Эразм Роттердамский

Еразм Роттердамський (1469 — 1536)

Що  таке людина?  Яка її сутність, призначення і місце в світі? У чому сенс людського життя? Які вічні проблеми людського буття?

Філософ богослов, гуманіст¹, представник так званого"Північного Відродження"².  
Філософ відстоював право людини на радість, щастя, свободу, головною умовою яких він вважав етичне життя.

Еразм Роттердамський намагається пояснити навколишній світ і знайти оптимальний шлях поведінки в ньому людини.

У своєму творі «Хвала Глупості» приходить до таких головних висновків: 
 
• світ двоїстий (діалектичний) - все взаємопов'язано, всі протилежні процеси, явища. Є різні боки одного цілого: «Если бы не было тебе дано тело, ты был бы божеством, если бы не был в тебя вложен ум (mens), ты был бы скотом. Эти две столь отличающиеся друг от друга природы высший творец объединил в столь счастливом согласии»; 
 
• необхідно         всіма  силами уникати ексцесів, афектів,екзальтації, осліпленості будь-якою ідеєю – завжди дотримуватися спокою і зберігати тверезість мислення «В человеке обязанности царя осуществляет разум.».

Змальовуючи ідеал людини, філософ виділяє її хороші і погані якості. 
 
До перших він відносить: 
 
• свободу; 
 
• миролюбність; 
 
• стриманість; 
 
• простоту; 
 
• освіченість; 
 
• здоровий глузд.

До негативних філософ відносить: 
 
• фанатизм; 
 
• невігластво; 
 
• насильство; 
 
• лицемірство;

«Платон в «Тимее» написал, что сыновья богов по своему подобию создали в людях двоякий род души: одну — божественную и бессмертную, другую — как бы смертную и подверженную разным страстям. Первая из них — удовольствие (voluptas) —приманка зла (как он говорит), затем страдание (dolor), отпугивание и помеха для добра, потом болезнь и дерзость неразумных советчиков. К ним он добавляет и неумолимый гнев, а кроме того, льстивую надежду, которая бросается на все с безрассудной любовью. Приблизительно таковы слова Платона. Он, конечно, знал, что счастье жизни состоит в господстве над такого рода страстями. В том же сочинении он пишет, что те, которые одолели их, будут жить праведно, а неправедно те, которые были ими побеждены.»

До  того ж він виділяє ряд пристрастей  і поділяє їх на «білі» і «чорні» : «Благородными можешь считать некоторые страсти, хотя они и плотские, однако не слишком грубые; это врожденное почитание родителей, любовь к братьям, расположение к друзьям, милосердие к падшим, боязнь дурной славы, желание уважения и тому подобное. С другой стороны, последними отбросами простого люда считай те движения души, которые весьма сильно расходятся с установлениями разума и низводят до низости скотского состояния. Это — похоть, роскошь, зависть и подобные им хвори души…» . 

¹ Гуманíзм — визнання людини найвищою цінністю у світі, повага до гідності та розуму людини; течія в західноєвропейській культурі епохи Відродження, право на щастя в житті, і вільний вияв природних почуттів і здібностей.

Гуманізм це ставлення  до людини, пройняте турботою про її благо, повагою до її гідності; людяність.

Гуманістичний світогляд протиставляється світоглядам, для яких людина не стоїть на вершині піраміди цінностей: релігійному, де найголовнішою цінністю проголошується Бог, класовому, для якого найважливіші інтереси певного класу, імперському, для якого найпершою цінністю є інтереси імперії, тощо.

² Півні́чне Відро́дження — культурний рух та мистецька епоха у північноєвропейських країнах в останнє десятиріччя XV століття та першу чверть XVI століття.