Ресурсне забезпечення виробничої програми

Автор: Пользователь скрыл имя, 01 Апреля 2013 в 22:11, курсовая работа

Описание работы

В умовах функціонування виробничих підприємств в системі ринкових відносин найбільш важливої ваги набуває питання здійснення ефективного управління підприємством. Серед питань управління виробничим підприємством найбільш важливими можливо вважати питання виробничого планування та формування виробничої програми.
Поняття формування виробничої програми є достатньо широким і враховує широкий спектр проблем, таких як:
- забезпечення підприємства виробничими фондами
- матеріально-технічне забезпечення виробництва
- кадрове забезпечення виробництва
- планування технологічного процесу

Содержание

Вступ
Виробнича програма, її сутність та основні поняття
Основні показники виробничої програми
Зміст виробничох програми, календарний розподіл та оптимізація
Планування виробничої програми
Інноваційна скадова виробничої програми, її місце і роль у виробничій програмі
Планування діяльності підприємства на основі виробничої програми
Розробка виробничої програми
Ресурсне забезпечення виробничої програми
Висновки
Використана література

Работа содержит 1 файл

КУРСОВА.docx

— 99.78 Кб (Скачать)

ЗЗлк  — залишки продукції на відповідальному  зберіганні у покупців на кінець планового року.

Вартість  робіт непромислового характеру  до обсягу реалізації не входить. Обсяг  реалізованої продукції вимірюється  в діючих оптових цінах підприємства, а при розрахунку прибутку від реалізації — також за собівартістю. Цей показник враховує результати реалізаційної діяльності. Тому він мас особливе значення в умовах ринку і є основним при визначенні показників фінансового плану (прибутку, потреби в оборотних засобах).Обсяг реалізованої продукції з урахуванням виконання плану поставок розраховують, як вартість реалізованої продукції за вирахуванням вартості недопоставленої продукції.Обсяг чистої продукції підприємства обчислюють за формулою

де  ЧП — чиста продукція підприємства;

Мв  — матеріальні витрати на виробництво  продукції;

А — сума амортизаційних відрахувань  за відповідний період.

Отже, чиста продукція — це вартість, створена на підприємстві, або додана вартість.

Чиста продукція може бути обчислена як сума основної та додаткової заробітної плати підприємства з відрахуваннями на соціальні заходи і прибутку.Ще одним показником, близьким за своїм значенням до чистої продукції, є умовно чиста продукція:

де А — сума амортизаційних відрахувань за відповідний період.

Отже, на відміну від чистої продукції, умовно чиста продукція включає амортизаційні відрахування.

Інколи  застосовуються при розробці виробничої програми наступні показники:

— нормативна вартість обробки;

— нормативна заробітна платня;

— нормативна чиста продукція.

Найбільший  інтерес серед цих додаткових показників представляє нормативна вартість обробітку, яка одержується  як добуток показника нормативної  вартості обробітку одного виробу і-го виду і кількості виготовлених виробів  і-го виду.Аналіз виробничої програми проводиться за динамікою обсягу випуску продукції, за номенклатурою й асортиментом, ритмічністю роботи підприємства, якістю продукції, резервах росту виробництва.Найбільш важливими та узагальнюючими показниками серед виїдена ведених є показники обсягу випуску та реалізації продукції. За динамікою обсягу випуску продукції аналіз здійснюється так:

де  ОВф — фактичний обсяг випуску  продукції;

ОВп — плановий обсяг випуску продукції.

Аналогічно  аналізується обсяг реалізованої продукції:

де  ОРф — фактичний обсяг реалізації продукції;

ОРп — плановий обсяг реалізації продукції.

Взагалі, за вищенаведеними показниками аналіз проводиться зіставленням їх фактичних  і планових величин.

Виробнича програма підприємства, її зміст, календарний розподіл та оптимізація

Важливим розділом поточного  плану підприємства є виробнича  програма або план виробництва та реалізації продукції.Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва  продукції в плановому періоді, який відповідає номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажів. Вона обумовлює завдання по введенню в дію нових виробничих потужностей, потребу в матеріально-сировинних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті тощо. Цей розділ плану тісно пов’язаний з планом по праці і заробітній платі, планом по витратах виробництва, прибутку і рентабельності, фінансовим планом.

