Крымско-татарский вопрос

      Приклад Чечні показує, наскільки складно  і майже неможливо впоратися  з народом, що вирішив боротися до кінця за свою національну незалежність. І який, до того ж, має достатньо потужну матеріальну й моральну підтримку ззовні. Одначе в умовах Криму розгортання чеченського сценарію призведе в кінцевому підсумку або до його повного відділення від України, що недоцільно економічно, або ж - до формування анклавів общин, котрі ворогують між собою, як це можна бачити на прикладі Кіпру або Лівану. Хоч би яким неймовірним здавався такий хід подій, однак у сучасній історії ми бачимо й іще неймовірніші сценарії.

      Кримськотатарська проблема є однією з ключових у визначенні сучасної внутрішньо- та зовнішньополітичної ситуації України. Це пов'язане з високим конфліктогенним потенціалом кримськотатарського чинника. З іншого боку, врахування цього чинника може виконати істотну стабілізаційну роль щодо ситуації в Криму, що важливо під кутом зору національної безпеки України.

                        Шляхи вирішення проблеми

        Нові реалії нашої доби висвітлюють  необхідність у більш грунтовному  осмисленні проблем розвитку  України як у контексті наявної  ситуації, так і в перспективному  баченні можливих цивілізаційних стратегій, спрямованих у найближче майбутнє.

      Вивчення  форм співвіднесення ситуації в Криму  та в Україні в цілому дає змогу  побачити складну й суперечливу  картину боротьби різних тенденцій, які мають коріння в ментальних структурах минулого, але які також пов'язані з надіями на оновлення й сподіваннями на адекватне прилучення до загальносвітових цивілізаційних процесів.

      Тут можливо тільки накреслити деякі  моменти бачення, що ведуть до реальних перспектив майбутнього. Цей підхід є особливо значущим з огляду на те, що, незважаючи на різницю моделей бажаного майбутнього, які відстоюють політичні сили в Криму та в Україні в цілому, в просторі наявних можливостей залишається й деяке спільне поле загальних цінностей і сенсів, навколо яких і варто будувати стратегію подальшого розвитку.

      Можна сперечатися й не знаходити спільного  розуміння стосовно минулого, але  щодо майбутнього ми зобов'язані  шукати й знаходити точки взаємопорозуміння  та згоди. Інакше ми змушені будемо пожертвувати розумом на догоду емоційній і неврегульованій стихії, що неодмінно призведе до тупикової ситуації нерозв'язного конфліктного протистояння. Далеко за прикладами ходити не треба. Ситуація тривалого арабо-ізраїльського конфлікту свідчить, як легко створити проблему внаслідок взаємної непоступливості і як важко її розв'язати, не застосовуючи радикальних заходів.

      Специфіку й глибинну природу сучасної ситуації в Україні та Криму навряд чи можна  визначити за рахунок поверхових пояснень складних і багато в чому унікальних процесів. Причини ситуації часто вбачають в діях і мотивах поведінки політичних лідерів, партій, рухів. Але зрозуміло, що невідворотність цілого кола дезінтеграційних процесів за умов радикального реформування економічного життя суспільства слугувала основою для політичного виокремлення регіонів пострадянського простору, де мав бути врахованим і національно-культурний чинник. Розуміння важливості цієї обставини здатне стимулювати розвиток національної та регіональної самосвідомості, які центровані насамперед довкола осмислення власних інтересів і формується в процесі пошуків шляхів їх оптимального втілення. Неабияка роль у цих процесах належить культурі, що виступає формою самоорганізації та орієнтації свідомості людей і так слугує засадою мотивації поведінки та прийняття життєво важливих рішень. В умовах полікультурного суспільства особливого значення набувають процеси поглиблення взаєморозуміння між різними культурними середовищами: не відмовляючися від власної ідентичності, кожна культура в цій взаємодії здатна збагачувати себе й надавати свої досягнення іншим.

      За  сучасної ситуації Крим стоїть перед  необхідністю стратегічного вибору з трьох альтернатив:

а) реставрація  минулих форм свідомості й консервування  власної самобутності та ідентичності, хоча, можливо, й на сучаснішому рівні;  
б) максимальне залучення населення до сучасної масової культури, яка постає як репрезентант сучасної свідомості;  
в) формування нових структур ідентичності, орієнтованих на загальнонаціональні інтереси.  
Реально ці тенденції існують у нашому житті, взаємодіють проміж собою й надалі виявлятимуться, але так або інакше вибір полягає у визначенні домінанти розвитку, від якої врешті-решт і залежить: існуватиме єдине суспільство в Україні чи ні.

      Необхідно досягти поглиблення інтеграції Автономної Республіки Крим в загальноукраїнський простір шляхом:

• створення сприятливих умов для подальшого сталого соціально-економічного розвитку регіону у тому числі окремих населених пунктів, визначених як поселення компактного проживання репатріантів;
• здійснення комплексу заходів, спрямованих на гармонізацію міжнаціональних відносин в Автономній Республіці Крим;
• забезпечення рівноправних відносин та тісної взаємодії представників різних етносів, які проживають у Криму;
• підтримання атмосфери толерантності, довіри й поваги у взаєминах між ними; врахування інтересів усіх етнонаціональних спільнот;
• створення належних соціальних умов для життєдіяльності, гармонійного та всебічного розвитку .кримськотатарської молоді, задоволення її культурних і духовних потреб.

Інтегративні  процеси мають пройти крізь такі сфери :

     ПОЛІТИКО-ПРАВОВА СФЕРА

      1. Проведення аналізу діючих нормативно-правових  актів України (у тому числі  Автономної Республіки Крим), що  формують конституційно-правові  відносини, виявлення недостатнь'і  врегульованих питань та подальше удосконалення та розвиток законодавчого забезпечення конституційно-правових засад відносин Автономної Республіки Крим з центральними органами виконавчої влади України.

