Заліковий модуль i. економічні засади функціонування і основи виробничої діяльності підприємства в системі ринкових відносин

Формування товарного асортименту  підприємства неможливе без визначення його принципової спрямованості, обсягів  і супутніх послуг. У сучасному  виробництві всі ці напрямки тісно  взаємозв’язані і не диференціюються, що потребує досягнення компромісу між  різними сферами виробничо-комерційної  діяльності підприємства.

5. Переваги і недоліки стандартизації та диференціації товару.

Основні характеристики, які беруться до уваги під час вибору диверсифікації чи концентрації вироб ничої діяльності, це: реакція обсягів продажу на невеликі прирощення витрат на маркетинг; стабільність обсягів продажу та темпів їх зростання на кожному ринку; очікуваний час випереджання конкурентів; рівень потреби адаптації продукції та маркетингу до умов різних ринків; внутрішні та зовнішні обмеження, на які може натрапити фірма. Водночас варто зазначити, що процес диверсифікації в багатьох випадках породжується не тільки необхідністю оптимізації товарної політики фірми, але стає також прямим наслідком науково-технічного прогресу. Цей процес, як правило, виявляється в такому:

• випуск принципово нових виробів, що займають вільну в предметному світі «нішу»;
• заміна наявної продукції на нову та найновішу (переважна тенденція);
• збільшення різновидів виробів у рядах виробів, що виготовляються, і відокремлення нових рядів;
• ускладнення самого виробу та його складових;
• якісні зміни рівня технології, необхідної для випуску продукції;
• жорсткіші вимоги до вхідних матеріалів;
• жорсткі ресурсні, особливо енергетичні та екологічні обмеження, які спонукають до урізноманітнювання продукції і приведення її у відповідність з цими обмеженнями.

 Беручи загалом, можна сказати, що диверсифікація віддзеркалює процес виявлення нових потреб та реалізації нових можливостей. Щодо маркетингу це означає появу все нових і нових ситуацій, для яких необхідні адекватні інноваційні рішення. Саме з їх допомогою досягається оптимальна координація властивостей продукції та вимог ринку з метою забезпечення конкурентних переваг і розвитку підприємства.

6. Сутність товарної політики.

Сутність маркетингової товарної політики ототожнюється з визначенням і підтримуванням оптимальної структури продукції, що виробляється та реалізується для досягнення поточних і довгострокових господарських та інших цілей підприємства. Товарна політика передбачає визначення оптимальної номенклатури товарів і постійне її поновлення. Її предметом є також якість товарів, дизайн, упаковка, товарна марка, рівень відповідності товару потребам споживачів. Обов’язково береться до уваги додаткова користь, яку дають споживачам товари фірми-продуцента проти аналогічних товарів фірм-конкурентів, а також частота оновлення номенклатури. Беручи загалом, товарна політика має передбачати певний напрямок дій та сукупність заходів, завдяки яким забезпечується наступність стратегічних та оперативних рішень у сфері розроблення товарного асортименту. Брак у фірми такої концепції може призвести до того, що рішення стосовно структури асортименту прийматимуться лише під тиском зовнішніх обставин.

7. Маркетингові стратегії диверсифікації.

Стратегія диверсифікації — це діяльність, за допомогою якої фірма може швидко проникнути на багато ринків та поступово  збільшувати свою присутність на них. Мають місце три види стратегій  диверсифікації товарної політики: горизонтальна (концентрична); вертикальна; латеральна (поздовжня).

 

 Здійснюючи горизонтальну диверсифікацію, підприємство додає до товарів  традиційної номенклатури продукцію,  що виготовляється з використанням  тих самих технологій або потребує  тих самих маркетингових можливостей.  Наприклад, завод на додаток  до виготовлення побутових пластмасових  виробів починає виробництво  деталей із пластмас для машин  та обладнання. Коли виробнича  програма розширюється через  залучення продукції попередніх  та наступних рівнів, має місце  стратегія вертикальної диверсифікації. Наприклад, броварня починає виробляти  власні діжки та пляшки, а потім  відкриває мережу власних кафе. Ознакою латеральної диверсифікації  є намагання підприємства ввійти  в галузі, що не мають нічого  спільного з його традиційною  виробничою та маркетинговою  діяльністю. Таку диверсифікацію  пов’язано з великим ризиком,  зменшити який можна лише спираючись  на значний науково-технічний  та технологічний потенціал фірми.

