Екологічне виховання дітей дошкільного віку

4. Педагогічний експеримент спрямований  на формування основ екологічної  культури особистості дошкільника.  Для здійснення цієї мети педагогічний  колектив дошкільної установи творчо моделює необхідні педагогічні технології та їхні компоненти:

• зміст екологічного виховання в дошкіллі (апробує ефективність різних виховних програм, визначає оптимальний варіант проекту Базового компонента дошкільної освіти з урахуванням специфіки дошкільного дитинства, коли пріоритетними є розвиток і виховання, залучення дитини до різних видів діяльності, де задіяні її фізичний, психологічний та соціальний потенціали, узгоджує робочу програму з кафедрою педагогіки, психології та методики навчання Обласного науково-методичного інституту післядипломної освіти, затверджує її в обласному управлінні освіти);
• зміст та форми організації виховної роботи через реалізацію авторських програм;
• на науковій основі залучає до природоохоронної роботи з дітьми батьків, громадські організації;
• комплексний підхід, що передбачає розвиток чуттєвої сфери, спрямований на емоційно-ціннісне ставлення до природного довкілля;
• експериментує методи і прийоми творчої діяльності вихователів, керівників гуртків, ґрунтуючись на принципах гуманізації, що орієнтують на виховання цілісної особистості, здатної до самовираження через позитивний діалог з природою.

5. Досліджуючи проблему наступності  в ознайомленні з природою  дітей 6 і 7 років в умовах  діяльності навчально-виховного комплексу "школа-дитячий садок", було встановлено, що ефективність її реалізації є важливою умовою результативності формування в дітей емоційно-ціннісного ставлення до природи (позитивний емоційний відгук, інтерес, усвідомлення цінності компонентів природи), їхньої пізнавальної компетентності стосовно природи (обсяг, правильність і повнота, осмисленість, міцність та дієвість знань) та екологічно доцільної поведінки (навички бережливого ставлення до природи, уміння доглядати за рослинами та тваринами).

6. У дошкільних закладах екологічне  виховання дітей доцільно розглядати  насамперед у моральному аспекті,  оскільки в основі ставлення  людини до світу природи мають  лежати гуманні почуття, тобто  усвідомлення цінності будь-якого  прояву життя, а отже – бажання захистити і зберегти його. Формуючи в дитини гуманний погляд на природу, педагог повинен допомогти їй зрозуміти: людина і природа тісно пов'язані між собою, тому турбота про довкілля є водночас турботою про людину, про її майбутнє, а отже, те, що завдає шкоди природі, шкодить і нам самим. Недбалі дії, внаслідок яких руйнується природа, є аморальними. Нищення довкілля є наслідком занепаду особистості і її моральних вартостей.

 

Література

 

