Ян Амос Коменський - основоположник педагогічної науки

2.5. Я. А. Коменський про моральне виховання

Питанням морального виховання присвячено твір «Закони  добре організованої школи». У  поглядах Я. А. Коменського на моральне виховання відчувається вплив християнської етики, він часто звертається до «святого письма», цитує й переказує «святих отців» церкви. Моральні якості найвиразніше викладено в його творі «Материнська школа»: помірність у їжі й питві, охайність, повага до старших, шанобливість, правдивість, справедливість, благодійність, звичка до праці, стриманість, терплячість, делікатність, готовність служити старшим, витонченість манер, гідність, витриманість, скромність — це кодекс гуманіста й поборника загальнолюдського братства і мирної праці. Дисципліну Ко-менський розцінює як метод, за допомогою якого тільки й можна досягти результатів у вихованні дітей. «Школа без дисципліни є млин без води», — писав Я. А. Коменський, у той же час виступаючи проти жорсткої дисципліни схоластичної школи. Він припускав тілесні покарання не за неуспішність у навчанні, а за погану поведінку учня, за аморальні вчинки, зарозумілість, за вперту непокору, за навмисну злісність, за недоброзичливість і лінощі — і цим він поступився середньовічній школі.

Важливу роль Я. А. Коменський відводить учителеві, дуже високо оцінює його працю: «... вони поставлені на високо почесному місці...,їм доручено прекрасну  посаду, вищої від якої нічого не може бути під сонцем». Він ставить перед учителем такі вимоги: учителі повинні відзначатися своєю моральністю, захоплювати учнів позитивним прикладом, бути привітними і ласкавими, не відштовхувати дітей від себе своїм суворим поводженням, ставитися до учнів із любов'ю.

Роль учителя Я. А. Коменський підносить до рівня високих патріотичних завдань визволення своєї батьківщини і сприяння розквіту чеського народу. «Чи може бути для вас, — звертається Я. А. Коменський до вчителів, — що-не-будь приємніше, ніж те, щоб бачити найрясніші плоди вашої праці?

Хай запаляться ваші серця, невідступно спонукаючи вас, а через  вас і інших, турбуватися про  це доти, доки вогнем цього світла не загориться і не буде щасливо осяяна вся наша батьківщина».

Минуло понад 370 років  від часу виходу в світ творів Я. А. Коменського, але всі вони зберігають своє величезне значення для педагогічної науки. Я.Коменський — не лише історія, це й наша сучасність, бо його ідеї, критично переосмислені, увійшли в систему української педагогіки, українського національного виховання. Українські освітяни в спадщині Я. А. Коменського знаходять безцінний скарб для творчої праці в такий складний і відповідальний час[7, c. 246-249].

Розділ ІІІ. Ян Амос Коменський –засновник класно-урочної системи навчання

Я.А. Коменського вважають батьком дидактики. Він уперше створив ґрунтовне вчення про сутність, основні принципи і методи навчання, класно-урочну систему. У «Великій дидактиці» учений визначив сутність і завдання освіти, яка покликана служити людині для вдосконалення її розуму, мови і рук, щоб вона могла все потрібне розумно споглядати, висловлювати словами і здійснювати в дії. Коменський виступав за енциклопедичність, посильність і доцільність змісту освіти, єдність і наступність шкіл усіх типів, пропонував концентричний спосіб розміщення навчального матеріалу.

Класно-урочна система є найважливішим винаходом  у дидактиці. Вона здолала довгий і складний шлях, прийшовши на зміну  індивідуальному навчанню, яке широко застосовувалося в школах стародавнього  світу і середньовіччя.

Сформовані до 6 ст. до н. е.. в Древній Греції спартанська і афінська системи виховання передбачали єдиний вік вступу до школи (7 років), організацію навчання на декількох рівнях за встановленими навчальним планам, створення стійких груп учнів, з якими окремі види занять проводилися одночасно (Спарта). Що виникли в ранньому середньовіччі монастирські і соборні школи мали твердий розклад, точно певну тривалість занять. В епоху Відродження (14-16 ст.) У ряді шкіл застосовувалося об'єднання учнів у класах по знаннях. Розроблена Ф. Меланхтона система організації німецьких шкіл (1528) передбачала поділ на класи школи, містила навчальні плани та програми навчання в кожному з них; ідеї Меланхтона були реалізовані на практиці Страсбурзькій класичної латинської гімназією І. Штурма (заснована 1538). Цим був покладений початок плану організації навчання «один клас - один рік», який лежить в основі класно-урочної системи навчання. У відкритих в 2-й половині 16 ст. єзуїтських школи та колегіуми учні поділялися на класи за знаннями й застосовувалися елементи одночасного навчання всіх учнів класу. У 16 ст. у братських школах Південно-Західної Русі (Львівської, Луцької та ін.) учні поділялися на класи і заняття з кожним класом проводилися за спеціальним розкладом.

