Кінцевий продукт виробництва: структура та функції

Функціонування ринкової економіки зорієнтовано на отримання  господарськими суб’єктами доходу, який визначає їх спонукальні мотиви. Доходи зв’язують виробництво зі зміною активів і пасивів - нагромадженими ресурсами.

Метод кінцевого використання (за витратами) дає змогу врахувати видатки всіх інституційних секторів економіки, які йдуть на купівлю кінцевого продукту країни. До них належать видатки сектору домашніх господарств, бізнесу, держави і закордонних споживачів. Згідно з цим методом ВВП обчислюється як сума окремих елементів сукупних видатків:

ВВП = C + I + G + NX,

де C -споживчі видатки населення; I - валові внутрішні інвестиції приватного сектору економіки; G - державні закупівлі товарів і послуг; NX - чистий експорт.

Споживчі витрати населення  йдуть на особисте кінцеве споживання, а саме, на купівлю споживчих товарів  коротко - та довгострокового користування і послуги (наприклад, плата за житло).

Валові внутрішні інвестиції приватного сектору економіки включають: валові капіталовкладення у закупівлю  основних фондів, тобто на купівлю  машин, обладнання, устаткування; виробниче  і житлове будівництво; зміни  у виробничих запасах. Вони складаються  з чистих інвестицій та амортизації:

І = А + ЧІ

де А - амортизація, тобто  інвестиції, які йдуть на відновлення  зношеного капіталу; ЧІ - чисті інвестиції, які йдуть на розширене відтворення, приріст капіталу.

Державні закупівлі товарів  і послуг - це частина державних видатків, які йдуть на виробництво товарів і послуг, що задовольняють суспільні потреби. До них належать державне замовлення, загальне управління, оборона, наука, мистецтво, культура та ін. Ці закупівлі відрізняються від державних видатків, оскільки останні включають трансфертні платежі. Трансферти при розрахунку ВВП не враховуються, оскільки не створюють вартості, а лише перерозподіляють уже створене. Отже, державні закупівлі розраховуються як різниця між державними видатками і трансфертами.

Чистий експорт дає  можливість визначити зовнішньоекономічні

видатки країни й обчислюється як різниця між експортом та імпортом:

NX = X – M,

де Х - експорт (вивіз) товарів і послуг з країни; М - імпорт (ввезення) товарів і послуг з інших країн світу. Сальдо чистого експорту може бути позитивним (перевищення експорту над імпортом) і від’ємним (імпорт перевищує експорт).

Розподільчий  метод (за доходами) дає можливість визначити, у вигляді чого домашні господарства і власники економічних ресурсів - робочої сили та капіталу, одержують ВВП, створюваний за рік у формі первинних доходів. До цих доходів належать: заробітна плата найманих працівників з нарахуваннями на соціальне страхування (ЗП); дохід від власності некорпоративного підприємництва у вигляді змішаного доходу (ЗД); прибуток корпоративного бізнесу, тобто валовий корпоративний прибуток (ВКП), що включає амортизацію та корпоративний прибуток; чисті податки на виробництво та імпорт як чистий доход держави (чисті неприбуткові податки (ЧНП)).

Тобто ВВП можна обчислити  за формулою:

ВВП = ЗП + ЗД + ВКП + ЧНП.

З метою нівелювання  цінового фактора в макроекономічних розрахунках обчислюють два види ВВП: номінальний і реальний, застосовуючи при ньому і два види цін: поточні і постійні.

Номінальний ВВП (ВВП_Н) - це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в поточних цінах, тобто в фактичних тинах даного року.

Реальний ВВП (ВВП_р) - це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в постійних ціпах, тобто в цінах року, який приймається за базу. Такий рік називають базовим. Реальний ВВП не враховує зміну рівня цін.

На основі ВВПр обчислюється темп зростання фізичного обсягу виробництва (Т_з) і темп його приросту (Т_ц):

Т_з = ВВП_р у поточному році / ВВП_р у базовому році · 100

Т_ц = ВВП_р у поточному році - ВВП_р у попередньому році / ВВП_р у попередньому році · 100

Валовий національний продукт (ВНП)

Іншою - західною за походженням  формою втілення сукупного продукту суспільства у сучасній економіці  є валовий національний продукт (ВНП). ВНП - це найбільш загальний макроекономічний показник результатів економічної  діяльності суспільства. Обчислення ВНП  та аналіз його елементів здійснюється з п’ятдесятих років на основі міжнародного стандарту оцінки основних економічних показників, який називається  системою національних рахунків.