Виробнича програма підприємств визначає склад, кількість і обсяг продукції, яка повинна бути виготовлена в плановому періоді і поставлена споживачам. Відображаючи головне завдання господарської діяльності, вона є головним розділом планів підприємства. Всі інші розділи планів розробляються у відповідності з виробничою програмою і спрямовані на забезпечення її виконання.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення  потреб споживачів у високоякісній  продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися наступних вимог: 1) правильне визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживачів; 2) повне ув'язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції; 3) обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами, і в першу чергу, виробничою потужністю.

В основу розробки виробничої програми повинна бути покладена  реальна потреба в конкретній продукції. На рівні промислового підприємства конкретизація потреби в продукції забезпечується за допомогою попиту споживачів і господарських договорів по розгорнутій номенклатурі виробів.

Для того, щоб вірно сформувати виробничу програму підприємства, у його бізнес-плані повинна бути представлена така важлива інформація, як характеристика пропонованої продукції, оцінка можливих ринків збуту та конкурентів, стратегія маркетингу.

При плануванні виробничої програми необхідно використовувати  наступні матеріали:

перспективний план виробництва  продукції і послуг;

прогноз потреби у продукції  підприємства, який складається на підставі досліджень змін ринкових елементів у часі, тобто попиту, пропозиції, цін, кількості конкурентів тощо;

державний контракт та державне замовлення на продукцію підприємства – якщо таке існує;

результати вивчення поточного  попиту на продукцію;

договори на виробництво  та поставку продукції, які укладаються  в результаті вільного продажу виробів  на гуртових ярмарках;

заходи щодо спеціалізації і кооперування виробництва;

заходи щодо збільшення виробничих потужностей підприємства;

дані про залишки нереалізованої продукції у попередньому періоді.

Послідовність раціональної розробки виробничої програми зображена на рис 5.1.

Підставою для визначення обсягу поставок конкретної продукції є портфель замовлень і господарські договори.

Обсяг випуску по окремих  виробах обґрунтовується виробничою потужністю. У процесі такого обґрунтування  на підприємствах виявляються внутрішньовиробничі диспропорції в завантаженні устаткування, намічаються шляхи їхнього усунення, а також заходи щодо розширення спеціалізації і кооперування виробництва.

Виходячи з натуральних  обсягів постачань і виробництва, розраховується загальний обсяг  продукції у вартісному виразі: обсяг  товарної продукції, валової продукції, реалізованої, чистої, умовно–чистої  продукції.

Розробка завдань по випуску  виробів у натуральному виразі є  найважливішою частиною роботи при  складанні виробничої програми. Важливість її визначається тим, що споживачам потрібна продукція 

 

Рис. 5.1. Схема планування виробничої програми

визначених видів, здатних  задовольнити наявні потреби. На основі виявлення цих потреб формується програма виготовлення конкретних виробів.

Планування виробничої програми в натуральному виразі передбачає: визначення номенклатури й асортименту продукції, яка випускається; розрахунок потреби в продукції, обсягу виробництва по календарних періодах року (у головному плані) і обґрунтування планованих обсягів виготовлення продукції виробничою потужністю, матеріальними і трудовими ресурсами.

В основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка включає  натуральні та вартісні показники.

Натуральними показниками  виробничої програми є обсяг продукції  в натуральних одиницях по номенклатурі і асортименту.

Номенклатура – це перелік  назв окремих видів продукції, а  асортимент – це різновидність виробів  в межах даної номенклатури. Натуральні показники представленні у фізичних одиницях виміру (штуки, тонни, метри).

Номенклатура виробів  підприємства може бути централізованою та децентралізованою.

Централізована номенклатура формується шляхом укладання державних  контрактів і державних замовлень.

Децентралізована номенклатура формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на свою продукцію та встановлення прямих контактів із споживачами шляхом укладання договорів поставок.

Значення натуральних  показників виробничої програми в умовах ринку зростає, оскільки саме вони дають  можливість оцінити ступінь задоволення  потреб споживачів в певних товарах із врахуванням якісної характеристики товарів.

Одним з найважливіших  етапів розробки виробничої програми є визначення потреби в ресурсах.

