Автор: Пользователь скрыл имя, 31 Марта 2013 в 18:12, дипломная работа
Актуальність теми. Світовий досвід розвитку педагогічної теорії і практики переконливо свідчить про те, що в кожного народу, етносу історично склалася своя власна національна система виховання і освіти. В епоху державного й духовного відродження України пріоритетна роль належить розвитку національної системи виховання молодої генерації, що має забезпечити вихід молодої незалежної Української держави на світовий рівень.
Національні концепції вітчизняної педагогічної думки, враховуючи культурно-історичний досвід свого та інших народів, головними завданнями ставлять не лише вивести справу навчання і виховання з тієї глибокої кризи, в якій вона нині перебуває, а й докорінно реформувати її, підвести до вищих світових стандартів.
ВСТУП
Актуальність теми. Світовий досвід розвитку педагогічної теорії і практики переконливо свідчить про те, що в кожного народу, етносу історично склалася своя власна національна система виховання і освіти. В епоху державного й духовного відродження України пріоритетна роль належить розвитку національної системи виховання молодої генерації, що має забезпечити вихід молодої незалежної Української держави на світовий рівень. [В.В.ГРЕСЬКОВА формув нац. свідомості]
Національні концепції вітчизняної педагогічної думки, враховуючи культурно-історичний досвід свого та інших народів, головними завданнями ставлять не лише вивести справу навчання і виховання з тієї глибокої кризи, в якій вона нині перебуває, а й докорінно реформувати її, підвести до вищих світових стандартів. Концептуальне осмислення провідних проблем освітянської сфери переконує в тому, що демократизація, гуманізація і гуманітаризація їх неможливі без відродження вітчизняних культурно-історичних, народне педагогічних, народознавчих традицій. Особлива роль при цьому відводиться закладам дошкільного виховання. Тут під керівництвом досвідчених фахівців закладаються основи світоглядних уявлень дитини про світ, відбувається становлення її перших знань, навичок та вмінь. В дитячому садочку дитина робить перші кроки в опануванні поняттями «Батьківщина», «любов до рідної землі, до свого народу».
[концепція дошк вих.]
Проблемам навчання та виховання дітей дошкільного віку присвячені твори видатних вітчизняних фахівців: Л.Артемової, Л.Божович, С.Карпової, Т.Каштанової, В.Китирло, М.Лісіної, Т.Поніманської, Л.Почеревіної, А.Рузської, Є.Субботського, В.Шевченко, С.Якобсон. значне місце в сучасній педагогіці і психології посідають проблеми формування національної свідомості, громадянської позиції молодого покоління (І.Бех, М.Боришевський, Т.Ващенко, П.Пконопенко, І.Монаха, І.Маринюк. П.М’ясоїд, В.Романець, М.Стельмахович, Ю.Ступак, Б.Чижевський, П.Щербань). Все активніше привертає увагу дослідників комплекс питань з гуманістичного і національного виховання дітей різного віку засобами культурно-дозвіллєвої діяльності (Л.Артемова, О.Батухіна, О.Бездверна-Хомеріки, Б.Брилін, О.Гавеля, Л.Диненкова, Г.Загадарчук, Л.Калузька, В.Кірсанов, Н.Кутова).
