Дидактичні особливості інтегрованих уроків в початкових класах

Одним з напрямів методичного збагачення уроків є проведення їх на основі інтеграції змісту, відібраного з кількох  предметів і об’єднаного навколо  однієї теми. Це об’єднання має на меті інформаційне й емоційне збагачення сприймання, мислення і почуттів учнів  завдяки залученню цікавого матеріалу, що дає змогу з різних сторін пізнати якесь явище, поняття, досягти цілісності знань.

В основі інтегрованого уроку лежить певним чином інтегрований зміст. Інтеграція шкільного змісту може бути повною або частковою. Цікаво, що характерною  рисою початкової школи більшість  зарубіжних країн стало навчання за інтегрованими курсами. Так, читання, письмо, усне мовлення об’єднані в  «мистецтво мовлення», «відомості з  історії», географії», громадянства –  у громадянство, відомості з фізики, хімії, біології, астрономії – у  природознавство. Досвід проведення інтегрованих уроків засвідчує, що їх методика вимагає  дуже високого професіоналізму та ерудиції вчителів.

Міжпредметні зв’язки – це необхідність відображення у навчальному процесі взаємозв’язку явищ природи і суспільства. Міжпредметні зв’язки розвиваються завдяки функціонуванню паралельних понять та категорій різних предметів. В педагогічному процесі вони являються необхідною умовою процесу інтеграції.

Комплексний підхід – поняття, яке  виникло на початку ХХ століття як досвід використання навчальних дисциплін  з практичною діяльністю. Він виступає наслідком інтеграційного процесу.

Інтеграційні процеси базуються  на трьох підходах [15, 50]:

• методологічний
• психологічний
• дидактичний

Методологічний підхід – це використання різних прийомів та методів як системи  роботи.

Психологічний підхід – це врахування індивідуальних особливостей дитини. Даний підхід характеризує якість засвоєння  знань.

Дидактичний підхід – це система  теоретичних і практичних підходів до процесу навчання.

Слід розмежовувати уроки інтегрованого  змісту та уроки з використанням  міжпредметних зв’язків. Це різні методичні поняття. Насамперед, міжпредметні зв’язки передбачають включення в урок запитань і завдань з матеріалу інших предметів. Ці завдання мають допоміжне значення. Це окремі короткочасні елементи уроку, які сприяють глибокому сприйманню й осмисленню понять, що вивчаються. Припустимо, на уроці читання творів з теми «Прийди весно з радістю» (3 клас) вчитель актуалізує у вступній чи узагальнюючій бесіді ознаки різних станів природи або використовуючи дитячі малюнки на весняну тематику – у даному разі маємо справу з міжпредметними зв’язками уроків природознавства і малювання.

Якщо зміст уроку за темою  „художній образ весни” зінтегровано з різних видів діяльності для створення в свідомості та уяві дітей літературно-художнього образу весни, то це можна вважати уроком інтегрованого змісту. Особливість такого уроку в тому, що тут поєднуються блоки знань з різних предметів. Точніше сказати, це урок з елементами інтеграцій на відміну від тих, що побудовані за програмою інтегрованих курсів і уроків з елементами інтеграції змісту двох чи більше предметів, які за навчальним планом викладаються як окремі.

Під час проведення інтегрованих уроків вчителеві доводиться самостійно визначити, яка мета цього інтегрованого  уроку, як він сприятиме цілісності навчання, формуванню знань на якісно новому рівні.

Мета уроків, побудованих на інтегрованому  змісті, – створити передумови для  „різнобічного розгляду повного об’єкта, поняття, явища, формування системного мислення, збудження уяви, позитивно емоційного ставлення до пізнання” [27, 30].

Можливості для змісту інтеграції досить широкі. Щодо кількості уроків інтегрованого змісту однозначної  відповіді не може бути. Це залежить від уміння вчителя провести інтегрований урок так, щоб не було перевантаження дітей враженнями, щоб він був  не мозаїкою окремих картин, а саме слугував одній меті. Для цього  треба завчасно, хоч на півріччя проаналізувати календарні планування і відібрати ті питання з програми, які близькі за змістом або метою використання. Адже до проведення інтегрованих уроків треба готуватись не лише вчителеві, а й учням.

Уроки інтегрованого змісту вчитель  проводить здебільшого як вступні  до теми або узагальнюючі. До них  заздалегідь готують учнів: необхідне  насичування їх сприймання відповідними враженнями, активізація словника, інтерес до певної теми.

