Законодавче регулювання питань у сфері промислової власності

Лісабонську угоду (Союз) про охорону  найменувань місць походження та їхньої міжнародної реєстрації 1958р.забезпечує реєстрацію найменувань походження в Міжнародному бюро ВОІВ у Женеві за зверненнями органів зацікавлених країн-учасниць. Бюро інформує про реєстрацію інші країни-учасниці.

Крім названих вище міжнародних  багатосторонніх угод універсальної  спрямованості існують важливого  значення регіональні угоди та установи з охорони промислової власності. Ось деякі з них.

Євразійська патентна конвенція 1994р. за участю дев'яти країн СНД (Азербайджан, Вірменія, Білорусія, Грузія,Казахстан, Киргизія, Молдавія, Росія, Таджикистан) відкрита для держав - членів ООН, що входять до Паризького союз і в РСТ. На основі Конвенції створені Євразійська патентна організація з Адміністративною радою та Євразійським патентним відомством в Москві. Офіційна мова - російська. Відомство видає євразійський патент на винаходи, що діє на території всіх країн-учасниць.

Мюнхенська європейська патентна конвенція 1973р. і створена на її основі Європейська патентна організація - ЕРО (ЕПО) передбачає можливість для будь-яких осіб, незалежно від країни, отримувати патент на винаходи з дією в тих країнах-учасницях, в яких заявник побажає, шляхом подачі заявки в Європейське патентне відомство в Мюнхені чи в його відділення в Гаазі.

У країнах Бенілюксу (Бельгія, Нідерланди і Люксембург) також створені єдині Центри для реєстрації та захисту, промислових зразків і торгових марок[12].

ВИСНОВКИ

Захист прав промислової власності  в Україні не відповідає сучасним вимогам. Він не забезпечує надійного  і ефективного захисту прав патентовласників. З одного боку, патентні закони України  досить чітко визначають дії, які  не визнаються порушенням патентних  прав, а, з другого, не містять зазначення про дії, що визнаються таким порушенням.Патентні закони України містять перелік спорів щодо порушення прав на об'єкти промислової власності, що розглядаються в судовому порядку. Цей перелік, як правило, закінчується нормою, за якою такому розгляду підлягають будь-які спори, що випливають із застосування патентних законів. Тому доцільність існування зазначеного переліку викликає певний сумнів. Адже всі майнові спори розглядаються в судовому порядку.

Отже, з огляду на викладене, з метою  подальшого вдосконалення існуючого  законодавства, що забезпечує регулювання  права промислової власності, було б доцільно:

Розробити і прийняти єдину систему  захисту права інтелектуальної  власності - підготувати Основи законодавства  України про інтелектуальну власність, де б чітко вказувалось, які дії  визнаються порушенням патентних прав і якого виду відповідальність за них настає.

Встановити конкретні санкції  за ті чи інші порушення та привести їх у відповідність з нормами  Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні  правопорушення.

У цій єдиній системі захисту  права інтелектуальної власності  повинен бути детально визначений механізм компенсації моральної шкоди, а  також відшкодування упущеної вигоди. Порядок стягнення матеріальної шкоди може бути таким як, наприклад, при порушенні авторських прав - тобто звернення до суду з позовом  про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. А упущена вигода може відшкодовуватись за правилами п.2 ч.3 ст.22 ЦК України, де йдеться, що коли особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим  доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватись, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. 

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР
2. Цивільний Кодекс України. Закон України від 16 січня 2003 року №435-IV
3. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред. В.М.Коссака. - К., 2004.
4. Господарський кодекс України. Закон України від 16 січня 2003 року №436-1У.
5. Господарський кодекс України: Коментар/ За заг. ред. Саніахметової Н.О. -Х.,2004.
6. Закон України від 15.12.1993 року №3687-ХП «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (в редакції Закону № 850-IV від 22.05.2003)
7. Закон України від 15.12.1993 року №1576-ХП «Про охорону прав на промислові зразки» (із змінами, внесеними згідно із Законами № 850-IV від 22.05.2003)
8. Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.1997року №938.
9. Цивільне право України: Підручн. В 2-х томах. Том 1/ За ред. Борисової В.І., Спасибо-Фатєєвої І.В., Яроцького В.Л. -К., 2004.
10. Загрішева Н.В. Законодавче регулювання використання об’єктів промислової власності. -К., 2009.
11. Козирєв О.М. «Оцінка інтелектуальної власності», Експертне Бюро-М, 2002 р;
12. Шишка Р.Право інтелектуальної власності: погляд на проблему/ Право України. - 1999. - №1. - С.57-59.
13. Мельник О.К. Цивільно-правовий захист патентних прав: проблемні питання / Право України. - 2003. - №2. - С.74-78.