Завдання для  самостійної роботи

1. Обчислити величину валової, товарної, реалізованої та чистої продукції підприємства «Кор» на підставі таких даних: відомо, що обсяг випуску шліфувальних кругів становить 60 тис. од.; ціна реалізації одиниці продукції — 40 грн. Підприємство із загального обсягу напівфабрикатів власного виробництва 600 тис. грн використовує для власних потреб тільки 360 тис. грн, а з послуг виробничого характеру річним обсягом 400 тис. грн для власних потреб підприємством споживається 20 %. Обсяг продукції, яка перебуває в незавершеному виробництві на початок року, становив 400 тис. грн, а на кінець року — 150 тис. грн. Залишки готової продукції на складі підприємства на початок року дорівнювали 800 тис. грн, а на кінець року — 400 тис. грн. Під час виготовлення продукції стороннім замовникам підприємство використовувало давальницьку сировину та матеріали на загальну суму 620 тис. грн. Річна сума матеріальних та прирівняних до них витрат на підприємстві — 1100 тис. грн.

 

Розв’язання.

 

Для розрахунку товарної продукції використаємо формулу :

ТП = ГВ + НФ + Пп.

ТП = 60 * 40 + 240 + 400 * 0,8 = 2960 (тис. грн).

 

Розрахунок валової продукції  будемо здійснювати за форму-лою :

ВП = ТП ± ΔНВ + ВСз.

ВП = 2960 + (150 – 400) + 620 = 3330 (тис. грн).

 

Визначення чистого обсягу продукції  відбувається відповідно до формули  :

ЧП = ТП – МВ – АВ

ЧП = 2960 – 1100 = 1860 (тис. грн).

РП = ТП ± ΔНРп.

РП = 2960 + (800 – 400) = 3360 (тис. грн).

 

Відповідь. Обсяг реалізованої продукції  на підприємстві «Кор» становив 3360 тис. грн; валової — 3330 тис. грн; товарної — 2960 тис. грн; чистої — 1860 тис. грн.

 

3. 1 варіант:

ТП = 550*10 + 700*12 + 600*8 + 900*16 + 2200 + 3000 = 38300 (тис. грн.)

ВП = 38300 + (1400 – 1200) + 240 = 38740 (тис. грн.)

РП = 38300000 + (800 – 560) = 38540 (тис. грн.)

ЧП = 38300000 – 17200 = 21100 (тис. грн.)

2 варіант:

ТП = 600*12 +750*12 + 500*10 + 1000*13 +2500 + 2800 = 39500 (тис.грн.)

ВП = 39500 + ( 2000 – 1800 ) + 350 = 40050 (тис.грн.)

РП = 39500 + (500 – 720 ) = 39280 (тис.грн.)

ЧП = 39500 – 19180 = 20320 (тис.грн)

 

 

 

Змістовий модуль 4. Виробнича програма підприємства.

 

Питання для  самостійного опрацювання:

1. Послідовність розробки виробничої програми підприємства.

Формирование производственной программы  состоит из пяти этапов.

Этап 1. Вся продукция ранжируется с учетом интересов предприятия и возможностей ее сбыта. Для этого на основе экспертных оценок специалистов разрабатывается ранговая таблица.

Этап 2. Оцениваются параметры (показатели), которые зависят от назначения продукции и конъюнктуры, например, вид, надежность в работе, экономичность, безопасность, эффективность, соответствие моде, дизайн.

Величина параметров заносится  в таблицу в той последовательности, по которой оценивает рынок.

Получивший оценку определенный показатель качества продукции принимается  за эталон, которому присваивается  величина, равная единице. Эксперты оценивают  качество выпущенной продукции и  выставляют соответствующую оценку.

Этап 3. Определяется степень спроса продукции на рынке. Существует четыре степени спроса: неограниченный, ограниченный, эпизодический, нулевой.

Этап 4. Продукция оценивается по степени конкурентоспособности.

Этап 5. Изучают факторы, влияющие на конкурентоспособность, и сопоставляют их с параметрами факторов главных конкурентов.

