С.Ф. “Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. Посібник” К., КНЕУ, 2001 – с. 457.