ідеальна держава Платона та Арістотеляи

     Вивчаючи  філософські та політичні погляди  Платона та Арістотеля, приходить  розуміння світогляду цих філософів, внаслідок дослідження  їх розвитку.

     Бажання зберегти Грецію класичного  періоду не було лише формальним висвітленням на папері. Нашу увагу також привертає і те, що як Платон, так і Арістотель, мали можливість практично реалізовувати свої філософські та політичні системи. Платон доклав чимало зусиль в просвіті сіракузького тирана Діонісія Молодшого, Арістотель – мав надзвичайно великий вплив на імператора Олександра Македонського.

Виходячи  з досліджень, розуміємо, що вплив  Арістотеля на розвиток політичної думки  Заходу досить значний: по суті, саме він  у своїй “Політиці” підготував його ідейний фундамент, роздивився політичну реальність такою, якою вона є. Що ж стосується Платона, то він виявився значно ближчим до утопічних (хоча праці Арістотеля теж не позбавлені утопічних рис) поглядів, розвиваючи підхід до політики, заснований на постулюванні  ідеалу, та ігноруючи реальність.

     Отже, можна сказати, що проекти  ідеальної держави двох мислителів  розглянуті нами, є утопіями (в  Платона в більшій мірі, в Арістотеля  – в меншій), які представляють  собою симбіоз рис вигаданих,  надуманих ніби на противагу існуючим формам держави, з рисами реальними, такими, що відображають реальні історичні відносини всередині суспільства, сучасного для автору того чи іншого проекту. Усі проекти виникли в результаті ретельного вивчення сучасних автору та історичних державних формацій. В трактатах багато спільного, проте кожний філософ абсолютно самостійний; їх можна порівнювати, можна шукати відмінності та схожості, але в жодному разі не можна розглядати їх як одне ціле.

     Праці давньогрецьких філософів,  безумовно, мають надзвичайно велику історичну, а також теоретичну цінність, є фундаментальними у політичній науці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александров Г.Ф. Аристотель. -  М., 1940. – 765 с.
2. Античная философия. Специфические черты и современное значение. / Под ред. Кулэ М.Х. – Рига., 1988. – 184 с.
3. Античная гражданская община. / Под ред. Бестужева Н.Е. – М., 1986. – 151 с.
4. Аристотель. Метафизика. / Пер. и примечания Кубицкого А.В.- М., 1934.
5. Аристотель. Политика. / Пер. Скворцова Н.М. Соч. в 4х т.  М., 1965. 
6. Аристотель и античная литература. / Под ред. Гаспарова М.Л. – М., 1975.- 231 с.
7. Асмус В.Ф. История античной философии. – М., 1965. – 453 с.
8. Бергев А.А. Политическая мысль древнегреческой демократии. – М., 1966. – 230 с.
9. Богомолов А. Р. Античная философия. – С.-П., 1995. – 367 с.
10. Гуторив В.А. Политика Аристотеля // Вестник Ленинградского ун-та. Сер.6, научн. комммунизм, философия, право. – 1986. – Вып.3 – 111с. 
11. Дынник М.А. Очерк истории философии  классической Греции. – М., 1936. – 457 с.
12. Зубов В.П. Аристотель. – М., 1963. – 367 с. 
13. История политических и правових учений. / Под ред. Нерсесянца В.С. – М., 2001. – 736 с.
14. Мельников А.П. Проблемы политологии в работе Аристотеля “Политика” // Вестник Белорусского ун-та. Сер. 3 История, философия, политология, экономика, право. – 1995. - №1. – 134 с.  
15. Нерсесянц В.С. Политические учения Древней Греции. – М., 1979. – 640 с.
16. Ойзерман Т.И. Главные философские направления: теоретический анализ историко-философского процесса. – М., 1986. – 280 с.
17. Платон. Государство. / Пер. Лосева А.Н. Соч. в 3т. М., 1971
18. Платон и Аристотель // Зниние – сила. – 1990. -№8. – 76 с.
19. Политика и политии Аристотеля / Доватур А. А. – М., 1965. – 389 с.
20. Політологічний енциклопедичний словник. – К., 1997. – 400 с.
21. Політологія. Підручник. / За ред. Семківа О.І. – Л., 1994. – 592 с.  
22. Свенцицкая И.С. Античная гражданская община. – М.,1986. – 151 с.