Особливості комунікативних бар’єрів організації

1. Прийом «ізоляція». Коли відводять співбесідника в сторону, усамітнюються, закриваючи двері;

2. Прийом «нав’язливого темпу». Постійна зміна характеристик, голусу і мови, вимовляючи голосніше чи тихіше, то швидше то навпаки, то виразно, то нейтрально, той хто говорить ніби нав’язує співрозмовнику свою послідовність переключення уваги. Цим прийомом ліквідується монотонність звучання.
3. Прийом «акцентування». Вживання різних службових фраз, наприклад таких як «прошу звернути увагу», «важливо відмітити, що…», «необхідно підкреслити, що…» і т.п..

3. Бар’єр «нерозуміння».

Часто джерело інформації заслуговує довіру, авторитет, але інформація «не доходить» (не чуємо, не бачимо, не розуміємо) [46].

Також психологами виділено комунікативні бар’єри, що виникають  у певних комунікативних контекстах у процесі виконання професійних  завдань в організаціях – під  час переговорів чи наради, спілкування  редактора з авторам чи директора школи з учителем[31].

Окремо виділено комунікативні  бар’єри, що виникають в управлінському спілкуванні:

• фонетичний та стилістичний бар’єри, пов’язані з якістю дикції, темпом, швидкістю та гнучкістю мовлення;
• інтелектуальний бар’єр, пов’язаний з логіко-граматичним оформленням мовлення та особливостями мислення;
• семантичний бар’єр, який відображає індивідуальність життєвого досвіду людини й актуалізує завдання „пошуку спільної мови”;
• емоційний бар’єр пов’язаний з різним емоційним станом партнерів;
• мотиваційний бар’єр, пов’язаний з різними цілями, настановами та мотивацією;
• бар’єр, пов’язаний з соціальними ролями „керівник”- „підлеглий” та ієрархією взаємин;
• бар’єр управлінської поведінки керівника (наприклад авторитарної)[1].

Аналізуючи комунікативні бар'єри, що"виникають в освітніх організаціях, один із авторів розділу обґрунтував, що вони можуть бути зумовлені об'єктивними (зовнішніми) та суб'єктивними (внутрішніми) чинниками.

До групи об'єктивних (зовнішніх) чинників, що обумовлюють  виникнення комунікативних бар'єрів в організації, відносять:

• особливості соціально-політичного розвитку суспільства, які  визначають загальний рівень демократичності комунікативних процесів, їхню орієнтацію на міждержавні та міжнаціональні зв'язки;
• рівень матеріально-технічної оснащеності каналів інформації як загалом у суспільстві, так і конкретно в кожному місці, де здійснюється комунікація;
• характеристику мікроситуації, пов'язаної зі спілкуванням, у конкретній освітній організації;
• особливості проблеми, яка становить предмет комунікації.

Негативний вплив об'єктивних чинників призводить до таких видів комунікативних бар'єрів:

• соціально-політичних;
• технічних;
• конкретно-ситуативних;
• предметно-проблемних тощо.

До групи суб'єктивних (внутрішніх) чинників, що обумовлюють виникнення комунікативних бар'єрів в організації, відносяться:

• особливості   спрямованості   учасників   комунікації   (потреби,   інтереси, ціннісні орієнтації, соціальні настанови, життєві плани);
• характеристики пізнавальної сфери суб'єктів та об'єктів комунікації (рівень інтелектуального розвитку, наявність загальних та професійних знань);
• особливості емоційно-динамічної сфери учасників комунікації (рівень емоційної стабільності  — нестабільності, емоційно-фізіологічний стан у момент комунікативної взаємодії, тип темпераменту);
• особливості,  які визначають стратегію взаємодії учасників спілкування (стиль спілкування учасників комунікації, рівень психологічної готовності до спілкування, соціально-психологічний клімат у колективі).

Суб'єктивні чинники зумовлені, як правило, національно-культурними, соціально-професійними, віковими, статевими, індивідуально-психологічними відмінностями учасників комунікації. Вплив суб'єктивних чинників спричиняє вплив таких комунікативних бар'єрів:

• мовно-національних;
• професійних;
• освітніх;
• вікових;
• статевих;
• особистісних;
• власне комунікативних (вербальних чи невербальних).[35]

Так, у процесі переговорів  в організації можуть виникнути  такі комунікативні бар'єри:

1. Партнери вступають в переговори, достатньо не обміркувавши заздалегідь свої цілі та задачі. Це можна назвати бар'єром «холодного запуску» на початку переговорів.
2. Відсутність програми. У партнерів нема чіткого плану дій в рамках максимальних та мінімальних вимог. Переговори вести легше, якщо існують розроблені варіанти і програми дій.
3. «Головне, щоб це мене задовольняло» — партнер дотримується тільки власних інтересів, то може блокувати співрозмовника, позбавити бажання вести переговори.
4. Неправильна комунікативна поведінка одного з партнерів негативно позначається на атмосфері переговорів, їх учасники у відповідь на неадекватну поведінку партнерів поводять себе емоційно та нестримано, не аргументують, а егоїстично відстоюють тільки свою позицію, недооцінюють значення психологічних моментів (наприклад, готовності іншої сторони піти назустріч партнеру). Невміння слухати. Монолог — типовий бар'єр в переговорах.
5. Бар'єр «пустити все на самотік». Партнер не має чіткого уявлення про конкретні пропозиції, потреби та критерії оцінки предмета переговорів, позицій та очікуваної реакції протилежної сторони.[44]

Основні чинники, що впливають на виникнення комунікативних бар'єрів в організаціях.

