Ідеальна держава Платона

Автор: Пользователь скрыл имя, 18 Сентября 2011 в 13:04, научная работа

Работа содержит 1 файл

ІНДЗ з політології.docx

— 72.42 Кб (Скачать)

Міністерство  освіти і науки України

      Уманський державний педагогічний університет

Інститут  соціальної і економічної освіти

                                                                         

                                                        Економічний факультет 

Кафедра гуманітарних і

                                      природничо – наукових 

                                                                                    дисциплін 

ІНДЗ

з політології

«Ідеальна держава Платона» 
 

                                                                                Виконала: Король А.

                                                                              студентка 11 групи

 економічного  факультету

                                   Перевірила: к. політ. н,

                                                                     Доц. Бондар С.С. 
     
     
     

Умань – 2011 

ЗМІСТ

вСТУП 3

РОЗДІЛ і. Типи існуючих до Платона держав 4

розділ ІІ. Ідеальна держава 6

2.1. Суспільна структура 7

2.2. Казармений комунізм Платона 15

РОЗДІЛ ІІІ. ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ІДЕАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ ПЛАТОНА 22

Висновок 25

ВИКОРИСТАНА Література 28

 

Вступ

 

    Проблема  державного устрою була, є і буде однією з найскладніших і суперечливих проблем, що стоять перед людством. Безліч людей вже тисячі літ намагаються зрозуміти, якою держава має бути "в ідеалі". При цьому деякі люди вважають кращою сильну, боєздатну державу з сильною економікою, інші - державу, в якій кожна людина відчуває себе цілком вільною і щасливою. Так проблема суспільного, державного устрою переростає в проблему розуміння блага, людських цінностей і свободи особи. Цим питанням і присвячений трактат Платона "Держава".

    Інтерес до старогрецького філософа Платона [427-347 до н.е. (імовірно)], до його творчості не слабшає, мабуть, навіть посилюється у наш час. По-перше, думка навіть найзвичайнішої людини, що жила дві з половиною тисячі років тому, цікава сама по собі. Інтерес набагато посилюється, якщо ця людина - Платон. "... Платон - один з вчителів людства. Не будь його книг, ми не тільки гірше розуміли б, ким були стародавні греки, що вони дали світу, - ми гірше розуміли б самих себе, гірше розуміли б, що таке філософія, наука, мистецтво, поезія, натхнення, що таке людина, в чому труднощі її шукань і звершень" - писав В.Ф. Асмус.

    Платон  і Арістотель були найвпливовішим зі всіх стародавніх, середньовічних і сучасних філософів; з них найбільший вплив на подальші епохи надав Платон.

    Платон  народився в Афінах в 428-427 рр. до н.е. Його справжнє ім'я – Арістокл, Платон – псевдонім, якому він зобов'язаний своїм могутнім тілом; за іншими відомостями, він отримав його, завдяки розмашистому стилю і широкому лобу («платос» по-грецьки означає повноту, широту, просторість).

      В історії політичних вчень утопія Платона є однією з найзнаменитіших. Вона одночасно представляє і віддзеркалення ряду реальних рис сучасних Платону держав, наприклад, Єгипту, і критику ряду недоліків грецьких полісів, і рекомендує замість знехтуваних ідеальний тип гуртожитку. Маркс показав, що джерелом платонівської держави були його спостереження над загальним ладом Єгипту. Він показав також, що ідеальна держава Платона була лише афінською ідеалізацією єгипетського кастового ладу.

 

РОЗДІЛ І. Типи існуючих до Платона держав

    Найважливіший діалог Платона "Держава" складається з трьох частин. В першій частині (до кінця п'ятої книги) обговорюється питання про побудову ідеальної держави - це найраніша з утопій. Один з висновків, зроблений в цій частині, полягає в тому, то правителі повинні бути філософами. Книги шоста і сьома присвячені визначенню слова «філософ». Це обговорення складає другу частину.

    Третя частина складається з обговорення  різного роду існуючих державних устроїв і їх достоїнств і недоліків.

