| |
Львівський
державний університет
внутрішніх справ |
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
РЕФЕРАТ |
|
|
| |
|
|
НА
ТЕМУ: |
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
"
Проблема істини
в |
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
теорії пізнання " |
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
Викладач
: |
|
|
| |
|
|
|
|
Гайворонюк
Н.В. |
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
Виконала
: |
|
|
| |
|
|
|
|
студентка
1курсу 7групи |
| |
|
|
|
|
Борсук
В.В. |
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
Львів - 2006р. |
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
- 2 - |
|
|
|
|
| |
|
|
|
ЗМІСТ |
|
|
|
| |
1. Вступ |
|
|
|
|
|
|
| |
2. Пізнання
як творчість. |
|
|
|
|
| |
- пізнавальна
творчість як пізнання можливостей; |
|
| |
- об"єктивні
і суб"ктивні характеристики
істини; |
|
| |
- абсолютні
й відносні характеристики істини |
|
| |
3. Досвідно-практичні
джерела пізнання. |
|
|
| |
- логіко-дискурсивний
та інтуїтивний рівні пізнавального |
| |
процесу |
у; |
|
|
|
|
|
|
| |
- досвідний
рівень пізнання; |
|
|
|
| |
- проблема
інтуїції; |
|
|
|
|
|
| |
- пізнавальний
процес як взаємодія логіки
й інтуїції. |
| |
4. Висновок. |
|
|
|
|
|
|
| |
5. Література |
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
- 3 - |
|
|
|
|
| |
|
|
|
Вступ |
|
|
|
| |
Основною
метою вивчення цієї теми є більш
доцільне оз- |
| найомлення
з пізнанням, як творчістю, з проблемами
істини, з |
| об
єктивними і суб єктивними
характеристиками істини, з абсолю- |
| тними
і відносними характеристиками істини,
з шляхами та спосо- |
| бами
пізнавального освоєння світу, з
джерелами пізнання. |
| |
Пізнання - процес
цілеспрямованого, активного відобра- |
| ження
дійсності в свідомості людини, зумовлений
суспільно-істо- |
| ричною
практикою людства, він є предметом
дослідження такого |
| розділу
філософії, як теорія пізнання. |
|
|
|
| |
Теорія пізнання
( гносеологія )- це розділ філософії, що |
| вивчає
природу пізнання, закономірності пізнавальної
діяльності |
| людини,
її пізнавальні можливості та здібності;
передумови, засо- |
| би
та форми пізнання, а також відношення
знання до дійсності, |
| закони
його функціонування та умови й критерії
його істинності й |
| достовірності. |
|
|
|
|
|
|
| |
Також у теорії
пізнання є питання про відношення
знання |
| про
світ, чи спроможна наша свідомість
давати адекватне відоб- |
| раження
дійсності. |
|
|
|
|
|
|
| |
Тривалий
час матеріалістична філософія
процес пізнання |
| розглядала
ізольовано від свідомості суспільної
практики людей, |
| тобто
виключно як пасивний споглядальний
процес, у якому суб" |
| єктом
був окремий абстрактний індивід
з з вічними і незмінними |
| пізнавальними
здібностями, заданими йому природою,
а об єктом |
| така
ж вічна і незмінна в своїх
закономірностях природа. |
|
| |
Для сучасної
матеріалістичної філософії процес
пізнання |
| носить
суспільно-історичний характер, що виявляється,
по-перше |
| у
тому, що всі людські пізнавальні
здібності й можливості форму- |
| ються
на основі практики і зумовлені нею;
по-друге, окрема люди- |
| на
навчається мислити і пізнавати
разом із засвоєнням форм і за- |
| собів
людської діяльності, набутих людством
знань, мови, тобто |
| завдяки
засвоєнню суспільно-історичного
досвіду, нагромадже- |
| ного
попередніми поколіннями;по-третє,
сам процес оволодіння |
| цим
досвідо передбачає життя в суспільстві;
по-четверте, те, що |
| людина
може пізнати і вона пізнає, теж
визначається рівнем сус- |
| пільно-історичного
розвитку людства, всесвітньо-історичним
роз- |
| витком
загальної системи знань. |
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
- 4 - |
|
|
|
|
| |
Пізнавальна
творчість як пізнання
можливостей. |
| |
Пізнання
є процесом ідеального освоєння реального
сві- |
| ту.Реалізуючись
у ході відображення його свідомістю,
пізнаваль- |
| ний
процес посягає принципово творчим
відображенням об єкти- |
| вної
реальності, оскільки його результатом
не є створення ідеа- |
| льної
копії наявного стану речей, повторення