Оригінальний підхід до розуміння причин (чинників) виникнення комунікативних бар'єрів в усіх сферах життєдіяльності людей запропонував видатний російський вчений Б.Ф. Поршнєв. Вивчаючи витоки людського спілкування та взаємодії, субстратом котрих є мовлення, автор дійшов висновку, що в своїй вихідній суті мовлення може виступати засобом потужного навіювання чи сугестії, дуже сильним засобом впливу з арсеналу людства. Пряме навіювання дуже небезпечне, у більшості випадків воно зустрічає опір у вигляді контрсугестії (протинавіювання), що є головною причиною виникнення 6ар'єру на шляху комунікації.

Аналізуючи  механізм контрсугестії, дослідник виділив такі її види, як «уникнення», «авторитет» і «нерозуміння».

Уникнення — це відхилення, запобігання контактам з партнером, при якому жодне спілкування неможливе. Людина визначає партнера як «порога», «чужого» — людина неуважна до партнера, не слухає його, «пропускає повз вуха» все, що він говорить, не дивиться па співрозмовника, знаходить різні підстави для закінчення розмови.

Дія авторитету як виду контрсугестії полягає в тому, що розділивши всіх людей на авторитетних і неавторитетних, людина довіряє тільки першим та відмовляє в довірі другим. Таким чином, все, що промовляють неавторитетні комунікатори, не має ніякого значення («яйця курку не вчать»). Тільки враховуючи характер формування уявлень про авторитет у співрозмовника, можна сподіватись на реальну ефективність спілкування.

Нерозуміння як вид контрсугестії полягає в тім, що часто якась потенційно загрозлива для людини інформація може надходити з авторитетного джерела, а тому захистом буде нерозуміння самого повідомлення. Автор виділяє чотири рівні нерозуміння ~ фонетичний, семантичний, стилістичний і логічний. Вони всі пов'язані з виділенням деяких якостей повідомлення — «чужих» та «загрозливих», від яких людина має захищатися за допомогою механізму контрсугестії.[23]

Взагалі основними причинами поганих комунікацій є:

1. недостатнє розуміння важливості комунікації;
2. неправильна психологічна установка окремих працівників;
3. неефективна структура інформації;
4. слабка пам’ять;
5. відсутність зворотного зв’язку[11].

Багато залежить від  емоційного стану на момент спілкування, відзначається повна відсутність однієї з причин бар’єрів – бідного словникового запасу [15].

Усунути комунікативні  бар’єри можливо шляхом удосконалення  спілкування.

Отже, комунікації в організаціях недосконалі. Основний наслідок дії існуючих систем комунікації полягає в тому, що послання трансформуються або змінюються у міру їх проходження через систему. Це означає, що кінцевий реципієнт послання отримує щось, відмінне від того, що було спочатку послане, і це зводить до нуля призначення процесу комунікації. [2]

Комунікації повинні бути ефективними. Для цього необхідно не тільки правильно вибирати методи комунікацій, а й мінімізувати вплив комунікаційних перешкод [3].

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ КОМУНІКАТИВНИХ БАР’ЄРІВ В ОРГАНІЗАЦІЇ

 

 

 

2.1 Методика та організація експериментального дослідження комунікативних бар’єрів в організації

 

 

 

До основних методик, які дають можливість виявити  комунікативні бар’єри в організації  та психологічні чинники, що впливають  на їх виникнення ми обрали:

1. Анкета „Комунікативні бар’єри в організаціях”, розроблена Л.М. Карамушкою.
2. Методика ”Діагностики „перешкод” у встановленні емоційних контактів” за В.В. Бойком.
3. Методика “Діагностики домінуючої стратегії психологічного захисту в спілкуванні” за В.В.Бойком.
4. Методика “Діагностики комунікативної установки” за В.В. Бойком (визначення загальної комунікативної толерантності).

Анкета містить 8 запитань. На кожне з яких дані варіанти відповідей. Респонденти повинні обрати ті, які їм найбільше відповідають. Також зазначені 2 запитання, які вимагають суб’єктивного аналізу своїх комунікативних бар’єрів.