      2. Створення постійно діючої системи  аналізу і оцінки суспільно-політичної ситуації в Автономній Республіці Крим, розробка та впровадження дієвого механізму контролю за її розвитком у сферах:

• політичні партії та громадські організації, їх вплив на суспільно-політичну та соціально-економічну ситуацію в регіоні;
• міжконфесійні стосунки, вплив конфесій на суспільно-політичну ситуацію. Розробка комплексної програми дослідження проблем ісламського фактору в Україні;
• зовнішній вплив економічного, політичного, релігійного . та культурного чинників на ситуацію в автономії.

      3. Проведення досліджень ефективності  впливу на суспільно-політичні,  соціально-економічні процеси в  Автономній Республіці Крим рішень  Верховної Ради Автономної Республіки  Крим , Ради міністрів Автономної  Республіки Крим, райдержадміністрацій  та органів місцевого самоврядування, суспільної підтримки їх дій у регіоні.

      4. Удосконалення правового врегулювання  статусу депортованих, їх нащадків  та інших осіб, які повернулися  в Автономну Республіку Крим  для постійного проживання, їх  соціальних гарантій, порядку і умов забезпечення соціального захисту;

      5. Удосконалення нормативно-правових  актів, що регулюють процес  повернення, облаштування та адаптації  депортованих, їх нащадків та  інших осіб, які повернулися в  Автономну Республіку Крим для  постійного проживання

      6. Здійснення заходів щодо правового  врегулювання питань безперешкодного  в'їзду кримських татар та депортованих  осіб інших національностей, які  попертаються в Україну на  постійне проживання, відповідно  до положень Бішкекської угоди  з питань, пов'язаних з відновленням прав депортованих осіб, національних меншин і народів, та Закону України "Про імміграцію".

      7. Завершення підготовки до укладення  Договору між Україною і. Республікою  Узбекистан про порядок зміни  громадянства громадянами України,  які постійно проживають в Республіці Узбекистан, і громадянами Республіки Узбекистан, які постійно проживають в Україні.

      8. Здійснення заходів щодо активізації  переговорів стосовно укладення  двосторонніх угод з країнами  СНД, де проживали депортовані  до повернення в Україну, про співробітництво в організації повернення та облаштування депортованих.

      9. Підтримка діяльності створених  кримськотатарських молодіжних  фомадських організацій.

      10. Забезпечення організації та  проведення конференцій, семінарів,  зустрічей за участю молодіжних організацій регіонів України і кримськотатарських молодіжних організацій разом з Українським національним комітетом молодіжних організацій.

      11. Сприяння прийняттю Закону України  "Про Раду міністрів Автономної  Республіки Крим".

                         ЕКОНОМІЧНА СФЕРА

      1. Розвиток паливно-енергетичного  та водогосподарського комплексів  до рівня, який дасть можливість  забезпечувати потреби населення  та господарства автономії.

      2. Реформування і розвиток агропромислового  комплексу з метою забезпечення  потреб населення і відпочиваючих, а переробні галузі промисловості — сировиною та збільшення обсягів експорту традиційних видів продукції.

      3. Подальший розвиток усіх видів  транспорту, ефективне його використання  з метою задоволення потреб  економіки і населення, розширення обсягів міжнародних послуг.

      4. Створення сприятливого клімату  для участі українського капіталу  та інвестування на півострові, формування умов для:

• інтенсифікації інноваційних процесів в промисловому комплексі автономії')';
• створення філій провідних українських підприємств в Автономній Республіці Крим;
• залучення українських інвестицій до капітальних вкладень в Автономній Республіці Крим.

      5. Комплексний розвиток та ефективне  функціонування курортно-рекреаційного  комплексу, формування його як  основної галузі економіки автономії. Завершення розробки Програми розвитку Криму та міста Севастополя як загальнодержавного і міжнародного курортно-рекреаційного та туристського центру.

      6. Реформування відносин власності  в Автономній Республіці Крим:

• аналіз впливу рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, держадміністрацій та органів місцевого самоврядування на процес реформування власності в регіоні;
• інвентаризація та завершення формування (розподіл) переліків об"єктів, що знаходяться у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та територіальних громад;
• вирішення питання щодо врегулювання прав власності інших держав на майно, що знаходиться на території Автономії, в тому числі санаторно-курортної сфери;
• проведення повної інвентаризації державного майна, переданого військово-морським формуванням Чорноморського Флоту Російської Федерації в оренду, в тому числі з метою проведення аналізу з
• використанням цього майна шляхом суборсндиюридичними і фізичними особами резидентами України.

                              СОЦІАЛЬНІА СФЕРА

      1. Розв'язання питань щодо надання  кримським татарам земельних  ділянок з урахуванням місцевих  умов та видачі державних актів  на право приватної власності  на землю.

      2. Проведення соціологічних досліджень з метою конкретизації та повнішого врахування запитів депортованих у соціальній та гуманітарній сферах.

      3. Реалізація заходів, спрямованих  на розвиток соціальної та  промислової інфраструктури в  місцях компактного проживання  депортованих відповідно до планів соціально-економічного розвитку України та Автономної Республіки Крим.

      4. Розробка та запровадження механізмів  державного регулювання чисельності  повернення депортованих осіб  та "їх нащадків в Україну  на основі' попереднього визначення  місць переселення та можливостей відповідних територій щодо забезпечення переселенців житлом, земельними ділянками, робочими місцями, соціальними, особливо у сфері освіти та охорони здоров'я, житлово-комунальними, транспортними, телекомутаційними та іншими послугами, дотримання екологічних норм проживання. А також розрахункових обсягів бюджетного фінансування цих потреб.