Вважається, що ВНП утворюється  в усіх галузях економіки. Інакше кажучи, ВНП вміщує в себе вартість від діяльності усіх сфер економіки  за винятком непродуктивних операцій, куди відносяться:

а) трансфертні платежі (тобто "передаточні платежі") - це бюджетні виплати і дотації населенню  і підприємцям;

б) операції з цінними  паперами;

Валовий національний продукт (ВНП) - це сукупна ринкова вартість (ціна) усього кінцевого продукту виробництва товарів і послуг, яка складає сукупну створену у економіці додану вартість.

Додана вартість (ДВ) - це фактична вартість, яка утворена суб'єктом економічної діяльності, або вартість його кінцевого продукту чи послуг. Вона дорівнює сумі вартостей споживаних засобів праці (зносу основного капіталу) і новоствореної вартості.

ВНП= ДВ= А + новостворена вартість,

де А - амортизація (річна  вартість споживаних засобів праці).

Створений ВНП відрізняється  від фактичного споживаного ВНП  на величину чистого експорту і утворює  валовий внутрішній продукт ВВП.

Отже ВВП - це той самий  ВНП, скорегований на величину чистого  експорту. ВВП = ВНП - чистий експорт.

Існує два способи вартісного вимірювання ВНП: як суми усіх видатків і як суми усіх доходів. Відповідно до цього створений ВНП можна  розглядати у двох площинах: як розподілений ВНП і як використаний ВНП. їх кількісне  визначення повинно зберігатися.

Для об'єктивного обчислення сукупного обсягу виробництва треба, щоб усі продукти і послуги, вироблені  даного року, були враховані лише один раз. Більшість продуктів проходить  декілька виробничих стадій, перш ніж  попадає на ринок. Як наслідок, окремі частини і компоненти більшості  продуктів купуються і продаються по декілька разів. Отже, щоб уникнути багаторазового врахування частин продуктів, які продаються і перепродуються, при розрахунку ВНП враховується тільки ринкова вартість і виключається вартість проміжної продукції.

Під кінцевими продуктами розуміються товари і послуги, які  купуються для споживання, а не подальшої обробки чи переробки. У ВНП включається продаж кінцевих продуктів, але від нього віднімається продаж проміжних продуктів. Це пояснюється тим, що вартість кінцевих продуктів включає усі існуючі проміжні операції. Візьмемо для прикладу дані табл. 3.(Див. табл. 3)

За даними таблиці 3 слід визначити, яку частину вартості випеченого хліба треба врахувати при визначенні ВНП. Відповідь така: 20 гривен, тобто вартість кінцевого продукту. Якщо додати вартість усіх проміжних продуктів до вартості кінцевого продукту (в табл.3 ця сума дорівнює 42 гривнам) і включити отриманий результат у показник ВНП, його обсяг виявиться суттєво завищеним. Як наслідок -подвійний рахунок.

Щоб при розрахунку національного  доходу уникнути подвійного рахунку, необхідно  старанно стежити, щоб до нього включалася тільки добавлена вартість, створена кожним підприємством. Добавлена вартість - то ринкова ціна обсягу продукції, виготовленої фірмою, за вирахуванням вартості спожитої сировини і матеріалів, придбаних у постачальників. Склавши добавлену вартість, створену всіма п'ятьма підприємствами, починаючи від вирощування пшениці і аж до доставки хліба покупцеві, можна точно вирахувати вартість хліба. Точно так само, підраховуючи і складаючи добавлені вартості, створені всіма підприємствами в економіці, можна визначити ВНП, тобто ринкову вартість загального випуску.

З метою реального вимірювання  ВНП слід виключити непродуктивні  операції, до яких належать фінансові  операції і продаж уживаних речей. Чисто  фінансовими операціями вважаються державні трансфертні платежі, які  включають виплати на соціальне  страхування; допомогу безробітним  та пенсії ветеранам; приватні трансфертні  платежі, куди входять щомісячні  субсидії, які отримують студенти вузів із дому, або разові дарунки  від багатих родичів і операції з цінними паперами, тобто купівля-продаж акцій і облігацій.

На ґрунті валового національного продукту можна розрахувати і цілу низку інших показників. Від ВНП передусім необхідно відрізняти чистий національний продукт (ЧНП).

Чистий національний продукт (ЧНП) - це реальний річний об'єм виробництва та послуг суспільства, який за вартісним змістом відповідає новоствореній вартості в усіх галузях економіки. За кількісним змістом

Він визначається шляхом вирахування  із ВНП відрахувань на споживання капіталу, які є вимірником обсягу інвестицій, що заміщаються, або обсягу капіталу, спожитого виробництвом протягом поточного року. Чистий національний продукт являє собою валовий  національний продукт, скоригований на суму амортизаційних відрахувань.

