МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ  УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ  ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

Факультет  менеджменту та маркетингу 
 
 

      Реферат

      з дисципліни: «Управління якістю та стандартизація»

       на тему: «Особливості міжнародної та Європейської стандартизації» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ - 2011

Зміст 
 

     Вступ

      Якість  продукції чи послуг є одним з  найважливіших факторів успішної діяльності будь-якої організації. На сьогодні в усьому світі стали суттєво жорсткішими вимоги, що висуваються споживачем до якості продукції.

      У сучасних умовах жорсткої конкурентної боротьби за ринки збуту продукції  підприємства розвинутих країн все  ширше застосовують ефективний інструмент забезпечення успіху – системи якості, які відповідають визнаним міжнародним вимогам, що містяться у Міжнародних та Європейських стандартах з якості та сертифікації. Ефективність цього інструмента тепер особливо зростає у зв’язку з прийняттям у багатьох країнах законодавства, яке встановлює жорсткі вимоги щодо безпечності продукції для здоров’я та життя людини, захисту прав та інтересів споживачів, охорони навколишнього природного середовища тощо.

      Головним  завданням економіки промислово розвинутих країн є підвищення продуктивності праці і поліпшення якості продукції, що дозволяє при низькій її собівартості забезпечувати високий прибуток і конкурентоздатність на світовому ринку. Досягнути цього можна лише в умовах управління якістю продукції.

     1. Загальні поняття про стандартизацію

     Стандартизація  це діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар’єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву. Об’єктами стандартизації є продукція, процеси і послуги, зокрема, матеріали, складові частини, оснащення, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи або діяльність. Офіційна стандартизація завжди завершується випуском стандартів, еталонів або інших НТД, які мають цілком певну форму, систему індексації, порядок твердження і характеристики, ступінь зобов’язання, терміни дії. Галузь стандартизації охоплює майже всі сфери народного господарства.

     Загальноприйняті  рівні стандартизації:

• міжнародна (проводиться на міжнародному рівні, участь у якій відкрита для відповідних органів усіх країн);
• регіональна (проводиться на відповідному регіональному рівні, участь у якій відкрита для відповідних органів країн певного географічного або економічного простору);
• міждержавна (проводиться на рівні кількох країн);
• національна (проводиться на рівні однієї країни).

     У сфері міжнародної стандартизації роботу здійснює низка організацій. Найбільш значущі з них — Міжнародна організація зі стандартизації (ISO — International Standard Organization, утворена 1946 р.) і Міжнародна електротехнічна комісія (IЕС — International Electrotechnical Commission, утворена 1906 р.). Сфера діяльності ISO стосується стандартизації у всіх галузях, крім електротехніки і електроніки, які належать до компетенції Міжнародної електротехнічної комісії. Деякі види робіт виконуються обома організаціями.

     Головна мета ISO полягає в розробці міжнародних  стандартів і активному сприянню їх добровільного ухвалення й  використання для досягнення максимально  можливого рівня ефективності промисловості  й торгівлі у всьому світі. Основні  напрями діяльності ISO: розробка і публікація міжнародних стандартів у всіх сферах технічної і економічної діяльності; сприяння ухваленню міжнародних стандартів національними системами стандартизації; міжнародна співпраця. Результати роботи ISO публікуються у вигляді добровільних узгоджених міжнародних стандартів.

     Разом з міжнародними організаціями зі стандартизації існують регіональні організації стандартизації, які координують діяльність зі стандартизації і сертифікації кількох країн у рамках певних регіонів і економічних співтовариств з орієнтацією на нормативні документи міжнародних організацій про стандартизацію. Такі організації існують в Азіатсько-Тихоокеанському, Європейському та інших регіонах. Європейські організації зі стандартизації створені в рамках ЄС і координуються двома організаціями: Європейським комітетом із стандартизації. (Comite europeen de normalisation — CEN, 1961) і Європейським комітетом із стандартизації в електротехніці (Comite europeen de normalisation en elecrotechnique — CENELEC (1972). CEN є аналогом ISO, а CENELEC — аналогом IЕС і займається стандартизацією в електротехніці, приладобудуванні, електроніці і зв’язку, а CEN — у решті всіх галузей народного господарства країн ЄС.

