Найцікавіші задуми вихователя  щодо організації естетичного виховання дошкільнят можуть досягти своєї мети за правильного добору і комбінування його методів, які класифікують за різними критеріями:

    — за головною педагогічною метою. До таких  методів належать переконання; вправляння у практичних діях, спрямованих на перетворення навколишнього середовища; проблемні ситуації, які спонукають до творчих і практичних дій; спонукання до співпереживання, емоційно-позитивного відгуку на прекрасне, негативного ставлення до потворного;

    — за загальною та спеціальною спрямованістю. До цієї групи зараховують загальнопедагогічні та спеціальні методи, добір яких залежить від виду мистецтва, до якого педагог прагне прилучити дітей;

    — методи навчання художній діяльності. Серед них виокремлюють наочні (зразок, показ прийомів виконання дій), словесні (бесіди, інструкції, вказівки, поради, оцінка і самооцінка результатів діяльності дітей);

    — методи розвитку художньо-творчих здібностей дітей. Ґрунтуються вони на виробленні у дітей уміння діяти під час  вирішення проблемно-пошукових завдань, у нестандартних ситуаціях.

      Дослідники пропонують використовувати  в естетичному вихованні дошкільнят  ігрові прийоми навчання, ігрові  ситуації, обігрування дитячих робіт  на заняттях, що створює позитивну  емоційну атмосферу, сприяє ефективному оволодінню зображувальними навичками та вміннями, підвищує якість роботи та сприяє розвитку інтересу до зображувальної діяльності. Особливо важливо забезпечити поєднання різних видів діяльності у розвитку художніх умінь дошкільників.

      Оскільки у дошкільному віці дитина налаштована передусім на гру, необхідно, радять дослідники (Н. Кириченко, Т. Науменко), широко використовувати з метою розвитку її творчості різноманітні ігрові прийоми:

    — ігрові ситуації, які допомагають  розвинути пізнавально-творчу активність;

    — пісні, загадки, вірші, казки, музичні  твори;

    — демонстрування епізодів лялькових  спектаклів, які зосереджують увагу, викликають позитивні емоції, інтерес  до зображуваного, уяскравлюють, поглиблюють  естетичне задоволення, але не впливають  на результати роботи;

    — розповіді-малювання з елементами казки; пошукові ситуації; уявні ситуації.

      Діти, в яких виявлено певні  навички, інтереси до художньо-зображувальної  діяльності, утворюють контингент  дошкільних закладів художньо-естетичного  спрямування, в яких під керівництвом педагогів з художньою освітою функціонують гуртки, студії, творчі майстерні. Залучають до участі у них дітей відповідно до їхніх задатків та інтересів. Художня діяльність створює неабиякі можливості для вияву індивідуальності дитини, тому її знання, розвиток художніх здібностей є першочерговою умовою усвідомлення дитиною себе як наділеної творчим потенціалом особистості, виховання в собі відповідальності за свій талант як Божий дар, прагнення, долаючи найжорсткіші випробування, неповторно реалізувати свій талант. Історія світової культури знає багато прикладів, коли все це дитина починала усвідомлювати у ранньому віці. Тому кожен педагог повинен виходити з того, що, можливо, і його вихованці виношують такі мрії.

      Естетичний розвиток пов’язаний з формуванням усіх граней особистості. У дошкільному віці формуються основи потреб і смаків, народжується любов до мистецтва, заявляють про себе творчі здібності, якими різною мірою наділена кожна дитина. Для їх реалізації необхідне правильно організоване виховання і навчання, яке враховує особливості віку, індивідуальність.

Література

1. Базовий компонент  дошкільної освіти в Україні. — К., 1999.
2. Богуш А. М., Лисенко Н. В. Українське народознавство в дошкільному закладі. — К., 2002.
3. Болтарович 3. Традиції сімейного виховання // Народна творчість та етнографія. — 1993. — № 2.
4. Виховання дошкільників в праці / За ред. 3. Н. Борисової. — К., 2002.
5. Денисенко Н. Впровадження програми з валеології //Дошкільне виховання. — 1998. — № 9.
6. Дитина: Орієнтовний зміст виховання і навчання дітей 3—7 років у дитячих закладах. — К., 1992.
7. Єфименко М. М. Театр фізичного виховання та оздоровлення дошкільників. — К., 1995.
8. Кононко О. Л. Стратегічна мета виховання — життєва компетентність дитини //Дошкільне виховання. — 1999. — № 5.
9. Концепція безперервної системи національного виховання. — К., 1994.
10. Концепція дошкільного виховання в Україні. — К., 1993.
11. Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. — К., 1999.
12. Островська Л. Ф. Виховання культури поведінки дошкільників. — К., 1975.
13. Приходько Ю. С. Формування позитивних взаємин у дитячому колективі. — К., 1987.
14. Проколієнко Л. М. Формування допитливості у дітей дошкільного віку. — К., 1979.
15. Стельмахович М. Г. Українська родинна педагогіка. — К., 1996.
16. Шульга Л. М. Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку на заняттях з малювання. — К., 1995.