ЧНП=ВНП – А

де А - річна вартість споживаних засобів праці, тобто амортизація.

ЧНП, скорегований на величину чистого експорту, дає чистий внутрішній продукт (ЧВП)

ЧВП = ЧНП – ЧЕ

Особливе місце в системі  економічних показників посідає  національний доход (НД) - різниця між ЧНП і посередніми податками на бізнес. Національний доход може бути також визначений за допомогою розрахунку ВНП за доходами шляхом додавання всіх видів розподілу, за винятком амортизаційних відрахувань і посередніх податків на бізнес.

Національний доход НД - це фактично зароблений суспільством доход.

НД = ЧНП – НП

де НП - непрямі опосередковані податки на бізнес, що їх здійснюють урядові органи за допомогою акцизів, податків з продажу продукції, майна.

Важливою складовою частиною НД є особистий доход (Од), який визначається вирахуванням із національного доходу внесків на соціальне страхування, податків на прибуток корпорацій і  нерозподілених прибутків корпорацій, а також шляхом додавання трансфертних платежів. До останніх належать: виплати на страхування по старості і від нещасних випадків, а також допомога по безробіттю, яка ґрунтується на соціальних програмах; виплати пенсій і допомоги по безробіттю; а також процентні платежі, що виплачуються урядом і споживачами.

Доход, що перебуває в  особистому розпорядженні - це особистий доход за вирахуванням індивідуальних податків, які складаються із особистих по доходних податків, податків на особисте майно і податків на спадок. Доход після сплати податків являє собою доход, яким домогосподарства розпоряджаються у кінцевому вигляді. Та частина цього доходу, яка після сплати податків не витрачається на купівлю споживчих товарів, виступає у вигляді заощаджень.

 

 

 

2.3  Сучасний стан і тенденції розвитку виробництва в Україні

З моменту здобуття незалежності Україна є ареною історичних змін, що пов’язано з її переходом від  централізованої планової до соціально-орієнтованої ринкової економіки. Такі радикальні зміни  потребують нового теоретичного обґрунтування  закономірностей розвитку суспільного  відтворення, а також їх досліджень та визначень особливостей в період трансформації економічної системи. Саме в цей час проблема стабілізації темпів росту ВВП є центральною  проблемою економічного аналізу, оскільки стабільний його приріст гарантує підвищення добробуту всієї нації. Рівень добробуту  характеризується стійким збільшенням  реального ВВП, та його випуску на душу населення. В цей період часу відбуваються значні соціально-економічні перетворення, які мають великий  вплив на відтворення суспільного  продукту та всіх його форм.

 В цей період свого  розвитку Україна переходить  до нового обчислення ділової активності нації - системи національних рахунків (СНР), яка відповідає ринковій організації функціонування економіки та світовим стандартам. Серед усіх макроекономічних показників в СНР вагоме значення має валовий внутрішній продукт. Він займає центральне місце в економічній теорії і може використовуватись для значного поглиблення сучасної концепції відтворення і методологічного обґрунтування факторів стабілізації економіки України.

Проблеми стабілізації темпів росту ВВП України завжди знаходились  в полі зору вітчизняної економічної  науки. Дана проблема органічно переплітається з розвитком продуктивних сил  нашого суспільства, з перспективами  реформування соціально-економічних  відносин. Актуальність подальшого дослідження  цих проблем пов'язана з: 1) трансформацією старої економічної системи в  сучасну економічну систему соціально-ринкового  типу; 2) формуванням нових господарських  пріоритетів; 3) спробами у нашій  країні перейти до нової моделі розширеного  відтворення. Дані фактори мають  великий вплив на процес відтворення, додають до нього нові кісні моменти  і характерні риси, та можуть стимулювати  процес економічного розвитку нашої  країни.

Виходячи з вищезазначеного, можна зробити висновок, що одним  із найголовніших завдань економічної  науки є те, щоб надати цим процесам наукове трактування та спрогнозувати  їх подальший розвиток. Необхідність подібних досліджень обумовлена значенням  стабілізації темпів росту ВВП у  розвитку економічної системи та недостатніми теоретичними розробками цієї проблеми в умовах трансформаційних перетворень.

В економічній науці тривалий час пріоритетне місце займали  концепції, згідно з якими вважалося, що суспільний продукт може створюватись лише у сфері матеріального виробництва. На сучасному етапі ставлення  економістів-теоретиків до цієї проблеми змінилося. Ці обставини вимагають  нового підходу до вирішенні даної  проблеми. Слід зазначити, що подібні  дослідження можуть визначити перспективи  функціонування економічної системи  України.