Сенсорний розвиток дітей молодшого дошкільного віку

 Сприймання  дошкільниками живопису залежить  від рівня їхнього естатичного  розвитку. На першому рівні (3 –  4 роки) дитина емоційно радіє  зображенню знайомих предметів,  які вона впізнавала на картинці. Ставлення до них має предметний або життєвий характер (вибрав листівку тому, що «вдома такої немає», «тому, що тут човен, можна покататися», тому, що яблуко, воно смачне»). На другому рівні (до 5-ти років) дитина починає бачити й усвідомлювати елементарні естетичні якості, які роблять для неї картину привабливою, може отримувати елементарну естетичну насолоду, оцінюючи колір, їх поєднання, рідше – форму і композиційні прийоми. На третьому (6 – 7 років) – діти сприймають більше, ніж закладено у зовнішніх ознаках зображувальних явищ, вловлюють внутрішню усвідомленість художнього образу. 

 Діти  молодшого дошкільного віку можуть  помітити на одному малюнку  не більше 4-х предметів; середнього  – 5-ти; старшого дошкільного віку  – до 10-ти предметів. Більша їх кількість опиняється поза полем зору дитини, яка, зосереджуючись на деталях, пропускає  

головне. Тому, добираючи картинки для розгляду дітьми, слід враховувати, що багатопредметність гальмує процес сприймання зображеного

 Тривалість  розглядання картинки залежить від віку дитини: 3 – 4-річна зосереджується на ній 6 хв, 5 – 7-річна – до 12 хв. У цих часових межах доцільно демонструвати картинки дошкільникам, оскільки триваліший показ знижуватиме гостроту сприймання і послаблюватиме розвивальний ефект. 

 Помилки  у сприйманні дошкільнятами малюнків  зумовлені недостатньо розвиненими  розумовими здібностями, знаннями  просторових відношень та ознак  предметів. Для подолання цього  потрібні різноманітні вправи  під час проведення дидактичних  ігор, констуювання, малювання. 

 Під  час сприймання картинок їх  приваблює насамперед святковість,  барвистість – те, що подобається  у декоративно оформлених іграшках  і предметах. Це загострює естетичну  сприйнятливість дошкільнят, робить  їх чутливими до кольору і  колориту, дає простір творчій уяві. 5 – 7-річні діти, вибираючи найкрасивішу художню листівку, вже керуються не випадковими, а стійкими естетичними враженнями. 

 Так,  у процесі сприймання дитина  набуває власного досвіду, засвоюючи  одночасно досвід суспільний. Розвиток  сприймання характеризується, таким чином, не тільки зміною його точності, обсягу, осмисленості, а й перебудовою самого способу сприймання.  

Висновки  до розділу 1

 Отже, ми проаналізували психолого-педагогічну  літературу з проблеми сенсорно-перцептивного  розвитку дітей дошкільного віку.  

 Ця  проблема займала одне з центральних  місць на всіх етапах розвитку  дошкільної педагогіки та психології. Вивченням проблеми сенсорного  розвитку і виховання займалися  Я.-А. Коменський, Ф. Фребель, М.  Монтессорі, О. Декролі, К. Ушинський, Л. Венгер, Л. Виготський та ін.  

 Сенсорні  можливості дитини фурмуються  у процесі життєдіяльності. Розвиток  відчуттів і сприймань взаємопов’язаний  із загальним рівнем розумового  розвитку дитини, оволодінням нею  мовленням. Особливе значення  у розвитку сенсорики має засвоєння дитиною суспільного сенсорного досвіду, опанування діями сприймання, удосконалення їх. 

Cприймання  – це відображення людиною  предмета або явища в цілому, коли вони безпосередньо впливають  на органи чуттів. Сприймання  – це сукупність відчуттів. Механізм процесу сприймання значно складніший, ніж відчуття. Зрозуміло, що й розвивається цей пізнавальний процес у дитини зовсім інакше, ніж чутливість і моторика. 

У процесі  сприймання дитина набуває власного досвіду, засвоюючи одночасно досвід суспільний. Розвиток сприймання характеризується, таким чином, не тільки зміною його точності, обсягу, осмисленості, а й перебудовою самого способу сприймання.  

У дошкільному  віці відбувається зниження порогів  чутливості (зорової, слухової та ін.). Зростає гострота зору, спроможність розрізняти відтінки кольорів, розвивається звуковисотний та фонематичний слух, відчуття дотику тощо. Усі ці зміни є наслідком того, що дитина оволодіває новими способами сприймання, які мають забезпечити обстеження предметів та явищ дійсності, їх різноманітних властивостей та взаємозв'язків.