Деякі риси класно-урочної  системи мали місце в середні віки в монастирських школах (класи, парти, кафедра вчителя, Дзвінки перед початком і наприкінці занять). В епоху Відродження з явився поділ дітей на класи за знаннями, стали вводитися навчальні плани, урізноманітнювалися методи і прийоми навчання. Класно-урочна система була прийнята також в {єзуїтських школах і колегіумах. У 20-30-х роках XVI століття класно-урочна система застосовувалась у загальнодоступних школах Чехії, Польщі, Угорщини, Литви, Саксонії та в інших країнах.

Творцем класно-урочної системи справедливо вважають Яна Амоса Коменського, який перевірив, удосконалив і використовував її основні принципи при організації шкіл у Чехії і Польщі. У «Великій дидактиці» і в «Законах упорядженої школи» (1633-1638) він узагальнив величезний досвід, оформив контури класно-урочної системи, яка вже понад 350 років панує як форма організації навчально-виховного процесу в школах усього світу.

Одна з  найбільших заслуг Коменського –  розробка найважливіших питань классно-урочної  системи навчання і обґрунтування уроку як форми організації навчання в школі.

Виникнення  елементів класно-урочної системи  в ХVI-XVII ст. пояснюється тим, що індивідуальне  і побудоване на зазубрюванні навчання не відповідало духу епохи. Потреба  в ефективнішій освіті, в якій був кровно зацікавлений новий клас- буржуазія, вимагала нової форми навчання . спираючись на досвід навчання, побудованого за урочною системою( школи чеських братів,братської школи України і Білорусі XVI- XVII ст. ), а також на власну практику, Коменський дав теоретичне обґрунтування классно-урочної системи навчання. Він піддав різкій критиці пануючий в його час шкільний режим взагалі та індивідуально-групову форму організації занять особливо.

Необхідними умовами правильної організації  навчальної роботи Коменський вважав: 1) клас з незмінним складом учнів і приблизно однаковим рівнем розвитку; 2) твердо визначений час занять; 3) послідовне чергування занять і перерв; 4) одночасну роботу вчителя з усім класом.

Коменський  визначив тривалість уроку однією годиною. Кожна година, на його думку, повинна бути частиною того часу, що виділений для вивчення предмета. Кожна година повинна мати своє конкретне завдання. « Клас є не що інше, як об'єднання однаково встигаючих учнів для того, щоб легше можна було вести разом до однієї і тієї ж мети всіх, хто зайнятий одним і тим же і ставиться до навчання з однаковою старанністю»

Коменський  вважає, що час, виділений для уроку, повинен бути розумно використаний.[15, c.153-154]

Цікаві і  важливі погляди Коменського  відносно структурної побудови уроку. Він розрізняє три частини уроку: початок - відновлення в пам'яті учнів пройденого, опитування і створення уваги; продовження – показ, сприймання, роз'яснення; закінчення – вправа, оволодіння, використання.

Для того, щоб  урок проходив успішно, вчитель, на думку Коменського, повинен дотримуватися таких вимог:

1. Завжди прагнути  повідомляти що-небудь, що приносило  б задоволення і користь; таким  чином учні будуть приступати  до справ із бажанням і з уже пробудженою увагою.

2. Шляхом постановки питань підвести до сприймання нового матеріалу.

3. Стоячи на  більш високому місці, він повинен  кидати погляди навкруги і  не допускати, щоб хто-небудь  займався чим-небудь іншим, крім  того, що дивитись на вчителя.

4. Звертаючись до зовнішніх чуттів, максимально використовувати наочність, підтримувати інтерес.

5. Перервавши мову, запитувати: такий-то, такий-то, що я тільки що сказав? Повторив - добиваючись уваги і уважності.

6. Коли урок закінчено, треба дати можливість самим учням запитувати учителя, про що вони хочуть почути. Хто частіше піднімає корисні питання, того слід частіше хвалити, щоб в інших не було браку в зразках старанності.

З точки зору ґрунтовності навчання важливими є  вказівки Коменського про самостійну роботу учня і про виконання необхідних записів. Він радить, щоб учні переписували в свої щоденники, пам'ятні зошити чи збірники те, що вони чують чи читають в книгах. Коменський цілком справедливо вказував, яке велике значення для міцного оволодіння знаннями має переказування учнями вивченого матеріалу, його передача, взаємний обмін знаннями. « Твоє знання ніщо, якщо інший не знає, що ти це знаєш»[18]. « Дуже правильне відоме положення: «Хто вчить інших, вчиться сам» - не тільки тому, що, повторюючи, він закріплює в собі знання, але також і тому, що отримує можливість глибше проникати в речі».[19]

На особливу увагу в теорії навчання Коменського  заслуговує його вимога того, щоб в  процесі навчання була врахована  обдарованість учня і щоб метод  навчання повністю відповідав завданню розвитку цієї обдарованості в потрібному напрямку.