    Перш  ніж розглянути "ідеальну державу" Платона, необхідно зрозуміти, які  держави він відносив до негативного типу, що у вже існуючих державах не влаштовувало автора принципово. В трактаті "Держава" Платон пише про те, що головна причина псування суспільств і держав (які колись, за часів "золотого століття" мали "досконалий лад") полягає в "пануванні корисливих інтересів", які обумовлювали вчинки і поведінку людей. Відповідно до цього основного недоліку Платон підрозділяє всі існуючі держави на чотири різновиди в порядку збільшення, наростання "корисливих інтересів" в їх ладі.

    1. Тімократія - влада честолюбців,  на думку Платона, ще зберегла  риси "досконалого ладу". В державі такого типу правителі і воїни були вільні від землеробських і ремісничих робіт. Велика увага надається спортивним вправам, проте вже помітно прагнення до збагачення, і "за участю дружин" спартанський спосіб життя переходить в розкішний, що обумовляє перехід до олігархії.

    2. Олігархія. В олігархічній державі  вже є чітке розділення на  багатих (правлячий клас) і бідних, які роблять можливим абсолютно безтурботне життя правлячого класу. Розвиток олігархії, за теорією Платона, приводить до її переродження в демократію.

    3. Демократія. Демократичний лад ще  більш підсилює роз'єднаність бідних і багатих класів суспільства, виникають повстання, кровопролиття, боротьба за владу, що може призвести до виникнення якнайгіршої державної системи - тиранії.

    4. Тиранія. На думку Платона, якщо якась дія робиться дуже сильно, то це приводить до протилежного результату. Так і тут: надлишок свободи при демократії приводить до виникнення держави, яка взагалі не має свободи і живе за примхою однієї людини - тирана.

    З позиції своєї ідеальної держави  Платон класифікує існуючі державні форми на дві великі групи:

    1. Прийнятні державні форми 

    2. Регресивні – занепадницькі.

    Перше місце в групі прийнятних державних  форм - ця його “ідеальна держава”. До занепадницьких, низхідних державних  форм він відносив тімократию. В античній Греції до цього типу якнайбільше відносилася Спарта V і VI ст. Істотно нижче тімократії стояла олігархія влада декількох осіб, що спиралася на торгівлю, лихварство. Головним предметом роздратування Платона є демократія, в якій він бачить владу натовпу, неблагородного демосу, і тиранія, яка в античній Греції, починаючи з VI ст. до н.е., становила диктатуру, направлену проти аристократії.

    Негативні форми державної влади Платон протиставляє своєму баченню "ідеального суспільного устрою".

     

 

РОЗДІЛ ІІ. Ідеальна держава

    Формальна мета «Держави» полягає в тому, щоб визначити «справедливість».

    «Справедливість» в розумінні Платона торкалася головним чином прав власності, які не мають ніякого відношення до рівності. Перше визначення «справедливості», запропоноване на початку «Держави», свідчить, що вона полягає в сплаті боргів.

    Платону малювалася ідеальна держава на чолі з філософами, споглядальниками чистих і вічних ідей, яких захищають воїни і яким всі життєві ресурси доставляють вільні землероби і ремісники.

    Кожному громадянину відводиться особливе заняття і положення. Панування  справедливості об'єднує різноманітні і навіть різнорідні частини держави  в гармонійну цілу.

    Якнайкращій державній системі має бути притаманна низка рис етичної, економічної і політичної організації, які в своїй сполучній дії забезпечують вирішення найважливіших задач. Така держава повинна: а) мати власну організацію і засоби її захисту; б) здійснювати систематичне і достатнє постачання всіх членів суспільства необхідними матеріальними благами; в) керувати духовною діяльністю і творчістю. Виконання всіх цих трьох завдань означало б здійснення «ідеї блага» як вищої ідеї, правлячої світом.

    В утопічній державі Платона необхідні  для суспільства види робіт розділені  між спеціальними розрядами громадян, але в цілому утворюють гармонійне поєднання.