     Існує міждержавна форма стандартизація. У 1992 р. головами урядів СНД підписана Угода про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології й сертифікації. Відповідно до цієї угоди створена Міждержавна рада із стандартизації, метрології і сертифікації (МДС). Основні цілі цієї організації: усунення можливих технічних бар’єрів через неузгодженість стандартів окремих країн СНД, що сприяє розвитку економічного співробітництва в рамках СНД; розробка міждержавних стандартів; прийняття міжнародних стандартів як міждержавних; розвиток співпраці з міжнародними, регіональними і національними організаціями зі стандартизації і зацікавленими громадськими організаціями. Досягнення відповідності нормам Європейських директив з безпеки гарантує лише вихід вітчизняної продукції на світові ринки, але не її конкурентоспроможність. Як пріоритетні на ближчі роки МДС визначені такі напрями: розробка стандартів з управління охороною навколишнього середовища; забезпечення безпеки продукції для здоров’я, життя, майна людей і навколишнього середовищ; стандартизація експрес-методів контролю якості і безпеки продуктів харчування й природного середовища; розробка стандартів для сфери послуг (банківські послуги, страхування, медичне обслуговування, туризм, торгівля).

     Національна стандартизація. Практично кожна  країна має свій національний орган зі стандартизації який займається розробкою національних стандартів, здійснює гармонізацію національних стандартів з регіональними, розвиває співпрацю з міжнародними і регіональними організаціями зі стандартизації і зацікавленими громадськими організаціями. В нашій країні таким органом є Державний комітет України з питань технічного регулювання й споживчої політики.

     2. Особливості Європейської  стандартизації

     До  цілей європейської стандартизації відносяться:

• узгодженість національних стандартів у країнах-учасницях ЄС;
• єдине прийняття країнами-учасницями ЄС міжнародних стандартів;
• розробка єдиних європейських стандартів в областях, де не прийняті міжнародні стандарти.

       Питання стандартизації в рамках  ЄС вирішуються рівноправними  європейськими організаціями зі стандартизації – (CEN) Європейський комітет з стандартизації та (CENELEC) Європейський комітет з стандартизації в електротехніці.

       Згідно бельгійському або французьким  правом європейські організації  зі стандартизації, як і відповідні  міжнародні організації із стандартизації, є цивільно-правовими об'єднаннями. Кожна країна має тільки одного офіційного представника, який виражає інтереси цієї країни в галузі стандартизації. При узгодженні на європейському рівні (особливо при прийнятті європейських стандартів) представники країн мають голосу, зважені згідно з економічним рівнем розвитку їхніх країн. Кількість голосів кожної країни ЄС представлено на рис. 15. Таку ж кількість голосів країни-члени ЄС мають в Раді Міністрів ЄС - законодавчому органі ЄС. Приписи Ради Міністрів ЄС рівносильні законів держав-партнерів. У нього входять також по одному представнику від кожного з 18 урядів.

     Внутрішній  європейський ринок у значній  мірі функціонує на основі європейських стандартів.

       Політикою європейських нормували  комісій є прийняття за основу міжнародних стандартів (переважно без змін) при розробці європейських стандартів. Згідно з регламентом європейських комісій європейські стандарти повинні переводитися в національні збірники стандартів країн-членів ЄС без змін. При цьому скасовуються відрізняються національні стандарти.

       Європейський комітет зі стандартизації (CEN)

       Європейський комітет зі стандартизації  створений у Парижі 25 березня  1961 У 1970 р. була введена обов'язкова  розробка європейських стандартів (EN).

       Склад CEN. Членами CEN є національні організації зі стандартизації 18 країн. Це закрита організація. Країни - члени CEN визнають пріоритет міжнародної стандартизації в рамках ISO і IEC.