в ідельній формі |
| того,
що є.Пізнання виявляє об єктивний зміст
реальності як діа- |
| лектичної
єдності дійсності і можливості.Таким
чином, пізнання |
| відображає
не тільки дійсно існуючі предмети,
процеси і явища, |
| але
й усі їх можливі модифікації.Інакше
кажучи, пізнання відобра- |
| жає
загальне. |
|
|
|
|
|
|
| |
Об"єктивні
і суб"єктивні
характеристики істини. |
| |
З характеристики
пізнавального процесу як відображення
|
| навколишньої
реальності випливає характеристика істини
як пра- |
| вильного,
адекватного її відображення.Якщо ж
з якихось причин |
| адекватність
відображення порушується, результат
пізнання на- |
| буває
протилежного характеру - заблудження
( омани ).Однак, як |
| уже
зазначалося, наше відображення ніколи
не є дзеркальною |
| копією
реального світу, а якщо між реальним
предметом і його |
| пізнавальним
образом не існує такої абсолютної
подібності, то |
| виникає
питання про критерії розрізнення
між правильним і де- |
| формованим
відображенням, між істиною і
оманою.Старий мате- |
| ріалізм
свідчення істиності знання вважав
найбільш повну міру |
| його
об єктивності.Для того, щоб досягти
високої міри об єктив- |
| ності
відображення, з його змісту прагнули
максимальною мірою |
| вилучити
суб єктивні моменти.Об єктивність
істини, безперечно є |
| однією
з найістотніших її характеристик.Однак
об єктивність істи- |
| ни
не означає її загальнозначущості,
згоди всіх чи принаймі, біль- |
| шості
людей відносно того чи іншого твердження,
наприклад, у |
| стародавні
часи всі люди були згідні з твердженням
про плоску |
| форму
земної поверхні, але ця згода аж
ніяк не означала об є- |
| ктивної
істинності такого твердження. |
|
|
|
| |
Об єктивність
істини правильніше тлумачити як
незалеж- |
| ність
змісту нашого знання від людей і
людства вцілому.Зауважи- |
| мо
"незалежність змісту знання", а
не самого знання ( істини ) від |
| людини. |
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
- 5 - |
|
|
|
|
| |
Абсолютні
й відносні характеристики
істини. |
| |
Об єктивність
є вихідною фундаментальною характерис- |
| тикою
істини, з якою ( об єктивністю ) тісно
пов язана інша фунда- |
| ментальна
характеристика істини - абсолютність,
тобто її принци- |
| пово
стійкий, сталий характер.Істинне знання
є істинним завжди, |
| воно
практично вічне.Проте вказані
риси абсолютної істини є |
| справедливими
лише в діалектичній єдності з
іншою фундаме- |
| нтальною
характеристикою істини - її відносністю.Порушення
цієї |
| діалектичної
єдності, спроба відокремити абсолютність
від від- |
| носності
так само, як і вразі відокремлення
об єктивності від су- |
| б
єктивності істини, ведуть до її зникнення,
перетворення її на |
| свою
протилежність заблудження ( оману
). |
|
|
| |
З наведеного
вище, можна сказати, що істина не є
байду- |
| жим
відображенням всього існуючого, вона
є відображенням ре- |
| ального
світу.Істина ніколи не постає як істина-результат,
вона є |
| завжди
істиною-процесом. |
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
-
6 - |
|
|
|
|
| |
Досвідно-практичні
джерела пізнання.Логіко- |
|
| |
дискурсивний
та інтуїтивний рівні
пізнаваль- |
|
| |
ного
процесу. |
|
|
|
|
|
| |
Досвідний
рівень пізнання. |
|
|
|
|
| |
Перехід від
старої теорії до нової - це, по суті, перехід
до |
| нових,
несумірних з притаманними старій теорії
вихідних принци- |
| пів.Такий
перехід, зрозуміло, не може здійснюватись
логічним |
| шляхом,
оскільки суперечність між вихідними
положеннями нової |
| і
старої теорії є насамперед логічною
суперечністю.Тому вироб- |
| лення
нових вихідних принципів теорії
є вільним, таким, що виво- |
| дить
думку за межі старої теорії, вибором.І
джерело виникнення |
| всіх
вихідних принципів - практика.Оскільки
вихідні принципи теорії |
| є
за формою теоретичними положеннями, вони
не можуть бути |
| безпосереднім
продуктом практики( вона матеріальна
).У той же |
| час
вихідні принципи не можуть бути і
продуктом теоретично-ло- |
| гічної
діяльності, позаяк за своєю суттю
вони передують усякій те- |
сякій |
| теоретичній
