Методи вивчення мислення молодших школярів

5. За засобами мислення розрізняють  мислення:

• вербальне;
• наочне.

Наочне мислення – мислення на основі образів і представлень предметів. Вербальне мислення – мислення, що оперує відверненими знаковими структурами.

Встановлено, що для повноцінної  розумової роботи одним людям  необхідно бачити або уявляти  предмети, інші вважають за краще оперувати відверненими знаковими структурами.

6. За функціями розрізняють мислення:

• критичне;
• творче.

Критичне мислення направлене на виявлення  недоліків у думках інших людей. Творче мислення пов'язане з відкриттям принципово нового знання, з генерацією власних оригінальних ідей, а не з оцінюванням чужих думок [34, 125-127].

До вирішення завдань мислення йде за допомогою різноманітних  операцій, таких як порівняння, аналіз, синтез, абстракція і узагальнення (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Схема розумових операцій

Порівняння – мислення зіставляє  речі, явища і їх властивості, виявляючи  схожість і відмінності, що приводить  до класифікації.

Аналіз – уявне розчленовування  предмету, явища або ситуації для  виділення елементів, що становлять. Таким чином, ми відокремлюємо неістотні зв'язки, які дані в сприйнятті.

Синтез – зворотний аналізу  процес, який відновлює ціле, знаходячи  суттєві зв'язки і відносини [37, 105].

Аналіз і синтез у мисленні взаємозв'язані. Аналіз без синтезу приводить до механічного зведення цілого до суми частин, також неможливий синтез без аналізу, оскільки він повинен відновити ціле з виділених аналізом частин. У складі мислення деяких людей спостерігається схильність – у одних до аналізу, у інших до синтезу. Бувають розуми аналітичні, головна сила яких – в широті синтезу.

Абстракція – виділення однієї якої-небудь сторони, властивості і  відвернення від інших. Так, розглядаючи  предмет можна виділити його колір, не помічаючи форми, або навпаки, виділити тільки форму. Починаючи з виділення окремих чуттєвих властивостей, абстракція потім переходить до виділення нечуттєвих властивостей, виражених в абстрактних поняттях.

Узагальнення (або генералізація) – відкидання одиничних ознак  при збереженні загальних, з розкриттям істотних зв'язків. Узагальнення може здійснитися шляхом порівняння, при якому виділяються загальні якості. Так, здійснюється узагальнення в елементарних формах мислення. У більш вищих формах узагальнення здійснюється через розкриття відносин, зв'язків і закономірностей.

Абстракція і узагальнення є  двома взаємозв'язаними сторонами  єдиного розумового процесу, за допомогою  якого думка йде до пізнання. Пізнання здійснюється в поняттях, думках і  висновках.

Думка є основною формою результату розумового процесу. Треба сказати, що думка реального суб'єкта рідко є інтелектуальним актом в чистому вигляді. Частіше воно насичене емоційністю. Думка є також і вольовим актом, оскільки в нім об'єкт щось затверджує або спростовує, міркування – це робота думки над думкою.

Міркування є обґрунтуванням, якщо виходячи з думки – воно розкриває  посилання, які зумовлюють його істинність.

Міркування є висновком, якщо виходячи з посилань – воно розкриває систему  думок, що слідує з них [37, 105-107].

Таким чином, до операцій мислення відносять порівняння, аналіз, синтез, абстракцію і узагальнення. Мислення здійснюється в поняттях і уявленнях, і головною формою протікання мислення є міркування, як робота над думкою.

Мислення – продукт суспільного  розвитку, але індивідуальний розвиток мислення, його особливості разом з тим залежать і від особливостей організму, стану головного мозку і його функціональних можливостей. Так, до індивідуальних особливостей мислення фахівці відносять якості розуму: широту мислення, самостійність мислення, швидкість, квапливість і критичність розуму [37, 105].

Широта мислення – це здатність  охопити все питання цілком, не упускаючи в той же час і необхідних для справи частковостей. Глибина мислення виражається в умінні проникати в суть складних питань. Якістю, протилежною глибині мислення, є поверховість думок, коли людина звертає увагу на дрібниці і не бачить головного.

Самостійність мислення характеризується вмінням людини висувати нові завдання і знаходити шляхи їх рішення, не вдаючись до допомоги інших людей. Гнучкість думки виражається в її свободі від сковуючого впливу закріплених у минулому прийомів і способів вирішення задач, в умінні швидко змінювати дії при зміні обстановки.

Швидкість розуму – здатність людини швидко розібратися в новій ситуації, обдумати і ухвалити правильне рішення [19, 99].

Квапливість розуму виявляється в  тому, що людина, не подумавши всесторонньо питання, вихоплює якусь одну сторону, поспішає дати рішення, висловлює недостатньо  продумані відповіді і думки.

