Інноваційні підходи організації навчально – виховного процесу на уроках художньої культури

Інноваційні підходи організації  навчально – виховного процесу на уроках художньої культури

Організація естетичного виховання школярів передбачає використання різноманітних форм навчально – виховної роботи. Особливої актуальності для реалізації навчально – виховної мети предмета «Художня культура» набувають лекція, семинар, та диспут. Адже цей предмет, що становить один з головних напрямів естетичного виховання старшокласників, має свої особливості, а саме; велику інформаційну насиченість, обмежену кількість навчальних годин у порівнянні зі змістовою завантаженістю, необхідність спонукання учнів до активного засвоєння навчального матеріалу, його творчого переосмислення у них особистісно – ціннісного ставлення до матеріалу, що вивчається.

Лекція становить одну з основних форм навчального процесу. Це, свого роду, модифікація уроку передачі та засвоєння нових знань, Особливість лекції полягає в усному викладі вчителем протягом порівняно тривалого часу значного за об’ємом навчального матеріалу, використовуючи засоби активізації пізнавальної діяльності учнів. Задля досягнення високої ефективності лекція з питань мистецтва має відповідати вимогам не лише науковості, послідовності та доступності, але й емоційності та образності викладу змісту, застосування широкого спектру ілюстративних та інших допоміжних матеріалів.

Ефективність лекції залежить від багатьох факторів: педагогічних здібностей вчителя, його фахового рівня, вміння тримати увагу слухачів, достатнього зобеспечення відеоматеріалами та їхнього ефективного використання, рівня підготовки учнів до лекційної форми роботи, їхньої здатності зосереджуватися, слідкувати за головною думкою, аналізувати, співпереживати, вироблення навички занотування матеріалу, вміння відділяти головне від другорядного.

Отже, лекція становить перший – пізнавальний – етап засвоєння певної теми. В  ролі наступного етапу виступає така форма навчально – виховної роботи як семінар. В його основу покладено самостійне вивчення учнями, за завданнями педагога або узгодженим з педагогом власним вибором, окремих питань лекційної теми. Одже, підготовка до семінару набуває особливо важливого значення. Вона становить один з різновидів самостійної позашкільної роботи як особливої форми навчально – виховного процесу. Підготовка до семінару з художньої культури вимагає самостійного відвідування школярами музеїв, галерей, театрів, концертних залів, бібліотек, пам’яток архітектури, сприяє розвиткові у них навичок самостійної роботи над літературними, ілюстративними та медійними джерелами, стимулює до індивідуального осмислення художніх творів мистецьких явищ.

Семінарське заняття будується за принципом  тематичного або проблемного  підходу. Воно складається з послідовних  виступів учнів з подальшим обговоренням, відповідями на запитання, коментарями  педагога, підведенням підсумків. Семінар  сприяє поглибленому вивченню та емоційному сприйняттю матеріалу, виробленню власних  ціннісних суджень, естетичному  розвитку.На відміну від лекції, семінарська форма надає можливість педагогові залучати до активної творчої співпраці якомога ширше коло учнів, дозволяє здійснювати більш глибокий аналіз різних художніх творів та явищ, розвивати у своїх вихованців здатність до самостійного мислення та особистісних естетичних переживань.

Після  лекції та семінарського заняття  необхідно організувати диспут – своєрідну форму організації навчально – виховної діяльності.В порівнянні з лекцією та семінаром, диспут має відбуватися в більш вільній, невимущеній атмосфері та все ж під керівництвом вчителя. Під час диспуту зможуть висловитися ті учні, які з будь – яких причин не змогли взяти участь у семінарі, можуть прозвучати та обговоритися найрізноманітніші думки та міркування. Форма диспуту сприяє розвиткові дивергентного мислення, толерантного ставлення до різних точок зору на одну й ту ж проблему, вихованню взаємоповаги між учнями, конкретизації їхніх естетичних вподобань та становленню індивідуально – зорієнтованого сприйняття явищ мистецтва й життя в цілому.

Лекція, семінар, та диспут можуть скласти базову тріаду форм організації естетичного навчання та виховання старшокласників.

Позашкільні форми навчально – виховного процесу відбуваються поза межами школи в різноманітних життєвих ситуаціях. Вони можуть бути як індивідуальними, так і колективними, як самостійними, так і керованими, як пов’язаними з програмою та навчальним планом, так і виходити за їхні межі. До них належать: виконання домашніх завдань; підготовка до семінарів, диспутів, лекцій; екскурсії, відвідування творчих майстерень митців, музеїв, виставок; туристичні поїздки; ведення щоденника вражень; перегляд культурологічних телепередач; робота в Інтернеті, ознайомлення літературою тощо.

Важливу роль у розвитку комунікативних компетентностей відіграють діалогові форми навчання і виховання. Наприклад завдання: «Організуйте і проведіть диспут на тему «Чому сучасній людині потрібні всі види мистецтва?», «Підготуйте та проведіть круглий стіл (або Інтернет – конференцію) на тему «Художня культура: минуле, сучасність, майбуття».

Справжньою школою естетичної соціалізації для учнів стає гра.

Гра – вид діяльності, мотив якої полягає не в ії результатах, а в самому процесі, який приносить задоволення. Гру єднають такі ознаки, як вільна творчість – гра психічних сил, незалежна від утилітарних людських потреб і меркальтильних інтересів, внутрішня емоційна насиченість, а також умовність дії, ситуації.

У процесі викладання художньої культури серед орієнтовних ігрових завдань  доцільно використовувати елементи театральної педагогіки. Театр називають «школою почуттів», адже він сприяє зародженню емпатії. Через сюжетно – рольову гру, що передбачає обов’язкове перевтілення, учні мають можливість ідентифікувати себе з будь – яким героєм.

Незважаючи  на обмеженість у часі, вивчення художньої культури передбачає виконання  учнями різноманітних практичних завдань, в яких вони можуть виявити власні вміння, предметні й між предметні  художньо – естетичні компетентності, набуті у попередні роки. Наприклад: Намалюйте храм мистецтв, яким ви його уявляєте», «Створіть зразок скульптури малих форм використовуючи традиції нецке (ліплення)», «Виконайте ескізи оформлення титулу улюбленої книги», «Створіть і презентуйте невеликі театральні етюди (робота у групах)», «Намалюйте найхарактерніші деталі античного, романського і готичного храмів (ескізи).

Кінцевим  результатом навчання учнів у  школі має стати не лише система  художніх знань і вмінь, на що традиційно спрямовувалась традиційні шкільна  мистецька освіта, а система художньо – естетичних цінностей і компетентностей – важливих складників естетично розвиненої особистості, що полягає в ії здатності керуватися набутими художніми знаннями й уміннями, готовність використовувати отриманий досвіт у самостійній практичній художньо – творчій діяльності згідно з універсальними загально – людськими естетичними цінностями й світоглядними позиціями.