Такі уроки емоційно збагачують навчально-виховний процес, допомагають  учителю різнобічно і системно сформувати необхідні уявлення та поняття. Різні  види діяльності (художньо-трудова, малювання, читання, слухання тощо), які притаманні урокам інтегрованого змісту, роблять  їх цікавими, запобігають стомлюванню  дітей, посилюють інтерес до навчання та школи в цілому.

В.О.Сухомлинський порівнював думку  дитини з „ніжною трояндою, що не може квітнути без сонця” [19, 135]. І бажання вчитися в емоційному забарвленні думки, в почутті радісної схвильованості. Без цього емоційно-естетичного струменя не може повноцінно розвиватися думка дитини, йти від наочних образів до абстрактних узагальнень.

Саме інтеграція словесної творчості  з різними видами діяльності дитини і грою, спілкуванням з природою, музикою, малюванням, драматизацією  дає можливість оволодіння граматичними уміннями і правописними навичками  через розв’язання мовленнєвих  завдань, глибоко індивідуалізованого  пізнання.

Виховуючи культуру споглядання, ми навчаємо малих школярів розглядати і відкривати в ньому щось нове, виявляти ознаки і властивості. Це перші сходинки розумової діяльності. Суть цих процесів полягає у:

1) баченні реального предмета;

2) створенні образу в уяві.

Під час колективного споглядання  учитель системою спонукальних запитань загострює увагу на вичлененні істотного, характерного у спостережуваному, а  далі - вчить зображувати ціле через  подачу характерних ознак. Іншими словами, використовує найбільш плідний прийом у пізнанні - єдність аналізу і синтезу, що спонукає до формування образу в уяві

Розробляючи сучасну методику уроку  мови та мовлення, педагоги переконалися, що найпереконливішою є така організація  пізнавальної діяльності учнів, коли спільною темою об'єднуються уроки рідної мови та інших навчальних предметів.

Зорієнтованість різних видів діяльності на дидактичній цілі уроку мови й  мовлення - це головний принцип внутрішньої  організації і уроків мислення в  природі й інших інтегрованих уроків мови й мовлення. Найбільш доречними  інтегровані уроки мови й мовлення є як вступні до певної теми  (розділу) або підсумкові.

Тематичні теми інтегрованих уроків надзвичайно широкі. Їх можна згрупувати навколо двох головних тем [28, 5]:

1) "Я у світі природи"

2) "Я у світі людей".

Пропонований методичний підхід дає  змогу вчителеві планувати систему  уроків, у якій раціонально поєднуються  різні їх види:

1)вступні з використанням міжпредметних зв'язків та інтегрованих видів діяльності

2)уроки, на яких не застосовується  інтеграція навчання, але готують  до наступних узагальнюючих;

3)узагальнюючі уроки із широким  застосуванням інтегрованих видів  діяльності, притаманних тим дисциплінам,  які вивчаються як самостійні  предмети.

Тематична єдність дидактичного матеріалу  створює мотив діяльності, дає  змогу поєднати процес пізнання кожному  учневі рідної мови з духовним життям дитини.

Завдяки такій організації пізнання кожній дитині програмується шлях від  дій спільних з учителем, ознайомленням, до самостійних, від діяльності за наслідуванням  через конструктивну до творчої.

Керуючись сукупністю дидактичних  цілей кожного уроку, зокрема  на вивчення того чи іншого розділу  програми, вчитель знаходить найоптимальніше  поєднання інтегрованих засобів  навчання, уникаючи небажаного нагромадження  видів діяльності, що тільки стомлює  дітей.

Пошуки шляхів удосконалення навчально-виховного  процесу в сучасній школі здійснюється в різних напрямках. Одним із найсуттєвіших  є той, що передбачає радикальні зміни  у змісті й методиках навчання.

Одним із актуальних шляхів підвищення ефективності шкільного навчання у  сучасній дидактиці вважається інтегрування навчальних предметів, під яким слід розуміти взаємне узгодження завдань окремих програм, щоб усунути дублювання, з одного боку, та створити умови для поглибленого засвоєння навчального матеріалу – з другого боку. Інтегрування завдань з різних предметів на змістовому мотиваційному та процесуальному рівнях позитивно перебуває весь навчальний процес, сприяє поєднанню в одному шкільному предметі узагальнених знань і вмінь, які раніше формувалися розрізнено – у двох або кількох предметах.