діяльності, є її відправним пунктом.Однак,
річ у тому, |
| що,
крім теоретичного, існує ще дотеоретичний,
досвідний рівень |
| пізнання.Саме
на цьому рівні відбувається становлення
вихідних |
| положень
усякої теорї.Досвідний рівень пізнання
виростає без- |
| посередньо
з практики, зберігаючи з нею найтісніший
зв язок, |
| який
виявляється в тому, що отримане
таким шляхом знання є ні- |
| би
безпосередньою діяльною моделлю об
єкта. |
|
|
| |
Саме досвід
виявляє себе передусім як знання
тих дій, |
| які
необхідно здійснити на шляху
подолання опору нового, ще не |
| пізнаного
об єкта.Таким досвідним знанням
є знанняселянина, |
| який
уміє добре вирощувати врожай і в
той же час не має уявле- |
| ння
про наукову агрономію. |
|
|
|
|
|
| |
Проблема
інтуїції. |
|
|
|
|
| |
Таке безпосереднє,
раптове, без видимої витрати зусиль |
| здійснюване
відкриття, якому передує тривалий
період "зрощуав- |
| ння"
суб єкта з об єктом, є інтуїцією.Як
логіко-дискурсивний, так й |
| інтуїтивний
способи пізнавального осягнення
реальності спрямо- |
| вані
на розкриття чогось "прихованого"
від безпосереднього пог- |
| ляду,
але ирозкриття здійснюється по-різному.Щодо
інтуїції, то |
| вона
завжди спрямована на специфічність
досліджуваного об є- |
о яви- |
| ща,
на те, що робить його специфічною, відмінною
від усьго ві- |
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
- 7 - |
|
|
|
|
| домого
досі, цілісністю. |
|
|
|
|
|
| |
Інтуїція, на
відміну від логіко-дискурсивного
осягнення |
| об
єкта, є свого роду відчуванням
справжньої сутності об єкта, |
| на
ніби проникає всередину об єкта і
безпосередньо чує його |
| єство.Знання,
отримуване інтуїтивно внаслідок такої
його безпо- |
| середності,
набуває характеру очевидної
істини, тобто такої, що |
| не
вимагає логічного обгрунтування.Очевидність
ця може мати |
| характер
як чуттєвої наочності, якщо інтуїтивний
контакт з об єк- |
| том
здійснюється у сфері матеріальної діяльності,
так і інтелек- |
| туальної
наочності, якщо породжуюча її діяльність
лежить у сфе- |
| рі
ідеальної діяльності.У зв язку з
цим, розрізняють чуттєву й |
| інтелектуальну
інтуїцію.Надаючи своїм результатам
характеру |
| очевидної
істини, інтуїція тим самим обов язково
супроводжу- |
| ється
почуттям глибокої впевненості в
істинності своїх результа- |
| тів. |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
Інтуїція
дає початкове знання про об єкт,
логіка ж розгля- |
озго- |
| ртає
з цього початкового знання низки
висновків, роблячи явним |
| те,
що неявно. |
|
|
|
|
|
|
| |
Відмінність
між логічним та інтуїтивним відкриттям
полягає |
| в
тому, що перше відкриває елементи
вже відомої людині сфери |
| буття,
друге - самі сфери буття, створюючи
фундамент для логі- |
| чних
відкриттів.До речі, інтуіція також
і доводить, але доведення |
| інтуїтивних
положень слугує не логічним міркуванням,
а очевид- |
| ністю. |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
- 8 - |
|
|
|
|
| |
|
|
Висновок |
|
|
|
| |
Розглянувши
цей матеріал ми познайомились з
пізнанням |
| як
творчістю, з проблемами істини, з
об єктивними і суб єктивними |
| характеристиками
істини, з їх абсолютними і відносними
характе- |
| ристиками. |
|
|
|
|
|
|
|
| |
Познайомились
також з поняттям заблудження ( омана
). |
| Заблудження
це такий зміст людського знання,
в якому дійсність |
| відтворюється
неадекватно і який зумовлений історичним
рівнем |
| розвитку
суб єкта та його місцем у суспільстві.Заблудження
- це |
| навмисне
спотворення дійсності в уявленнях
суб єкта.Воно має |
| певні
закономірності підстави для свого
існування, необхідним |
| моментом
і результатом пізнання та практики. |
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
- 9 - |
|
|
|
|
| |
Література
: |
|
|
|
|
|
|
| |
1. " Філософія
" за редакцією І.Ф.Надольного.Київ,2005р. |
| |
2. " Філософія
" за редакцією І.В.Бичко.Київ,
2005р. |
| |
3. " Об"кт,
суб"кт, пізнання " за редакцією
В.А.Лекторський, |
| Москва,
1980р. |
|
|
|
|
|
|
| |
4. " Філософське
розуміння істини " за редакцією
В.С.Ха- |
| зієва,
Філософські науки, 1991р, №9. |
|
|
|