       Область діяльності. Робота по  стандартизації в CEN багато в  чому ґрунтується на результатах, досягнутих в ISO, або доповнює їх. Крім європейських стандартів, CEN також розглядає і приймає документи з гармонізації і попередні стандарти. Документи з гармонізації є найбільш простою формою усунення технічних бар'єрів у торгівлі між цими країнами. Вони відрізняються від європейських стандартів тим, що відображають суть адміністративних і правових норм, які можуть заважати розвитку торговельних відносин. Ці документи розрізняються також процедурою їх прийняття членами CEN. Головне їх призначення - забезпечення однаковості застосування міжнародних стандартів (ISO) в країнах ЄС. Попередні стандарти розробляються у випадках, коли рівень інновацій високий, швидко змінюються технології, можливо швидку зміну показників і вимог, а також коли необхідний тривалий період для узгодження та прийняття стандартів. Такі стандарти мають обмежений термін дії - до трьох років.

       Адміністративну роботу виконує  Центральний секретаріат, який знаходиться в Брюсселі і згідно бельгійському законодавству оформлений як науково-технічна некомерційна організація.

       Європейський комітет зі стандартизації в електротехніці (CENELEC)

       Європейський комітет зі стандартизації  в електротехніці створений у 1972 р. Члени CENELEC - Національні електротехнічні комітети 17 європейських держав. Всі вони є одночасно членами IEC. Вищий орган CENELEC - Генеральна асамблея, в якій представлені національні організації з стандартизації, урядові органи країн-членів Європейського Союзу, Європейське економічне співтовариство, Європейська асоціація вільної торгівлі. Опції структур, відповідальних за стандартизацію, такі ж, як в РЄ № Центральний секретаріат знаходиться в Брюсселі в одній будівлі з РЄ ^ Офіційні мови - англійська, французька і німецька.

       Європейська та міжнародна стандартизація. Їх відмітні особливості

       Найбільш високі рівні стандартизації - міжнародний і європейський. Вони  спрямовані на вирішення глобальних  завдань: усунення технічних бар'єрів в торгівлі; полегшення взаємного обміну передовими технологіями; міждержавне економічне співробітництво. У той же час завдання європейської стандартизації сфокусовані на досягнення конкретних цілей, пов'язаних з об'єднанням Європи.

     3. Особливості міжнародної стандартизації

     Національна стандартизація будь-якої країни відображає у своїх стандартах особливості  та рівень промислового розвитку. Для  успішного проведення торговельного  обміну необхідно погоджувати характеристики тієї чи іншої продукції з країною, яка купує цю продукцію.

     Розвиток  міжнародної торгівлі вимагає єдиного  підходу до оцінки якості продукції, її характеристик, вимог до маркування, пакування, збереження та транспортування. У міжнародній стандартизації зацікавлені як індустріальні розвинені країни, так і країни, що розвиваються, які створюють власну національну економіку.

     Міжнародна  стандартизація одночасно є наслідком  та інструментом управління науково-технічним і економічним розвитком у світі. Вона сформувалась на базі міжнародного розподілу праці, поглиблення на цій основі процесів спеціалізації та кооперації виробництва.

     Стандартизація  у міжнародному масштабі створює  сприятливі умови для торгівлі за рахунок єдиних підходів до якості продукції, її взаємозамінності, технічної сумісності, безпеки й охорони навколишнього середовища, що пов'язано з розробкою міжнародних стандартів (МС). Міжнародні рекомендації, наведені у стандартах, не обов'язкові для країн, але відповідність продукції нормам подібних стандартів визначає її вартість і конкурентоспроможність на світовому ринку. Конкурентоспроможність національної продукції на світовому ринку с важливим стимулом для країн, які бажають брати участь у міжнародній діяльності зі стандартизації. Зовнішня торговельна діяльність країн залежить від розвитку національних систем стандартизації, їх відповідності вимогам Генеральної угоди тарифів і торгівлі (GATT) і Кодексу цієї організації. GATT є всебічним міжурядовим договором, чинним з 1947 p., що визначає права і зобов'язання сторін-учасників у галузі зовнішньої торгівлі, яка об'єднує більш 100 країн. Головне завдання GATT полягає у лібералізації зовнішньої торгівлі шляхом усунення митних бар'єрів і зниження тарифів, а також використання нетарифних засобів регулювання торгівлі. У 1993 р. на Уругвайському раунді було прийнято рішення про перетворення GATT у Світову організацію торгівлі (WTO), яка офіційно почала функціонувати з 1 січня 1995 p. GATT, як всебічна угода, що регулює торгівлю товарами, стала складовою частиною WTO.