Ресурсне забезпечення виробничої програми

Останнім  етапом процесу є обґрунтування  ефективності вибору оптимального варіанту виробничої програми. Цей етап повинен ґрунтуватися на альтернативності побудови виробничої програми, її гнучкості, наявності інструментів щодо корегування інноваційного розвитку та виробничої програми підприємства в процесі їх реалізації.

Основним  завданням запропонованої моделі формування виробничої програми є максимальне  задоволення потреб споживачів у  високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися наступних вимог: 

1) правильне визначення потреби  в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її  виробництва попитом споживачів  та інноваційним розвитком виробничих  можливостей підприємства;

2) повне ув'язування натуральних  і вартісних показників обсягів  виробництва, інноваційного розвитку  та реалізації продукції; 

3) обґрунтування плану виробництва  та інноваційного розвитку продукції  ресурсами, і в першу чергу, виробничою потужністю.

Виробнича потужність, її місце і роль у  виробничій програмі підприємства

Виробнича програма будь-якого підприємства повинна бути обґрунтована наявними виробничими ресурсами (виробничими фондами, трудовими і матеріальними ресурсами), а також виробничою потужністю підприємства.

Виробнича потужність є змінною величиною. Вона залежить від продуктивності праці, впровадження нової техніки, оснастки, вдосконалення технологічних процесів, організації виробництва і праці  та інших факторів.

Отже, виробнича потужність — це максимально  можливий випуск продукції на підприємстві за умови виконання завдань з номенклатури, асортименту, якості і максимального завантаження устаткування і виробничої площі, використання сучасних технологічних процесів і форм організації виробництва і пращ на основі прогресивних норм використання матеріальних і трудових ресурсів.

По  суті, виробнича потужність — це максимальна виробнича програма. Розрахунок виробничої потужності підприємства необхідний для:

— обґрунтування планового випуску  продукції;

— виявлення внутрішніх резервів зростання  виробництва;

— складання балансу потужностей;

— визначення відповідності робочих  місць і трудових ресурсів;

— оцінки потреби в кадрах;

— економічного обґрунтування рівня спеціалізації і кооперування, а також визначення обсягу необхідних капітальних вкладень.

Виробнича потужність визначається в натуральних  одиницях при обмеженій номенклатурі виробів і у вартісному виразі при широкому асортименті.

Вихідними даними для розрахунку виробничої потужності підприємства є:

а) виробнича програма підприємства за номенклатурою, асортиментом, кількістю та якістю;

б) склад і кількісні величини обладнання та виробничих площ (враховується все  обладнання за винятком обладнання допоміжного  виробництва, обладнання на складах, в  учбових закладах, резервного обладнання);

в) техніко-економічні норми використання машин, механізмів, агрегатів;

г) норми працемісткості деталей, виробів;

г) прогресивні коефіцієнти виконання  норм часу (знаходиться прогресивна  працемісткість);

д) показники кооперування.

Методика  розрахунку виробничої потужності підприємства залежить від типу виробництва.

Для одиничного та дрібносерійного виробництва розрахунок виконується так:

Для розрахунку виробничої потужності масового виробництва можна застосувати  наступну формулу:

де  ВППод— виробнича потужність одиничного або дрібносерійного виробництва;

ПЦ  — площа цеху;

ФЧРд—дійсний  фонд часу роботи;

ПВ  — площа виробу;

ТЦ  — тривалість циклу збирання виробу.

Виробнича потужність для серійного виробництва  розраховується так:

де  ВППс — виробнича потужність серійного  виробництва;

Кс  — кількість стендів.

де  ВППм — виробнича потужність масового виробництва;

Тп.л — такт потокової лінії (час збирання одного виробу на потоковій лінії).

В балансах виробничої потужності кінцевим розрахунком с величина виробничої потужності на початок періоду, яка розраховується виходячи з величини виробничої потужності на початок планового періоду 3 урахуванням вводу и вибуття потужностей:

де  ВППвих — вихідне потужність підприємства;

ВППвх — вхідна потужність підприємства;

ВППот.з— збільшення потужності протягом розрахункового періоду, що відбулося завдяки здійсненню організаційно-технічних заходів;

ВППр.п — нарощування потужності завдяки проведенню реконструкції або розширення підприємства;

ВППп.а — збільшення або зменшення потужності, яке відбулося через зміни у номенклатурі та асортименті виробленої продукції;

ВППвиб  — зменшення потужності, що відбулося  через вибуття обладнання, яке  фізично та морально застаріло.

Важливим  показником, що застосовується при  аналізі роботи підприємства є середньорічна виробнича потужність, яка обчислюються за такою формулою:

де  ВППс/р — середньорічна виробнича потужність;

ВППвив  — виведена за плановий період виробнича  потужність;

Мк  — кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року.

Слід  зауважити, що від рівня використання виробничої потужності підприємства (максимально можливого обсягу випуску продукції при встановленій величині виробничих фондів та організації виробничого процесу) залежить обсяг випуску продукції:

де  ВПП — виробнича потужність підприємства;

Квик  — коефіцієнт використання виробничої потужності.

Виробнича потужність підприємства визначається за всією номенклатурою продукції, за показниками потужності провідних цехів основного виробництва, в свою чергу потужність провідних цехів — за показниками потужності провідних дільниць, а потужність останніх за даними пропускної здатності провідного обладнання.

