Успіх навчання при даних методах залежать від уміння учня розуміти зміст матеріалу в словесному викладі

      Сутність методу роботи над  підручником і навчальною літературою  полягає в тому, що оволодіння  новими знаннями здійснюється  самостійно кожн учнем шляхом вдумливого читання досліджуваного матеріалу по підручнику й осмислення фактів, що містяться в ньому, прикладів і теоретичних узагальнень, що випливають з них,(правил, висновків, законів і т.д.), при цьому одночасно з засвоєнням знань учні здобувають уміння працювати з книгою. Дане визначення дає досить чітке представлення про характер цього методу і підкреслює в ньому дві важливі взаємозалежні сторони: самостійне оволодіння учнями досліджуваним матеріалом і формування уміння працювати над навчальною літературою.

          Подібний підхід до роботи  з підручником поступово проникав  у дидактику і приватні методики. Наприклад, у посібнику ,,Педагогіка( за редакцією И. А. Каирова  зачіпалася лише деякі форми  використання підручника на уроці.  У ньому, зокрема, говорилося, що якщо ,,матеріал у підручнику є особливо важким для розуміння, учитель розбирає з учнями план даного параграфа(, ,,проводиться робота над окремими, важко засвоюваними  місцями тексту( . От, власне, і усі форми застосування підручника на уроці, як вони трактувалися в педагогіці. Дидактична ефективність роботи учнів над  підручником по самостійному засвоєнню нових знань у вирішальній мері залежить від правильної її організації. Проводячи заняття, учитель зобов'язаний у кожнім конкретному випадку визначати, як доцільніше застосувати підручник на уроці, щоб він стимулював розумову тривалість хлопців і не вів до зубріння і формального запам'ятовування досліджуваного матеріалу. У цьому зв'язку необхідно торкнутися деяких обще дидактичних вимог до організації роботи над підручником у процесі визначених занять.

      Істотне значення насамперед  має правильний вибір матеріалу  (теми) для самостійного вивчення  школярами на уроці. Усякій  роботі з підручником і навчальною  літературою повинна передувати  докладна вступна бесіда вчителя. У процесі занять учителю потрібно спостерігати за самостійною роботою учнів, запитувати окремих з них , як вони розуміють досліджувані питання. Якщо деякі учні будуть випробувати утруднення, учителю  необхідно робити їм допомога.

    Робота  з підручником ні в якому разі не повинна займати весь урок. Її потрібно сполучити з іншими формами  і методами навчання. Так. Після роботи з підручником обов'язково потрібно перевіряти якості засвоєння вивченого  матеріалу, проводити практичні  вправи, зв'язані з виробленням умінь і навичок і подальшим поглибленням знань учнів. Серйозна увага потрібно звертати на вироблення в школярів уміння самостійно осмислювати і засвоювати новий матеріал по підручнику. Важливе значення в цьому відношенні має дотримання наступності. Б.П.Есипов відзначав, що в молодших класах така робота починається із самостійного читання невеликих художніх розповідей, а потім і науково-популярних статей з наступним їхнім чи переказом відповідями на питання вчителя. Подібні прийоми повинні застосовуватися перший час і при переході учнів у середні класи. Потім варто домагатися, щоб школярі при роботі з підручником могли самостійно виділяти основні питання, складати питання, складати план прочитаного у виді питань і тез, вміли аргументувати найбільш важливі положення, робити виписки, користатися при читанні словником, аналізувати поміщені в книзі ілюстрації і т.д.

Успіх словесних  методів навчання використовуваний у навчальному процесі початкової школи залежить від уміння вчителя  правильно побудувати словесне пояснення і від уміння учня розуміти зміст матеріалу в словесному викладі. Не можна допустити ізоляції словесного методу навчання від інших методів і гіперболізації їхнього значення. Даний метод є стрижневим, у навчальному процесі, на ньому будуються всі інші методи. 
 
 

ЛІТЕРАТУРА: 

1. Абилов  К.С. Развитие трудолюбия у  младших школьников. Автореферат  диссертации на соискание ученой  степени кандидат педагогических  наук. Баку, 1965.

2. Айтпаева  А.К. Казахские народные игры  как средство воспитания младших школьников. Диссертация на соискание ученой степени  кандидата педагогических наук. А.,1997.169 с.

3. Алексюк  А. Н. Проблема методов обучения  в общеобразовательной школе.  М.,1979.

4. Анохина  Т.А. Учебник как средство систематизаций знаний учащихся. Автореферат, М.,1985.

5. Армаганян  Л.Х. Главное звено трудового  воспитания в школе. Начальная  школа. №5,1986, с.37-39

6. Ахияров  К.Ш. Трудовое воспитание в  сельской общеобразовательной школе  на современном этапе. Автореферат  диссертации на соискание ученой степени доктора педагогических наук. М., 1974.

7. Бабаев  М.А. Роль беседы в активизации  учащихся в начальных классах  в процессе обучения. Баку, 1972.

8. Бабанский  Ю.К. Педагогика. М., 1988.

9. Байзакова  Е.М. Развитие методов обучения  в истории начальной школы Казахстана. Автореферат. А., 1995.

10. Баранова С.П., Сластенина В.А. Педагогика. М., 1986.
11. Бокарев Л.Ю. Трудовое обучение и воспитание младших

школьников  в практике учителей. Начальная школа. № 5, 1983. с.47. 12. Болдырев Н.И. Педагогика. М.,1968.

13. Брызгалова С.И. Функции и место проблемного изложения и эвристической беседы в обучении старшеклассников. Автореферат. М., 1976
14. Верзилин Н.М. Об определении и классификации методов обучения. Советская педагогика. № 8, 1957.
15. Галагузова М.А. Активизация творческой познавательной деятельности учащихся на уроках труда. Начальная школа. № 7, 1987.
16. Гальперин П.Я. Методы обучения и умственное развитие ребенка. М., Издательство МГУ, 1985.
17. Голант Е.Я. Методы обучения в советской школе. М., 1957.
18. Гурасова А.М. Вопросы методики трудового обучения в начальных классах. М., 1967.