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учеб пособ. – М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2000. – 624 с.
2. Богуш А.М., Лисенко Н.В. Українське народознавство в дошкільному закладі: Навч. посіб. – 2-гевид., переробл. і допов. – К.: Вища шк., 2002. – 407 с.
3. Божович Л. Проблемы формирования личности. – М.: Педагогика, 1995. – 264 с.
4. Бондарчук Е.М., Бондарчук Л.И. Основы психологии и педагогики: Курс лекций. – К.: МАУП, 1999. – 168 с.
5. Возрастные возможности усвоения знаний / Под ред. Д.Б. Эльконина и В.В. Давыдова. – М.: Просвещение, 1966. – 442 с.
6. Воїнственний М.А. Стойко С.М. Охорона природи: Посібник для вчителів. – К.: Радянська школа, 1977. – 142 с.
7. Воспитание и развитие детей в процессе обучения природоведению: Пособие для учителей. – М.: Просвещение, 1981. – 152 с.
8. Выготский Л.С. Педагогическая психология / Под ред. В.В. Давыдова. – М.: Педагогика, 1991. – 479 с.
9. Деребо С.Д., Ясвин В.А. Экологическая педагогика и психология. Ростов-на-Дону: Издательство "Феникс", 1996. – 480 с.
10. Дьяченко В. К. Сотрудничество в обучении: О коллективном способе учебы: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1991. – 192 с.
11. Екологічна освіта і виховання: досвід та перспективи. – Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Київ: Центр екологічної освіти та інформації, 2001. – 248 с.
12. Журнал "Дошкільне виховання" за 2003-2005 роки.
13. Заброцький M.М. Основи вікової психологи. Навчальний посібник. –Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 112 с.
14. Занюк С.С. Г Психологія мотивації та емоцій: Навч. посібник для студентів гуманіт. факультетів ВНЗ. – Луцьк: Ред.-вид. відд. Волин, держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1997. – 180 с.
15. Карпенчук С. Теорія і методика виховання. – К.: Вища школа, 1997. – 261 с.
16. Конанко О. Соціально-емоційний розвиток особистості. – К.: Освіта, 1998. – 255 с.
17. Крутецкий В.А. Основы педагогической психологии. – М.: Просвещение, 1972. – 255 с.
18. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: Основні положення: Навч. посіб. – К.: Екс-об., 1999. – 304 с.
19. Нарочна Л.К. та ін. Методика викладання природознавства: Навч. посібник / Л.К. Нарочна, Г.В. Ковальчук, К.Д. Гончарова. – 2-е вид., перероб. і допов. К.: Вища школа, 1990. – 302 с.
20. Падалка О.С., Нісімчук А.С. Педагогічні технології. – К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1995. – 252 с.
21. Пакулева Л.Т. Методика преподавания природоведения. – М.: Просвещение, 1990. – 192 с.
22. Педагогика: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / Под ред. Ю.К. Бабанского. – М.: Просвещение, 1983. – 608 с.
23. Плохій З. Формування екологічно мотивованої діяльності дошкільнят // Дошкільне виховання. – 2005. – № 7. – С. 19-21.
24. Реан А.А. Социальная педагогическая психология. – СПб: Питерком, 1999. – 416 с.
25. Русова С. Вибрані педагогічні твори. – К.: Освіта, 1996. – 304 с.
26. Стєльмахович М.Г. Українська родинна педагогіка: Навч. посібник. – К.: ІСДО, 1996. – 228 с.
27. Український садочок: Читанка: У 3 кн. / Упоряд.: Д. Чередниченко, Г. Кирпа. – К.: Смолоскип, 1997. – 208 с Кн. 3: Метод, додаток до читанки для українського дошкілля.
28. Фіцула М.М. Педагогіка. – К.: Знання, 2000. – 653 с.
29. Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою: Навч. посібник. – К.: Вища шк., 1993. – 255 с.

 

Додатки

 

Додаток 1

 

Гра, як відомо, найкраще сприяє засвоєнню  дітьми чогось нового, тому в системі  екологічного виховання пропонуємо кілька дидактичних ігор.

Дидактичні ігри

Квіти – чи не найпрекрасніше диво рослинного світу на всій планеті. Вони викликають захоплення досконалістю форм, різнобарв'ям, духмяністю. Малята бачать їх усюди: вдома, в садочку, на вулицях, під час прогулянок на природу. Яскраві голівки квітів збуджують інтерес малят, викликають бажання помилуватися ними, торкнутися їх ручками. Підтримуючи зацікавлення цими рослинами, дорослі мають змогу розвивати у дітей естетичний смак, виховувати любов до природи.

Доглядаючи кімнатні квіти, спостерігаючи  за рослинами, які прикрашають територію  садка під час занять з природознавства та безпеки життєдіяльності, дошкільнята більше дізнаються про наших зелених друзів.

Закріпити та розширити знання малят  про рослини допоможуть дидактичні ігри.

Гра "Квітка, квітка, де твоя домівка?"

