Ідея двох начал у культурі Шопенгауера та Ніцше

 
 
 
 

Ідея  двох начал у культурі Шопенгауера  та Ніцше

 
 
 
 

Артур Шопенгауер

(1788-1860)

 Німецький філософ, один із перших представників ірраціоналізму.

Основна праця  – “Світ як воля і уявлення”. 

 
 
 
 

На  думку Шопенгауера: 
 

• сутність  особистості – воля, яка не  залежить від свідомості
• воля – початок будь-якого буття
• сенс у валюнтаризмі
• пізнання існує у двох формах:

   - безпосередня або інтуїтивна

   - рефлексивна

 
 
 
 

   Найважливішим видом мистецтва Артур Шопенгауер вважав музику, яка направлена на безпосереднє вираження людської волі, а не на відображення ідей.

 
 
 
 

Виконання  бажань та

досягнення  цілей

дуже скоро  сповнює

людину, а  це

набридає  їй та

призводить  до нудьги,

а згодом  до відчаю та

страждань

 
 
 
 

Страждання  – постійна форма вияву життя, а з

цьго випливає, що у світі панує світове  зло. 

Щастя –  лише ілюзія, а страждання неминуче  у

любому випадку, бо воно і є самою “волею  до

життя” 

Шопенгауер  називає світ найгіршим із  того, що

може існувати.

 
 
 
 

Його  твір “Афоризми

життєвої  мудрості” в

наш

час  коритується великою

популярністю.

 
 
 
 

Фрідріх  Ніцше (1844-1900)

Німецький  філософ і культуролог, основоположник  “філософії життя”

 
 
 
 

• Центральним  поняттям його філософських вчень  є поняття “життя”, основа якого  – воля.
• У мистецтві Ніцше відокремлює два начала: аполоністичне та діоністичне.
• Аполоністичне – раціональне, упорядковане, критичне.
• Діоністичне -  чуттєве, вакхічне, п‘янке.

 
 
 
 

Аполон  – небесне, сонячне створіння, ототожнюване  із сонячним началом. Він –  джерело світла, носій божественної  відвертості. Уособлює відчуття  міри, спокою та порядку, мудрість.

 
 
 
 

Діоніс  – бог веселощів, радості. Уособлення  земного, покровитель рослин, виноробства  та землеробства. Уособлення надмірного  порушення почуття міри у захопленнях.