Мислення і свідомість

Мислення учнів  середнього шкільного віку (11—15 років) оперує знаннями, засвоєними насамперед словесно. При вивченні різноманітних навчальних предметів — математики, фізики, хімії, історії, граматики тощо — учні мають справу не тільки з фактами, але й із закономірними відношеннями, загальними зв'язками між ними.

У старшому шкільному  віці мислення стає абстрактним. Разом  із тим спостерігається і розвиток конкретно-образного мислення, особливо під впливом вивчення художньої літератури.

Навчаючись основам  наук, школярі засвоюють системи  наукових понять, кожне з яких відбиває одну зі сторін дійсності. Формування понять — процес тривалий, він залежить від рівня їхньої узагальненості й абстрактності, від віку школярів, їхньої розумової спрямованості й від методів навчання,

У засвоєнні понять існує кілька рівнів: із розвитком  учні чимраз ближче підходять до сутності предмета, явища, позначеного поняттям, легше узагальнюють і пов'язують один з одним окремі поняття.

Для першого рівня  характерним є елементарне узагальнення конкретних випадків, узятих з особистого досвіду школярів або з літератури. На другому рівні засвоєння виділяються  окремі ознаки поняття. Межі поняття учні то звужують, то надто розширюють. На третьому рівні учні намагаються дати розгорнуте визначення поняття з вказівкою основних ознак і наводять правильні приклади з життя. На четвертому рівні відбувається головне оволодіння понятим, указания його місця серед інших моральних понять, успішне застосування поняття в житті. Одночасно з розвитком понять формуються судження й умовиводи.

Для учнів 1—2 класів характерні судження категоричні, стверджувальної  форми. Діти судять про який-небудь предмет односторонню і не доводять своїх суджень. У зв'язку зі збільшенням обсягу знань і поповненням словника в школярів 3—4 класів з'являються проблематичні й умовні судження. Учні 4 класу можуть міркувати, спираючись не тільки на прямі, але і на побічні докази, особливо на конкретному матеріалі, узятому з особистих спостережень. У середньому віці школярі вживають також розділові судження і свої висловлення частіше обґрунтовують, доводять. Учні старших класів практично володіють усіма формами вираження думки. Судження з вираженням припущення, допусту, сумніву і т. д. стають нормою в їхніх міркуваннях. З однаковою легкістю старші школярі користуються індуктивними й дедуктивними умовиводами й умовиводом за аналогією. Самостійно можуть порушувати питання і доводити правильність відповіді на нього.

Розвиток понять, суджень І умовиводів відбувається в поєднанні з оволодінням, узагальненням  та ін. Успішне оволодіння розумовими операціями залежить не тільки від  засвоєння знань, але і від  спеціальної роботи вчителя в цьому напрямку.