Сторінки біографії Аристотеля і його філософська спадщина
Курсовая работа, 03 Апреля 2013, автор: пользователь скрыл имя
Описание работы
Дана тема полягає у тому, що коли ми розглядаємо будь-яке стародавнє вчення, наприклад, вчення Аристотеля «Про душу», то ми часто забуваємо про те, що свого часу воно було актуальним, виражало останні і гострі проблеми філософії і людської думки і взагалі слугувало дієвим знаряддям у культурному перетворенні світу. Але навіть і не тільки у IV ст. до н.е., а й у сьогоденні вчення Аристотеля може служити таким актуальним знаряддям філософської і культурної думки, піднімати животрепетні, далеко ще невирішені питання теорії буття та існування душі у ньому.
Содержание
ВСТУП……………………………………………………………………3
РОЗДІЛ І. ОСНОВИ ФІЛОСОФІЇ АРИСТОТЕЛЯ…………………….5
1.1. Сторінки біографії Аристотеля і його філософська спадщина…...5
1.2. Наукова орієнтація філософа……………………………………...10
РОЗДІЛ. 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВЧЕННЯ ПРО ДУШУ У СВІТОГЛЯДНІЙ ФІЛОСОФІЇ ВЕЛИКОГО МИСЛИТЕЛЯ……....16
РОЗДІЛ 3. ВИЗНАЧЕННЯ ДУШІ У ТРАКТАТІ ФІЛОСОФА «ПРО ДУШУ» І В «ЕТИЦІ»……………………………………………….…..21
3.1. Вчення «Про душу» у психології Аристотеля……………………21
3.2. Три визначення душі у трактаті «Про душу»….…………………22
3.3. Структура людської душі в «Етиці»………………………………30
ВИСНОВОК……………………………………………………………32
БІБЛІОГРАФІЯ……………………………………………………….34
Работа содержит 1 файл
Про душу.doc
— 108.00 Кб (Скачать)«Сходам живих істот» відповідають в Аристотеля і «сходи душі». Таким чином, «сходи живих істот» у психологічному аспекті мають три щаблі:
1. Перша і сама загальна ступінь - рослинна душа, яка здатна до розмноження і харчування.
2. Рослини не відчувають, їхня взаємодія із середовищем фізична.
3. У тваринної душі
з'являється здатність
4. Людська душа, на
відміну від рослинної та твари
Людська душа складається
з трьох частин, володіючи усіма
функціями рослинної і
В «Етиці» людська душа поділена на дві головні частини: розумну і нерозумну, остання ж — на рослинну і жагучу. Розумна частина душі розділяється на практичний і теоретичний розум. Практичний розум повинен панувати над жагучою частиною душі. Теоретичний же, споглядальний розум, не має відношення до афективної частини душі. Саме ці прагнення рухають душею. Рухає і практичний розум. При цьому розум завжди правильний, а прагнення не завжди правильні. Теоретичний же розум — це чистий суб'єкт пізнання. Він ділиться Аристотелем на розум, що стає всім, і на розум всевиробляючий, що пізніше було названо відповідно: пасивним і активним інтелектом.
БІБЛІОГРАФІЯ
- Аристотель. Соч.: в 4 т. / За ред. Лазарева В. В. - М.: Мысль, 1983. – 896с.
- Аристотель. Соч.: в 3 т. / За ред. Розанова В. В. - М.: Главиздат-во., 1972. – 642с.
- Асмус В. Ф. Античная философия. - М.: Наука, 1976 – 638 с..
- Богомолов А. С. Античная философия: в 2 ч. - М.: Мос. Издат-во., 1985. – 486 с.
- Бугай Д. В. Критика теории идей в «Параманиде» Платона // Вопросы философии. - 1997. - № 4. Ст. 24-29.
- Гайденко П.П. Античні філософи. Свідчення, фрагменти, тексти. - К.: Либідь 1995. – 674 с.
- Причепій Є. М., Черній А. М., Чекаль Л. А. Філософія: посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Академвидав, 2003. – 576 с. (Альма-матер)
- Татаркевич В. Історія філософії: т. 1. Антична і середньовічна філософія. - Львів, 1999. – 574 с.
- Чанышев А. Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. - М.: Знания, 1999. – 458 с.
- Філософія. Підручник / Авт. упоряд.: В.П. Андрущенко (кер.) та ін. - К.: Лібра, 2003. – 612 с.