2.1. Суспільна структура

    За  основу для розподілу громадян держави  по розрядах Платон узяв відмінності між окремими групами людей відповідно їх етичним завдаткам і властивостям. Проте розглядав Платон ці відмінності по аналогії з розподілом продуктивної праці.

    Платон  ділить громадян на три класи: простих людей, воїнів і вартових. Тільки останні повинні мати політичну владу. Вартових має бути значно менше, ніж людей з перших двох класів. Вперше вони повинні обиратися законодавцем; після чого їх звання зазвичай переходить у спадок; але у виняткових випадках дитина, що подає надії, може висуватися з одного з нижчих класів, тоді як серед дітей вартових дитина або молода людина, що не відповідає вимогам, може бути виключена з класу.

    Основна думка Платона полягає в твердженні, що потреби громадян, які становлять суспільство, різноманітні, але здібності кожної особи до задоволення цих потреб обмежені. «Кожний з нас сам для себе недостатній і має потребу в багатьох». Звідси виводиться необхідність виникнення гуртожитку, або міста.

    Для Платона характерно, що значення розподілу праці він розглядає не з погляду працівника, що проводить продукт, а виключно з погляду споживачів, що належать до класу рабовласників. «Працівник повинен пристосовуватися до справи, а не справа до працівника».

    В розподілі праці Платон бачить не тільки основу розпаду суспільства  на стани, але і основний принцип будови держави.

    Головна задача трактату Платона про державу - проблема благого і досконалого життя суспільства в цілому і його членів.

    Найдосконаліше благо має чотири головні доблесті:

    1. Мудрість
    2. Мужність
    3. Стримуюча міра
    4. Справедливість

    Під мудрістю Платон розуміє вище знання, або здатність дати добру пораду, коли йдеться про державу в цілому. Таке знання - охоронне, а володіють цим знанням правителі держави. Мудрість - це доблесть, властива вельми небагатьом - філософам, - і це не стільки навіть спеціальність по керівництву державою, скільки споглядання занебесною областю вічних і досконалих ідей - доблесть, в основі своїй етична.

    Як  затверджує Платон, тільки при правителях-філософах держава не знатиме зла.

    Для досягнення благоденства правителі повинні бути не уявними, а істинними філософами: під ними Платон розуміє тільки «люблячих споглядати істину».

    Саме  філософи обумовлюють добробут, справедливість держави Платона, адже їм властиві "..правдивість, рішуче неприйняття будь-якої брехні, ненависть до неї і любов до істини". Платон вважає, що будь-яка новина в ідеальній державі неминуче погіршить його (не можна поліпшити "ідеальне"). Очевидно, що саме філософи охоронятимуть "ідеальний лад", закони від усіляких нововведень, адже вони володіють "...всіма якостями правителів і вартою ідеальної держави". Саме тому діяльність філософів обумовлює існування "ідеальної держави", її незмінність. Не менше важливо і те, що завдяки філософам правління і все життя "ідеальної держави" буде побудовано на законах розуму, мудрості, там не буде місця поривам душі і відчуттям.

Информация о работе Ідеальна держава Платона

Описание работы

В історії політичних вчень утопія Платона є однією з найзнаменитіших. Вона одночасно представляє і віддзеркалення ряду реальних рис сучасних Платону держав, наприклад, Єгипту, і критику ряду недоліків грецьких полісів, і рекомендує замість знехтуваних ідеальний тип гуртожитку. Маркс показав, що джерелом платонівської держави були його спостереження над загальним ладом Єгипту. Він показав також, що ідеальна держава Платона була лише афінською ідеалізацією єгипетського кастового ладу.

Содержание

вСТУП 3

РОЗДІЛ і. Типи існуючих до Платона держав 4

розділ ІІ. Ідеальна держава 6

2.1. Суспільна структура 7

2.2. Казармений комунізм Платона 15

РОЗДІЛ ІІІ. ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ІДЕАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ ПЛАТОНА 22

Висновок 25

ВИКОРИСТАНА Література 28