Однак у теорії і практиці початкової школи немає однозначної думки  щодо можливостей інтегрування. Так  відомий методист у галузі початкового  навчання К.М. Светловська, на основі критичного аналізу невдач застосування у 20-х у наших школах комплексних програм застерігає, що «Широка міждисціпліонарна модель інтеграції вочевидь не продуктивна в молодших класах школи, оскільки не може дати учням елементарних, але міцних і системних знань та навичок вона вже передбачає наявність у них такої бази і, крім того будується в рамках певного провідного спеціального предмета, тобто не раніше, ніж у середній ланці школи» [31, 58]. Методист робить висновок, що в практиці початкового навчання слід використовувати, розвивати і впроваджувати внутрі – та міжпредметні зв’язки як «зону найближчого розвитку» для подальшого поступового та обережного використання інтеграції навчальних предметів. Вчителі приєднується до думки К.М. Светлової, однак не сприймають її надмірної категоричності у висновках.

У наших школах значна увага приділяється всебічному розвитку школярів, формуванню їхнього цілісного наукового  світогляду. Одним із засобів вирішення  цієї проблеми стало, поєднання основ  наук з інтегрованими курсами, які  можуть будуватися на основі повного  злиття предметів, широкої міждисциплінарної  інтеграції, поєднання блоків знань  з окремих предметів.» [17, 29].

Логічно цю інтеграцію навчання сьогодні намагаються здійснити передусім  на його першому етапі в початковій школі. З огляду на це у педагогічній літературі наводяться як переваги, так  і недоліки подібних експериментів.

Так, зокрема, Ю.М. Колягін позитивним фактором інтеграції в початковій школі вважає відносну готовність учителя, який веде більшість навчальних предметів. Головним ще аргументом «за» на думку згаданого дослідника, може бути наявність великих потенційних можливостей у розвитку інтелекту дитини [16, 29]. Негативними ж факторами для інтеграції в початковій школі, як зазначається в публікаціях останнього часу, є малочисельність навчальних предметів, необхідність формування надзвичайно важливих навичок читання, письма та лічби, складність у викладі інтегрованих курсів так, щоб дітям цієї вікової категорії було цікаво й зрозуміло.

 

 

Розділ ІІ. Дидактичні особливості  інтеграції окремих предметів у  початковій школі

 

2.1 Інтеграція навчання  мови й читання

 

Особливо виразно можна побачити продуктивність застосування інтеграційного підходу до формування й удосконалення  у молодших школярів мовленнєвої  діяльності, яка в умовах початкового  навчання відіграє провідну роль на всіх без винятку уроках, на заняттях з рідної мови і читання [8, 8]. Ці два  предмети в початковому навчанні доцільно згенерувати в один, наприклад  у «Рідне слово» тому що вони ґрунтуються  на спільних дидактичних цілях і  в їх основі лежать одні й ті ж  види мовленнєвої діяльності - слухання, розуміння, читання, висловлювання (усні й письмові).

Здійснювати реформу освіти неможливо без  кардинальних змін у ставленні до мови, як форми людської свідомості, як способу відображення себе й світу. Відомо, що із системи наук, які відтворювали цілісну картину світу, – філософія, піїтика, риторика, граматика – для  сучасних дітей залишилась лише граматика, яка на відміну від традиційної (описової) має стати в шкільному курсі функціональною. Сучасна школа повинна вчити дітей мистецтву спілкування, формувати в них навички користування певними комунікативними моделями відповідно до мети спілкування. Такий підхід зумовлений завданнями національної освіти і тими суспільними процесами, які відбуваються в державі. Саме цьому і сприятиме проведення інтегрованих уроків.

Застосування інтеграції на уроках мови й читання, проведення інтегрованих уроків рідного слова, за передбаченнями вчених, позитивно позначаються як на результативність формування в школярів мовленнєвих навичок, так і на літературно читацьких знаннях і вміннях. Вони характеризуватимуться вищою системністю, набуватимуть, узагальненості, комплексності, усвідомленості. У поєднанні з читанням підвищиться і роль мотивації загалом стосовно вивчення мови.

Основними методичними принципами, які забезпечують інтеграцію завдань  з мови й читання, вважають такі:

• постійний взаємозв’язок теоретичних відомостей (знань) з їх застосуванням, мовні знання у системі планування мови є не самоціллю, а важливим засобом формування, вираження й удосконалення думки;
• активний характер навчання; опанування мови має стати активним процесом, який забезпечить органічне поєднання всіх чотирьох видів мовленнєвої діяльності – слухання, аудіювання, читання й письмо;
• мовні знання, мовленнєві уміння й навички, у тому числі й читання, переказ прочитаного слід розглядати як умову й компонент розвивального навчання [9, 12].