Кінцевий продукт виробництва: структура та функції

У ринковій економіці виробництво  і розподіл благ відбуваються з використанням  механізму цін. Для виробників і  споживачів діє принцип виключення, який означає, що певне благо отримує  лише той, хто в змозі та згоден заплатити ціну, яка встановлюється на нього. Інші економічні суб’єкти із процесу усуваються. До того ж виробляються лише ті товари, ціни яких перевищують  витрати, тобто виробники намагаються  уникнути неефективних виробництв. На ринку окремі економічні суб’єкти приймають самостійні рішення (у  відповідності із власними уподобаннями та фінансовими можливостями) про  те, якими мають бути обсяг та структура їхньої пропозиції та їхнього  попиту на різні блага. Кількість  товару, яку економічний суб’єкт  може мати у своєму розпорядженні, залежить від його купівельної спроможності.

В умовах ринкової економіки, окрім  ринкових (або приватних) благ, на які  існує індивідуальне право власності, є так звані “суспільні”, або  колективні блага.

Суспільні блага мають  дві характерні ознаки:

1. Неможливість виключення будь  якого об’єкта із споживання (не винятковість). Благо невиняткове,  якщо не можуть бути виключені  із сфери його споживання. Національна  оборона є яскравим прикладом  цього. Якщо нація забезпечила  систему оборони, всі громадяни  користуються її плодами. 

2. Відсутність суперництва  у споживанні (неконкурентність). Блага  неконкурентні, якщо при будь  якому заданому рівні виробництва граничні витрати для додаткового споживання дорівнюють нулю. Наприклад, використання маяка. Коли він вже збудований і введений в дію, додаткове судно нічого не додає до його експлуатаційних витрат. Більшість благ конкурентні в споживанні.

 

 

 

 

 

Розділ ІІ Система макроекономічних показників та її особливості в Україні

Формування нової економічної  системи, заснованої на ринкових відносинах, матеріалізація національних цілей через державну економічну політику потребують широкого використання системи макроекономічних показників. Вони покликані відображати складні взаємопов'язані процеси, що відбуваються в економіці й безпосередньо визначають динаміку економічного зростання та важливі пропорції розширеного відтворення.

Розрахунки макроекономічних показників та важливих пропорцій розширеного відтворення здійснюються на основі відповідних економічних моделей, що відображають річний економічний оборот на макрорівні. Вони є також важливим інструментом державного регулювання і прогнозування національної економіки.

 

2.1  Формування системи національних рахунків

Система національних рахунків - це система показників розвитку економіки  країни на макрорівні. В її основу покладено  різні економічні моделі та прогнози, які відповідають неоднаковим умовам розвитку країн з ринковою економікою через, наприклад, відмінність систем оподаткування і кредитування, темпів економічного розвитку, державного регулювання  тощо. Загалом ця система охоплює  всі економічні операції в країні та ресурси, якими вона володіє.

До основних принципів побудови Системи національних рахунків

належать такі:

• будь-яка праця, що приносить дохід, вважається продуктивною. Тобто в межах Системи національних рахунків враховується валовий продукт країни, що створюється у в сфері матеріального виробництва і в сфері послуг: приватними некорпоративними підприємствами; особами вільних професій (юристами, артистами,журналістами та ін.); працівниками сфери управління; фінансово-комерційними організаціями; некомерційними організаціями (асоціаціями, товариствами); в армії; присадибними господарствами; найманими працівниками домогосподарств; власниками житла, яке здається в оренду. Не враховується діяльність, здійснювана поза межами офіційної економіки (наприклад, наркобізнес,

проституція), а також  ведення домашнього господарства. Хоча останнім часом у США розробляються методи обчислення праці домашніх господинь, це “парадокс хатньої робітниці”;

• економіка розглядається як складний механізм взаємозв’язаних грошових і товарних потоків, представлених доходами та видатками країни. Вартість товарів і послуг створюється факторами виробництва, зокрема працею, землею, природними ресурсами, капіталом і підприємницькою діяльністю, що виступають як витрати. Отриманий прибуток є результатом не лише праці, а й сукупного використання всіх факторів, що формують доходи країни.

Доходи одних суб’єктів  господарювання перетворюються на витрати  інших;

• рівність між доходами та витратами, що пояснює найважливіші аспекти економічного розвитку - виробництво і споживання продукції, розподіл і перерозподіл доходів, формування національного багатства країни.

