Управління зовнішньоекономічною діяльністю на підприємстві “Пакетик”

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ  ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ТЕОРЕТИЧНОЇ ТА ПРИКЛАДНОЇ ЕКОНОМІКИ 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

На тему:

Управління  зовнішньоекономічною діяльністю на підприємстві “Пакетик”

(з навчальної  дисципліни «Економіка підприємства») 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконав студент

3 курсу 1 групи денної форми навчання

спеціальності “Економіка підприємства”

Тимцясь Назар Вікторович 
 

Науковий  керівник:

к.е.н., ас. Гончарова Ольга Миколаївна 
 
 
 
 
 
 
 

    КИЇВ 2011

    Тимцясь Назар Вікторович

    Курсова робота на тему:

    “Управління зовнішньоекономічною діяльністю на підприємстві”

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1

Теоретичні аспекти управління зовнішньоекономічною діяльністю 5

1.1 Теоретичні аспекти зовнішньоекономічної діяльності підприємства 5

1.2 Управління експортними операціями на підприємстві 10

1.3 Методика оцінки ефективності зовнішньоекономічної діяльності 13

РОЗДІЛ 2 

Оцінка системи управління зовнішньоекономічної діяльності ТОВ “Пакетик” 

2.1 Загальна характеристика діяльності підприємства ТОВ “Пакетик” 

2.2 Оцінка ефективності експортних операцій підприємства ТОВ “Пакетик” 

2.3 Недоліки управління зовнішньоекономічною діяльністю 

РОЗДІЛ 3 

Вдосконалення управління зовнішньоекономічною діяльністю ТОВ “Пакетик” 

3.1 Вдосконалення управління експортною діяльністю підприємства ТОВ “Пакетик” 

3.2 Оцінка ефективності вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності 

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

  
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

    Повноцінне  функціонування економіки жодної країни не може відбуватися без розвиненої системи зовнішньоекономічної діяльності. Включення національної економіки  в систему світових господарських  процесів позитивно впливає на розвиток економіки країни, сприяє підвищенню технічного рівня виробництва, раціональному  використанню природно-сировинних ресурсів, ліквідації дефіциту окремих товарів  і, тим самим, підвищенню рівня життя  населення.

    Одним із найдискусійніших протягом останніх десяти років було питання співвідношення політики лібералізації зовнішньої торгівлі й захисту національного товаровиробника в умовах перехідного періоду.

      На основі практичного досвіду,  щодо застосування засобів протекціонізму  в міжнародній торгівлі, сформувалися  новітні тенденції у галузі  розвитку державного регулювання  експортно-імпортних операцій.

    Важливу роль у підтримці національних виробників повинна відігравати система  фінансового стимулювання і кредитування експорту, яка має забезпечувати  дешевими фінансовими ресурсами.

    В Україні політика експортно-імпортного регулювання у 90-х роках призвела до досить суперечливих результатів. Поряд  із тим, oо лібералізація експорту сприяла збільшенню поставок на зарубіжні ринки українських товарів, його структура залишається недосконалою. Більше того, вільне вивезення окремих видів сировини і матеріалів, які використовуються у національному виробництві, спричинило зменшення їх пропозиції на внутрішньому ринку, підвищення внутрішніх цін на них, і в результаті знизилася конкурентоспроможність відповідних видів національного виробництва.

    В Україні не тільки відсутні механізми  пільгового фінансування й страхування  експорту, а й спостерігається  хронічне неповернення експортерам  сплаченого ПДВ. Це істотно знижує конкурентоспроможність українських експортерів на міжнародних  ринках.

    Зміцнення міжнародної конкурентоспроможності українських підприємств, а не штучне їхнє відгороджений від зовнішнього  конкурентного середовища є одним  із центральних завдань уряду. Політика нарощування конкурентоспроможності повинна бути активною, спрямованою  на створення стійких конкурентних переваг у найсучасніших і  найдинамічніших секторах економіки. Це потребує стимулювання таких чинників конкурентоспроможності, які пов'язані із сучасним науково-технічним прогресом, оперативним створенням новітніх товарів і впровадженням сучасних технологій міжнародного маркетингу.

    Ціллю кваліфікаційної роботи є дослідження  теоретичних основ управління експортними  операціями і вдосконалення шляхів його здійснення.

    Об’єктом  дослідження являється експортна  та імпортна діяльність ТОВ “Пакетик”.

    Предметом курсової роботи є система економічних  зв’язків в процесі управління експортними  операціями на ТОВ “Пакетик”.

    Завдання  дослідження полягають у наступному:

• визначення сутності експорту як виду зовнішньоекономічної діяльності;
• дослідження експортних операцій на підприємстві ТОВ “Пакетик”.
• виявлення суб’єктів міжнародного середовища управління експортними операціями;
• оцінка ефективності експортних та імпортних операцій на підприємстві ТОВ “Пакетик”;
• Вдосконалення управління експортною та імпортною діяльністю підприємства. 

 

    Кваліфікаційна  роботи складається ……. 
 