Обробка та інтерпретація  результатів проходить наступним  чином. Результати анкетування дають  можливість виявити такі показники  в учасників опитування:

1. Наявність (відсутність) комунікативних бар’єрів у респондентів;
2. Категорії людей в організації та поза її межами, з яками виникають такі бар’єрів;
3. Вплив комунікативних бар’єрів на успішність діяльності та самочуття респондента;
4. Чинники, які впливають на виникнення комунікативних бар’єрів в організації і пов’язані з індивідуально-психологічними особливостями учасників комунікації, а саме:
1. Особливостями їх спрямованості, тобто різні потреби, інтереси, мотиви учасників спілкування; різні настанови учасників спілкування; різні моральні та інші цінності учасників спілкування;
2. Особливостями пізнавальної сфери особистості, тобто різна інформаційна підготовка учасників спілкування; різний рівень інтелекту учасників спілкування;
3. Особливостями емоційно-динамічної сфери особистості, тобто різні емоційні стани та емоційні реакції учасників спілкування; різний тип темпераменту учасників спілкування;
4. Особливостями комунікативної сторони спілкування. Сюди відносять різний стиль мови  та процесів говоріння учасників спілкування; різний стиль слухання учасників спілкування;
5. Особливостями соціально-перцептивної сторони учасників спілкування; наявність певних стереотипів в учасників спілкування; неестетичний, непривабливий імідж учасників спілкування;
6. Особливостями інтерактивної сторони спілкування – різні стратегії спілкування;
5. Чинники, які вживають на виникнення комунікативних бар’єрів в організації, пов’язані з соціально-професійними та соціально-демографічними особливостями учасників комунікацій: різний управлінський статус учасників спілкування; різний майновий статус; вікові відмінності; статеві відмінності; національні, етнічні відмінності учасників спілкування;
6. Різні стратегії спілкування;
7. Якості, що допомагають ефективному спілкуванню респондента;
8. Якості, що заважають ефективному спілкуванню респондента;
9. Якості, які б хотів розвинути в собі респондент для ефективного спілкування.
10. Заходи, які можуть сприяти профілактиці та подоланню комунікативних бар’єрів в організації.

Другою методикою, яку  ми обрали, є „Методика діагностики  „перешкод” у встановленні емоційних контактів” за В.В. Бойком. Вона дає можливість дослідити емоційні перешкоди у встановленні емоційних контактів – невміння управляти емоціями, дозувати їх, невміння виражати емоції, домінування негативних емоцій, небажання зблизитися з людьми на емоційній основі, неадекватний прояв емоцій тощо. Також можна визначити чинники комунікативних бар’єрів, пов’язані з емоційною сферою.

Методика містить 25 тверджень, на які потрібно відповісти „Так”  чи „Ні”.

Обробка та інтерпретація  результатів проводиться наступним чином. Підраховуються бали по кожним з п’яти „перешкодам” у встановленні емоційних контактів. Чим більше балів, тим виразнішою є Ваша емоційна проблема у повсякденному спілкуванні. Якщо набрали замало балів, це може означати, що Ви мали бути не до кінця щирими або не цілком усвідомили свою поведінку збоку. Також, якщо набрати не більше 5 балів – емоції зазвичай не заважають спілкуватися з партнером. Щодо 6-8 балів, то виявляються деякі емоційні проблеми у повсякденному спілкуванні. Якщо бали варіюють від 9 до 12б., це може бути свідченням того, що емоції „на кожний день” дещо ускладнюють взаємодію з партнером. Набравши 13 балів і більше, це свідчення того, що емоції заважають встановлювати контакти з людьми, можливо, Ви піддаєтесь деяким дезорганізовуючим реакціям чи станам. Також слід звернути увагу на те, чи немає конкретних „перешкод”, які постійно виникали під час проведення методики – це пункти, за якими ви набрали 3 і більше балів.

Третя методика, яка нас  зацікавила, це „Методика діагностики домінуючої стратегії психологічного захисту у спілкуванні” за В.В. Бойком. Дана методика дозволяє визначити домінування однієї зі стратегій психологічного захисту і спілкуванні (миролюбства, уникнення, агресії) чи присутність їх однаковою мірою в поведінці респондента. Звернення до цієї методики допоможе визначити чинники комунікативних бар’єрів, пов’язані зі стратегіями взаємодії. Методика містить 24 запитання, на кожне з яких респондент повинен вибрати відповідь, яка йому найбільше підходить.

Обробка та інтерпретація  результатів наступна. Для визначення притаманної стратегії психологічного захисту в спілкуванні з партнерами, треба полічити суму відповідей кожного типу: „а” – миролюбство”, „б” – уникнення”, „в” – агресія. Чим більше представлено відповідей того чи іншого типу, тим чіткіше виражена відповідна стратегія; якщо їх кількість приблизно однакова, то в контакті з партнерами Ви активно вживаєте різні захисти своєї суб’єктивної реальності.