Отже, розрахунок виробничої потужності є  найважливішим етапом обґрунтування  виробничої програми підприємства. На основі максимальної виробничої потужності плануються обсяги випуску продукції складаються баланси потужностей, визначаються обсяги необхідних капіталовкладень.

 

 

 

 

Планування  діяльності підприємства на основі виробничої програми

Найбільш  великим елементом державного господарства з економічної, технічної і соціальної точок зору є виробничий потенціал, що виступає у виді підприємств, фірм і т.д. Змістовна сторона діяльності таких організацій украй різноманітна і впливає на різні сторони  життя суспільства. Будучи частиною цього суспільства, виробничі організації  і їхні члени самі піддані процесам суспільних змін. Тому виробничі організації і їхній вплив на суспільство можна розглядати в багатьох аспектах.

Сама  по собі виробнича організація як складна система, виступає у виді:

- юридично (законодавчо) оформленого  суб'єктно-об'єктного органа;

- господарського об'єкта;

- соціального організму;

- організаційної структури;

- просторово-технічного організму. 

Як  цілісна система, об'єкт і суб'єкт  різних взаємин, виробнича організація виступає як юридична особа, що має у власності, господарському веденні або оперативному управлінні відособлене майно, здійснює майнові права і відповідає за своїми обов'язками цим майном.

Як  система зі складною внутрішньою  структурою виробнича організація  може виступати у виді організаційної, виробничої, технічної, функціональний і іншого виду структур, що характеризують взаємодію різноманітних факторів і елементів організації для  досягнення її цілей.Для досягнення ринкового успіху і для ефективного функціонування будь-яке підприємство потребує в ефективному плануванні своєї діяльності.Конкретні функції управління тісно зв'язані зі специфікою підприємства й основних сфер його діяльності: загальне управління, фінансове управління, виробництво, маркетинг.

При плануванні діяльності підприємства перш за все потрібно вирішити певні задачі. Так до задач планування виробництва відносять:

- вибір технологічного процесу;

- планування програми виробництва;

- планування послідовності виробництва (оперативне планування);

- формування виробничих систем;

- зміст і експлуатацію устаткування;

- організацію матеріально-технічного  постачання.

Одну  з найголовніших ролей в плануванні виробництва підприємства відіграє виробнича програма. Виробнича програма підприємства (план виробництва і реалізації продукції) — це система адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені терміни згідно договорів поставок.

Виробнича програма підприємства є:

-  планом виробництва та реалізації продукції;

-  основним та вихідним розділом плану господарсько-фінансової діяльності підприємства.

Вона  визначає:

-  обсяг випуску продукції

-  номенклатуру

-  асортимент

-  кількість

-  якість

-  строки

-  вартість

Задачі  розроблення виробничої програми:

1.  Підвищення якості, надійності, поліпшення дизайну виробу з урахуванням попиту, а також дії конкурентів;

2.  Забезпечення високих і стійких темпів зростання випуску продукції як у вартісних, так і у натуральних показниках;

3.  Формування номенклатури та асортименту виробів відповідно до стадій їх життєвого циклу;

4.  Найбільш повне використання виробничих потужностей та ресурсного потенціалу підприємства.

Показниками виробничої програми є:

-  кількісні (вартісні, натуральні, умовно-натуральні, трудові)

-  якісні (сортність, марка, вміст корисного компонента, частка продукції, що відповідає світовим стандартам, частка експортної продукції)

Виробнича програма підприємства має включати в себе конкретні пункти дій підприємства на шляху:

- отримання, придбання сировини  для виробництва продукції (надання  послуг);

- створення умов для виготовлення (надання) товарного продукту;

- підтримування зв’язків із підприємствами партнерами;

- ведення кадрової політики;

- питань стимулювання;

- подальшого розширення виробництва;

- захоплення нових і утримання  старих сфер впливу тощо.

Для того, щоб вірно сформувати виробничу  програму підприємства, у його бізнес-плані повинна бути представлена така важлива інформація, як характеристика пропонованої продукції, оцінка можливих ринків збуту та конкурентів, стратегія маркетингу. В основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка включає натуральні і вартісні показники. Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях по номенклатурі і асортименту.

Номенклатура  — це перелік назв окремих видів  продукції, а асортимент — це різновидність  виробів в межах даної номенклатури. Звичайно, натуральні показники представляються у фізичних одиницях виміру (штуки, тонни, метри тощо).Номенклатура виробів підприємства може бути централізованою і децентралізованою. Централізована номенклатура формується шляхом укладання державних контрактів (фінансуються за рахунок держбюджету України) і державних замовлень (фінансуються за рахунок власних коштів підприємства та кредитних ресурсів). Децентралізована номенклатура формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на свою продукцію та встановлення прямих контактів із споживачами шляхом укладання договорів поставок.

При аналізі виконання підприємством плану по номенклатурі і асортименту дається кількісна оцінка виконання плану шляхом обчислення фактичного випуску продукції в межах встановленого плану і порівняння його з плановими показниками. Значення натуральних показників виробничої програми в умовах ринку зростає, поскільки саме вони дають можливість оцінити ступінь задоволення потреб споживачів в певних товарах і врахувати якісні характеристики товарів. Вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції, нормативної вартості обробітку, валового і внутрізаводського обороту, обсяг незавершеного виробництва.