2. Охарактеризуйте вимірники виробничої програми підприємства

Производственная программа включает натуральные и стоимостные показатели, характеризующие объем и состав продукции.

В производственной программе предприятий  машиностроения, например, такими показателями являются: производство основных; видов  продукции в натуральном выражении, включая изделия новой техники  и продукцию для экспорта, ежегодное  обновление продукции, в годовом  плане — объем реализуемой  продукции (для оценки выполнения обязательств по поставкам продукция по номенклатуре (ассортименту), качеству и в сроки  в соответствии с заключенными договорами, принятыми к исполнению заказами). Показатели производственной программы  дифференцируются по отраслям.

 

Стоимостными показателями производственной программы являются также продукция  валовая, продукция товарная, нормативная  чистая продукция, нормативная стоимость  обработки, чистая продукция. Важное место  в производственной программе занимают заданна по обновлению выпускаемой  продукции, ее модернизации и снятию с производства устаревших видов  продукции.

3. Дайте характеристику натуральних та умовно-натуральних вимірників виробничої програми. Їх переваги та недоліки.

Для характеристики количества производственных потребительных стоимостей используется метод учета продукции в натуральном  измерении, то есть в определенных физических единицах измерения (штуках, метрах, литрах и т.д.) Учет продукции в натуральном  выражении имеет большое значение. Он позволяет определять количество продукции, темпы ее роста, выполнение плана выпуска продукции, обеспечение  потребностей народного хозяйства  в изделиях необходимых видов, типов, размеров. На его основе составляются балансы производства и распределения  отдельных видов продукции, устанавливаются  пропорции в развитии различ-ных  отраслей промышленности.

Условно-натуральные показатели продукции  Использование натуральных измерителей  позволяет точно характеризовать  объем производства лишь полностью  однородной продукции (например, чугуна передельного, катанки). При выпуске  различных видов однородной продукции  объем ее производства может учитываться  в условно-натуральном измерении. Сущность этого метода состоит в  том, что выпуск всех видов продукции  в натуральном выражении с  помощью переводных коэффициентов  приводится к одному виду продукции, принятой в качестве условной.

4. Дайте характеристику трудовим вимірникам виробничої програми. Їх переваги та недоліки.

Трудовые измерители — часы и  минуты рабочего времени — применяются  во внутрипроизводственном планировании для оценки трудоемкости единицы  продукции и производственной программы. Наиболее распространенный показатель трудоемкость, или нормированные  затраты рабочего времени на изготовление продукции выполнение услуги, рассчитываемые в нормо-часах. Если работа не подлежит нормированию по различным причинам, то показатель трудоемкости определяется в человеко-часах.

Кроме того, для измерения работы оборудования используется показатель — станко-часы.

Показатели трудоемкости производственной программы (нормо-часы, человек-часы, станко-часы) на первый взгляд вполне приемлемы  для измерения объема производства. Однако в связи со снижением трудоемкости продукции человеко-часы не сопоставимы  в динамике, поэтому трудовые измерители используются часто во вспомогательных  расчетах. Трудоемкость производственной программы, измеряемая в нормо-часах, представляет собой объем производства, который должен выполнить коллектив  цеха предприятия.

5. Дайте характеристику вартісних показників виробничої програми підприємства. Їх переваги та недоліки.

Стоимостные измерители производственной программы используются одновременно с натуральными и трудовыми. Они  отражают объем произведенной продукции (услуг). Единица измерения — национальная валюта. Кроме того, для характеристики экспорта может применяться валюта других стран, например доллар США.

В денежном выражении рассчитываются такие показатели, как объем продаж (реализованная продукция), товарная и валовая продукция, чистая и  условно-чистая продукция, нормативно-чистая продукция, валовой и внутрипроизводственный оборот, нормативная стоимость обработки.

Обобщающим показателем производственной программы предприятия является объем продаж или реализованная  продукция. Первый термин применяется  в мировой практике, второй —  в отечественной. Объем продаж более  объективно отражает результат деятельности предприятия как выпускающего товары, так и производящего услуги. Показатель реализованной продукции в соответствии с логикой должен применяться  только для предприятий сферы  материального производства, выпускающих  продукцию.

6. Сформуйте основні складові виробничої програми підприємства. Дайте їм характеристику.