Система національних рахунків - це сукупність показників послідовного та взаємопов’язаного опису найважливіших процесів і явищ економіки: виробництва, доходу, споживання, нагромадження капіталу, фінансів. З формуванням і розвитком ринкових відносин в економіці України постала необхідність використання вітчизняною статистикою моделі, рекомендованої ООН і прийнятої в міжнародній 269 практиці.

У 1993 р. відбувся перехід  від балансу народного господарства до Системи національних рахунків. Система національних рахунків відображає статистичну модель ринкової економіки,дає  можливість оцінити її ефективність. Україна не має значного досвіду застосування Системи національних рахунків, і це потребує глибинної теоретичної та практичної розробки її аспектів. Національні рахунки розробляються Державним комітетом статистики згідно із Системою національних рахунків ООН 1993 р.

Однією з основних ідей Системи національних рахунків є  упорядкування інформації про різнобічні аспекти економічного процесу у  такий спосіб, щоб забезпечити  виявлення загальної картини  та основних результатів економічного процесу, а також структури економіки.

Відповідно до міжнародних  стандартів інституційні одиниці у Системі національних рахунків згруповано в п’ять секторів:

• не фінансові корпорації, до яких належать інституційні одиниці, що займаються ринковим виробництвом товарів і послуг для продажу за цінами, які покривають витрати виробництва і дають прибуток (сектор бізнесу);

• фінансові корпорації - комерційні інституційні одиниці, що спеціалізуються на фінансово-посередницькій діяльності (банки,страхові компанії та ін.);

• сектор загального державного управління, до якого належать органи управління центрального і місцевого рівнів, некомерційні бюджетні організації, державні цільові та позабюджетні фонди;

• сектор домашніх господарств, що об’єднує фізичних осіб як споживачів, а в окремих випадках - як суб’єктів некорпоративної діяльності;

• сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, до якого належать інституційні одиниці, створені окремими групами домашніх господарств для забезпечення їх політичних, релігійних і професійних інтересів, а також надання соціально-культурних послуг (соціально-культурні підрозділи не фінансових корпорацій).

Метою Системи національних рахунків є інформаційне забезпечення системного аналізу створення й  використання національного продукту і національного доходу. Це дає можливість порівнювати економічні показники різних країн з метою прийняття господарських рішень на міжнародному та національному рівнях.

Інтегруючим показником, що відображає кінцеві результати національної економіки, є валовий внутрішній продукт (ВВП), який характеризує єдність  економічного процесу: виробництво  матеріальних благ і надання послуг, розподіл доходів, кінцеве використання матеріальних благ і послуг.

 

2.2  Макроекономічні показники та їх характеристика

Основна причина низької  ефективності  суспільного виробництва  в Україні лежить на макроекономічному  рівні.

Розраховують сукупний суспільний продукт по-різному. Залежно від того, які елементи включають до його складу, слід розрізняти: валовий суспільний продукт, кінцевий суспільний продукт, валовий внутрішній продукт і валовий національний продукт.

Валовий суспільний продукт (ВСП) - вартість всієї маси товарів  і послуг, створених у суспільстві  протягом року (або іншого проміжку часу), або сума виробленої за рік  валової продукції всіх галузей  матеріального виробництва.

ВСП містить у собі подвійний  рахунок - результати проміжного виробництва: вугілля, чавун, сталь, прокат та інші сировинні  матеріали і напівфабрикати, а  також незавершене виробництво.

ВСП = ССП - нематеріальне  виробництво

Валовий внутрішній продукт - це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції, виробленої протягом певного часу, як правило, за рік. Він розраховується як сума валових доданих вартостей галузей економіки і податків на продукти за виключенням субсидій на продукти. Податки на продукти включають податки, величина яких безпосередньо залежить від кількості або вартості товарів і послуг, створених, реалізованих або імпортованих виробничою одиницею - резидентом. Субсидії на продукти - це відшкодування з державного бюджету підприємствам у порядку державного регулювання цін на сільськогосподарську та іншу продукцію для покриття поточних збитків підприємств, поліпшення їх фінансового становища через поповнення оборотних коштів або компенсації окремих витрат. Сумування валових доданих вартостей свідчить про виключення подвійного рахунку, тобто враховується лише кінцева продукція і не враховується вартість продукції проміжного споживання.