Певна сповільненість розумової діяльності може бути зумовлена типом нервової системи – малою її рухливістю. За визначенням Айзенка: "Швидкість розумових процесів є фундаментальним базисом інтелектуальних відмінностей між людьми".

Критичність розуму – вміння людини об'єктивно оцінювати свої і чужі думки, ретельно і всесторонньо перевіряти всі положення і висновки, що висуваються. До індивідуальних особливостей мислення відноситься перевага використання людиною наочно-дієвого, наочно-образного або абстрактно-логічного виду мислення [19, 49-52].

Як уже наголошувалося, мислення здійснюється за законами, загальними для всіх людей, разом з тим  у мисленні виявляються вікові й  індивідуальні особливості людини. Так, психолог А.А. Смирнов відзначав, що мислення молодшого школяра  – це "узагальнене, здійснюване за допомогою слова і опосередковане наявними знаннями відображення дійсності, тісно пов'язане з чуттєвим пізнанням світу" [36, 244].

Узагальнюючи все вищевикладене, слід зазначити, що в сучасній психології прийнята і поширена наступна дещо умовна класифікація видів мислення за такими різними підставами, як: генезис розвитку; характер вирішуваних задач; ступінь розгорнення; ступені новизни та оригінальності; засоби мислення; функції мислення і т.д. До вирішення завдань мислення йде за допомогою різноманітних операцій, таких як порівняння, аналіз, синтез, абстракція та узагальнення. До індивідуальних особливостей мислення фахівці відносять такі якості розуму як: широта мислення, самостійність мислення, швидкість, квапливість і критичність розуму. Мислення здійснюється за законами, загальними для всіх людей, разом з тим у мисленні виявляються вікові і індивідуальні особливості людини.

1.3. Особливості мислення молодшого  школяра

Особливості мислення молодших школярів не можна розглядати без урахування особливостей мислення дітей дошкільного віку. Наочно-образне мислення мають, як відомо, вже діти 5-6 років. Старші дошкільники оперують у своїх міркуваннях конкретними уявленнями, які виникають у них в процесі гри і в повсякденній життєвій практиці. У дошкільника з'являються зачатки словесно-мовного мислення (вони вже будують прості форми міркувань і виявляють розуміння елементарних причинно-наслідкових залежностей) [26, 345].

Отже, початкове навчання "підхоплює" і використовує ту форму мислення, яка виникла ще у дітей-дошкільників.

Як вже мовилося, мислення включає  ряд операцій, таких, як порівняння, аналіз, синтез, узагальнення і абстракція. З їх допомогою здійснюється проникнення  вглиб тієї або іншої проблеми, що стоїть перед людиною, розглядаються властивості елементів, що є складовими цієї проблеми, знаходиться рішення задачі. Кожна з цих операцій у молодшому шкільному віці має свої особливості, розглянуті Б.С. Волковим [9, 71]:

• Аналіз. Переважає практично дієвий і чуттєвий аналіз; розвиток аналізу походить від чуттєвого до комплексного і системного.
• Синтез. Розвиток йде від простого підсумовування до складного широкого синтезу; розвиток синтезу йде значно повільніше, ніж розвиток аналізу.
• Порівняння. Підміна порівняння простим рядоположенням предметів: спочатку учні розповідають про один предмет, а потім – про інший; великі утруднення у дітей викликає порівняння предметів, якими неможливо безпосередньо діяти, особливо коли є багато ознак, коли вони приховані.
• Абстракція. В якості суттєвих ознак деколи приймають зовнішні, яскраві, часто сприймані ознаки; легше абстрагують властивості предметів і явищ, ніж зв'язки і відносини, що існують між ними.
• Узагальнення. Заміна узагальнення об'єднанням у групи за деякими причинно-наслідковими зв'язками і за взаємодією предметів; три рівні розвитку узагальнення: практично-дієве, образно-понятійне, понятійно-образне [9, 72-75].

Молодший шкільний вік містить  е собі, як відзначає Р.С. Нємов, значний  потенціал розумового розвитку дітей, але точно визначити його поки що не представляється можливим. Різні рішення цього питання, пропоновані вченими педагогами і практиками-викладачами, майже завжди пов'язані з досвідом застосування певних методів навчання і діагностики можливостей дитини, і не можна заздалегідь сказати, в змозі чи не в змозі будуть діти засвоювати складнішу програму, якщо використовувати досконалі засоби навчання і способи діагностики навченості.

За перші три-чотири роки навчання в школі прогрес у розумовому розвитку дітей буває досить помітним. Від домінування наочно-дієвого і елементарно образного мислення, від допонятійного рівня розвитку і бідного логікою роздуму школяр піднімається до словесно-логічного мислення на рівні конкретних понять. Початок цього віку пов'язаний, якщо користуватися термінологією Ж. Піаже і Л.С. Виготського, з домінуванням доопераціонального мислення, а кінець – з переважанням операціонального мислення в поняттях.

