Формування сприятливого психологічного клімату в колективі

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України 

Державний вищий навчальний заклад

«Нововолинський електромеханічний  коледж»

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

На тему: Формування сприятливого психологічного клімату в колективі.

 

 

 

 

 

 

Група 1-ЕМ-09

Киричук Віталій

 

 

 

 

 

 

 

м. Нововолинськ   2012 р.

 

Соціально-психологічний  клімат містить у собі соціальний настрій працівників, їхній моральний  стан, психологічну сторону міжособистісних  зв'язків, відношення людей до праці  і колективу, що панують, ціннісні орієнтації, потреби, інтереси і смаки, стиль  керівництва [2]. Соціально-психологічний клімат може розглядатися як поліфункціональний показник: рівня психологічної включеності людини в діяльність; міри психологічної ефективності цієї діяльності; рівня психічного потенціалу особистості і колективу, не тільки реалізованих, але і схованих, невикористаних резервів і можливостей; масштабу і глибини бар'єрів, що лежать на шляху реалізації психологічних резервів колективу; тих зрушень, що відбуваються в структурі психічного потенціалу особистості в колективі і колективу в цілому під впливом науково-технічного прогресу.

 

Уміння поважати людей, тактовність, витриманість, простота, товариськість, справедливість – усе це сприяє згуртуванню членів колективу навколо  керівника, виникненню почуття поваги, довіри і любові до нього, що зміцнює  позиції, дозволяє ненастирливо висувати вимоги у формі прохання, побажання, поради або пропозиції. Крім того, людяність у взаєминах підвищує емоційний тонус, сприяє готовності працювати на совість, виконувати вимоги керівника.

 

Соціально-психологічний  клімат колективу, рівень взаєморозуміння  людей, ступінь їхньої згуртованості  чи роз'єднаності - істотні соціально-психологічні фактори підвищення продуктивності та якості праці, могутні резерви  вдосконалення і поглиблення  різноманітних соціально-економічних  процесів, зв'язаних із трансформацією суспільних відносин.

 

Навряд чи можна чекати успіху від спільної діяльності, якщо психологічний клімат в організації  неблагополучний, якщо висока конфліктність  і низька згуртованість співробітників, велика плинність кадрів, нестабільна  загальна обстановка в колективі.

 

Соціально-психологічний  клімат виступає одним з найважливіших  індикаторів готовності організації  до ефективного вирішення задач, що стоять перед нею, а також впливає на рівень сформованості особистості учня, а отже є індикатором успішності.

 

Здоровий психологічний  клімат - один з вирішальних факторів успішної життєдіяльності людини у  всіх сферах суспільних відносин, найважливіша умова удосконалювання способу  життя і формування особистості.

 

До основних суб’єктивних ознак сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі у школі належать: можливість для членів колективу вільно висловлювати власні думки під час обговорення питань; відсутність тиску керівника на підлеглих і визнання за ними права приймати відповідальні для колективу рішення; достатня інформованість для членів колективу про його завдання та стан справ під час їхнього виконання; задоволеність належністю до колективу; прийняття на себе відповідальності за стан справ у колективі кожним його членом [11].

 

Об’єктивними показниками сприятливого соціально-психологічного клімату є:

• результативність праці педагогічного колективу (рівень розвитку, якість засвоєння знань, рівень вихованості учнів тощо);
• плинність кадрів;
• стан трудової дисципліни;
• частота конфліктів.

Отже, основними факторами, що впливають на формування соціально - психологічного клімату в школі є:

• зміст праці та ступінь задоволення нею;
• умови праці і побуту та задоволеність ними;
• ступінь задоволення характером міжособистісних стосунків педагогів з дітьми;
• стиль керівництва, особистість керівника та задоволеність ними.

Серед різноманітних факторів, що впливають на працездатність  людини, найбільший емоційний вплив (позитивний чи негативний) здатні спричиняти міжособистісні стосунки в колективі.

Структура соціально-психологічного клімату містить в собі два основних елементи: відносини людей до праці та їх відносини один до одного. В свою чергу відносини членів колективу один до одного диференціюються на відносини між колегами по роботі і відносини в системі керівництва і підпорядкування, що включають емоційний і предметний настрої.

Під предметним настроєм розуміється спрямованість уваги і характер сприйняття людиною тих або інших сторін його діяльності. Під тональним - його емоційне відношення задоволеності або незадоволеності цими сторонами.

Психологічний настрій колективу, що виявляє себе насамперед у відносинах людей один до одного і до загальної справи, цим усе-таки не вичерпується. Він неминуче позначається і на відношенні людей до світу в цілому, на їхньому світовідчуванні і світосприйманні.

А це у свою чергу виявляється у всій системі ціннісних орієнтацій особистості, що є членом даного колективу. Таким чином, клімат виявляється певним чином і у відношенні кожного з членів колективу до самого себе. Останнє з відносин кристалізується у визначену ситуативно-суспільну форму відносин і самосвідомості особистості.

У результаті створюється визначена структура найближчих і наступних, більш безпосередніх і більш опосередкованих проявів соціально-психологічного клімату.

Найбільш загальними показниками  соціально-психологічного клімату (СПК) колективу є відношення людей  до справи, якою вони займаються, самопочуття  особистості (мається на увазі не фізичне самопочуття, що залежить від  здоров'я людини, а його самооцінка, ступінь задоволеності позицією у групі, настрій, що переважає, тобто  його психічне самопочуття) і відношення людей один до одного.

 

Ефективно працюючий колектив характеризує визначена психологічна атмосфера, що сприяє успішній спільній діяльності людей. Цю атмосферу можна  охарактеризувати наступними рисами :

• ясне розуміння і прийняття членами колективу його основних цілей і завдань;
• прояв усіма членами колективу почуття відповідальності і заклопотаності з приводу групових завдань;
• їх активна особиста участь у розробці й уточненні ідей, зв'язаних зі змістом спільної діяльності, до перевірки дієвості й ефективності прийнятих рішень, прийняття групових рішень при загальній згоді усіх, коли кожний із членів колективу виражає готовність і бажання рухатися далі;
• доведення до мінімуму формального голосування як засобу вирішення спірних питань;
• взаємна ділова доброзичлива критика;
• відсутність проявів особистої ворожості й упередженості;
• наявність великої кількості спорів і дискусій, у яких беруть участь усі члени колективу;
• безпосередній зв'язок спорів і дискусій із задачами, що стоять перед колективом;
• усебічне використання умінь і навичок, якими володіють окремі учасники;
• безконфліктний розподіл обов'язків, відсутність дублювання функцій або випадання;
• висока інтенсивність міжособистісного спілкування, відкрите, безпосереднє вираження думок і почуттів у зв'язку з всіма обговорюваними питаннями;
• відсутність тиску з боку керівника на підлеглих або з боку кого-небудь із членів колективу;
• зміна лідерства в справах колективу залежно від сформованих обставин, оптимальне співвідношення між емоційними і раціональними взаєминами. Використання емоційності для досягнення найвищого “групового ефекту”;
• достатня інформованість членів колективу.

 

Таким чином, метою аналізу  соціально-психологічного клімату  колективу є вироблення конкретних рекомендацій з формування в членів колективу високих морально-етичних  якостей, створення сприятливого психологічного самопочуття членів колективу, організації  їхнього міжособистісного спілкування, зміцнення їхніх дружніх контактів.