РОЗДІЛ 1

Теоретичні  аспекти управління зовнішньоекономічною діяльністю

       1.1 Теоретичні аспекти зовнішньоекономічної діяльності підприємства

    Поняття "зовнішньоекономічна діяльність" з'явилось в Україні з початком економічної реформи 1987 року, сутність якої полягала у поступовій відміні  монополії держави на здійснення будь-яких економічних операцій, у  тому числі й зовнішньоекономічних, наданні підприємствам права  безпосереднього виходу на зовнішні ринки, а також стимулюванні розвитку ЗЕД на рівні суб'єктів господарювання.

    Після проголошення в 1991 р. незалежності України  були здійснені заходи, спрямовані на суттєву лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності в країні, розширення прав підприємств і організацій у  цій сфері [2]. На підставі основних господарських  підходів до ведення зовнішньоекономічної діяльності відокремлені та сформувалися два основні поняття - "зовнішньоекономічні зв'язки" і "зовнішньоекономічна діяльність".

    Зовнішньоекономічні зв'язки - це сукупність форм, засобів і методів зовнішньоекономічних відносин між країнами. Як економічна категорія "зовнішньоекономічні зв'язки" відображає систему економічних взаємин, що виникають внаслідок руху ресурсів всіх видів між державами та економічними суб'єктами різних держав.

    Через механізм зовнішньоекономічних зв'язків  попит на товари і послуги світового  ринку переноситься на внутрішній ринок  тієї чи іншої держави. Це обумовлює  розвиток виробничих сил, що сприяє розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі, сфери послуг і фінансових установ.

    У свою чергу Зовнішньоекономічна  діяльність як економічна категорія  висвітлює передусім відповідні функції виробничих структур . Згідно з Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" поширеним є таке визначення: зовнішньоекономічна діяльність –  діяльність   суб'єктів господарської    діяльності   України   та   іноземних   суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними,що має місце як на території України, так і за її межами;[3].

    Одним із основних суб'єктів ЗЕД є підприємство. Світова практика показує, що близько 85 % зовнішньоекономічних операцій здійснюють підприємства, фірми, організації, а 15 % - міністерства, відомства, союзи підприємців.

    Підприємство – самостійний господарюючий статутний суб'єкт,  який  має права юридичної особи та здійснює виробничу,  науково-дослідницьку  і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

      Зовнішньоекономічна діяльність  підприємства ґрунтується на  можливості одержання економічних  вигод виходячи з переваг міжнародного  поділу праці, міжнародних ділових  відносин. Це пов'язано з тим,  що виробництво певного товару, його збут або надання певного  виду послуг в іншій країні має більше переваг, ніж така діяльність всередині країни. Таким чином, зовнішньоекономічна діяльність здійснюється в тій країні і з тими партнерами, які є найвигіднішими

    Зовнішньоекономічна діяльність підприємства - це сфера господарської діяльності, пов'язана з міжнародною виробничою і науково-технічною кооперацією, експортом та імпортом продукції, виходом підприємства на зовнішній ринок.

    Зовнішньоекономічна діяльність підприємства є складовою  загальної діяльності, а отже, взаємопов'язаною з нею і спільно вмотивованою підприємства; водночас зовнішньоекономічна  діяльність має суттєву специфіку, яка полягає у тому, що здійснюється на іншому, міжнародному, рівні, у взаємозв'язку з суб'єктами господарювання інших  країн.

    Основними мотивами розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства є:

• розширення ринку збуту своєї продукції за національні межі з метою збільшення прибутку;
• закупка необхідної сировини, комплектуючих виробів, нових технологій і обладнання;
• залучення інжинірингових та інших послуг для потреб виробництва, з урахуванням їх унікальності, вищої якості і нижчих цін порівняно з внутрішнім ринком;
• залучення іноземних інвестицій з метою модернізації виробництва, зміцнення експортного потенціалу і конкурентних позицій на світових товарних ринках;
• участь у міжнародному поділі праці, спеціалізації і кооперуванні виробництва з метою успішного розвитку своєї економіки [1].

    Вище  перелічені мотиви можуть бути досягнутими  підприємствами через здійснення видів  зовнішньоекономічної діяльності, які  визначаються у Законі України “Про зовнішньоекономічну діяльність” (стаття 4):

• експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;
• надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності.
• наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича,навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;
• міжнародні  фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;
• кредитні та розрахункові операції між  суб'єктами зовнішньоекономічної    діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;
• спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності.
• підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням  ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних  об'єктів  власності з боку  іноземних  суб'єктів господарської    діяльності;
• організація та здійснення діяльності в галузі  проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій,  симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній  основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності;
• товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована  на  формах  зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;
• орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;
• операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;
• роботи на  контрактній основі фізичних осіб  України з іноземними суб'єктами  господарської  діяльності як на території України, так і за її межами;
• інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.
• Посередницькі операції, при здійсненні яких право  власності на товар не переходить до  посередника  (на  підставі  комісійних, агентських договорів, доручення та інших),  здійснюються без обмежень.