Також проблему національної свідомості розглядають у своїх дослідженнях зарубіжні вчені: Ф.Фольц, Р.Вайян, А.Міллер, Д.Левінгстон, О.Брайант, Л.Нерденшільд, Ф.Тейлор, А.Веаль, М.Мід та ін., а також у роботах мандрівників та етнографів: В.Зуєв, М.Миклухо-Маклай, В.Штериберг, М.Богораз, І.Харузін, М.Вишеславцев, Є.Покровський, С.Стебницький подається багатий матеріал про становище дитини в суспільстві, що перебуває на низькому рівні розвитку, про її спосіб життя і діяльності, іграшки та ігри. [1]
При цьому слід відмітити, що в цих роботах недостатня увага надається висвітленню аспектів національного виховання засобами такого елементу культурної спадщини українців як народна іграшка. Адже вона належить до унікальних явищ традиційної народної культури українців. Вона є предметом народної гри, засобом виховання та розвитку дитини, об’єктом творчості, художнім витвором, національним сувеніром. Народна іграшка є культурною спадщиною народу, подібно до рідної мови, казки та пісні. Застосування народної іграшки у виховній практиці дітей є потужним знаряддям формування в них почуттів любові до Батьківщини, поваги до свого народу, його традицій, сприяє пробудженню фантазії та спонукає до творчості. В українській народній іграшці знайшли відображення явища історичного буття, етичні й естетичні уявлення. Вона засвідчує своєрідні мистецькі риси, виявляє художню обдарованість народу, його прагнення до краси, творчу фантазію, мудрість етнопедагогіки. [2] Однак до нині українська іграшка залишається маловивченою, її традиції не мають належного використання у художній та освітньо-виховній практиці. Це значною мірою обумовлює актуальність даної проблеми. Результати дослідження народної іграшки повинні заповнювати існуючу прогалину в теоретичних та практичних сферах педагогічної діяльності, допомагати зберегти її традиції у соціально-культурних умовах сучасності. Українська іграшка є більш духовною, ніж зразки, що нав’язуються сьогодні сучасними дитячих забав, і які є втіленням певних еталонів західної моралі, ринкових, прагматичних відноси. За народною іграшкою стоїть величезний досвід взаємодії наших предків з природним середовищем, багатство культури, практика високоморальних та гуманних стосунків між людьми. У сучасних іграшок, що в більшості своїй є копіями західник розробок, немає такого високого духовно-культурного статусу. Вони є плодом комерційного підходу до забав дітей, в більшості своєї розвивають у них тільки інтелектуальну сфери, спонукають до отримання прагматичних навичок майбутньої професійної діяльності, формують індивідуалістичний підхід в сфері спілкування та взаємодії з іншими людьми. Однак розвиток цих здібностей без формування привабливого та багатого внутрішнього світу обумовлює однобічний розвиток дитини, виховання в ній тільки «приземлених», практичних рис і властивостей[3].
Частота використання народної іграшки, прихильність до неї залежить від педагогічної активності вихователів, батьків, які наполегливо повинні проводити в свідомість дитини пріоритет національного, народного елементу культури. Реалії сучасного процесу виховання та навчання дітей у дошкільних навчальних закладах вимагають активізації процесів національного виховання, збільшення обсягу виховних заходів із залученням зразків культурної спадщини українського народу[2].
На жаль, питання, що піднімаються в працях дослідників, пов’язують виховання дитини дошкільного віку з розвитком, в основному, її творчого потенціалу, мало приділяючи уваги при цьому національному аспекту. Тому було обрано тему дипломного дослідження «Формування елементів національної культури у дітей старшого дошкільного віку засобами української народної іграшки»
Об’єкт дослідження: процес формування національної свідомості дітей старшого дошкільного віку.
Предмет дослідження: роль та місце народної іграшки як засобу формування національної свідомості старших дошкільників.
Завдання дослідження:
Для розв’язання
завдань дослідження
Теоретичні використовувалися для аналізу зіставлення та узагальнення літературних джерел, щодо теми дослідження «Формування елементів національної культури дітей старшого дошкільного віку засобами української народної іграшки»: метод сходження від абстрактного до конкретного при виділенні компонентів формування елементів національної культури дітей старшого дошкільного віку засобами української народної іграшки; порівняння, аналізу, синтезу, індукції, дедукції.
Емпіричні: педагогічне спостереження; збір інформації щодо діяльності ДНЗ; аналіз наукової літератури, електронних документів розташованих в мережі Інтернет; опрацювання державних документів про освіту; вивчення педагогічного досвіду діяльності ДНЗ з проблеми «Формування елементів національної культури дітей старшого дошкільного віку засобами української народної іграшки».
Структура роботи: Робота складається зі вступу, двох розділів, поділених на підрозділи, висновків, додатків та списку використаних джерел.
Формування елементів національної культури у дітей старшого дошкільного віку засобами української народної іграшки
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ІГРАШКА
У СИСТЕМІ ВИХОВАННЯ
1.1. Роль і значення народної іграшки у вихованні дітей
Наша держава, в час духовного відродження нації вимагає сформувати гуманну особистість, щиру, людяну, доброзичливу, милосердну. Дошкільне дитинство є початковим періодом становлення особистості, коли формуються основи характеру, ставлення до навколишнього світу людей, до себе, засвоюються моральні норми поведінки. Однією з перших моральних потреб є потреба у спілкуванні. Засвоюється вона в процесі взаємодії з дорослими, які добирають доцільні зміст і засоби спілкування. У цьому дитина здобуває перший досвід моральної поведінки.