Матеріал: нагрудники із зображеннями квітів, сонця, хмарки; таблички-ілюстрації, на яких намальовані клумба, кімната, ліс, степ.

Мета: поглиблювати знання про місця  поширення тих чи інших квітів; розвивати зв'язне мовлення, увагу, пам'ять; виховувати любов до природи, естетичний смак.

Вихователь розставляє таблички (клумба, кімната, степ, ліс) у різних місцях приміщення, оздоблених відповідними декораціями. Дітям роздають нагрудники із зображеннями квітів і пропонують зайняти свої місця. Починається  гра. Квіти "сплять" у своїх будиночках, а гравці Сонечко і Хмарка чекають трохи осторонь.

Вихователь.

 

Вранці прокинеться Сонечко,

Погляне на луки й поля,

До нас зазирне у віконечко,

Щоб квіточка кожна росла.

 

Сонечко підходить до кожної оселі, торкається квітів, вони прокидаються і вибігають на середину кімнати, беруться за руки і ведуть хоровод (рухаються в різні боки, роблять "пружинку" тощо). У центрі утвореного кола танцює Сонечко.

Сонечко

 

Прокиньтесь, любі квіти,

Я – Сонечко яскраве,

Я хочу звеселити 

Дерева, луки, трави.

А нумо разом грати 

І день новий вітати.

 

З'являється дитина-Хмарка, прикладає  руку до вуха – прислухається до веселого гомону квітів і Сонця.

Вихователь

Та не сподобалося Хмарці, що навкруги все сяє, що квіточки кружляють у  танці й Сонечко співає.

Хмарка заходить у коло, забирає Сонечко і відводить убік від інших дітей. Повертається до гурту малят, імітуючи дощик.

Хмарка

 

Спритний дощик, пустотливий 

Від краплинок і до зливи,

Від хмаринок до калюж 

Тут і там стриба чимдуж.

(В. Зорік)

 

Тим часом вихователь забирає картки із зображенням клумби, лісу, кімнати, степу.

Вихователь

 

Дощик заплутав стежинки,

Змішалося все навкруги.

І квіти не знайдуть хатинки,

Бо змито було всі сліди.

 

Діти-квіти намагаються знайти свої будиночки.

Вихователь

 

Щоб доріжки всі знайти

Й до хатиночок дійти,

Треба відповіді знати 

І загадки відгадати.

 

Вихователь називає по черзі  ознаки певної місцевості, де знаходиться домівка тих чи інших квітів. Діти, які впізнали опис свого будиночка, піднімають руки, вихователь ставить на місце потрібну картку, а Хмарка відводить квіти за правильною адресою.

 

У садку біля паркану 

Посадили квіти,

Щоб раділи

І дорослі,

І маленькі діти.

(Клумба).

 

Може, там колись бували,

Де ростуть високі трави.

Але річки не течуть

І дерева не ростуть.

Тоді часу ви не гайте,

Цю місцевість називайте.

(Степ)

 

Зима за вікнами лютує,

А у нас тут все квітує.

(Кімната).

 

Здогадайтеся, малята,

Де дерев росте багато.

Дикі звірі де живуть,

Ягоди й гриби ростуть.

(Ліс).

 

Гра "Посади квітку"

Матеріал: картки із зображеннями квітів (волошок, хризантем, айстр, лілій, півників або інших, на вибір); ігрове поле, на якому білі клітинки чергуються з уже заповненими; кубик, фішки за кількістю гравців.

Мета: розвивати зв'язне мовлення, увагу, уяву, логічне мислення; узагальнювати  знання дітей про квіти, знайомити  з творчістю українських поетів.

Вихователь роздає малятам картки порівну. Діти по черзі кидають кубик і відповідно до числа, яке випало, роблять потрібну кількість кроків фішкою. Якщо рахунок зупиняється на білій клітинці, дитина бере одну зі своїх карток, називає квіточку і розповідає про неї те, що їй відомо з власного досвіду або від дорослих, потім "саджає" її. Якщо фішка стала на клітинку, де вже є квітка, то гравець має сказати, як вона називається і де росте, а вихователь розповідає вірш або казку про цю рослину. Виграє той, хто перший "посадить" усі квіти.