Цікаві і важливі  погляди Коменського відносно структурної  побудови уроку. Він розрізняє три  частини уроку: початок — відновлення  в пам’яті учнів пройденого, опитування і створення уваги; продовження  — показ, сприймання, роз’яснення; закінчення — вправа, оволодіння, використання.

На кожному уроці  треба виділяти час для опитування учнів, для пояснення нового матеріалу  і для вправ по закріпленню  вивченого. Кожний урок повинен мати строго визначену тему і головне завдання.

До хиб у висловлюваннях Коменського відносно організації  навчальної роботи треба віднести його припущення, що одного вчителя досить для якого завгодно числа учнів. В інших місцях своїх творів він  висловлюється конкретніше, вважаючи, що один учитель зможе навчати 300 учнів. У цьому позначився певний механіцизм Коменського, надмірна віра в силу «єдиного методу».

Отже, творцем класно-урочної  системи справедливо вважають Яна  Амоса Коменського, який перевірив, удосконалив і використовував її основні принципи при організації шкіл у Чехії і Польщі.

Висновки

Ян Амос Коменський (1592—1670) належить до видатних людей минулого, імена яких із вдячністю і глибокою пошаною зберігає в пам'яті все  прогресивне людство. Мислитель  і засновник нової прогресивної педагогічної системи Я. А. Коменський є славою і гордістю не тільки чеського народу, але й великої сім'ї слов'янських народів і всього людства. Він жив у епоху бурхливих історичних подій, коли визрівав новий клас — буржуазія, займав виразно демократичну позицію в складних умовах класової боротьби того часу, відстоював прогресивні ідеї і все своє життя боровся проти соціального і духовного рабства. Коменський високо підніс традиції гуманістичного руху, невичерпного оптимізму і великої любові до людини: «Людина є не що інше, — писав він, — як гармонія як щодо тіла, так і щодо душі». У своїх творах Я. А. Коменський надзвичайно виразно окреслив прогресивні для свого часу вимоги в галузі освіти й виховання, зобразив ідею народоправства та рівності.

Я. А. Коменський вчився в братській, потім у латинській школах, у двох університетах, став учителем у 22 роки, окрім того, був проповідником, керівником школи. У 1627 р. почав писати «Чеську дидактику», пізніше жив у Польщі, викладав у гімназії, там видав у 1633—1638 pp. «Велику дидактику». Окрім того, писав підручники, видав першу в історії книгу для батьків про сімейне виховання «Материнська школа».

Нові ідеї і практику навчання Я. А. Коменський геніально  синтезував, створивши педагогічну  систему, яка була новим, вищим етапом у розвитку педагогічної науки, підсумком і теоретичним обґрунтуванням усього позитивного досвіду свого часу.

Твори великого чеського педагога й досі не втратили свого  значення. Правильною є думка про  те, що Я. А. Коменський — не лише історія, а значною мірою і сучасність прогресивного людства.

Педагогічним поглядам і педагогічній діяльності Коменського  були притаманні демократизм, гуманізм, життєрадісність, релігійність – визнання Бога як першопричини появи природи  і людини: сенсуалізм, згідно з яким началом пізнання є відчуття, досвід. У його світогляді сенсуалізм виступав у суперечність з релігійністю, демократизмом, просвітительством, що зумовило двоїстість підходу вченого до основних питань педагогіки. Філософія Коменського була перш за все виправданням існування людини в бурхливому світі.

Класно-урочна система є найважливішим винаходом  у дидактиці. Вона здолала довгий і складний шлях, прийшовши на зміну  індивідуальному навчанню, яке широко застосовувалося в школах стародавнього  світу і середньовіччя.

У сучасній школі класно-урочна форма організації навчання переважає  у школах світу, незважаючи на те, що дидактичним поняттям «класс», «урок» вже близько 400 років. Наприкінці XIX століття розпочалися активні пошуки шляхів удосконалення класно-урочної системи. Вони проводилися у двох напрямах: пошуку нових систем навчання і шляхів удосконалення, модифікації і модернізації класно-урочної системи згідно з новими вимогами суспільства і досягненнями психолого-педагогічної науки.

На сьогоднішній день класно-урочну систему навчання використовують у всіх країнах світу, зокрема і в Україні.

Я. А. Коменський наголошував на тому, що успіхи школи в навчанні й вихованні учнів залежать передусім від учителя. Ця професія є "найпочеснішою під сонцем", а тому "найкращі з-поміж людей нехай будуть учителями". Педагог повинен любити свою справу, бути працьовитим, ентузіастом, сповненим життя, діяльним і чуйним, любити учнів, ставитися до них по-батьківськи, бути високоосвіченою людиною, живою бібліотекою і завжди прагнути до збагачення своїх знань і досвіду, добре володіти методикою передання знань учням. У педагогові він бачив не лише вчителя, а й вихователя.