Основним методом визначення цієї потреби є метод прямого розрахунку відповідно до питомих норм її витрат. Так, потреба підприємств у предметах праці розраховується шляхом множення питомих норм витрат сировини і матеріалів на планові обсяги виробництва. Потреба в знаряддях праці (машини, устаткування) визначається, виходячи із передбачених обсягів робіт, виконуваних з їхньою допомогою, і прогресивних норм продуктивності.

Поряд з цим враховується потреба на капітальне будівництво, експорт, створення резервів та т.п.

Потреба в продукції погоджується з можливостями її виробництва. При  цьому методи такого ув'язування мають  свої особливості в залежності від  рівня планування. Головним засобом ув'язування потреби і ресурсів є розробка матеріальних балансів.

На підставі плану випуску продукції підприємством розробляються річні, квартальні і місячні виробничі програми цехів. Виробнича програма цеху містить завдання по номенклатурі і в загальному обсязі продукції. У завданні по номенклатурі вказується кількість найменувань виготовлених окремих видів продукції в натуральному виразі. Планово-облікові одиниці (номенклатурні позиції), у яких встановлюється завдання цехам по номенклатурі, мають різний ступінь деталізації для різних цехів і типів виробництва. Для випускаючих (складальних) цехів програма складається по найменуванню та кількості готових виробів відповідно до плану виробництва підприємства. В одиничному і серійному виробництві для заготівельних та обробних цехів номенклатурне завдання встановлюється, зазвичай, в комплектах деталей на замовлення, вироби, вузли. В умовах масового виробництва цим цехам планується випуск заготівок і деталей по окремих найменуваннях.

Виробнича програма кожного цеху обґрунтовується виробничою потужністю окремих груп устаткування, зіставленням їх сумарного корисного фонду роботи та завантаження в машино-годинах. Такі розрахунки дозволяють виявити “вузькі місця” в цеху і вжити заходів щодо усунення диспропорцій у завантаженні устаткування.

На основі виробничих програм  основних цехів складаються плани  виробництва для допоміжних, обслуговуючих  підрозділів підприємства: ремонтних, інструментальних, енергетичних цехів, транспортного господарства. Виробничі програми допоміжних цехів розробляються відповідно до встановленої потреби в їхній продукції та послугах.

Виходячи з планів цехів, розробляються виробничі завдання для ділянок. Заключним етапом планування виробництва є доведення завдань  по виконанню окремих виробничих процесів та виготовленню продукції  безпосередньо до бригад і робочих  місць.Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, крім державного контракту та державного замовлення, розмір яких встановлюється відповідно до виробничих можливостей підприємства і за згодою дирекції.

Державний контракт і державне замовлення формується на основі пропозицій міністерств і відомств – державних  замовників. Фінансування державного контракту проводиться за рахунок  коштів Державного бюджету, а державного замовлення – за рахунок власних  коштів підприємства та організацій і наявних кредитних ресурсів. Відповідальність замовників (споживачів) та виконавців за виконання державного контракту і державного замовлення визначається укладеними договорами (контрактами) та законодавством України.

Система державного замовлення розповсюджена у всіх країнах з розвинутою ринковою економікою та не суперечить її принципам. Більше того, державне замовлення є престижним для підприємства і отримується, як правило, на конкурсній основі. Державне замовлення надається тим підприємствам, які забезпечують більш ефективне його виконання.

Виконавці державного контракту  та державного замовлення забезпечують себе матеріально-технічними ресурсами  самостійно шляхом укладання прямих договорів із підприємствами-постачальниками  та посередницькими організаціями.Виробнича програма є важливим розділом, на основі якого проводиться планування потреби матеріально-технічних, трудових, енергетичних ресурсів, розраховується собівартість, прибуток та інші фінансові показники.

В поточному плануванні виробнича  програма складається, як правило, на рік. В умовах динамічності внутрішнього та зовнішнього середовища розробляти виробничу програму на більш довший період не доцільно. Тому процес підготовки до виконання річної виробничої програми починається з її розподілу по кварталах і місяцях. Оскільки ритмічність виробництва має виключно велике значення для підвищення його ефективності, покращення якості продукції і всієї роботи, необхідно більш детально розподіляти річний обсяг виробництва та реалізації продукції по кварталах і місяцях.Розподіл річних завдань по кварталах (місяцях) необхідно здійснювати з врахуванням наступних факторів:

Информация о работе Ресурсне забезпечення виробничої програми