 

Гра "Квітка до квітки"

Матеріал: картки із зображеннями найпоширеніших квітів для всіх дітей (кожний малюнок  має бути у двох примірниках).

Мета: розвивати синтетичне мислення, зв'язне мовлення, логіку, увагу, спостережливість, пам'ять; учити складати розповіді  за малюнками; виховувати шанобливе ставлення до природи.

Одну з карток кожної пари розрізати  на нерівні частини, а цілі зображення повісити на дошці, пронумерувавши їх. Дитина отримує розрізану картку, складає з частин ціле. Після цього  піднімає руку, називає свою рослину, а також номер картки на дошці, яка відповідає складеному малюнкові. Далі з допомогою вихователя розповідає про неї.

Вихователь добирає матеріал для  гри на власний розсуд. Разом із запропонованими квітами можна  розглянути й інші рослини.

 

Гра "Третій зайвий"

Матеріал: нагрудники із зображенням  квітів (фізаліс, деревій, цикорій, барвінок, звіробій тощо).

Мета: поглиблювати знання про квіти (де ростуть, які на вигляд, ко-jjin цвітуть, для чого потрібні); розвивати зв'язне мовлення, пам'ять; виховувати любов до природи, естетичний смак.

Діти групуються по двоє, а потім  ці пари дітей утворюють коло. Малятам  роздають нагрудники. Роль ведучого спочатку виконує вихователь. Він ходить довкола  дітей, потім зупиняється біля якоїсь групки і стає позаду однієї дитини. Отож у цій групці тепер не двоє, а троє гравців. Той, біля кого став ведучий, має вже іншу пару, а друга дитина стає "зайвою". Вона піднімає свою картку, називає квіточку, намальовану на ній, виходить у центр кола і розповідає про цю рослину. Після цього стає ведучим. Гра закінчується, коли всі діти розкажуть про свої квіти.

Розглядати треба квіти, які  діти вже знають.

 

Гра "Пори року сперечалися: яка  краще заквітчалася"

Матеріал: картки, зображення яких поділено навпіл: з одного боку намальовано квітку, а з другого – емблему певної пори року (наприклад, сніжинка для зими, сонце для літа).

Мета: поглиблювати знання про пори року та час цвітіння певних рослин; розвивати увагу, спостережливість, пам'ять, логічне мислення; виховувати бережливе ставлення до рослин.

Вихователь роздає дітям картки і пояснює, як співвідносяться квіти  і позначки пір року на них. Наприклад, рослини, що цвітуть восени, намальовані  поряд з пожовклим листочком, а ті, що розпускаються весною, подані разом із зображенням талого снігу.

Після цього малюки утворюють коло посередині кімнати. Вихователь стає в  центрі і починає гру словами:

Пори року сперечалися: Яка краще  заквітчалася.

Далі пропонує дітям відгадати  загадки:

 

Сніг на полях,

Лід на річках,

Віхола грає, – 

Коли це буває?

(Взимку).

 

Тане сніжок,

Квітне лужок,

День прибуває, – 

Коли це буває?

(Навесні).

 

Сонце пече,

Липа цвіте,

Хліб достигає, – 

Коли це буває?

(Влітку)

 

Голі поля,

Змокла земля,

Дощ поливає, – 

Коли це буває?

(Восени).

 

Відгадавши загадку, діти, квіти яких належать до щойно названої пори року, піднімають свої картки і називають себе.

Далі вихователь називає у довільному порядку ознаки пір року, а діти мають швидко відреагувати: якщо називаються, наприклад, ознаки зими, то гравці –  зимові квіти – мають присісти.

Зима:

1) падає сніг;

2) можна кататися на лижах  і санчатах;