Комплексний розвиток дитячого мислення в молодшому шкільному віці йде  в декількох різних напрямках: засвоєння та активне використання мови як засобу мислення; поєднання і взаємозбагачуючий вплив один на одного всіх видів мислення: наочно-дієвого, наочно-образного і словесно-логічного; виділення, відособлення і відносно незалежний розвиток в інтелектуальному процесі двох фаз: підготовчої і виконавчої. На підготовчій фазі рішення задачі здійснюється аналіз її умов і виробляється план, а на виконавчій фазі цей план реалізується практично. Отриманий результат потім співвідноситься з умовами і проблемою. До всього сказаного слід додати вміння міркувати логічно і користуватися поняттями [26, 131].

Перший з названих напрямків  пов'язаний з формуванням мови у  дітей, з активним її використанням  при вирішенні різноманітних  задач. Розвиток у цьому напрямі  йде успішно, якщо дитину навчають вести міркування вголос, словами відтворювати хід думки і називати отриманий результат.

Другий напрям у розвитку успішно  реалізується, якщо дітям даються  завдання, що вимагають для вирішення  одночасно і розвинених практичних дій, і вміння оперувати образами, і здатності користуватися поняттями, вести міркування на рівні логічних абстракцій.

Якщо будь-який з цих аспектів представлений слабо, то інтелектуальний  розвиток дитини йде як односторонній  процес. При домінуванні практичних дій переважно розвивається наочно-дієве мислення, але може відставати образне і словесно-логічне. Коли переважає образне мислення, то можна виявити затримки в розвитку практичного і теоретичного інтелекту. При особливій увазі тільки до вміння міркувати вголос у дітей нерідко спостерігається відставання в практичному мисленні і бідність образного світу. Все це, кінець кінцем, може стримувати загальний інтелектуальний прогрес дитини [26, 131-132].

Таким чином, з вищесказаного видно, що мислення молодшого школяра формується в процесі навчання, тобто в процесі надбання дітьми певних знань.

Узагальнюючи все вищенаведене, слід зазначити, що початкове навчання використовує ту форму мислення, яка  виникла ще у дітей-дошкільників. Більшість дитячих психологів називають основним видом мислення в молодшому шкільному віці наочно-образне. До кінця навчання в початковій школі відбувається перехід від наочно-образного мислення до словесно-логічного. Цей перехід здійснюється за рахунок процесу навчання, тобто в процесі надбання дітьми певних знань.

1.4. Вплив навчання на розвиток  мислення учнів молодших класів

Про провідну роль навчання в розумовому розвитку свідчить і феномен "зони найближчого розвитку", відкритий  Л.С. Виготським. "Навчання тільки тоді добре, – писав Л.С. Виготський, – коли воно йде попереду розвитку". Як пише, Л.С. Виготський, "зона найближчого розвитку визначає функції, недозрілі ще, але такі, що перебувають у зоні дозрівання. Рівень актуального розвитку характеризує успіхи розвитку, підсумки розвитку на вчорашній день, а зона найближчого розвитку характеризує розумовий розвиток на завтрашній день". [10, 672].

Відомий педагог П.П. Блонський  відзначав зв'язок розвитку мислення з тими знаннями, які дитина отримує  в процесі навчання. Він вважав, що "...мислення розвивається на основі засвоєних знань, і якщо немає останніх, то й немає основи для розвитку мислення, і останнє не може дозріти повною мірою" [4, 82].

Використовуючи ту форму мислення, яка виникла ще у дітей-дошкільників, мислення дітей молодшого шкільного віку, проте, вже значно відрізняється: так, якщо для мислення дошкільника характерна така якість, як мимовільність, мала керованість і в постановці розумового завдання, і в його рішенні, вони частіше і легше замислюються над тим, що їм цікаво, що їх захоплює, то молодші школярі в результаті навчання в школі, коли необхідно регулярно виконувати завдання в обов'язковому порядку, навчаються управляти своїм мисленням, думати тоді, коли треба.

Багато в чому формуванню такого довільного, керованого мислення сприяє вказівка вчителя на уроці, що спонукає дітей до роздуму [10, 86].

При спілкуванні в початкових класах у дітей формується усвідомлене  критичне мислення. Це відбувається завдяки тому, що в класі обговорюються шляхи вирішення задач, розглядаються різні варіанти рішення, вчитель постійно вимагає від школярів обґрунтовувати, розповідати, доводити правильність своєї думки, тобто вимагає від дітей, щоб вони вирішували завдання самостійно [25, 81].

Вміння планувати свої дії так  само активно формується у молодших школярів у процесі шкільного навчання. Навчання спонукає дітей спочатку простежувати план рішення задачі, а тільки потім приступати до її практичного рішення.