У дослідженнях педагогів і психологів ми знаходимо твердження, що саме дошкільний вік є початком формування особистості, у дитини закладаються основи морального, естетичного, фізичного, трудового, розумового виховання. В цей період також велика роль належить вихованню національної свідомості, вихованню патріотизму, любові до людей, поваги до кращих національних традицій.[греськова]
В концепції дошкільного виховання вказується на те, що іграшка — стародавній вид народного мистецтва, зразок національної культури. Вона не нав’язливо, без зайвого дидактизму розкриває дитині світ, формує активне багатогранне ставлення до нього, активізує творчі можливості [4].
Процес ознайомлення дітей з народною іграшкою досить актуальний у наш час. Адже, як говорить Л.О.Сморж, зараз не кожний з експонатів зацікавить наших малюків, які звикли до сучасних яскравих іграшок, на зразок справжньої техніки, електронних вікторин, комп’ютерних ігор, оригінальних конструкторів, трансформерів тощо.
На сучасному етапі проблемі ознайомлення дошкільників з народною іграшкою приділяють свою увагу такі науковці, як А.М.Богуш, Н.С.Буркун, Г.У.Григоренко, Н.Я.Дзюбина-Мельник, Г.В.Довженюк, Н.В.Лисенко, О.С.Найден, Т.І.Поніманська, М.Г.Стельмахович та ін. У базовому компоненті дошкільної освіти в Україні у змістовій лінії „Світ гри” вказано, що дитина повинна розрізняти народну іграшку, знати її призначення, роль, виконання [3].
Дошкільне дитинство є початковим періодом становлення особистості, коли формуються основи характеру, ставлення до навколишнього світу, людей, до себе, засвоюються моральні норми поведінки. Однією з перших моральних потреб є потреба у спілкуванні. Задовольняється вона у процесі взаємодії з дорослими, які добирають доцільні зміст і засоби спілкування. У цьому дитина здобуває перший досвід моральної поведінки.
Протягом дошкільного дитинства розвиваються такі внутрішні моральні якості: почуття власної гідності; почуття сорому; почуття обов’язку.
Важливими чинниками морального виховання є історична пам’ять, традиції роду і сім’ї, бо кожна людина несе у собі колективну пам’ять поколінь. Метою виховання в народній педагогіці є формування належності до коренів роду і народу, значущості таких людських чеснот, як голос совісті, любов до матері.
Виховання патріотизму, любові до батьківщини, на думку К.Д.Ушинського, займає в системі морального виховання головне місце, поряд із народністю. Моральне виховання повинно розвивати у дітей повагу і любов до людей, щире, доброзичливе і справедливе ставлення до них.
С.Ф.Русова наполягала, щоб виховання розпочиналося з народження дитини. Засобами колискової, забавлянок, народних казок, ігор, іграшок, лічилок, загадок тощо має здійснюватися прилучення дітей до національної культури та підвищуватись національна свідомість підростаючої особистості. Педагог стверджує: „Нація народжується біля дитячої колиски, лише на рідному ґрунті, серед рідного слова, пісні, здатна вирости національно свідома людина”.
Сформовані у дошкільному віці основи моральної спрямованості особистості значною мірою визначають її подальше життя, а виправити допущенні батьками, педагогами помилки у моральному вихованні важко або неможливо[5].
Розкриваючи механізми морального виховання дітей дошкільного віку сучасні науковці підкреслюють об’єктивний характер взаємозв’язку моральних уявлень, моральних почуттів, моральних вчинків.
Національна система виховання в нашій країні має бути адекватною світосприйняттю, світорозумінню, духовним та виховним традиціям українського народу, відповідати стратегічним завданням нації і держави, сприяти розвитку національної свідомості підростаючого покоління та проникати в усі аспекти виховання.
Що стосується змісту морального виховання дошкільників, то багато педагогів, на жаль уявляють його не стільки як систему загальнопов’язаних елементів розвитку особистості, скільки, як формування набору якостей, що, мовляв, треба виховувати незалежно від логіки усього виховного процесу, від побудови освітньо-розвивального середовища.
Моральне виховання дітей дошкільного віку — це процес цілеспрямованого формування особистості. Знання основних особливостей морального розвитку допомагає педагогу правильно організувати процес морального виховання дітей.
Саме у перші роки дитини закладаються основи морального розвитку. Розвивається уявлення, почуття, звички, які визначають подальше вдосконалення особистості.
Іграшка — один з найдавніших видів декоративно-прикладного мистецтва, що прикрашає наш побут, збагачує душу і серце. Лялька — символ родючості, материнства, вони хатньо-побутові обереги (робилися ляльки з соломи, ганчірки із зав’язаним в ній хлібом на зразок вузької ляльки — з куклою). Обличчя ляльки довгий час не зображувалося, щоб не наврочити дитині.