Проміжне споживання містить  витрати на товари і послуги, які  використані інституційними одиницями  для виробничих потреб.

Кінцевий продукт - це товари і послуги, які купують споживачі для

кінцевого використання, а  не для продажу.За своїм речовим змістом кінцевий продукт складається:

а) з готових до особистого споживання предметів споживання;

б) з готових до виробничого  використання засобів праці (тобто  лише частини засобів праці без предметів праці).

Протягом тривалого часу в Україні, як і в інших країнах Східної Європи, узагальнюючий результат виробництва розглядався як валовий суспільний продукт. Статистичні органи розраховували його як суму виробленої за рік (чи інший проміжок часу) валової продукції всіх галузей матеріального виробництва. Але його недоліком було те, що при його обчисленні стикалися з повторним рахунком окремих виробничих затрат, тому що до нього включається не тільки готовий, але й проміжний продукт (паливо, сировина, матеріали).

Кінцевий суспільний продукт (КСП) - очищений від повторного рахунку ВСП в СРСР не застосовувався. КСП=ВСП -ПМ (Проміжний продукт).

Проміжний продукт - це товари і послуги, що проходять подальшу переробку або перепродаються кілька разів, перш ніж потрапити до кінцевого споживача. Виключення проміжної продукції при розрахунках макроекономічних показників дає змогу уникнути подвійного рахунку, який спотворює реальну величину виробленого валового внутрішнього продукту. Розглянемо, наприклад, виробничий процес випікання хліба. Перш ніж стати кінцевим продуктом, вирощене зерно проходить кілька стадій обробки:

1) збирання, обмолот, сортування;

2) очищення, просушування  та зберігання на елеваторах;

3) помел на борошно  на млинах;

4) випікання хліба на  хлібозаводах.

Якщо ціна зібраного в  жнива зерна становить x гр. од., то ціна зерна, яке вже очищене та зберігається на елеваторах, становитиме вже (x + n) гр. од.; борошно коштуватиме (x + n) + p гр. од.; ціна хліба становитиме - (x + n + p) + k гр. од. Наведений приклад ілюструє, що ціна зерна в процесі переробки враховується чотири рази в структурі витрат проміжного продукту, очищеного зерна - тричі, борошна - двічі. Реальна ж вартість, що створюється на кожній стадії переробки зерна,є доданою вартістю, оскільки додається до попередньо створеної вартості.

Для обчислення ВВП використовують три методи: виробничий, метод кінцевого використання (За витратами) і розподільчий метод (за доходами).

Валова додана вартість (ВДВ) розраховується як різниця між валовим випуском і проміжним споживанням (ВВ - ПС), випуск - це вартість товарів і послуг, що є результатом виробничої діяльності одиниць-резидентів у звітному періоді. Валова додана вартість містить у собі первинні доходи, що створюються учасниками виробництва і розподіляються між ними. Додана вартість включає вартість спожитого основного капіталу (амортизацію); заробітну плату до сплати податків з нарахуваннями на соціальне страхування; прибутки підприємства; відсотки за позичковий капітал; ренту; непрямі податки на бізнес.

Величини доданої вартості у разі додавання їх за всіма галузями і виробництвами в країні й  дають кінцевий показник ВВП. Це і  є перший метод розрахунку ВВП  за допомогою виробничого методу:

ВВП = ВДВ + (ПП - С)

де ПП - податки на продукти; С - субсидії на продукти.

У національних рахунках використовуються два рівні показників і два  методи оцінки. Для економіки загалом  результати вимірюються випуском товарів  і послуг та валовим внутрішнім продуктом  у ринкових цінах; для секторів і  галузей - випуском товарів і послуг в основних цінах і валовою доданою вартістю.

Розрахунок ВВП двома  іншими методами ґрунтується на методологічному принципі тотожності доходів і витрат в економіці країни.

Це означає, що внаслідок  купівлі-продажу кінцевого продукту одні господарські одиниці отримують  доходи від продажу продуктів, інші ж несуть витрати на їх придбання. Тому ВВП обчислюється як сума витрат на купівлю всього обсягу виробленої продукції секторами економіки - це метод кінцевого використання; або як сума доходів, отриманих від виробництва всього обсягу продукції за рік, - це розподільчий метод.