Мислення

 Цей досвід П'яже називає  пізнавальною структурою Пізнавальні  структури ство¬рюють схеми — послідовності актів поведінки, що взаємодіють між собою Асиміляція й акомодація можуть перебу¬вати в стані збалансованої або незбалансованої рівноваги.

 Більшість досліджень школи  П'яже торкаються стадій розвитку  інтелекту. Це сенсомоторний  інтелект (від 0 до 2 років), доопераційне мислення (від 2 до П років), період конкретних операцій (від 7—8 до 11—12 років) та період формальних операцій Розвинений інтелект розуміється як система операцій Операція — це внутрішня дія, джерелом якої є зовнішня, предметна дія Однак на відміну від ос¬танніх операція —дія згорнута, яка стосується не реальних предметів, а образів, символів, знаків.

 Висновки 

 Мислення  — це процес руху думки від  невідомого до відомого. Мислення  починається там, де перед людиною постає щось нове, невідоме і коли вона починає щось аналізувати, порівнювати, узагальнювати. Такі питання виникають в умовах проблемної ситуації.

 Проблемна  ситуація характеризується наявністю  суперечностей між реальним рівнем  знань та об’єктивно необхідним для успішного розв’язання завдання.

 Процес  розв’язання пізнавального завдання  починається з формулювання питання,  яке треба визначити виходячи  з конкретних умов проблемної  ситуації. Формулювання питання  — перший етап, найскладніший  у процесі розв’язання завдань. Важливе значення на цьому етапі має здатність людини бачити нез’ясовані аспекти в тих чи інших предметах та явищах дійсності, її вміння ставити запитання, виокремлювати проблеми, які потребують вирішення. Ця здатність значною мірою залежить від попереднього досвіду людини, проникливості її розуму, вміння бачити незрозуміле там, де іншій людині все здається зрозумілим.

 Другий  етап розв’язання розумового  завдання починається з пошуку  шляхів аналізу поставленого  запитання та побудови гіпотези.

 Висування  гіпотез дає людині можливість  передбачити напрями розв’язання  завдання й можливі результати. Якщо висунуті гіпотези не  підтверджуються, їх відкидають, уточнюють умови завдання й  саме завдання.

 Розв’язання  розумового завдання — завершальний  етап процесу — може відбуватися по-різному. Іноді людина діє методом спроб і помилок, перевіряючи ефективність висунутих гіпотез. Розв’язання завдання може базуватися також на використанні відомих способів, на застосуванні аналогій за нових умов проблемної ситуації.

 Література 

1. Вітенко  І.С., Вітенко Т.І. Основи психології: Підручник для студентів вищих  медичних закладів. – Вінниця  : Видавництво "Нова книга", 2001. – 256 с. 

2. Максименко  С. Д., Соловієнко В. О. Загальна  психологія: Навч. посібник. — К.: МАУП, 2000. — 256 с.

3. Немов  Р.С. Психология. Кн. 1. Общие основы  психологии. – М.: Гуманит. изд.  центр ВЛАДОС, 1997. – 568 с. 

4. Основи  психології та педагогіки. // Палеха  Ю. І., Герасимчук В. І., Шиян  О. М. – К.: Академвидав, 2002. –  154 с. 

5. Рубинштейн  С. Л. Основы общей психологи.  М.: Издательство «ПРИОР», 2006. – 720 с. 

6. Степанов  О.М. Основи психології і педагогіки: Навч. посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 504 с.